Утаґава Кунійосі. Sumino Juheiji Tsugufusa. 1847

Раніше я вже згадував про дослідника кургану Товста Могила – Бориса Мазолевського. Цей курган, перш за все, відомий золотою пектораллю. Але це не єдина знахідка. В самому кургані було поховано знатного воїна з багатим супровідним матеріалом. Дуже цікавим є меч-акінак у золотих піхвах, що ви бачите на ілюстраціях. Меч має ефес (руків’я) з округлим навершям та підтрикутним перехрестям. Клинок – двосічний, у формі витягнутого трикутника, ажурний у верхній третині. Цей тип скіфських мечів був доволі поширений у IV столітті до н. е. Навершя оздоблене зображенням оленя, а руків’я – сценами нападу левиці на цапа. Цікаво те, що левиця зображена з вим'ям та гривою. Це демонструє викривлене уявлення населення Північного Причорномор’я про цих кошачих. Зумовлено це тим, що творці меча ніколи левів не бачили і намагалися надати відомим для них зображенням левів-самців фемінних рис.

На перехресті меча: грецький бог Пан в оточенні двох цапів грає на сиринзі, що було нехарактерним. По-перше, Пан був грецьким богом і його зображення не стилізовано на скіфський манер. По-друге, він не мав ніякого стосунку до зброї. Чому він сподобався скіфам – невідомо. Можливо, вони бачили в ньому бога війни Ареса, але достеменно це невідомо.

Щодо "скіфського Ареса". За описом Геродота це скіфський бог війни. Щодо назви, то грецький історик подає виключно грецьке ім'я бога за аналогією. Як називали його скіфи лишається невідомим. Але до нас, на щастя, дійшли цікаві відомості про цей культ, але про них я напишу згодом

Ганс Бургкмайр Старший. Hector van Troje, Alexander de Grote en Julius Caesar als drie helden uit de Oudheid (Приблизний переклад: Гектор Троянський, Олександр Македонський і Юлій Цезар як три античні герої). 1519

Даніель Гопфер, Ергард Шен. П'ять німецьких солдатів. Дата створення невідома.
P.S. Це, мабуть, найвідоміше зображення ландскнехтів в історії. Ці німецькі найманці були вкрай популярними в епоху Відродження через свою військову майстерність та надійність. Володіючи довгими дворучними мечами ландскнехти були грізними супротивниками. Цікавим було й їхнє відношення до вбрання. Вони одягалися вкрай багато, пишно та яскраво. Фактично вони стали зачинатилями нової моди, що згодом поширилася і на вищі шари суспільства.

Сохей з нагінатою.

​​Щоб підкреслити особливе ставлення скіфів до бога війни Ареса варто зауважити, що це було єдине божество якому споруджували, хоч і примітивні, вівтарі. Їх споруджували неподалік щорічних зборів воїнів. Святилище мало вигляд купи хмизу, що зверху простромлювали старим мечем. Саме меч символізував Ареса, був його втіленням.
Щодо самого культу, то скіфи страчували кожного сотого полоненого в ім’я Ареса. Перед стратою голову жертви поливали вином, після чого полоненого вбивали паралельно намагаючись зібрати якнайбільше крові. Зібраним «врожаєм» окроплювали вівтар. Але це, звичайно, не всі жертви, що приносили Аресу, були куди менші цінні: кози, коні тощо. Після того як тварину закололи з неї знімали шкіру, а тушу варили у ритуальному казані (на фото ви бачите такий казан з кургану Баби). На думку Толочка цей обряд має чіткі шаманські риси та, ймовірно, був запозичений у сибірських народів. Ще одним проявом культу було поховання воїнів з їхніми мечами чи іншою зброєю. Відомі поховання у яких знаходили золоті бляшки з зображенням людини, що поклоняється зброї.
Доволі очевидно, що у кочового і войовничого народу одним з центральних був саме бог війни, адже це найкраще відображало саму суть скіфів. Навіть вівтар чудово підходив для кочового способу життя, адже його спорудження потребувало малих зусиль на ресурсів.

Цукіока Йосітосі. Фудзівара но Ясумаса грає на флейті при місячному світлі. 1883

Утаґава Хірошіґе. Канбара, нічний сніг. 1834

Сьогодні це відео актуальне як ніколи

Цукіока Йосітосі. Місяць на горі Цзі Мін: Цзи Фанг із серії «Сто аспектів Місяця». 1886

Аегіс (aegis) з головою Сахмета. Прибл. 900-750 роки до нашої ери
P.S. Сахмет — давньоєгипетська богиня війни.