Перемогти наших ворогів можна двома шляхами.
Перший з них - це бути хитрішими за жидів, нахабнішими за ватників, пронирливішими за лібералів, більш жорстокими, ніж комуністи, більш відмороженими, ніж ісламісти, працелюбнішими за китайців, плодовитішими за негрів тощо.
Або ж не грати на тому полі, на якому наші вороги мають над нами явну перевагу, а навпаки, знайти те, де б ми переважали над ними. І в цьому необхідно якомога більше використовувати найсильніші сторони білих людей - розум, креативність та прагнення до великих звершень.
Це називається асиметричною стратегією. І саме це нас врятує.
#уп_ідеологія
#уп_самозахист
#уп_політика
Перший з них - це бути хитрішими за жидів, нахабнішими за ватників, пронирливішими за лібералів, більш жорстокими, ніж комуністи, більш відмороженими, ніж ісламісти, працелюбнішими за китайців, плодовитішими за негрів тощо.
Або ж не грати на тому полі, на якому наші вороги мають над нами явну перевагу, а навпаки, знайти те, де б ми переважали над ними. І в цьому необхідно якомога більше використовувати найсильніші сторони білих людей - розум, креативність та прагнення до великих звершень.
Це називається асиметричною стратегією. І саме це нас врятує.
#уп_ідеологія
#уп_самозахист
#уп_політика
👍1
Для лібералів немає нічого святого. Вони готові рідну мати облити лайном заради просунення своєї повістки. Що ж вже говорити про їхнє відношення до України та її Героїв?
За скріншот дякую підписникові.
#уп_психологія
#уп_політика
За скріншот дякую підписникові.
#уп_психологія
#уп_політика
👍1
Зброя московитів вбиває наші тіла. Пропаганда дегенерації - вбиває наші душі.
#уп_ідеологія
#уп_політика
#уп_ідеологія
#уп_політика
👍2
Політизована наука на службі у ліволібералів
Годі й казати, наука багато зробила для людства. Вона й досі є найкращим інструментом пізнання Всесвіту й нас самих, який тільки існує.
Але не слід ідеалізувати науку. Нею займаються такі ж не ідеальні люди, як і всі ми. Вони теж бувають схильними до людських пороків - зашкарубілості, марнославства, сліпого поклоніння авторитетам, жадоби до грошей і влади, та й просто до помилок.
Науку зараз популяризують насамперед наші західні вороги. Вони видають лібералізм, світський гуманізм, атеїзм за щось об'єктивне та наукове. Але правда полягає в тому, що ліволіберали наповнили наукову спільноту своїми агентами впливу, завалили її грішми, а тих, хто з ними не згоден - зацькували. Це й дозволяє нашим ворогам отримувати від науки ті результати, які їм потрібні. Найбільш яскравий приклад - це заяви науковців в підтримку ЛГБТ, фемінізму, проти расизму тощо.
Все це стосується здебільшого країн із найбільш розвиненою наукою, куди їдуть молоді вчені, в тому числі й з пострадянського простору. В нас домінування лібералів поки не так виражене, але натомість наука України повна радянських динозаврів, які вперлися у догми часів їхньої молодості й займають свої місця до цілковитого старечого маразму.
Отже, чиста наука закінчується там, де починається політика. І чим більше та чи інша галузь науки політизована, тим менше можна довіряти офіційній науці в цьому відношенні. Бережіть свій розум, друзі!
#уп_ідеологія
#уп_політика
Годі й казати, наука багато зробила для людства. Вона й досі є найкращим інструментом пізнання Всесвіту й нас самих, який тільки існує.
Але не слід ідеалізувати науку. Нею займаються такі ж не ідеальні люди, як і всі ми. Вони теж бувають схильними до людських пороків - зашкарубілості, марнославства, сліпого поклоніння авторитетам, жадоби до грошей і влади, та й просто до помилок.
Науку зараз популяризують насамперед наші західні вороги. Вони видають лібералізм, світський гуманізм, атеїзм за щось об'єктивне та наукове. Але правда полягає в тому, що ліволіберали наповнили наукову спільноту своїми агентами впливу, завалили її грішми, а тих, хто з ними не згоден - зацькували. Це й дозволяє нашим ворогам отримувати від науки ті результати, які їм потрібні. Найбільш яскравий приклад - це заяви науковців в підтримку ЛГБТ, фемінізму, проти расизму тощо.
