Вони казали: «У рівності – сила». Але Ярослава завжди знала, що далі слів діло не піде. І воно не йшло.

Вони казали: «Зірки не обирають, кому світити». Але Ярослава завжди знала – оберуть не її. І її не обирали.

Ярослава носила позолочений хрестик і цілувала його перед сном, знаючи, що чим частіше торкається губами – тим менше лишається металу. Вона, можна сказати, їла цей нещасний хрестик. І їй від усвідомлення цього факту було чомусь страшено смішно.

Ярославі багато що здавалося смішним: як у людей подоли білих пальт темнішали з часом, а у деяких – взагалі рвалися. І пальто ставало білим фраком. Як у інших, таких, як вона, погляди щороку гострішали. І ті, хто клявся бути м'яким, як солома, від соломи в собі лишав лише голки.

Вони казали: «Всі люди – особливі! Різноманіття – це дар!». Але Ярослава плакала, бо її особливість вважали прокляттям.

Ярослава цілувала хрестик все сильніше, сподіваючись, що колись зітре його в позолочені крихти. Але він не меншав – ні через день, ні через рік.

Ярославиного брата вважали пророком. Цілителем. Ясновидцем. Бо він бачив те, чого не бачили інші. Бо зцілював тих, кому вже готували труни і воду. Бо одним поглядом міг розпускати квіти. Він міг. Він був наче Бог.

Ярославу вважали відьмою. Душегубкою. Чортякою. Бо бачила те, чого не бачили інші. Бо втручалася у життєвий цикл: переривала агонії тих, кого вже забирав Господь, і змушувала розпускатися квіти, коли їм ще був не час. Вона не мала права. Вона не Бог.

Коли Ярославі зав'язували руки, було особливо смішно: її брат стояв по пояс в озері, розмахуючи над зеленою гладдю долонями. Заговорював воду.

Ярославі зав'язали руки, бо якби ними над водою розмахувала вона, всі подумали би, що намагається отруїти.

#софіягудовсек

Софія Гудовсек потім вигадає назву

Діліться своєю весною 🧐🧐🧐

Мені здається, я автор-невидимка 🙈

Спілкуюся з колегами, які також подають рукописи до видавництв. І ми помітили, що їм приходять відповіді (будь-якого характеру, але хоча б якийсь фідбек), а мене ігнорують 🧐 Прям вапщє 🧐🧐🧐

Раніше я не зважала, а зараз це і зовсім перетворилося на мем, але все одно якось трохи ніяково D:

Якась я трохи Софія ГОУСТек 👻

Новина тут

UPD: Мені сумно, що замість того, аби забирати механічну роботу і звільняти час для мистецтва, людство робить все можливе, аби тільки механічна робота йому і залишилася.

Не зважайте на сторінки, бо я подекуди по тексту трохи міняю форматування 🙈

#пишу_ділюся

Натхненно останніми новинами

Світ Української магічної академії (УМА) від команди Mal'oviy сповнений нерозказаних історій. І вам випала нагода їх розповісти!

Разом з Mal'oviy та видавництвом MAL'OPUS анонсуємо КОНКУРС КОРОТКОЇ ПРОЗИ ✨

🔮 Які умови?
Потрібно написати оповідання у жанрі фентезі (3–5 тис. слів) українською мовою. Ви можете взяти вже описаний у артбуці «Українська магічна академія» сегмент світу й розширити його або вигадати власних персонажів і локації — головне, щоб вони гармонійно вписувалися в сетинг.

🌟 Не хвилюйтеся: п'ять запрошених авторів від «Мальовію» напишуть тексти для вашого натхнення. Зовсім скоро опублікуємо їх на сторінці конкурсу на UWURead. Також команда «Мальовію» готує для вас пости у своїх соцмережах з детальним описом сетингу, а ми з командою зробимо на сайті базу знань, аби ви завжди мали усю потрібну для роботи інформацію під рукою.

📅 Дати конкурсу:
✦ Старт прийому робіт: 24 квітня 2025
✦ Кінець прийому робіт: 30 травня 2025
✦ Оголошення результатів: 1 липня 2025

Продовження у коментарях 🦉👇🏻

Як ви помітили, я нечасто публікую фрагменти з майбутнього роману, але тут не стрималася, ам сорі 🙈

Написала за сьогодні 20 сторінок практичних з загального мовознавства

Я думала, що запощу сьогодні щось по письменництву, але індик теж думав, а не треба було

Мем звідси

Літосвіта щось знає.......

Дуже важливе відео сьогодні виклали Телебачення Торонто про проєкт «Недописані»

Рекомендую всім обовʼязково подивитись ❤️‍🩹

Також залишаю посилання на сам соцмережі самого проєкту👀

Для мене немає нічого прекраснішого за поезію. Я не вмію писати вірші, я прозаїк. І для мене – це магія, коли те, що я описую цілий абзац, вміщають в одному реченні ❤️

Поети та поетеси, ви прекрасні 💓🙏🏻

Тематичне письмо

Коли я ходила у літературну студію, єдиною практичною вправою, яку ми там виконували, було тематичне письмо. Все інше зводилося до обговорення російських поетів та зачитування текстів із умовного журналу «Барвінок» 30-річної давності.

Проте я досі вважаю цю вправу чудовим способом підтягнути сторітелінг і попрактикуватися в описах.

Давайте спробуємо разом – нумо напишемо 3-4 речення на тему «карти»? Я почну:

Він погано знався на картах. Дуже. Так погано, що плутав географічну та політичні. А в чому принципіальна різниця: як і там, і там материки ті самі?

#пишу_ділюся #письменницьке

Софія Гудовсек потім вигадає назву

Щось давно не було оновлень в каналі по рукопису, ділюся

#пишу_ділюся

Привіт!

В ніч з 24 на 25 березня дехто в своєму особистому твіттері написав величезний тред про те, чому фікбук лайно і що треба шукати альтернативу а не домовлятися.

Це було у 2022 році, рівно ТРИ РОКИ ТОМУ.

Тепер на ао3 23622 фанфіки Українською мовою. Тепер зв'язок з фікбуком і роснявими сайтами засуджується.

Тепер у нас є купа зінів, збірок, проєктів, спільнота росте і продовжує розвиватися кожен день.

Аккаунту укррайта в соцмережі твіттер - офіційно три роки.

Дякую вам всім за те, що ви - частина УкрРайту.

🥳🎂

Нещодавно (ну, як, порівняно досить давно) ми робили статтю про письменників-архітекторів та письменників-садівників, і поки я її писала, то впевнилася в тому, що я бур'ян

Його і ті, і ті будуть виривати - або щоб щось посадити, або щоб закласти фундамент. АЛЕ Я ВСЕ ОДНО ПРОРОСТУ І БУДУ РОСТИ ЯК ХОЧУ ХАХАХАХАХ 🌿🌿🌿

Донатьте раз

Донатьте два

Донатьте три

Відео: про троп «цинічний дорослий і дитина-сонце»
Тим часом рандомна людина в коментарях: