Не поспішаючи, Васько витяг складеного ножа. Підійшов тихою, злодійською ходою... На мент серце покинуло колотитися і почувся мʼятний холод у роті. А потім минулося і це. Тьмяно блиснув ніж. Врізався в потилицю погонича, і тихенько тріснув якийсь хрящ у жилистій шиї. Замах був певний. Погонич упав лицем униз, з протягом мугикнув, і земля круг його голови залилась кровʼю. Він був ще живий, він важко дихав, намагався підвестися, але не міг.

Спина! М-м-м… Я буквально могла розгледіти кожен м’яз на цій рельєфній чоловічій спині. Для Мікеланджело мав позувати саме цей красень, а не якийсь там Давид. І це не перебільшення! Я навіть задумалася, чи не буде нахабством, якщо піднімуся драбиною і лизну цей живий витвір мистецтва. Розумію, не морозиво, але ж боже мій, як гарно!

Вивчаючи різні сайти, я примудрилася завантажити купу шаблонів. І коли що, їх я зберігала в нову теку, створену мною. Так, я неслухняна дівчинка. Хай Чарлі чи Вуд покарають мене за це. Бажано долонею по голій дупці.

У цього чоловіка мали були сталеві яйця, адже не всі здатні їсти на обід гострий перець чилі. От мій колишній, до прикладу, його взагалі не їв.

Тож я одягла бежеву сукню по фігурі на широких бретелях завдовжки до колін

Повернувшись до бару, за яким працював здоровенний лисий чоловік, точнісінько, як викидайло в якомусь стриптиз-клубі, я клацнула пальцями і вигукнула: — Гей, Громило, нам два пива, будь ласка!

— Схоже, ти любиш усім давати клички, — зауважив Чарлі.

Після приємного та ввічливого листа Джеймса цей сприймався мало не як ляпас. По-перше, якась незнайомка відразу звернулася до мене на ім’я.

Звісно, я здогадувалася, що у Чарлі є автомобіль, але точно не очікувала побачити шикарну спортивну Audi A7. Звідки стільки грошей? Страшно уявити, скільки коштує така автівка!
— Сідай, — Вудсон відчинив передні пасажирські дверцята, запрошуючи мене всередину. Я витріщилася на нього, не зрушивши з місця. — Давай, Лінн, ми втрачаємо час.
— Красунчику, а я не забрудню собою салон цієї дорогої тачки?

— Господи, Чарлі! — вигукнула я, соваючись у його обіймах. — Мого живота щойно торкнулася гадюка чи змія.
— Ой, ні. Це лише твій член, — я порснула зі сміху.

Саме тому я роблю чи обговорюю тільки те, що вмію і знаю. А дартс не входив до цього списку. Колись я грала вдома у Ешлі, після чого вона більше не заводить хатніх тварин. Можете собі уявити реакцію подруги, коли я дротиком влучила прямісінько в око її кішки? Кішки, яка жила у неї майже два роки! З одного боку, те, що трапилося, вирішило питання з прізвиськом Кішколюбка, яке я дала Ешлі. Але з іншого — вона дуже засмутилася і нормально не розмовляла зі мною майже місяць.

фіолетова помада та кільце в носі. Так-так, прямо як бикам вішають, хіба трохи менше.

Щоб ви розуміли, ця кобила прямо-таки височіла наді мною.
— Я прийшла, — відрапортувала вона, свердлячи мене поглядом.
Коли одна її брова сіпнулася вгору, я помітила і там пірсинг. Такі штуки називають штангами, якщо не помиляюся. Та менше з тим. То була якась металева палиця, засунута в брову. Зблизька виглядало просто огидно.
— Капітан Очевидність власною персоною? — із сарказмом відказала я, уперши руки в боки.
Нехай я й поступалася зростом, та аж ніяк не стервозністю. Мій язик безумовно був гостріший за її.
— Розумна, чи що? — підступившись, Кобила повела підборіддям

Ліндо, я буду радий, якщо ми перейдемо на “ти”.

Я так розізлилася, що, здавалося, аж трусилася. Побачивши в руках Чарлі недопите віскі, я вихопила склянку та за секунду перехилила в себе. Знаю, дитячий вчинок, але я за це й поплатилася. Нутрощі різко обпалило, і я закашлялася.

Як завжди до мого приходу офіс був відчинений, а двері до кабінету Вудсона зачинені. Ну й добре! Першою вітатись я не збиралася

Я багато сміялася, а один раз ледь не виплюнула на нього те, що не встигла пережувати. І знаєте що? Чарлі це не збентежило, навпаки, розсмішило

Напередодні свого двадцять дев’ятого дня народження я буквально розповзалась по швах, і це зовсім не перебільшення. Мені такий стан речей зовсім не подобався, адже, по-перше, лагодити речі — справа недешева, а я тоді ледве зводила кінці з кінцями, а, по-друге, це тільки зараз стало модно носити одяг зі швами навиворіт. Скільки б зусиль я не докладала, щоб приховати свої зношені, обтріпані шви — жоден гострий дотеп чи дешевий аптечний консилер не могли цього приховати. Минув рік, як мами не стало, а я досі блукала навпомацки і все ще наштовхувалась у темряві на людей і предмети, намагаючись пізнати навколишній світ.