Все це стосується здебільшого країн із найбільш розвиненою наукою, куди їдуть молоді вчені, в тому числі й з пострадянського простору. В нас домінування лібералів поки не так виражене, але натомість наука України повна радянських динозаврів, які вперлися у догми часів їхньої молодості й займають свої місця до цілковитого старечого маразму.
Отже, чиста наука закінчується там, де починається політика. І чим більше та чи інша галузь науки політизована, тим менше можна довіряти офіційній науці в цьому відношенні. Бережіть свій розум, друзі!
#уп_ідеологія
#уп_політика
Був час, коли я хотів повбивати усіх цих людей. Зігнати в купу всіх цих активних студенток, патлатих маргіналів та співаків, що б'ють в долоні, які влаштовували демонстрації за чорну владу в Родезії, за бойкот Південної Африки або за надання чорним Півдня США виборчого права і так далі, змусити їх вирити для себе величезну могилу і розстріляти їх усіх кулеметними чергами. Я хотів розшукати всі старі членські списки організацій, в які входили ці люди, аби знайти й знищити кожного з них. Вони заподіяли настільки жахливої шкоди нашому світу, і живуть собі далі як ні в чому не бувало, навіть не згадуючи про це, не усвідомлюючи ані в найменшій мірі, якої шкоди завдали, що мені здавалося абсолютно справедливим винищити їх усіх до єдиного.
Однак сьогодні я розумію, що в цьому немає особливої потреби. В нашому світі просто надто багато ідіотів, які слідують за модою. Вони навіть не злі за своєю суттю. Вони просто не можуть відрізняти добро від зла. Вони, подібно тваринам, позбавлені моралі. В них немає душі. Все, що в них є - це здатність вловлювати віяння моди. А вбивати треба тих, хто вкладає в голови цих ідіотів руйнівні ідеї. Це і є справжні ліберали, справжні божевільні, яких необхідно знищувати.
Вільям Пірс, "Зімбабве: Ліберальні наслідки", радіопередача від 15 квітня 2000 р.
#уп_ідеологія
#уп_психологія
#уп_самозахист
#уп_політика
Однак сьогодні я розумію, що в цьому немає особливої потреби. В нашому світі просто надто багато ідіотів, які слідують за модою. Вони навіть не злі за своєю суттю. Вони просто не можуть відрізняти добро від зла. Вони, подібно тваринам, позбавлені моралі. В них немає душі. Все, що в них є - це здатність вловлювати віяння моди. А вбивати треба тих, хто вкладає в голови цих ідіотів руйнівні ідеї. Це і є справжні ліберали, справжні божевільні, яких необхідно знищувати.
Вільям Пірс, "Зімбабве: Ліберальні наслідки", радіопередача від 15 квітня 2000 р.
#уп_ідеологія
#уп_психологія
#уп_самозахист
#уп_політика
❤1
УльтраПравда ✙ pinned «Політизована наука на службі у ліволібералів Годі й казати, наука багато зробила для людства. Вона й досі є найкращим інструментом пізнання Всесвіту й нас самих, який тільки існує. Але не слід ідеалізувати науку. Нею займаються такі ж не ідеальні люди…»
Рівно 80 років тому почалася найбільша спроба визволення поневолених народів СРСР від жидобільшовицького ярма.
Ми, на великий жаль, програли цю війну. Але її відлуння й сьогодні звучить в серцях нових поколінь борців за Україну та Білу Расу. Навіть спогади про ці дні й досі лякають до тремтіння наших ворогів.
Вічна слава Героям!
#уп_історія
#уп_самозахист
#уп_політика
Ми, на великий жаль, програли цю війну. Але її відлуння й сьогодні звучить в серцях нових поколінь борців за Україну та Білу Расу. Навіть спогади про ці дні й досі лякають до тремтіння наших ворогів.
Вічна слава Героям!
