Одним з найвідоміших аспектів функціонування сейму в Речі Посполитій, звичайно, є liberum veto (право зупинити обговорення того чи іншого питання). Хоча, варто розуміти, що у перші десятиліття його не використовували зовсім (вперше використали у 1652 році, а двопалатний сейм функціонував з 1493 року). Куди важливішою була засада одностайності або конклюзія. Вона передбачала прийняття рішення, що задовольняло короля, сенат на посольську ізбу. Варто розуміти, що повної одностайності по всіх питаннях бути не могло. Найважливішими були два пункти: оподаткування та витрати на армію. Якщо в цих питаннях депутати змогли прийняти спільну позицію, то вважалося, що була досягнута конклюзія. З цього всього може виникнути логічне запитання: «А для чого це все було потрібно? Чому не можна було приймати рішення простою більшістю?». Відповідь, насправді, доволі проста – щоб убезпечити країну від встановлення абсолютної влади монарха, адже одностайність давала більше впливу опозиційній меншості.
👍5
Forwarded from ✠ 𝖅𝖜𝖞𝖓𝖙𝖆𝖗
✠ 𝖅𝖜𝖞𝖓𝖙𝖆𝖗
Photo
За свідченням Геродота, скіфи натягували тятиву лука не до грудей, як інші народи, а до протилежного плеча. Таким чином забезпечувався максимальний натяг тятиви, і стріла летіла з забійною силою на немислиму для тих часів відстань – приблизно 200-300 метрів.
Причому стріляли кінні лучники однаково добре як з лівого, так і з правого плеча, а це означає, що в битві вони практично не мали закритих для обстрілу зон. Також вражав уяву їхніх сучасників «скіфський постріл» – стрільба з лука назад, обернувшись у сідлі.
Подібному способу ведення бою не було протидії. Скіфи, про яких Геродот повідомляє, що всі вони "гіппотоксоти" (кінні лучники) і б'ються верхом, сходилися з противником на відстань пострілу і обсипали ворога хмарою стріл. Потім, коли той намагався зблизитися, повертали назад і віддалялися, не перестаючи при цьому стріляти. Якщо противник намагався відступити - скіфська кіннота легко наздоганяла його. Таким чином вони могли знищити будь-яку армію свого часу, не вступаючи в ближній бій, обстрілюючи вороже військо і тримаючись на безпечній для себе відстані.
Причому стріляли кінні лучники однаково добре як з лівого, так і з правого плеча, а це означає, що в битві вони практично не мали закритих для обстрілу зон. Також вражав уяву їхніх сучасників «скіфський постріл» – стрільба з лука назад, обернувшись у сідлі.
Подібному способу ведення бою не було протидії. Скіфи, про яких Геродот повідомляє, що всі вони "гіппотоксоти" (кінні лучники) і б'ються верхом, сходилися з противником на відстань пострілу і обсипали ворога хмарою стріл. Потім, коли той намагався зблизитися, повертали назад і віддалялися, не перестаючи при цьому стріляти. Якщо противник намагався відступити - скіфська кіннота легко наздоганяла його. Таким чином вони могли знищити будь-яку армію свого часу, не вступаючи в ближній бій, обстрілюючи вороже військо і тримаючись на безпечній для себе відстані.
👍5
Forwarded from ГО "СМЕРТЬ АРІЙЦЯМ І ДОЛІХОЦЕФАЛАМ!" (Unpolitical)
Як же круто, що у нас появився український контент, який повністю замінив собою російський, але при тому не поміняв ніякої функції і не приніс ніякого розвитку українській культурі, виключно паразитуючи на темі війни і українськості, коли справжні шедеври гинуть під давлінням бізнесу і комерції.
❤2😢1
Forwarded from Творче об'єднання ім. Василя Симоненка
#кіноклуб
Земля ( 1930)
Кінокомпанія: ВУФКУ
Режисер: Олександр Довженко
Оператор: Данило Демуцький
Мова: німий
Тривалість: 59 хв. (версія 1930)
84 хв. (версія 1971)
Жанр: драма
«Земля» – найвідоміший український фільм, визнаний шедевром світового кіномистецтва. Глорифікована в Україні після смерті Довженка, авангардистська стрічка, заборонена через 9 днів після виходу в прокат, породила чи не найбільшу кількість контроверсійних тлумачень. Сповнена ліричного пантеїзму, й водночас утопічної екзальтації, вона продемонструвала всю неоднозначність українського цивілізаційного вибору 1920-х, кульмінацією якого стала драматична колективізація.
Олександр Довженко – чи не найвизначніша й водночас найконтроверсійніша – постать української культури радянської доби. У своїй творчості він розробив політичний і культурний проект України, далекий від догматичного комунізму: в цьому – умовно авангардистському – проекті парадоксальним чином поєднувались футуризм і традиціоналізм, утопізм і консерватизм. Здатність мислити міфологічно, позачасово, обіймаючи цілі історичні епохи й асоціюючись із власним народом, робить Довженка постаттю цілком героїчною.
Джерело: https://dovzhenkocentre.org/
Земля ( 1930)
Кінокомпанія: ВУФКУ
Режисер: Олександр Довженко
Оператор: Данило Демуцький
Мова: німий
Тривалість: 59 хв. (версія 1930)
84 хв. (версія 1971)
Жанр: драма
«Земля» – найвідоміший український фільм, визнаний шедевром світового кіномистецтва. Глорифікована в Україні після смерті Довженка, авангардистська стрічка, заборонена через 9 днів після виходу в прокат, породила чи не найбільшу кількість контроверсійних тлумачень. Сповнена ліричного пантеїзму, й водночас утопічної екзальтації, вона продемонструвала всю неоднозначність українського цивілізаційного вибору 1920-х, кульмінацією якого стала драматична колективізація.
Олександр Довженко – чи не найвизначніша й водночас найконтроверсійніша – постать української культури радянської доби. У своїй творчості він розробив політичний і культурний проект України, далекий від догматичного комунізму: в цьому – умовно авангардистському – проекті парадоксальним чином поєднувались футуризм і традиціоналізм, утопізм і консерватизм. Здатність мислити міфологічно, позачасово, обіймаючи цілі історичні епохи й асоціюючись із власним народом, робить Довженка постаттю цілком героїчною.
Джерело: https://dovzhenkocentre.org/
❤4