Forwarded from Книги, код і коргі
Перші дні альфа тесту виявили не тільки баги, але і дали мені можливість трохи видихнути, поклацати сайт в “бойових” умовах, і скласти свої враження. Як це не парадоксально, але коли я вся в коді, мозок сприймає все якось абсолютно по іншому і багатьох речей я просто не помічаю.
По своїх враженнях а так же пропозиціях від наших чудових альфа-тестерів я склала свій топ-9, що б варто змінити/додати на сайт. (це не про баги!)
1. Відображення фандомів. Назви мало і навіть типу мало, хочеться охайно додати повну інформацію, щоб не було розбіжностей.
2. Теги. По-перше їх треба більше. По-друге, треба щоб вони швидше знаходилися по пошуку. А по-третє їм треба чи каталог чи підказки, щоб було зручно шукати. Може буду взагалі передумувати як виглядає і працює додавання тегів.
3. Точно треба додати сторінку з алфавітним каталогом фандомів.
4. І каталог зареєстрованих авторів.
5. Те, що зауважили альфа тестери: кнопки переходу на зміст роботи треба додавати і над текстом розділу, а не тільки під.
6. В картку роботи проситься додати кнопку переходу одразу до читання, а не тільки перехід на сторінку роботи.
7. Знову зауваження від альфа-тестерів, про кнопку редагування розділу на сторінці самого розділу, а не тільки через зміст.
8. Спливаючі підказки що означають позначки (ярлички) на книзі. (Це теж від тестерів)
9. Клік по тегу або фандому має переводити на сторінку пошуку робіт по цьому тегу/фандому.
Це виключно те, що я зауважила в уже наявному функціоналі, а звісно додавати ще треба багацько. Як то кажуть, нам своє робти.
А що б додали ви до цього списку?
По своїх враженнях а так же пропозиціях від наших чудових альфа-тестерів я склала свій топ-9, що б варто змінити/додати на сайт. (це не про баги!)
1. Відображення фандомів. Назви мало і навіть типу мало, хочеться охайно додати повну інформацію, щоб не було розбіжностей.
2. Теги. По-перше їх треба більше. По-друге, треба щоб вони швидше знаходилися по пошуку. А по-третє їм треба чи каталог чи підказки, щоб було зручно шукати. Може буду взагалі передумувати як виглядає і працює додавання тегів.
3. Точно треба додати сторінку з алфавітним каталогом фандомів.
4. І каталог зареєстрованих авторів.
5. Те, що зауважили альфа тестери: кнопки переходу на зміст роботи треба додавати і над текстом розділу, а не тільки під.
6. В картку роботи проситься додати кнопку переходу одразу до читання, а не тільки перехід на сторінку роботи.
7. Знову зауваження від альфа-тестерів, про кнопку редагування розділу на сторінці самого розділу, а не тільки через зміст.
8. Спливаючі підказки що означають позначки (ярлички) на книзі. (Це теж від тестерів)
9. Клік по тегу або фандому має переводити на сторінку пошуку робіт по цьому тегу/фандому.
Це виключно те, що я зауважила в уже наявному функціоналі, а звісно додавати ще треба багацько. Як то кажуть, нам своє робти.
А що б додали ви до цього списку?
❤4
Колись я висловлю свою думку щодо цього всього срачу про видавництва, які беруть лише авторів із прогрітою аудиторією і про загальне ставлення до письменника, як до істоти, яка не їсть, не п'є, ресурси її безмежні і грошей їй не треба – але точно не сьогодні
👌10👍2💔2
Люди зазвичай неправильно розуміють, коли я їм кажу "Дописала за вчора дві глави". Вони це розуміють як "НАПИСАЛА ЗА ВЧОРА ДВІ ГЛАВИ КОЖНА 40 СТОРІНОК РОЗМІРОМ ТРИЛЬЯРД СЮЖЕТНИХ ЛІНІЙ ВЗАГАЛІ УААААААА!!!!!!!!!!".
Насправді я, пишучи все врізнобій, просто дописала пару додаткових сцен, щоб завершити сюжетку кожної з глав, і все ☠️
Насправді я, пишучи все врізнобій, просто дописала пару додаткових сцен, щоб завершити сюжетку кожної з глав, і все ☠️
😁17👍3
Інстаграмна рубрика «Кружечок» добралася і до Телеграму 🐀🤌
❤9🔥1
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
👍6❤2👏1💅1🦄1
Софія Гудовсек потім вигадає назву (коли буде 500 читачів)
Колись я висловлю свою думку щодо цього всього срачу про видавництва, які беруть лише авторів із прогрітою аудиторією і про загальне ставлення до письменника, як до істоти, яка не їсть, не п'є, ресурси її безмежні і грошей їй не треба – але точно не сьогодні
Ви не повірите, але вам не довелося чекати моєї думки цілий рік ☠️
Ми з командою UWU анонсуємо наш невеличкий (а згодом буде величкий) подкаст під назвою UWURadio!