#уп_історія
#уп_самозахист
#уп_політика
👍1
Два важливих питання про Другу світову
Питання I
Сьогодні дехто звинувачує дідуся Адольфа в тому, що через його поразку стара традиційна Європа пала набагато швидше. Але вони не розуміють тієї очевидної речі, що її занепад розпочався задовго до 1945 року і все одно наближався. Гітлер жеж навпаки, рішуче виступив проти цієї катастрофи.
В таких випадках краще спробувати виправити ситуацію, ризикуючи програти і втратити все, аніж не спробувати і втратити гарантовано. Уявіть собі, що у ваш будинок увірвалися бандити й у вас на очах збираються згвалтувати вашу кохану. Ви можете спробувати чинити їм опір або ж почекати, коли в кінці її та вас уб'ють. В другому випадку ви проживете трохи довше, але ціною того, що не дасте собі навіть шансу що-небудь зробити. Чи варті того такі додаткові хвилини власного існування?
Продовження буде пізніше ввечері.
#уп_ідеологія
#уп_історія
#уп_самозахист
#уп_політика
Питання I
Сьогодні дехто звинувачує дідуся Адольфа в тому, що через його поразку стара традиційна Європа пала набагато швидше. Але вони не розуміють тієї очевидної речі, що її занепад розпочався задовго до 1945 року і все одно наближався. Гітлер жеж навпаки, рішуче виступив проти цієї катастрофи.
В таких випадках краще спробувати виправити ситуацію, ризикуючи програти і втратити все, аніж не спробувати і втратити гарантовано. Уявіть собі, що у ваш будинок увірвалися бандити й у вас на очах збираються згвалтувати вашу кохану. Ви можете спробувати чинити їм опір або ж почекати, коли в кінці її та вас уб'ють. В другому випадку ви проживете трохи довше, але ціною того, що не дасте собі навіть шансу що-небудь зробити. Чи варті того такі додаткові хвилини власного існування?
Продовження буде пізніше ввечері.
#уп_ідеологія
#уп_історія
#уп_самозахист
#уп_політика
❤1
Два важливих питання про Другу світову
Питання II
Питання I читайте тут.
Інші ж "розумники" закидають Гітлерові те, що під час Другої світової війни загинули мільйони білих людей. Зазвичай таку точку зору транслюють ті, хто з усієї правої Ідеї виніс лише вульгарне розуміння білого расизму й нічого більше.
Отже, одні з цих людей героїчно загинули в боротьбі за свободу. Що ж до інших, то згадаю влучні слова Blood and Honour Ukraine:
Ти не можеш змінити колір шкіри, з яким ти народився. Але якщо ти зміниш свої погляди на догоду лібералам та космополітам, то твій колір шкіри для нас не матиме жодного значення.
Те ж саме можна сказати й про комуністів, інших ватників та ліваків тощо. Той, хто виступив на боці ворога білих людей, зрадивши цим власну расу, більше не може вважатися одним з нас.
Це також стосується і маячні типу "на Донбасі вбивають "білих" ватників і це погано". Але знаходяться ж і такі унікуми!
Авжеж, саме по собі вбивство навіть колишніх білих людей, але все ж носіїв достатньо гарного порівняно з іншими расами генофонду - це погано. Але що ж інакше робити? Не чинити їм опору тільки тому, що в них шкіра білого кольору? Отже, доводиться вибирати найменше з зол в цьому випадку.
#уп_ідеологія
#уп_історія
#уп_самозахист
#уп_політика
Питання II
Питання I читайте тут.
Інші ж "розумники" закидають Гітлерові те, що під час Другої світової війни загинули мільйони білих людей. Зазвичай таку точку зору транслюють ті, хто з усієї правої Ідеї виніс лише вульгарне розуміння білого расизму й нічого більше.
Отже, одні з цих людей героїчно загинули в боротьбі за свободу. Що ж до інших, то згадаю влучні слова Blood and Honour Ukraine:
Ти не можеш змінити колір шкіри, з яким ти народився. Але якщо ти зміниш свої погляди на догоду лібералам та космополітам, то твій колір шкіри для нас не матиме жодного значення.
Те ж саме можна сказати й про комуністів, інших ватників та ліваків тощо. Той, хто виступив на боці ворога білих людей, зрадивши цим власну расу, більше не може вважатися одним з нас.
