Рівно 80 років тому почалася найбільша спроба визволення поневолених народів СРСР від жидобільшовицького ярма.
Ми, на великий жаль, програли цю війну. Але її відлуння й сьогодні звучить в серцях нових поколінь борців за Україну та Білу Расу. Навіть спогади про ці дні й досі лякають до тремтіння наших ворогів.
Вічна слава Героям!
#уп_історія
#уп_самозахист
#уп_політика
Ми, на великий жаль, програли цю війну. Але її відлуння й сьогодні звучить в серцях нових поколінь борців за Україну та Білу Расу. Навіть спогади про ці дні й досі лякають до тремтіння наших ворогів.
Вічна слава Героям!
#уп_історія
#уп_самозахист
#уп_політика
👍1
Два важливих питання про Другу світову
Питання I
Сьогодні дехто звинувачує дідуся Адольфа в тому, що через його поразку стара традиційна Європа пала набагато швидше. Але вони не розуміють тієї очевидної речі, що її занепад розпочався задовго до 1945 року і все одно наближався. Гітлер жеж навпаки, рішуче виступив проти цієї катастрофи.
В таких випадках краще спробувати виправити ситуацію, ризикуючи програти і втратити все, аніж не спробувати і втратити гарантовано. Уявіть собі, що у ваш будинок увірвалися бандити й у вас на очах збираються згвалтувати вашу кохану. Ви можете спробувати чинити їм опір або ж почекати, коли в кінці її та вас уб'ють. В другому випадку ви проживете трохи довше, але ціною того, що не дасте собі навіть шансу що-небудь зробити. Чи варті того такі додаткові хвилини власного існування?
Продовження буде пізніше ввечері.
#уп_ідеологія
#уп_історія
#уп_самозахист
#уп_політика
Питання I
Сьогодні дехто звинувачує дідуся Адольфа в тому, що через його поразку стара традиційна Європа пала набагато швидше. Але вони не розуміють тієї очевидної речі, що її занепад розпочався задовго до 1945 року і все одно наближався. Гітлер жеж навпаки, рішуче виступив проти цієї катастрофи.
В таких випадках краще спробувати виправити ситуацію, ризикуючи програти і втратити все, аніж не спробувати і втратити гарантовано. Уявіть собі, що у ваш будинок увірвалися бандити й у вас на очах збираються згвалтувати вашу кохану. Ви можете спробувати чинити їм опір або ж почекати, коли в кінці її та вас уб'ють. В другому випадку ви проживете трохи довше, але ціною того, що не дасте собі навіть шансу що-небудь зробити. Чи варті того такі додаткові хвилини власного існування?
Продовження буде пізніше ввечері.
#уп_ідеологія
#уп_історія
#уп_самозахист
#уп_політика
❤1
Два важливих питання про Другу світову
Питання II
Питання I читайте тут.
Інші ж "розумники" закидають Гітлерові те, що під час Другої світової війни загинули мільйони білих людей. Зазвичай таку точку зору транслюють ті, хто з усієї правої Ідеї виніс лише вульгарне розуміння білого расизму й нічого більше.
Отже, одні з цих людей героїчно загинули в боротьбі за свободу. Що ж до інших, то згадаю влучні слова Blood and Honour Ukraine:
Ти не можеш змінити колір шкіри, з яким ти народився. Але якщо ти зміниш свої погляди на догоду лібералам та космополітам, то твій колір шкіри для нас не матиме жодного значення.
Те ж саме можна сказати й про комуністів, інших ватників та ліваків тощо. Той, хто виступив на боці ворога білих людей, зрадивши цим власну расу, більше не може вважатися одним з нас.
Це також стосується і маячні типу "на Донбасі вбивають "білих" ватників і це погано". Але знаходяться ж і такі унікуми!
Авжеж, саме по собі вбивство навіть колишніх білих людей, але все ж носіїв достатньо гарного порівняно з іншими расами генофонду - це погано. Але що ж інакше робити? Не чинити їм опору тільки тому, що в них шкіра білого кольору? Отже, доводиться вибирати найменше з зол в цьому випадку.
