✨Єлизавета Бурштин «Мене звати Дуся» від видавництва Лабораторія.

✨У Дусі були чорні руки, біла корова, плюшевий дракон і велике бажання, щоб хтось її любив. Вона не памʼятає, хто її сімʼя та де вона жила. Але памʼятає зарах дому та сливу, яка росла поруч з будинком.

Важко сказати, про що ця книга. Вона про любов і про її відсутність. Про те, що всі йдуть і залишають тебе на самоті. Про те, що людині потрібна людина.

Дуся могла злити воду сама, це просто був маленький шанс, що мама трошки побуде поруч і трошки полюбить, бо вона майже завжди була зайнята, як і її руки, і приходила тільки тоді, коли в ній була термінова потреба. Любов не є терміновою потребою, любов може почекати.

Ця книга про самотність і про дітей, які ростуть у сімʼях без любові. Ця книга про все і її опис неможливо втиснути у рамки слів та речень. Її потрібно відчути і прожити. Потрібно поблукати з Дусею за руку по вулицям села. Погладити корову, посидіти на сонці з Бабою та зʼїсти хліб з сіллю й помідорами.

Там було мало ознак дитинства — може, тому, що діти, народжені в сім’ях без любові, одразу народжуються дорослими, із серйозними обличчями на фотографіях і вмінням варити собі обід у п’ять років.

Мама била всіх і завжди виправдовувалася, що то від безсилля. Дивно, звідки у безсилих так багато фізичної сили?

✨Це невимовно гарний текст. Він — немов ковдра, огортає тебе з усіх сторін і не відпускає. Ця метафоричність, образність, іронія, запахи осінніх слив та бринзи — воно все неначе оживає.

Я була впевнена, що ця книга мені сподобається і тут інтуїція не підвела. Це саме той болючий затишок, який я так люблю в літературі.

Єдиний момент, який мені здався зайвим — це секс. Настільки він мені контрастував з усією книгою (ні, там нема детальних описів, але там можна зрозуміти, що відбувається). Тому я волію робити вигляд, що цього моменту в книзі не було.

Чужий біль інколи легше побачити, ніж свій власний, бо всередину себе важко дивитися: там темно й страшно.

✨Якщо у нас з вами схожі смаки на книги — беріть, вона вам в серденько точно западе.

#книговідгук

Якщо ви шукали короткий, але класний серіал на вихідні, то я до вас якраз з такою рекомендацією.

🧩The Girlfriend (6 серій) – психологічний трилер, сюжет якого заснований на однойменній книзі Мішель Френсіс.

В головних ролях: Робін Райт (яка також була й режисеркою серіалу) та Олівія Кук.

Конфлікт доволі простий. Молодий лікар Деніел з багатої сімʼї знайомиться з Черрі і закохується неї абсолютно й невідворотно. Але його мати – Лора – не хоче віддавати свою черешеньку цій профурсетці (грає пісня "Сину, сину, сину, ангел мій"). Тому між жінками починається не те, що справжнє протистояння, а прям жорстокі такі голодні ігри, які з кожною серією стають все більш запеклими, брудними та зловісними.

Тут одразу дві оповіді: від Лори та від Черрі. Тому зрозуміти, хто з них каже правду і як все відбувається в дійсності – важко. Мені прям сподобалась психологічна складова, те, як показані стосунки персонажів та основний конфлікт, арки героїв – це було дуже добре та переконливо.

Якщо любите психологічні трилери та ненадійних оповідачів – вам має сподобатись.

#прокіно

Так, я тут нарешті зрозуміла, як люди роблять кастомні фони для своїх каналів і звісно ж мені це треба👀

Тому, потицяйте тут (особливо, якщо у вас тг-преміум), будь ласка, щоб канал зарядився і я змогла поставити нарешті ці гарні фони😳

(Почуваюся бабцею, яка не шарить в техніці)

Що зараз читаю:
🤍Квітнева відьма 143/602
🤍Буремна вись 45/439
🤍беткаю одне прекрасне фентезі від української авторки
🤍ромком від ще однієї прекрасної української авторки, який поки не вийшов

Далі планую брати «Планктон» від Половінка та «Чоловіки, які ненавидять жінок».

Діліться, що зараз читаєте?

Вперше бачу, щоб не залетіло відео, де я коментую тредс. Тікіток, ти що робиш, пес? 🤬

Якщо ви раптом хотіли глянуть, але не бачили, то воно ось тут.