Це також стосується і маячні типу "на Донбасі вбивають "білих" ватників і це погано". Але знаходяться ж і такі унікуми!
Авжеж, саме по собі вбивство навіть колишніх білих людей, але все ж носіїв достатньо гарного порівняно з іншими расами генофонду - це погано. Але що ж інакше робити? Не чинити їм опору тільки тому, що в них шкіра білого кольору? Отже, доводиться вибирати найменше з зол в цьому випадку.
#уп_ідеологія
#уп_історія
#уп_самозахист
#уп_політика
❤3😱1
УльтраПравда ✙ pinned «Два важливих питання про Другу світову Питання II Питання I читайте тут. Інші ж "розумники" закидають Гітлерові те, що під час Другої світової війни загинули мільйони білих людей. Зазвичай таку точку зору транслюють ті, хто з усієї правої Ідеї виніс лише…»
Маловідомі факти про оборону радянськими військами Берестейської фортеці (рос. "Брестская крепость")
Частина I
Якраз в ці дні 80 років тому відбувалися події, які стали одним з найбільш відомих міфів радянської пропаганди. Я зібрав для вас, друзі, деяку цікаву інформацію про те, як все було насправді.
• Це не був захист радянськими військами "своєї землі". СРСР володів на той момент Берестейською фортецею менше двох років. Німці передали фортецю радянському командуванню після битви із поляками за неї у вересні 1939го року та спільного параду Вермахту й Червоної армії в Бересті.
• Сама по собі Берестейщина є українським етнокультурним краєм, частиною Полісся. Ще на початку XX століття у Бересті відбувалося активне українське культурне життя.
У грудні 1917 року в Бересті розпочалися мирні перемови Центральних держав з Українською Народною Республікою та більшовицькою Росією. За Берестейським миром, підписаним 9 лютого 1918 року в Білому палаці Берестейської фортеці, українські землі Берестейщина, Холмщина й Підляшшя увійшли до складу УНР. У березні 1918 року в складі УНР було утворене Холмське губерніальне староство (губернія), адміністративним центром якого стає Берестя. В місті видавалася українська періодика, ставилися українські п'єси, існувала "Просвіта".
Після захоплення Польщею в місті активно діяли українські, в тому числі націоналістичні, організації. Під час Другої світової війни місто належало до Берестейського надрайону ("Круча") Берестейського окружного проводу ОУН.
Після зайняття міста радянськими військами більшовицька влада вирішила приєднати Берестя разом з повітом й усією Берестейщиною до БРСР попри те, що більшість населення Берестейського повіту були українцями. Населення Берестя влаштовувало демонстрації протесту проти цього рішення, але безрезультатно.
З тих пір і досі українці Берестейщини зазнають послідовної асиміляції білоруською владою. Заборонене викладання української мови, МВС Білорусі в особистих документах записує мешканцям області тільки білоруську національність, здійснюються заходи щодо фальсифікації історії. Білоруська влада не розглядає українців корінним народом Білорусі, проте вважає такими поляків, жидів, литовців, росіян і циган, а берестейську говірку української мови на державному рівні називають "діалектом" білоруської мови.
18 лютого 1990 року в Бересті було засноване Українське громадсько-культурне об'єднання Берестейської області, яке виступало за надання українцям краю статусу національної меншини та збереження української культури. З 1994 року почав діяти берестейський осередок громадської організації "Просвіта Берестейщини", яка з 1996 року видавала в Бересті українську газету "Берестейський край". Але в кінці 90х років білоруська влада на чолі з Олександром Лукашенком фактично придушила українську активність в Білорусі.
• В радянських підручниках писали, що Берестейська фортеця затримала просування німецьких військ аж на декілька місяців! Насправді наступаючі частини просто обійшли її, залишивши штурмувати фортецю одну 45ту піхотну дивізію, яка впоралася із завданням за лічені дні.
• Радянські війська не стільки тримали Берестейську фортецю, скільки намагалися з неї втекти, оскільки територія фортеці стала для них пасткою. Оточені робили чимало спроб, здебільшого вночі, але вдалося це лише невеликій кількості солдат.
• В цитаделі Берестейської фортеці в ніч на 22 червня знаходилося близько 9 тис. радянських солдат. Близько 2 тис. з них загинули в ході штурмів, до 7 тис. здалися в полон. Втрати німців склали 429 вбитих та 714 поранених.
Продовження буде завтра.
На фото: німецькі солдати з протитанкового дивізіону 45ї піхотної дивізії демонструють прапор 132го окремого батальйону конвойних військ НКВС. Червень 1941 р., Берестейська фортеця.
#уп_історія
#уп_політика
Частина I
Якраз в ці дні 80 років тому відбувалися події, які стали одним з найбільш відомих міфів радянської пропаганди. Я зібрав для вас, друзі, деяку цікаву інформацію про те, як все було насправді.
• Це не був захист радянськими військами "своєї землі". СРСР володів на той момент Берестейською фортецею менше двох років. Німці передали фортецю радянському командуванню після битви із поляками за неї у вересні 1939го року та спільного параду Вермахту й Червоної армії в Бересті.
• Сама по собі Берестейщина є українським етнокультурним краєм, частиною Полісся. Ще на початку XX століття у Бересті відбувалося активне українське культурне життя.
У грудні 1917 року в Бересті розпочалися мирні перемови Центральних держав з Українською Народною Республікою та більшовицькою Росією. За Берестейським миром, підписаним 9 лютого 1918 року в Білому палаці Берестейської фортеці, українські землі Берестейщина, Холмщина й Підляшшя увійшли до складу УНР. У березні 1918 року в складі УНР було утворене Холмське губерніальне староство (губернія), адміністративним центром якого стає Берестя. В місті видавалася українська періодика, ставилися українські п'єси, існувала "Просвіта".
Після захоплення Польщею в місті активно діяли українські, в тому числі націоналістичні, організації. Під час Другої світової війни місто належало до Берестейського надрайону ("Круча") Берестейського окружного проводу ОУН.
Після зайняття міста радянськими військами більшовицька влада вирішила приєднати Берестя разом з повітом й усією Берестейщиною до БРСР попри те, що більшість населення Берестейського повіту були українцями. Населення Берестя влаштовувало демонстрації протесту проти цього рішення, але безрезультатно.
З тих пір і досі українці Берестейщини зазнають послідовної асиміляції білоруською владою. Заборонене викладання української мови, МВС Білорусі в особистих документах записує мешканцям області тільки білоруську національність, здійснюються заходи щодо фальсифікації історії. Білоруська влада не розглядає українців корінним народом Білорусі, проте вважає такими поляків, жидів, литовців, росіян і циган, а берестейську говірку української мови на державному рівні називають "діалектом" білоруської мови.
18 лютого 1990 року в Бересті було засноване Українське громадсько-культурне об'єднання Берестейської області, яке виступало за надання українцям краю статусу національної меншини та збереження української культури. З 1994 року почав діяти берестейський осередок громадської організації "Просвіта Берестейщини", яка з 1996 року видавала в Бересті українську газету "Берестейський край". Але в кінці 90х років білоруська влада на чолі з Олександром Лукашенком фактично придушила українську активність в Білорусі.
• В радянських підручниках писали, що Берестейська фортеця затримала просування німецьких військ аж на декілька місяців! Насправді наступаючі частини просто обійшли її, залишивши штурмувати фортецю одну 45ту піхотну дивізію, яка впоралася із завданням за лічені дні.
• Радянські війська не стільки тримали Берестейську фортецю, скільки намагалися з неї втекти, оскільки територія фортеці стала для них пасткою. Оточені робили чимало спроб, здебільшого вночі, але вдалося це лише невеликій кількості солдат.
• В цитаделі Берестейської фортеці в ніч на 22 червня знаходилося близько 9 тис. радянських солдат. Близько 2 тис. з них загинули в ході штурмів, до 7 тис. здалися в полон. Втрати німців склали 429 вбитих та 714 поранених.
Продовження буде завтра.
На фото: німецькі солдати з протитанкового дивізіону 45ї піхотної дивізії демонструють прапор 132го окремого батальйону конвойних військ НКВС. Червень 1941 р., Берестейська фортеця.
