СБУ спробувала вручити підозру у вчинені воєнного злочину начальнику військ РХБЗ ЗС РФ у Москві Кирилову.

Під час цього випадково підірвався самокат. Кирилов став жмуром)))

"Історії від Марка Безручка"

Про підпорядкування

Один з наших батальйонів наразі знаходиться в підпорядкуванні до іншої бригади. Ділянка одна з найскладніших на Покровському напрямку.
Так ось, хлопці чекають з нетерпінням коли вони повернуться до бригади, бо так воювати не можливо.

Питання навіть в не тому що підпорядковані (не рідні) підрозділи йдуть в розхід першими, а в тому що відсутнє забезпечення. При зверненні тупий мороз. Не можу сказати що це скрізь, але це розповсюджена практика.

Масштаб війни давно переріс бригадний рівень ведення бойових дій. В часи АТО/ООС ставилась потреба в бригадному рівні, але ж ми маємо близько 1 500 кілометрів фронту і москалі давно воюють дивізіями. Зараз ми маємо бригаду яка займає по тактичному розпису свою ділянку фронту, вона підсилюється ще одною бригадою і купою ще меншими підрозділами.

Під час битву за Авдіївку тільки в нашій бригаді було з півсотні приданих підрозділів. Ця велика махіна з купою окремих частин намагається відповідати на виклики сучасної війни. Це вимагає швидкої організації у "взаємодії" про що буде описано окремим постом.

#історії_від_Марка_Безручка

Новина від вестернів

"Південна Корея заявила, що виявила ознаки підготовки Північною Кореєю додаткових військ і безпілотників для Росії"

Збройні сили Південної Кореї заявили, що виявили ознаки того, що Північна Корея готується відправити в Росію додаткові війська і зброю, включно з безпілотниками-камікадзе, для підтримки її війни проти України.

За даними Об'єднаного комітету начальників штабів ЗС Сеула, Пхеньян уже постачав Росії 240-мм реактивні системи залпового вогню і 170-мм самохідні гаубиці, а також був помічений у підготовці до виробництва додаткових безпілотників-камікадзе для відправки в Росію після того, як лідер Кім Чен Ин минулого місяця керував їхніми випробуваннями.

"Самогубні дрони - одне із завдань, на якому зосередився Кім Чен Ин", - заявив представник Об'єднаного комітету начальників штабів, додавши, що КНДР висловила намір передати їх Росії.

За словами чиновника, зростаючі військові зв'язки Пхеньяна з Москвою можуть становити велику загрозу для Сеула.

"За підтримки Росії вони (північнокорейці), ймовірно, спробують організувати різні стратегічні провокації наступного року, такі як запуск міжконтинентальних балістичних ракет і проведення ядерного випробування, щоб посилити свої позиції на переговорах зі США", - заявив представник Об'єднаного комітету начальників штабів.

МОЯ ДУМКА: Росія давно сформувала так звану вісь зла. Спільно з КНДР створює загрози по всьому світу. Водночас Захід дуже мляво реагує на ці загрози. І так, КНДР нарощує постачання військової допомоги Росії, тож ні про яке заморожування війни в Україні поки що не йдеться.

З прийдешнім святом!

Всім здоров’я! Робіть свою справу!

Результати подивився. Завтра зроблю пост на тему «Що кожен українець може робити, аби наблизити нашу перемогу».

Бо у багатьох в голові повне нерозуміння нашої подальшої долі

Що кожен українець може робити, щоб наблизити нашу перемогу

Я довго думав про те, що б написати цей пост, бо бачив різні настрої в суспільстві. І одразу уточню - цей пост актуальний для тих, хто пов'язує себе з Україною, з державою, з нацією. Кому байдуже, де жити і під яким прапором - вам буде не цікаво.

Що ми маємо? Скоро 3 роки повномасштабної війни. Три роки війни, яка почалася 2014 року. Протистояння, яке триває не одне століття. Як жити в умовах, коли немає впевненості в завтрашньому дні?

