Обкладинка журналу "Гуртуймося". Прага. 1935 рік. №1. В цьому випуску була розміщена стаття Ф. Филоновича "Зимовий похід"

Постер пласту. Париж. 1930-ті.

Я хоч не знавець з саамської культури, але ця споруда дуже схожа на напівземлянку. Доволі архаїчна річ. Але в українських селах, серед найбідніших, її можна було зустріти ще І-ІІ століття тому

До речі, автор посту мене дещо виправив. Все таки в цих споруд є значна відмінність. Саами використовували її як тимчасове житло

TOSHIYUKI ENOKI

2002.

Одним з найвідоміших аспектів функціонування сейму в Речі Посполитій, звичайно, є liberum veto (право зупинити обговорення того чи іншого питання). Хоча, варто розуміти, що у перші десятиліття його не використовували зовсім (вперше використали у 1652 році, а двопалатний сейм функціонував з 1493 року). Куди важливішою була засада одностайності або конклюзія. Вона передбачала прийняття рішення, що задовольняло короля, сенат на посольську ізбу. Варто розуміти, що повної одностайності по всіх питаннях бути не могло. Найважливішими були два пункти: оподаткування та витрати на армію. Якщо в цих питаннях депутати змогли прийняти спільну позицію, то вважалося, що була досягнута конклюзія. З цього всього може виникнути логічне запитання: «А для чого це все було потрібно? Чому не можна було приймати рішення простою більшістю?». Відповідь, насправді, доволі проста – щоб убезпечити країну від встановлення абсолютної влади монарха, адже одностайність давала більше впливу опозиційній меншості.

Боєць легіону українських січових стрільців, 1915-1916 роки.

 За свідченням Геродота, скіфи натягували тятиву лука не до грудей, як інші народи, а до протилежного плеча. Таким чином забезпечувався максимальний натяг тятиви, і стріла летіла з забійною силою на немислиму для тих часів відстань – приблизно 200-300 метрів.
Причому стріляли кінні лучники однаково добре як з лівого, так і з правого плеча, а це означає, що в битві вони практично не мали закритих для обстрілу зон. Також вражав уяву їхніх сучасників «скіфський постріл» – стрільба з лука назад, обернувшись у сідлі.

Подібному способу ведення бою не було протидії. Скіфи, про яких Геродот повідомляє, що всі вони "гіппотоксоти" (кінні лучники) і б'ються верхом, сходилися з противником на відстань пострілу і обсипали ворога хмарою стріл. Потім, коли той намагався зблизитися, повертали назад і віддалялися, не перестаючи при цьому стріляти. Якщо противник намагався відступити - скіфська кіннота легко наздоганяла його. Таким чином вони могли знищити будь-яку армію свого часу, не вступаючи в ближній бій, обстрілюючи вороже військо і тримаючись на безпечній для себе відстані.

Як же круто, що у нас появився український контент, який повністю замінив собою російський, але при тому не поміняв ніякої функції і не приніс ніякого розвитку українській культурі, виключно паразитуючи на темі війни і українськості, коли справжні шедеври гинуть під давлінням бізнесу і комерції.

Голуб під час шторму. Карел Адольф Лайон Каше

Елемент картини "Роже рятує Анжеліку", Жана-Огюста-Домініка Енгра