"Апріорі" нарешті запустили передпродаж на "Замок капелюшника" в новому перекладі. Приїде з друку вже в першій половині грудня.

Передісторія для тих, хто пропустив: ця книжка у них вже виходила, але переклад виявився поганим, тому вони зняли з продажу весь наклад, повністю переробили переклад, і навіть готові обміняти оті перші примірники на нові. Унікальна ситуація на нашому ринку 💪

Якщо не читали - раджу, це офігенно написана химерна історія про батька-аб'юзера та психопата, монстра і самодура. Я кайфанула ще тоді, навіть не зважаючи на хиби перекладу (ось відгук).

Якщо хочете обміняти примірники - видавництво каже, що коли книжка приїде з друку, дадуть адресу, куди відправити старий примірник.

Книга, яка в 11 років зробила мені травму на все життя, щиро рекомендую до прочитання

Панство і панянство, ви шалені 🥹

Думаю: закривати форму чи таки доб'ємо 200 для красивого числа?)

Я пам'ятаю, як в перші блекаути ми з моєю подругою ходили від кафешки до кафешки, щоб зарядити телефони та зловити Інтернет

Ми пили будь-який шмурдяк, який могли зробити ледь запущені апарати, і уявляли, як років через п'ятнадцять будемо на кожне сльозливе: «Мама, я не хочу іти в школу» відповідати: «Та я без світла і газу домашки вчила, зубрила, на пари підключалась, одногрупниця моя взагалі на городі посеред поля Інтернет ловила, щоб сесію здати, а ти скиглиш!»

Фото з того дня

ААААААА «МИКОЛЬЦОВЕ ЩАСТЯ» 🤌🤌🤌

З'явився короткий список Книги Року BBC. Це по художці.
За кого вболіваємо?

Я знаю, як важко збирати інформацію, коли подаєш рукописи

Сидиш, скручений креветкою над столом, як детектив денно і нічно збираєш контакти: зі статей на «Аркуші», з сайтів самих видавництв, десь з якихось чатів, куди хтось кинув пошту naicrashciy_redactor@skudajte_rukopysy і сказав, що це інфа сотка особиста пошта главреда 👌

(так, таке теж було)

І виникає багато питань. Чи можна взагалі писати на ці пошти? Це ж порушення особистого простору людини. Чи актуальна та гугл-форма, яка світилася в ТікТоці видавництва? Вона ж була аж три місяці тому. А чи бере видавець мій жанр? А що? А де? А чому?

Складаєш цю всю красу в Ексель-табличку і взагалі не розумієш, чи зібрані тобою дані хоч якось відповідають реальності.

Цей тернистий шлях проходять сотні людей зараз і проходитимуть ще стільки ж. Нам усім не вистачає місця, де вся інформація була б зручно систематизована.

Саме тому ми з командою вирішили створити Гільдію — сервіс пошуку видавця за жанрами та форматами із можливістю трекінгу прямо на сайті.

А оскільки вам зайшло опитування, яке я проводжу для своєї магістерської (всім ще раз дякую за активність!), я вирішила поєднати корисне з приємним:

Разом з UWUREAD ми підготували для вас невеличке опитування, про яке я запитувала ось тут

Якщо ви коли-небудь подавали рукопис до видавництв чи плануєте це зробити — дуже прошу приділити 2 хвилинки свого часу і пройти його. Зараз нам з командою потрібно детально розуміти не лише свій особистий досвід, а і ваш: що складно у процесі подання, чого бракує і яка інформація важлива для кожного вас.

✨ ОПИТУВАННЯ: https://forms.gle/qxQivEAuYw1Thrua6

Дякую!

У нас 100 тис. вподобайок! Дякую всім 🥰

Рівне, завтра буду тут ❤️‍🔥

Вхід вільний (але не забудьте зареєструватися), збираємо на хорошу справу!

📌 Де? Артпаб "Ліхтар"
📌 На котру? 18:00

Богдана Неборак відтепер - заступниця Міністра культури України 👏

Вірші Григорія Чупринки, які я сьогодні читала на «Фактурах»:

Умирай, як смертельно підстрелений звір,
Що й стрільця розриває на шмаття
І побідно несе на широкий простір,
За небесну блакить в нерозгаданий мир
Всю велику жагу і завзяття.
Сонце блиском мигне на криваві струмки;
Подорожній над трупами стоя,
Всі одважні чуття, всі трагічні думки
В невмирущий мотив перебійно-дзвінкий
Переллє на могилі героя.
То і смерть, як не смерть, а одвічне життя,
Їй не буде повік між живих забуття,
Злу й сваволі велика одвада,
Бо вона наш закон, благородне чуття
І в великому горі одрада.
Вічний Космос і Бог бачить силу твою
І вітає велике творіння!
Так сміліш прояви в благороднім бою
Всю любов до життя, всю одвагу свою,
Все святе передсмертне горіння.