І у першому випуску ми якраз поговорили на згадану раніше тему: чи справді авторам потрібно і необхідно бути блогерами для того, щоб їхній рукопис прийняло видавництво?
P.S: У мене поганий звук, тому я в "баночці" :)
ДИВИТИСЯ/СЛУХАТИ ЗА ПОСИЛАННЯМ: https://www.youtube.com/watch?v=UY0PRGLtQEA
Підтримати наш проєкт можна тут і тут ❤️🔥
#письменницьке
Ми з командою UWU анонсуємо наш невеличкий (а згодом буде величкий) подкаст під назвою UWURadio!
І у першому випуску ми якраз поговорили на згадану раніше тему: чи справді авторам потрібно і необхідно бути блогерами для того, щоб їхній рукопис прийняло видавництво?
P.S: У мене поганий звук, тому я в "баночці" :)
ДИВИТИСЯ/СЛУХАТИ ЗА ПОСИЛАННЯМ: https://www.youtube.com/watch?v=UY0PRGLtQEA
Підтримати наш проєкт можна тут і тут ❤️🔥
#письменницьке
YouTube
АВТОРИ ТА ВИДАВНИЦТВА: ЧИ МАЮТЬ ПИСЬМЕННИКИ БУТИ БЛОГЕРАМИ? | UWURADIO 1
Вітаємо вас на першому випуску подкасту UWURadio! Сьогодні ми поговоримо про нашумілу в книжковому світі тему: самопіар авторів та рекомендації видавництв. Залишайтеся, буде цікаво!
P.S: У Софії поганий звук, тому вона в "баночці" :)
P.S: У Софії поганий звук, тому вона в "баночці" :)
🔥13❤1❤🔥1
Channel name was changed to «Софія Гудовсек потім вигадає назву (коли буде 500 читачів)»
Проблема із псевдо вирішилася сама собою. Немає псевдо – немає проблеми ☝️
🦄14❤🔥3❤3
А одного ранку він прокинеться від того, що у вікна падає дощ – всією своєю вагою падає, як каміння, як град, пробиває москітну сітку, лишаючи вибоїни. Як мініатюрні копії справжніх вибоїн. І він прокинеться і знатиме – сьогодні буде по-іншому. Як і завтра. І сто років потому.
#романтичне
#романтичне
💔10❤6
Ви хочете бачити тут відгуки на прочитане?
Anonymous Poll
91%
Так єс сі!
9%
Ноу ми напівписьменницький напівканал з рандомними замальовками і думками! Нам не треба структура!
❤6👍3
Forwarded from Укрліт!
Просто мушу про це написати, бо це ще одна непоправна втрата, яку кацапи нам ніколи не відшкодують.
19 червня на фронті загинув єдиний син письменниці Еліни Заржицької, Ігор.
Батько хлопця перебував у лікарні після операції, коли дізнався про смерть сина.
Друзі й колеги поширюють номер картки, на яку можна перерахувати допомогу родині:
Вічна пам'ять.
19 червня на фронті загинув єдиний син письменниці Еліни Заржицької, Ігор.
Батько хлопця перебував у лікарні після операції, коли дізнався про смерть сина.
Друзі й колеги поширюють номер картки, на яку можна перерахувати допомогу родині:
4149 4993 9224 6771Вічна пам'ять.
😢8😭4
Такого спекотного літа я ще не бачила.
Хоча ні, бачила.
В те літо зі стін чайної на нас дивилися бридкі вирізані з дерева очі. Вони завжди на нас дивилися: коли ми пили пуер, коли улун, коли грали в Дженґу і шахи, коли малювали ідіотські малюнки в моєму блокноті – не зводили з нас потертих крапок-зіниць і завжди посміхалися. Усмішками їхніми були тріщини. Не знаю, кому прийшло в голову повісити на стіні чайної такі страхопудські дерев'яні скульптури, але вони точно були того варті – з часом ти до них звикав, як до небуйних сусідів-алкашів, які з самого ранку проводжали тебе на сходинках під'їзду на роботу. Дивні, проте кумедні. Без них на сходинках ставало сумно. От так і зі скульптурами – коли чайна готувалася до закриття, стіни без них опустіли і осиротіли.