Для початку потрібно відповісти самому собі - ти готовий підходити до всього з холодною головою? Без емоцій. Виключно старанна праця. При цьому розуміти потрібно просту істину - ніхто не знає, коли настане мир (тимчасовий, довгостроковий або стійкий). Ніхто не знає, на яких умовах буде укладено мир. Тому немає сенсу витрачати свій ресурс на обмірковування різноманітних варіантів. Особисто мене мотивує лише один варіант - потенційно ми можемо програти, тому потрібно працювати, щоб не дійти до нього.

Отже, що може робити кожен українець? По пунктах:

1. Якщо ви ще не в армії, але за здоров'ям і навичками могли б бути їй корисними, то вам варто мобілізуватися/підписати контракт. Це справді найважливіший внесок у нашу державу.

2. Якщо ви не можете служити (опустимо причини), то донатьте. Донатьте не з думкою - "я допомагаю армії", а з думкою - "я вкладаюся в наш спротив". Це не благодійність, адже росіяни пішли війною проти всієї України, проти всіх її громадян. Їхня ідеологія - знищувати всіх. Тому ви просто фінансуєте структури, які дають відсіч терористам. Ви фінансуєте можливість держави функціонувати.

3. Працюйте легально. Працевлаштуйтеся так, щоб платити податки, на які наша держава може існувати. Не важливо чим ви займаєтеся, головне робіть це легально.

4. Слідкуйте за своїм здоров'ям (як фізичним, так і психологічним). Україні потрібні люди, здорові люди. Кидайте палити і пити. Починайте бігати. Тут усе просто, я думаю.

5. Вкладайтеся в українського виробника. Підтримуйте наш бізнес. За можливості вкладайтеся в наші внутрішні волонтерські ініціативи. Відпочивайте всередині України. Подорожуйте всередині України. Україна "ван лав"!

6. Вільний час витрачайте на те, що я називаю "державотворенням". Ми всі і є держава - і є влада. Читайте новини - будьте обізнаними. Цікавтеся політичним життям, щоб не потрапити на гачок популістів і пропаганди. Аналізуйте інформацію. Ви також можете впливати на різноманітні процеси - стежити за резонансними справами в судах, моніторити держзакупівлі, вимагати від місцевої влади виділити більше грошей на дрони. Усе це можливо лише тоді, коли ви цього просите.

Це короткий план дій на 2025-й рік. Він не складний, головне мати бажання. І тоді морального виснаження не буде (як у мене прямо))))

І може ми доживемо до того моменту, коли в новинах напишуть - "Війну закінчено і це точно перемога"

Отже, Микола Азаров є "офіцером ордена Великого князя Литовського Гядімінаса".

Нагороду він отримав у 1998 році. Я вважаю, що чинна влада Литви зобов'язана його позбавити такої нагороди. Якщо ви підтримуєте мою думку - розпаліть вогонь!

А я найближчим часом поділюся інсайдом)

Повертаємося до Азарова!

Я попросив наших дипломатів проговорити питання про позбавлення держнагороди колишнього прем'єра України, а нині зрадника, з керівництвом Литви.

У результаті наше посольство в цій країні звернулося з офіційною нотою. Тепер цим питанням займається МЗС та Офіс президента Литви.

Сподіваюся наш партнер і союзник не підкачає і позбавить нагороди Азарова!

Занадто багато Трампа в останній час)

Якщо хочете мою думку про його заяви, то протисніть гарних реакцій.

І нашмаляю постік

Трамп і Путін. Трамп і війна в Україні. Трамп і....

Багато Трампа останнім часом. Воно то й логічно, новий президент вирішив взятися за вирішення війни РФ проти України. І тепер звучить багато різних заяв від нього. І не тільки від нього.

❗️Що маємо на поточний момент. Минув майже місяць, а Трамп мало не щодня говорить про Україну, що саме по собі прогрес. Лідер найбільшої країни у світі витрачає хоч скількись свого часу на нашу війну.

Його представники вже почали вести мінімальну роботу, міністр фінансів відвідав Київ, міністр оборони скатався на "Рамштайн" (з приводу війни в Україні). Від них лунають неоднозначні заяви, однак варто зрозуміти, що наразі триває етап притирання і торгу. Рішень жодних абсолютно немає.

Трамп тим часом уже зателефонував Путіну, потім Зеленському. Не звертаючи уваги на всілякі ці слівця про те, що "розмова була дуже гарною", важливим у цьому варто відзначити все-таки факт розмови.

Далі явно буде зустріч Трампа з Путіним, тим часом Зеленський зустрінеться з віце-президентом США. І за цей час усі три команди обміняються думками ретельніше. Ось тоді й варто дивитися на якісь слова або навіть дії.

🔥 З плюсів - Трамп продовжує говорити про можливі санкції проти РФ. Допускає постачання допомоги Україні. Його міністр оборони закликає Європу посилити підтримку української армії. Тобто загальний трек не змінюється. Він лише трохи змінює контури.

На останок - Трамп намагається вибити вигоду з усієї цієї історії. Чи то він нагнув Путіна, чи то він нагнув ціни на нафту, чи то він отримав доступ до копалин в Україні, чи то Європа стала менше купувати російського газу. Скрізь і потроху, і це можна продати своєму народу, як перемогу.

А ми тим часом працюємо далі, як і працювали. Рано лізти в помиральну яму.

Дякую всім, хто 3 роки тому зробив важливий вибір!

Завдяки вам ми досі існуємо!

Честь тим, хто віддав за своїх найважливіше - життя

Президент Литви позбавив Азарова державної нагороди.

Схема працює)

📢 Трамп і Ємен: миротворець, що бомбить?

🚀 Президент США Дональд Трамп вирішив розпочати масштабну військову операцію проти хуситів у Ємені. Причини, за його словами, серйозні:

🛳 Свобода судноплавства під загрозою!
🔹 Хусити, яких підтримує Іран, регулярно атакують американські та міжнародні судна в Червоному морі.
🔹 Через це світова економіка зазнає збитків, а цивільні судна опиняються під вогнем.
🔹 США не могли залишитися осторонь, тому вирішили "демократично" завдати удару по бунтівникам.

🔥 Стримування Ірану!
🔹 Білий дім заявив, що хусити – це лише "довга рука Тегерана", яка дестабілізує регіон.
🔹 Трамп хоче "поставити на місце" Іран, який, за версією Вашингтона, підтримує терористичні угруповання.
🔹 Що ж, бомби – непоганий спосіб нагадати про свою позицію... 🤷‍♂️

⚠️ А тепер увага: пам'ятаєте, що обіцяв Трамп?
"Я покладу край нескінченним війнам Америки!" – казав він на передвиборчій кампанії.

"Миротворець", який зараз віддав наказ про бомбардування Ємену...

Логіка? Не чули.

🎭 Фінальний акорд:
🔹 Трамп прийшов до влади з гаслами "Америка понад усе", але зараз втручається в черговий конфлікт.
🔹 То це боротьба за безпеку чи просто "гра м'язами" перед виборами?

📢 Масове ухилення від мобілізації: історичні паралелі та висновки для України

Сьогодні Україна стикається з проблемами мобілізації. Це складне питання, яке виникало в багатьох країнах під час воєн. Навіть сильні держави не завжди могли забезпечити повний набір військових через суспільний спротив, страх або недовіру.

Ось три історичні приклади, які показують, що ухилення від служби – це не унікальне явище, але його масштаби та наслідки залежать від дій держави.

🇺🇸 США (В'єтнамська війна, 1955–1975)
📌 570 000 ухилянтів, 100 000 утекли в Канаду.
📌 Причини:
Непопулярність війни та антивоєнні протести.
Високі втрати, страх загинути в далекій країні.
Потужна пропаганда проти війни в медіа.


СРСР (Друга світова війна, 1939–1945)
📌 1,3 млн дезертирів.
📌 Причини:

Жорсткі умови мобілізації, страх репресій.
Важкі бойові умови: нестача зброї, голод, холод.
Недовіра до командування, особливо після сталінських чисток.

🇮🇱 Ізраїль (сучасні конфлікти)
📌 50% ухилення серед ультраортодоксів.
📌 Причини:

Релігійні переконання, ідеологічні розбіжності.
Відсутність єдиного бачення обов’язку перед державою.