#уп_історія
#уп_політика
❤1
УльтраПравда ✙ pinned «Маловідомі факти про оборону радянськими військами Берестейської фортеці (рос. "Брестская крепость") Частина I Якраз в ці дні 80 років тому відбувалися події, які стали одним з найбільш відомих міфів радянської пропаганди. Я зібрав для вас, друзі, деяку…»
Маловідомі факти про оборону радянськими військами Берестейської фортеці (рос. "Брестская крепость")
Частина II
Частину I читайте тут.
• У Берестейській фортеці довгий час знаходилася тюрма "на Бригітках" (не плутати із львівською в'язницею "Бригідки"). В різні часи там встигли посидіти Степан Бандера та Фелікс Дзержинський. За радянської влади вона стала загальною тюрмою НКВС №23. Охороняв тюрму 132й окремий батальйон конвойних військ НКВС.
На 10 червня 1941 року в ній знаходилися 680 ув'язнених, тобто тюрма була переповнена в два рази. Більша частина заарештованих були політичними, а саме колишні польські офіцери та білоруські націоналісти. Частина ув'язнених загинула під час бою, інших німці відпустили на свободу. Якби не швидке захоплення німецькими військами фортеці, то в'язнів, очевидно, перестріляли б кати НКВС, як це сталося в багатьох тюрмах на Західній Україні. Одразу ж після звільнення вони почали розправи над представниками радянської влади в Бересті.
• Відновлення подій оборони Берестейської фортеці є дуже складним через практично повну відсутність документів радянської сторони. Основними джерелами відомостей є свідоцтва захисників фортеці, які вижили. Вони були отримані здебільшого через багато років після закінчення Другої світової війни. Ці свідоцтва містять в собі безліч недостовірної інформації, в тому числі відвертої брехні. Наприклад, в багатьох ключових свідків дати і обставини попадання в полон не відповідають даним, зареєстрованим в німецьких картах військовополонених. В основному дата полону в німецьких документах вказана раніше, ніж дата, яку повідомив сам "герой" у післявоєнних свідченнях.
• Історія оборони Берестейської фортеці була не дуже відомою до публікації в 1957 році книги Сергія Смирнова "Брестська фортеця". Після її виходу з'ясувалося, що частина персонажів, які в книзі значилися як загиблі, не згинули в німецькому полоні. Після звільнення з нього вони були засуджені влітку 1945 року по 58й статті за "зраду Батьківщині" й відправилися в радянські табори з тривалими термінами ув'язнення.
Зокрема, дванадцять колишніх захисників Берестейської фортеці відбували 25-річний термін ув'язнення в Норильську як спецкаторжники, працюючи на 25му заводі. У 1953 році, коли після смерті Сталіна стали масово переглядати справи невинно засуджених громадян, їм оголосили, що їхні справи перегляду не підлягають. Разом із ще двомастами спецкаторжниками, в тому числі колишніми генералами, адміралами й політпрацівниками, колишні захисники Берестейської фортеці написали петицію з проханням про перегляд справ, оскільки вони себе не вважали винними в зраді. Дирекція табору наказала заарештувати бунтарів, що насмілилися підписати петицію. Охорона зустріла опір, зав'язався бій - спецкаторжники билися цеглинами з розібраних печей проти вогнепальної зброї. Серед розстріляних були 10 з 12ти колишніх захисників Брестської фортеці. Двох вцілілих етапували до Магадану.
Інші колишні захисники Берестейської фортеці не розраховували на амністію чи перегляд термінів ув'язнення. Після виходу книги Сергія Смирнова вони стали писати листи до видавництва із проханнями виправити неточності, які допустив письменник. В підсумку це призвело до виходу нового розширеного видання книги в 1964 році. Після того як про це повідомили "наверх", персонажів книги "Брестська фортеця", які ще були живі, в негласному порядку помилували та звільнили з таборів.
• У відомому романі Бориса Васильєва "У списках не значився" йдеться про останнього відомого захисника фортеці, який нібито загинув аж 12 квітня 1942 року. С. Смирнов у своїй книзі "Брестська фортеця", посилаючись на розповідь якогось загиблого під час окупації очевидця, також називає квітень 1942 року, не вказуючи імені солдата. Ніякі інші джерела не підтверджують такої інформації. Останній документально підтверджений в німецькому звіті бій у фортеці відбувся 23 липня 1941 року.
На фото: червоні командири з Берестейської фортеці здаються в полон.
#уп_історія
#уп_політика
Частина II
Частину I читайте тут.
• У Берестейській фортеці довгий час знаходилася тюрма "на Бригітках" (не плутати із львівською в'язницею "Бригідки"). В різні часи там встигли посидіти Степан Бандера та Фелікс Дзержинський. За радянської влади вона стала загальною тюрмою НКВС №23. Охороняв тюрму 132й окремий батальйон конвойних військ НКВС.
На 10 червня 1941 року в ній знаходилися 680 ув'язнених, тобто тюрма була переповнена в два рази. Більша частина заарештованих були політичними, а саме колишні польські офіцери та білоруські націоналісти. Частина ув'язнених загинула під час бою, інших німці відпустили на свободу. Якби не швидке захоплення німецькими військами фортеці, то в'язнів, очевидно, перестріляли б кати НКВС, як це сталося в багатьох тюрмах на Західній Україні. Одразу ж після звільнення вони почали розправи над представниками радянської влади в Бересті.
• Відновлення подій оборони Берестейської фортеці є дуже складним через практично повну відсутність документів радянської сторони. Основними джерелами відомостей є свідоцтва захисників фортеці, які вижили. Вони були отримані здебільшого через багато років після закінчення Другої світової війни. Ці свідоцтва містять в собі безліч недостовірної інформації, в тому числі відвертої брехні. Наприклад, в багатьох ключових свідків дати і обставини попадання в полон не відповідають даним, зареєстрованим в німецьких картах військовополонених. В основному дата полону в німецьких документах вказана раніше, ніж дата, яку повідомив сам "герой" у післявоєнних свідченнях.
• Історія оборони Берестейської фортеці була не дуже відомою до публікації в 1957 році книги Сергія Смирнова "Брестська фортеця". Після її виходу з'ясувалося, що частина персонажів, які в книзі значилися як загиблі, не згинули в німецькому полоні. Після звільнення з нього вони були засуджені влітку 1945 року по 58й статті за "зраду Батьківщині" й відправилися в радянські табори з тривалими термінами ув'язнення.
Зокрема, дванадцять колишніх захисників Берестейської фортеці відбували 25-річний термін ув'язнення в Норильську як спецкаторжники, працюючи на 25му заводі. У 1953 році, коли після смерті Сталіна стали масово переглядати справи невинно засуджених громадян, їм оголосили, що їхні справи перегляду не підлягають. Разом із ще двомастами спецкаторжниками, в тому числі колишніми генералами, адміралами й політпрацівниками, колишні захисники Берестейської фортеці написали петицію з проханням про перегляд справ, оскільки вони себе не вважали винними в зраді. Дирекція табору наказала заарештувати бунтарів, що насмілилися підписати петицію. Охорона зустріла опір, зав'язався бій - спецкаторжники билися цеглинами з розібраних печей проти вогнепальної зброї. Серед розстріляних були 10 з 12ти колишніх захисників Брестської фортеці. Двох вцілілих етапували до Магадану.
Інші колишні захисники Берестейської фортеці не розраховували на амністію чи перегляд термінів ув'язнення. Після виходу книги Сергія Смирнова вони стали писати листи до видавництва із проханнями виправити неточності, які допустив письменник. В підсумку це призвело до виходу нового розширеного видання книги в 1964 році. Після того як про це повідомили "наверх", персонажів книги "Брестська фортеця", які ще були живі, в негласному порядку помилували та звільнили з таборів.
• У відомому романі Бориса Васильєва "У списках не значився" йдеться про останнього відомого захисника фортеці, який нібито загинув аж 12 квітня 1942 року. С. Смирнов у своїй книзі "Брестська фортеця", посилаючись на розповідь якогось загиблого під час окупації очевидця, також називає квітень 1942 року, не вказуючи імені солдата. Ніякі інші джерела не підтверджують такої інформації. Останній документально підтверджений в німецькому звіті бій у фортеці відбувся 23 липня 1941 року.
На фото: червоні командири з Берестейської фортеці здаються в полон.
#уп_історія
#уп_політика
👍2