Як я і обіцяв починаю рубрику «українська демонологія» на каналі і сьогодні у нас на розгляді – «чорт». Варто зауважити, що «чортом» називають і інших демонологічних персонажів, але ми зупинимося на його класичному втіленні
«Чорта» уявляють схожим на людину, але з рядом зооморфних відмінностей, а саме: покритим чорною шерстю, зі свинячим рильцем, хвостом, рогами, вивернутими назад колінами, курячими лапками або копитами тощо. Цікавим є те, що «дідька» часто зображали в костюмі «німецького крою». На думку львівського дослідника В. Галайчука це було зумовлено тим, що українські селяни асоціювали з містом всі негаразди, а такий одіж, в свою чергу, асоціювався саме з містом.
Важливо пам’ятати, що український «чорт» не є західноєвропейським «чортом», де його зображали злим і могутнім демоном. В українців «чорт» це демон-невдаха, а його витівки рідко закінчуються фатально. Наприклад, поширеним є сюжет про «чортівські гуляння». В них чорти зображені панами, що запрошують музиканта зіграти на вечірці. Той грає цілу ніч, аж поки не настає ранок і демонічні сили розвіються, після цього виявляється, що музика сидить на купині, а всі частування були коров’ячим послідом. Схожою є оповідка в якій селянин зустрічає «чорта» у вигляді пана з красивою люлькою, що пропонує обмінятися курильними аксесуарами. Селянин, звичайно, погоджується, а через який час розуміє, що це не люлька, а кізяк. Поширеним було уявлення, що «дідько» може налякати в певних місцях: кладовище, яр, ліс тощо. Щоб вберегти себе необхідно було виказати молитву і перехреститися.

P.S. Наступного разу пост буде про роль «чорта» в космогонічних легендах.

Коваль Вакула верхи на чортові. Ілюстрація до «Ночі перед Різдвом» Миколи Гоголя за авторством Тарасенка, 1887 р.

Вояки чехословацького легіону під час залізничного транзиту через Сибір

Сталевий шолом французького зразку/"Шолом адріана" з українським тризубом. Скоріше за все, належав бійцю армії УНР.

Юні гуцулки на світлині чеського етнографа Богуміла Вавроушека (20-30ті роки). Рахівщина

Давній поховальний обряд —перевезення труни покійника на санях. Богуміл Вавроушек. 20ті. Тячівщина

Любі підписнички, всіх вас з Днем Святого Миколая. Сподіваюся, що цього року всі були слухняні і отримали подаруночки

Амалія Кожмінова подорожуючи Підкарпатською Руссю зафіксувала деякі поховальні обряди українських горян. Так, тіло покійного розміщували в одній кімнаті з усіма мешканцями дому. Молодші сусіди фіґлювали (жартували) і проводили танцювальні ігри біля мерця. Ось як вона це згадувала: “Фіґлярі – дідо та баба – два хлопчики, замасковані, жартують, проводять траурні ігри веселого характеру, бігають у хатині мертвого, який лежить на сіні, на лавці біля столу, прикритий плахтою до підборіддя. Вони роблять смуток веселим, радіють, що душа померлого вже на небі – подалі від цього порожнього світу, сповненого жалоби, нещастя та відчаю”
P.S. На фото фіґлярі дідо та баба під час похорону. Підкарпатська Русь, 1922 р.

Слов'янська кров цивілізувала потворних монгольських угорців

На цьому каналі поважають Яна Слоту

Dakh Daughters "Rozy / Donbass". Відео позичив на НІП "Тиск"

Не запитуйте, що відбудеться в Києві 13 грудня 2027 року.

Не бійся - тільки віруй...

​​У міжвоєнний період товариство «Просвіта» відіграло визначну роль у формуванні українського національного руху на території Закарпаття, але її створення і перші роки існування були нелегкими. Так, протягом усіх 20х «Просвіта» відчувала постійну фінансову скруту, мала кредити і в результаті вимушено скоротила свою структуру (найпомітнішою була ліквідація театру наприкінці другого десятиліття ХХ ст.). Але сьогодні я б хотів зупинитися на дещо іншій темі, а саме на Установчих зборах у 1920 році в Ужгороді. Перша спроба їхнього проведення відбулася 29 квітня. Підхід був масштабним. Організатори планували провести народні гуляння, орендували приміщення в місцевому жупанаті, запросили коменданта Ужгорода (Брейх), очільника шкільного реферату (Й. Пешека) та ряд інших чехословацьких посадовців. Але захід було зірвано місцевими та галицькими москвофілами. Перед установчими зборами більшість учасників заходу перебували в церкві на Службі Божій, у цей час москвофілів зайняли перші місця в залі жупанату. Коли ж установчі збори врешті розпочалися, то опоненти «Просвіти» почали кричати, погрожувати і розмахувати киями, таким чином їм вдалося розігнати захід. Але організатори не здалися і призначили нові збори на 9 травня, але цього разу український рух діяв розумніше, подбавши про безпеку. Так, на вході була виставлена охорона. З другої спроби усе вдалося. 119 делегатів підтримали створення організації, затвердили статутні положення та обрали керуючий орган – головну раду та голову товариства. Головою обрали Юлія Бращайка (очолював товариство до його ліквідації у 1939 році).

Молитва у храмі. Ясіня на Закарпатті, 1934 рік. Фото Ельзи Зайферт

Журнали "Ahoj" зі світлинами Фердинанда Бучини з Підкарпатської Русі, що вийшли в 1936 році