❗️Висновки для України

У будь-якій війні існують люди, які намагаються уникнути мобілізації. Але коли на кону існування держави, відсутність достатньої кількості військових означає не просто проблеми на фронті - це може стати вирішальним фактором для її поразки.

✅ Мобілізація має бути ефективною та справедливою.
✅ Важливо зміцнювати довіру до командування.
✅ Необхідно покращити умови служби та підтримку сімей військових.

📢 Якщо держава не мобілізує достатньо людей для оборони, вона ризикує просто зникнути. Україна не може дозволити собі цей сценарій.

"Ілюзія миру: Чому Україні не варто вестися на перемир'я"

🔥 Наразі війна РФ проти України перейшла у фазу затяжного конфлікту. Жодна зі сторін не має можливості здійснити прорив на фронті.

Водночас у світовій політиці спостерігається зміна акцентів. З приходом до влади Дональда Трампа у США активізувалися розмови про мирні перемовини та можливе врегулювання конфлікту. Однак важливо розуміти, що подібні ініціативи можуть мати небезпечні наслідки для України.

🚨 Росія неодноразово демонструвала, що будь-які перемир’я для неї – це лише тактичний маневр, а не щирий намір припинити агресію. Достатньо згадати Мінські угоди. Вони лише дали агресору час перегрупуватися, відновити сили та розгорнути ще масштабнішу війну у 2022 році.

Будь-яке нове перемир'я несе ті самі ризики. Воно дозволить РФ зміцнити оборону, оговтатися від санкцій, наростити військовий потенціал і мобілізувати нові сили для продовження агресії.

⚠️ Варто також зазначити, що наразі не існує жодних гарантій безпеки для України у разі укладення перемир’я. Жоден міжнародний механізм або угода не здатні стримати Росію від нової хвилі агресії.

Навіть за умов можливого контролю з боку західних партнерів, РФ знайде лазівку, щоб підготуватися до нових атак. Вона використає перерву у воєнних діях для нарощування ресурсів.

Крім того, під час такої нестабільності Росія намагатиметься розхитати ситуацію як в Україні, так і серед її партнерів. Агентура Кремля закликатиме до миру на будь-яких умовах, зриву мобілізації та проведення диверсій.

🔄 Слабкість РФ та стратегічна ціль України та світу

Росія зазнає величезного тиску через війну та санкції. Незважаючи на пропагандистські заяви, її економіка потерпає: військові витрати зросли до 8% ВВП, а майже 40% федерального бюджету спрямовується на війну.

Окрім цього, Росія стикається з критичним дефіцитом робочої сили, що може сягнути 2-4 мільйонів осіб до 2030 року. Перехід на "військові рейки" та постійний рекрутинг людей на війну вже виснажують її суспільство та економіку.

Таким чином, і сама РФ може не витримати тривалого економічного тиску. Стратегічною метою України та цивілізованого світу має бути не лише зупинка агресії, а й повалення режиму Путіна та справжня деколонізація РФ. Це включає підтримку демократичних сил всередині країни, боротьбу з її імперськими амбіціями та забезпечення права народів Росії на самовизначення.

🔴 Українці не мають права повторювати помилки минулого. Історія війни доводить: як тільки Україна послаблює тиск на ворога, він одразу використовує цей час для нових ударів. Надія на дипломатичні домовленості з державою-агресором без її повної поразки – це ілюзія, яка може коштувати Україні майбутнього.

🔎 Світовий урок: небезпечний мир будь-якою ціною

В історії є приклади, коли війни намагалися завершити миром за будь-яких умов, однак це не призводило до сталого миру.

Одним із таких випадків став Мюнхенський договір 1938 року. Європейські держави, прагнучи уникнути великої війни, погодилися на вимоги Гітлера та віддали йому Судети. Однак ця поступка не врятувала світ від Другої світової війни, а лише дала агресору час для підготовки.

Той самий ризик є і для України. Будь-яке "перемир'я" на умовах Росії лише відтермінує новий виток війни.

🔎 Що мають робити Україна та її партнери:

🔘Продовжувати тиск на РФ через економічні санкції та військову підтримку ЗСУ. Послаблення санкційного режиму лише зіграє на користь агресору.
🔘Посилювати оборонний потенціал України. Інвестиції у виробництво зброї, розбудову інфраструктури та мобілізацію критично важливі.
🔘Гнучко реагувати на політику Трампа. Україна повинна демонструвати готовність до діалогу, але водночас наголошувати на важливості стримування Росії для глобальної безпеки.
🔘Робити ставку на стратегічних партнерів у Європі. Навіть якщо у США зміниться зовнішньополітичний курс, підтримка Європи може відіграти ключову роль.

🌟 Зараз головне – витримати, не піддаватися на політичні маніпуляції та продовжувати боротьбу. Тільки українська стійкість, підтримка союзників і подальший тиск на РФ можуть стати запорукою справедливого миру!

🔻 День, коли на Донбасі почалась війна

12 квітня 2014-го. Слов’янськ. Подія, яка назавжди змінила хід української історії

Саме цього дня озброєна група російських диверсантів під командуванням Ігоря Гіркіна («Стрєлкова») захопила ключові об’єкти у Слов’янську — міськвідділ міліції, СБУ, адміністративні будівлі. Операція пройшла стрімко й майже без опору. Для багатьох це стало шоком, але згодом стало очевидно: до цього ретельно готувались. І не лише в Москві.

⚫️ Без спротиву: слабкість, страх чи симпатія?

Хоча у місті перебували українські силовики, масштабної оборони не було. Частина міліціонерів просто залишила свої пости, дехто згодом повернувся вже під контролем російських бойовиків. Аналогічно діяли співробітники місцевого СБУ. Причини були різні: від відсутності чітких наказів і страху — до відвертої симпатії до «русского міра».

⚫️ Місцева влада: від мовчання до співпраці

Міська голова Неля Штепа публічно підтримувала загарбників, заявляючи, що ті — місцеві. Згодом вона намагалася виправдатись, кажучи, що діяла під тиском. Але тодішня її поведінка створила ілюзію легітимності для дій окупантів. Тим часом «народним мером» проголосив себе В’ячеслав Пономарьов, який відкрито координував проросійські сили у місті.

⚫️ Безкарність — добриво для реваншу

Минуло десять років, але практично ніхто з відповідальних за ці події не поніс серйозного покарання. Неля Штепа досі не засуджена. Інші колаборанти отримали м’які вироки або уникли відповідальності взагалі. Це демонструє болісну хворобу — невміння держави карати за зраду.

⚫️ Не всі здались — не всі мовчали

Попри загальну апатію силових структур, чимало жителів Слов’янська не прийняли окупацію. Частина займалась партизанською діяльністю, передавала координати ворога, інші — потайки волонтерили, допомагаючи українським військовим. На Донбас вирушили перші підрозділи ЗСУ, у тому числі добровольці. Проте варто визнати: держава тоді була неготовою до масштабного збройного вторгнення.

⚫️ Регіон, як дзеркало колоніального спадку

Захоплення Слов’янська оголило глибоку русифікацію регіону — культурну, мовну, інформаційну. Це була територія, де українська держава існувала радше формально. Десятиліття колоніальної політики дали своє. І цей спадок доведеться викорінювати ще не одне покоління.

⚫️ Бездіяльність, що відкрила ворота війни

Коли ті, хто мав захищати місто, залишили його без бою, це стало сигналом для Кремля: Україна слабка. Наслідки — мародерства, тортури, викрадення, вбивства. Те, що почалося 12 квітня 2014 року у Слов’янську, стало початком великої, кривавої війни — боротьби за виживання і майбутнє держави.

ВИЗНАТИ КРИМ - ОЗНАЧАЄ ЗРУЙНУВАТИ СВІТОВИЙ ПОРЯДОК

📰 Останнім часом західні медіа активно обговорюють можливість того, що адміністрація Дональда Трампа може офіційно визнати Крим частиною Росії — нібито як частину "мирного плану" для завершення війни в Україні. Згідно з цими повідомленнями, Вашингтон розглядає не лише визнання окупації, але й інші поступки: відмову України від курсу до НАТО, послаблення санкцій, нейтралітет як умову миру.

