Даніель Гопфер, Ергард Шен. П'ять німецьких солдатів. Дата створення невідома.
P.S. Це, мабуть, найвідоміше зображення ландскнехтів в історії. Ці німецькі найманці були вкрай популярними в епоху Відродження через свою військову майстерність та надійність. Володіючи довгими дворучними мечами ландскнехти були грізними супротивниками. Цікавим було й їхнє відношення до вбрання. Вони одягалися вкрай багато, пишно та яскраво. Фактично вони стали зачинатилями нової моди, що згодом поширилася і на вищі шари суспільства.
P.S. Це, мабуть, найвідоміше зображення ландскнехтів в історії. Ці німецькі найманці були вкрай популярними в епоху Відродження через свою військову майстерність та надійність. Володіючи довгими дворучними мечами ландскнехти були грізними супротивниками. Цікавим було й їхнє відношення до вбрання. Вони одягалися вкрай багато, пишно та яскраво. Фактично вони стали зачинатилями нової моди, що згодом поширилася і на вищі шари суспільства.
👍5❤2
Щоб підкреслити особливе ставлення скіфів до бога війни Ареса варто зауважити, що це було єдине божество якому споруджували, хоч і примітивні, вівтарі. Їх споруджували неподалік щорічних зборів воїнів. Святилище мало вигляд купи хмизу, що зверху простромлювали старим мечем. Саме меч символізував Ареса, був його втіленням.
Щодо самого культу, то скіфи страчували кожного сотого полоненого в ім’я Ареса. Перед стратою голову жертви поливали вином, після чого полоненого вбивали паралельно намагаючись зібрати якнайбільше крові. Зібраним «врожаєм» окроплювали вівтар. Але це, звичайно, не всі жертви, що приносили Аресу, були куди менші цінні: кози, коні тощо. Після того як тварину закололи з неї знімали шкіру, а тушу варили у ритуальному казані (на фото ви бачите такий казан з кургану Баби). На думку Толочка цей обряд має чіткі шаманські риси та, ймовірно, був запозичений у сибірських народів. Ще одним проявом культу було поховання воїнів з їхніми мечами чи іншою зброєю. Відомі поховання у яких знаходили золоті бляшки з зображенням людини, що поклоняється зброї.
Доволі очевидно, що у кочового і войовничого народу одним з центральних був саме бог війни, адже це найкраще відображало саму суть скіфів. Навіть вівтар чудово підходив для кочового способу життя, адже його спорудження потребувало малих зусиль на ресурсів.
Щодо самого культу, то скіфи страчували кожного сотого полоненого в ім’я Ареса. Перед стратою голову жертви поливали вином, після чого полоненого вбивали паралельно намагаючись зібрати якнайбільше крові. Зібраним «врожаєм» окроплювали вівтар. Але це, звичайно, не всі жертви, що приносили Аресу, були куди менші цінні: кози, коні тощо. Після того як тварину закололи з неї знімали шкіру, а тушу варили у ритуальному казані (на фото ви бачите такий казан з кургану Баби). На думку Толочка цей обряд має чіткі шаманські риси та, ймовірно, був запозичений у сибірських народів. Ще одним проявом культу було поховання воїнів з їхніми мечами чи іншою зброєю. Відомі поховання у яких знаходили золоті бляшки з зображенням людини, що поклоняється зброї.
Доволі очевидно, що у кочового і войовничого народу одним з центральних був саме бог війни, адже це найкраще відображало саму суть скіфів. Навіть вівтар чудово підходив для кочового способу життя, адже його спорудження потребувало малих зусиль на ресурсів.
❤5
Forwarded from НІП «Тиск»
Відлуння морозного ранку 24 лютого. Ця зима й не думає закінчуватися.
😢5❤1🤯1