Вся в колючках, вся в гірляндах,
І в тернах, і в пишних квітах,
Вся в коштовних діамантах
І в блискучих огнецвітах
В млі горить моя мета —
І гріховна, і свята.
Вся одверта, вся закрита,
Особиста і загальна,
Темним фльором оповита —
І весела, і печальна
В млі горить моя мета —
І гріховна, і свята.
Нерозгадна, невловима,
Як огонь заблудлий в полі,
Як обличчя херувима
В світлосяйнім ореолі,
В млі горить моя мета —
І гріховна, і свята.
Як далеко світло ясне
Манить, вабить, притягає!—
Ближче, ближче... Світло гасне,
Віра в серці потухає.
В млі горить моя мета —
І гріховна, і свята.
Вся в колючках, вся в гірляндах,
І в тернах, і в пишних квітах,
Вся в коштовних діамантах
І в блискучих огнецвітах
В млі горить моя мета —
І гріховна, і свята.

І мій авторський вірш ви теж сьогодні мали нагоду почути ❤️‍🔥

Дякую всім, хто був, і дякую всім, хто планує бути на наступних заходах!

А всім, кого не було — до зустрічі 😘

Українська література все активніше входить у наше повсякденне спілкування 😭

Буквально щойно мені випадково трапилося у ТікТоці відео про значення карт Таро. Я паралельно працювала й просто гортала відео на фоні. І ось хлопець говорить про карту, де людина «у полоні нав'язливих дум» 💛📚

Роблю роботу і з кожним днем дізнаюся щось нове

🫣 Єрмак? Ага… А Татаров вийде?

🖼👨‍🎨 Ігор Губський «Хто там?», 2009

Збір книжкової душніли https://news.1rj.ru/str/bookjoykiller/1106

Тут Аліса відкрила допоміжну баночку https://news.1rj.ru/str/cupwithfleas/855

А Рафалович, як завжди, заманює плюшками https://news.1rj.ru/str/ukrainian_art_crossroads/3759

Враження ua теж збирають з добротною метою https://news.1rj.ru/str/vrajennya/7437

Збір Мацуги тут https://news.1rj.ru/str/matsuga_reads/3533

Моя улюблена драконка теж має баночку з розіграшем https://news.1rj.ru/str/Ukrainian_Ironbelly/5660

Аліса, душа моя, цілий бокс зібрала. Що там, я так і не зрозуміла, але дуже цікаво https://news.1rj.ru/str/peakeweekpapers/1432

Це тільки частина активностей для армії від книжкової спільноти – кого знала, кого згадала сонною головою або хто під руку першим попався. І на цьому, мої прекрасні люди, я пішла досипати – бо трьох годин в підвалі, навіть під спальником і на матрасику, було недостатньо. Обіймаю всіх міцно, сподіваюсь, з усіма все добре, і наслідки обмежуються злобою на довбану русню (що є максимально нормальною реакцією). Ах, так, традиційно – пийте водичку, дихайте глибоко, обійміть близьку людину. Або тварину.

Для розкруту – пісня, від якої завжди стає трошки світліше. Майже в тему каналу, бо на вірші Максима Далі Кривцова.

https://youtu.be/1CW0vayxGM8?si=_SPF-BVyCbLlVfM5

Речі, яких мене навчило письменництво, але не навчать жодні підручники

(відеоверсія тут)

🌙 Терпінню
Література в цілому і письменництво зокрема — це дуже кропіткий, довгий, подекуди неприємний процес. Ти мінімум кілька місяців пишеш книгу, потім стільки ж редагуєш, потім — увесь цей час помножений на два чекаєш відповіді видавця. Ти говориш на теми, які тобі небайдужі, і часто говориш в пустоту, поки не знаходиш своїх читачів. Я вірю, що на кожного автора знайдеться свій читач, як ви знайшлись для мене, але дочекатися цього часу складно. Багато хто кидає справу, так і не дочекавшись.

👀 Бачити у всьому прикол
Коли пишеш регулярно, світ починає розкриватися зовсім інакше. Письменництво вчить уважності до деталей, які інші навіть не помічають. А якщо ставитись до всього з гумором — виявиться, що все і є гумор!

❤️ Приймати власні недосконалості
Жоден текст не буває ідеальним — завжди знайдеться фраза, яку захочеться покращити, або сюжетний поворот, який можна було б виправити. Але з часом розумієш: текст живе разом із тобою, і твоя майстерність теж росте. Письменництво вчить мене не карати себе за помилки, а бачити в них точку зростання й рушійну силу для наступних історій.

А чому ваше улюблене мистецтво навчило вас?

Мій хлопець: У мене є подарунок для тебе! Я зайшов у Vivat і попросив порадити мені ромком

Дивись, це ми ❤️

контекст: між нами різниця 4 роки

Щойно зловила себе на тому, що я писала свою дебютну книгу про українських підлітків майже 5 років тому — і головна героїня, святкуючи Різдво 7-го січня, мріє «святкувати, як в серіалах — 25-го грудня»

Дуже цікаве відчуття

Обробляю інформацію по робочому проєкту і випадково наткнулася на список дитячих книжок Кокотюхи.

Хочеться дещо сказати:

Серія «Гімназист» була дуже класна. Я на ній росла. Особливо на першій частині, я перечитувала її кілька разів.

Можна сказати, що Кокотюха вплинув на моє становлення як авторки чи це не рахується? 😁

Писала цей коментар під відео однієї письменниці у ТікТоці, але вирішила, що його потрібно побачити всім