Бариста (я так і не дізналася, як правильно називати людину, яка варить чай. чайний майстер? чаїста?) завжди трішки насторожено ставилася до всього цього соціального непотребу, що збирався у неї в закладі. А хто б не боявся? Письменники, художники, музиканти, вуличні фотографи й інші мудаки і мудачки – брали один чайник на всіх і сиділи цілісінький день. Прибуток в мінус! Але ми старалися залишати добрі чайові, навіть будучи підлітками, тож бариста-чаїста виганяла нас рідко. Лише коли хтось закурював. Але з близької нашої компанії ніхто не курив.
Того літа від спеки було страшно виходити з хати, але коли таки виходили, то загнати нас додому могли тільки розсерджені батьки. Ми брали пледи і їхали кудись за місто, за кладовище в лісопосадку, де якісь розумні люди поставили столик і лави. Ми смажили сосиски, бо забули купити маршмелоу, і гризли напівзасохлий хліб. Співали під гітару. Інколи ходили по болоту біля ставка між міськими вулицями і дивилися на жаб. Ловили жаб. Я не ловила – мене в дитинстві налякали, що від них на руках з'являються бородавки. А мені якось випалювали бородавку на руці, і це було так боляче, що я вирішила потерпіти і не гладити цих земноводних істот.
Я того літа ображалася, що мені не дозволяли гуляти вночі, як іншим моїм друзям. А зараз вночі не погуляєш. Та і стара я стала для таких розваг – в дванадцять вже сплю без задніх ніг. А в інші дванадцять працюю. Працюю. Працюю.
#софіягудовсек
Хоча ні, бачила.
В те літо зі стін чайної на нас дивилися бридкі вирізані з дерева очі. Вони завжди на нас дивилися: коли ми пили пуер, коли улун, коли грали в Дженґу і шахи, коли малювали ідіотські малюнки в моєму блокноті – не зводили з нас потертих крапок-зіниць і завжди посміхалися. Усмішками їхніми були тріщини. Не знаю, кому прийшло в голову повісити на стіні чайної такі страхопудські дерев'яні скульптури, але вони точно були того варті – з часом ти до них звикав, як до небуйних сусідів-алкашів, які з самого ранку проводжали тебе на сходинках під'їзду на роботу. Дивні, проте кумедні. Без них на сходинках ставало сумно. От так і зі скульптурами – коли чайна готувалася до закриття, стіни без них опустіли і осиротіли.
Бариста (я так і не дізналася, як правильно називати людину, яка варить чай. чайний майстер? чаїста?) завжди трішки насторожено ставилася до всього цього соціального непотребу, що збирався у неї в закладі. А хто б не боявся? Письменники, художники, музиканти, вуличні фотографи й інші мудаки і мудачки – брали один чайник на всіх і сиділи цілісінький день. Прибуток в мінус! Але ми старалися залишати добрі чайові, навіть будучи підлітками, тож бариста-чаїста виганяла нас рідко. Лише коли хтось закурював. Але з близької нашої компанії ніхто не курив.
Того літа від спеки було страшно виходити з хати, але коли таки виходили, то загнати нас додому могли тільки розсерджені батьки. Ми брали пледи і їхали кудись за місто, за кладовище в лісопосадку, де якісь розумні люди поставили столик і лави. Ми смажили сосиски, бо забули купити маршмелоу, і гризли напівзасохлий хліб. Співали під гітару. Інколи ходили по болоту біля ставка між міськими вулицями і дивилися на жаб. Ловили жаб. Я не ловила – мене в дитинстві налякали, що від них на руках з'являються бородавки. А мені якось випалювали бородавку на руці, і це було так боляче, що я вирішила потерпіти і не гладити цих земноводних істот.
Я того літа ображалася, що мені не дозволяли гуляти вночі, як іншим моїм друзям. А зараз вночі не погуляєш. Та і стара я стала для таких розваг – в дванадцять вже сплю без задніх ніг. А в інші дванадцять працюю. Працюю. Працюю.
#софіягудовсек
❤8👍3🔥1
Forwarded from Рецептивна естетика ✨ (Оксана)
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
❤4🔥1
Дуже тяжко хотіти щось запостити на сайті, щоб потихеньку публікуватися, а не мати що, бо весь свій час тратиш на сайт 🫠🫠🫠
Дата. Підпис
Дата. Підпис
❤8👍1
Не жалуюся насправді, в цьому одні плюси
❤7👍1
Ми круті, а тепер стали, як то кажуть, ще крутішими 🫡
Дякуємо за поширення нашої ініціативи! 💚
https://news.1rj.ru/str/ukrwrite_sabbath/254
Дякуємо за поширення нашої ініціативи! 💚
https://news.1rj.ru/str/ukrwrite_sabbath/254
Telegram
#укррайт збіговисько
Самопромоут: дуже треба чи можна підзабить? Як взагалі вести соцмережі автору? Отут трохи про те подкастять.
#корисне
#корисне
❤3🔥2👍1