👀👀👀

Нащо було створювать стільки фентезі, якщо найкращим виявилося Четверте крило?😅

Я тупо обожнюю такі книжки. В мене в дитинстві була схожа книга про Аладдіна (але є враження, що про неї памʼятаю лише я, бо ні батьки, ні інтернет таких книжок не знають). І там були типу окремі панелі: ринок, гори золота, джин. І все отако рухалось.

Придумали є хлопцем просто ахіреееенну ідею для хокейного відео. Це буде важко зняти, але мені прям вже дуже хочеться!

Тому, якщо у нас вийде і я нічого собі не зламаю, буде круте відео десь згодом👀

А за всі порушення закону дають плюсики в карму? Типу, як я оселедець в магазі вкраду, теж дадуть?

Просто, щоб я знала систему набору балів.

#коментуютредс

Мама стабільно забирає з пошти мої книжки. Я стабільно їжджу з України з повною валізою книжок. Прикордонники стабільно ахерівають.

Хлопци, я свий!

Ну да, і шо?

За останній тиждень побачила купу постів в тредс і в тіктоці від самвидав-авторів, що до їхніх книжок упереджено ставляться і не купують, через погане редагування і помилки. А насправді ж книги дуже якісні, тому їх це обурює.

І в цьому всьому мені не подобається два моменти. Апеляція самвидав-авторів до того, що:
• у видавництв самих паршиві тексти і купа помилок;
• видавництва зажралися й беруть для публікацій хуйові популярні книжки і не звертають уваги на такі перлини творчості.

Але ж камон. Звісно, у видавництвах бувають проколи, та їх значно менший відсоток. З абсолютно жахливих та майже нечитабельних книг від видавництв була «Енциклопедія фейрі» (1 книга зі 150, яких я прочитала за останні півтора роки). Чи читала я хоч одну самвидав книгу без проблем з редагуванням? Ні. Навіть ті книжки, де були хороші історії й сюжети — мали серйозні проблеми з вичиткою та редактурою, про що я не раз казала.

І зараз люди, у яких в текстах «вона пахла луком» розповідають про погані видавництва й про те, що самвидавні книги охуєнно відредаговані🫠

Я розумію, що кожен автор сприймає свій текст як дитину, але ж ну давайте будемо трохи обʼєктивними, будь ласочка.

Офіційно: головна героїня книги «Не закохуйся, Єво!» — йобнута на всю голову.

Дочитала «Не закохуйся, Єво!», гг просто робила мені боляче своєю логікою, а точніше її відсутністю, майже до останньої сторінки. Якби прибрати весь дивний інфантилізм дорослої людини — була б хороша історія.

Відгук згодом запишу.

Характер героїні у трьох цитатах тут:

Не треба було дозволяти йому мене торкатися, але сил на спротив я не знайшла.

Я хотіла розсміятися, сказати щось на кшталт «Я більше не кохаю тебе, Віталік, ні, забирайся геть». Але натомість мовчала.

— Що відбувається? — я переводила погляд з одного хлопця на іншого, відчуваючи дивне бажання розплакатися. Такої слабкості від себе я не очікувала.

Тааак, чому ніхто не говорить, що проблематика в Аделіні дуже, кхм, глибока?

Що хотіла показати авторка? Вочевидь, що сатісфаєр можна замінить ножем чи пістолетом.

Можливо, там були й інші глибокі думки, але я не осягнула цю Маріанську западину творчості.

#коментуютредс

Лежить чотири незмонтовані відео (30 книг до 30 років, коментую тредс, серії, які я почала читати цього року і чи буду продовжувати та один відгук).

Що я роблю?

Правильно, йду грати в Hollow Knight.