⚖️ Це може стати першим таким випадком у сучасній історії серед провідних демократій

З часів Другої світової війни жодна велика цивілізована держава не визнавала територіальних змін, досягнутих шляхом збройної агресії. Навіть після анексії Балтійських країн у 1940 році західні країни не визнавали цього факту юридично.

Такі випадки траплялися лише серед менш розвинених або авторитарних країн: наприклад, Сирія та Північна Корея визнавали незалежність Абхазії та Південної Осетії після російської агресії проти Грузії у 2008 році. Подібну позицію займали також деякі сателіти Кремля в Африці та Латинській Америці. Проте жодна ключова демократія Заходу не дозволяла собі легітимізувати силове переписування кордонів. Саме тому можливе визнання анексії Криму з боку США стало б безпрецедентним зламом міжнародного підходу.

🚨 Які це несе ризики?

▪️Підрив міжнародного права: визнання силового захоплення територій створює небезпечний прецедент.
▪️Підкріплення агресора: це може бути сприйнято як сигнал, що силове переписування кордонів - допустиме.
▪️Послаблення позицій Заходу: союзники США можуть втратити довіру до лідера, що зраджує принципи.
▪️Удар по Україні: це деморалізує тих, хто понад 10 років бореться за незалежність і справедливість.

❗️ Висновок

Світ не може дозволити, щоб агресор отримував нагороду за порушення міжнародного права. Визнання анексії Криму не принесе миру - воно стане стартом нової хвилі глобальної нестабільності. Україна бореться не лише за себе - вона тримає лінію цивілізованого світу. І відступ від принципів лише підштовхне інших диктаторів діяти так само.

🇺🇦 ОДЕСА МАЄ ПОЗБУТИСЬ ІМПЕРСЬКОГО "ПОЧЕСНОГО ГРОМАДЯНИНА"

Олександр Строганов - міністр царської Росії й власник понад 11 тисяч кріпаків - досі має звання почесного громадянина Одеси. Це ганьба.

Після нашого звернення в Одеській міськраді повідомили, що вже цього місяця профільна комісія розгляне питання про позбавлення його цього статусу.

Настав час остаточно очистити публічний простір від імперських символів!

Z-ПАРАД НА КІСТКАХ ІСТОРІЇ

Сьогодні Москва знову вийшла на свій улюблений ритуал - парад на Красній площі. Вісімдесята річниця так званої "Великої Вітчизняної війни" - ідеологічного штампу радянської пропаганди - стала черговим приводом для демонстрації військової техніки, культу війни та величі минулого, якою живе сучасна Росія.

🔥 У той час, коли весь цивілізований світ згадує трагедії Другої світової з болем і співчуттям, Кремль святкує її як свято переможного насильства.

Сьогоднішній російський режим - це гібрид старого імперіалізму й новітнього фашизму. У своїх працях Умберто Еко описував головні ознаки фашизму - культ традиції, зневагу до модерну, культ дії, мілітаризм, страх і пропаганду. Усе це - наріжні камені путінської Росії.

⚙️ Парад - це не лише демонстрація сили, а театральна постановка фальшивої історії, де перемога у війні використовується для виправдання сьогоднішніх злочинів.

Коли Путін напав на Україну в 2022 році, він уявляв собі парад на Хрещатику. Його імперські мрії включали Київ, Кишинів, Варшаву. Це мала бути чергова хода «визволителів», які насправді приносять смерть, депортації та руйнування.

🎯 Але Україна не впала. Україна встала.

Росія вкрала перемогу над нацизмом, приховуючи, що комуністичний режим був таким самим окупантом для України. Вони забули Катинь, ГУЛАГи, депортації, геноцид українців. Вони забули, що українці загинули і в боротьбі з нацизмом, і під колесами радянської машини.

🕯 Україна пам’ятає. І не дозволить більше нікому її колонізувати.

Сьогодні на Красній площі святкують не перемогу, а саму ідеологію війни. Z - це нова свастика. Російський парад - це парад диктатури, брехні та імперських марень.

⚡️ Україна бореться не лише за себе - а за всю Європу, за майбутнє без Кремля, який святкує війну, а не мир.