Звісно, я здогадувалася, що у Чарлі є автомобіль, але точно не очікувала побачити шикарну спортивну Audi A7. Звідки стільки грошей? Страшно уявити, скільки коштує така автівка!
— Сідай, — Вудсон відчинив передні пасажирські дверцята, запрошуючи мене всередину. Я витріщилася на нього, не зрушивши з місця. — Давай, Лінн, ми втрачаємо час.
— Красунчику, а я не забрудню собою салон цієї дорогої тачки?

— Господи, Чарлі! — вигукнула я, соваючись у його обіймах. — Мого живота щойно торкнулася гадюка чи змія.
— Ой, ні. Це лише твій член, — я порснула зі сміху.

Саме тому я роблю чи обговорюю тільки те, що вмію і знаю. А дартс не входив до цього списку. Колись я грала вдома у Ешлі, після чого вона більше не заводить хатніх тварин. Можете собі уявити реакцію подруги, коли я дротиком влучила прямісінько в око її кішки? Кішки, яка жила у неї майже два роки! З одного боку, те, що трапилося, вирішило питання з прізвиськом Кішколюбка, яке я дала Ешлі. Але з іншого — вона дуже засмутилася і нормально не розмовляла зі мною майже місяць.

фіолетова помада та кільце в носі. Так-так, прямо як бикам вішають, хіба трохи менше.

Щоб ви розуміли, ця кобила прямо-таки височіла наді мною.
— Я прийшла, — відрапортувала вона, свердлячи мене поглядом.
Коли одна її брова сіпнулася вгору, я помітила і там пірсинг. Такі штуки називають штангами, якщо не помиляюся. Та менше з тим. То була якась металева палиця, засунута в брову. Зблизька виглядало просто огидно.
— Капітан Очевидність власною персоною? — із сарказмом відказала я, уперши руки в боки.
Нехай я й поступалася зростом, та аж ніяк не стервозністю. Мій язик безумовно був гостріший за її.
— Розумна, чи що? — підступившись, Кобила повела підборіддям

Ліндо, я буду радий, якщо ми перейдемо на “ти”.

Я так розізлилася, що, здавалося, аж трусилася. Побачивши в руках Чарлі недопите віскі, я вихопила склянку та за секунду перехилила в себе. Знаю, дитячий вчинок, але я за це й поплатилася. Нутрощі різко обпалило, і я закашлялася.

Як завжди до мого приходу офіс був відчинений, а двері до кабінету Вудсона зачинені. Ну й добре! Першою вітатись я не збиралася

Я багато сміялася, а один раз ледь не виплюнула на нього те, що не встигла пережувати. І знаєте що? Чарлі це не збентежило, навпаки, розсмішило

Напередодні свого двадцять дев’ятого дня народження я буквально розповзалась по швах, і це зовсім не перебільшення. Мені такий стан речей зовсім не подобався, адже, по-перше, лагодити речі — справа недешева, а я тоді ледве зводила кінці з кінцями, а, по-друге, це тільки зараз стало модно носити одяг зі швами навиворіт. Скільки б зусиль я не докладала, щоб приховати свої зношені, обтріпані шви — жоден гострий дотеп чи дешевий аптечний консилер не могли цього приховати. Минув рік, як мами не стало, а я досі блукала навпомацки і все ще наштовхувалась у темряві на людей і предмети, намагаючись пізнати навколишній світ.