#уп_ідеологія
#уп_історія
#уп_самозахист
#уп_політика
Питання II
Питання I читайте тут.
Інші ж "розумники" закидають Гітлерові те, що під час Другої світової війни загинули мільйони білих людей. Зазвичай таку точку зору транслюють ті, хто з усієї правої Ідеї виніс лише вульгарне розуміння білого расизму й нічого більше.
Отже, одні з цих людей героїчно загинули в боротьбі за свободу. Що ж до інших, то згадаю влучні слова Blood and Honour Ukraine:
Ти не можеш змінити колір шкіри, з яким ти народився. Але якщо ти зміниш свої погляди на догоду лібералам та космополітам, то твій колір шкіри для нас не матиме жодного значення.
Те ж саме можна сказати й про комуністів, інших ватників та ліваків тощо. Той, хто виступив на боці ворога білих людей, зрадивши цим власну расу, більше не може вважатися одним з нас.
Це також стосується і маячні типу "на Донбасі вбивають "білих" ватників і це погано". Але знаходяться ж і такі унікуми!
Авжеж, саме по собі вбивство навіть колишніх білих людей, але все ж носіїв достатньо гарного порівняно з іншими расами генофонду - це погано. Але що ж інакше робити? Не чинити їм опору тільки тому, що в них шкіра білого кольору? Отже, доводиться вибирати найменше з зол в цьому випадку.
#уп_ідеологія
#уп_історія
#уп_самозахист
#уп_політика
❤3😱1
УльтраПравда ✙ pinned «Два важливих питання про Другу світову Питання II Питання I читайте тут. Інші ж "розумники" закидають Гітлерові те, що під час Другої світової війни загинули мільйони білих людей. Зазвичай таку точку зору транслюють ті, хто з усієї правої Ідеї виніс лише…»
Маловідомі факти про оборону радянськими військами Берестейської фортеці (рос. "Брестская крепость")
Частина I
Якраз в ці дні 80 років тому відбувалися події, які стали одним з найбільш відомих міфів радянської пропаганди. Я зібрав для вас, друзі, деяку цікаву інформацію про те, як все було насправді.
• Це не був захист радянськими військами "своєї землі". СРСР володів на той момент Берестейською фортецею менше двох років. Німці передали фортецю радянському командуванню після битви із поляками за неї у вересні 1939го року та спільного параду Вермахту й Червоної армії в Бересті.
• Сама по собі Берестейщина є українським етнокультурним краєм, частиною Полісся. Ще на початку XX століття у Бересті відбувалося активне українське культурне життя.
У грудні 1917 року в Бересті розпочалися мирні перемови Центральних держав з Українською Народною Республікою та більшовицькою Росією. За Берестейським миром, підписаним 9 лютого 1918 року в Білому палаці Берестейської фортеці, українські землі Берестейщина, Холмщина й Підляшшя увійшли до складу УНР. У березні 1918 року в складі УНР було утворене Холмське губерніальне староство (губернія), адміністративним центром якого стає Берестя. В місті видавалася українська періодика, ставилися українські п'єси, існувала "Просвіта".
Після захоплення Польщею в місті активно діяли українські, в тому числі націоналістичні, організації. Під час Другої світової війни місто належало до Берестейського надрайону ("Круча") Берестейського окружного проводу ОУН.
Після зайняття міста радянськими військами більшовицька влада вирішила приєднати Берестя разом з повітом й усією Берестейщиною до БРСР попри те, що більшість населення Берестейського повіту були українцями. Населення Берестя влаштовувало демонстрації протесту проти цього рішення, але безрезультатно.
З тих пір і досі українці Берестейщини зазнають послідовної асиміляції білоруською владою. Заборонене викладання української мови, МВС Білорусі в особистих документах записує мешканцям області тільки білоруську національність, здійснюються заходи щодо фальсифікації історії. Білоруська влада не розглядає українців корінним народом Білорусі, проте вважає такими поляків, жидів, литовців, росіян і циган, а берестейську говірку української мови на державному рівні називають "діалектом" білоруської мови.
18 лютого 1990 року в Бересті було засноване Українське громадсько-культурне об'єднання Берестейської області, яке виступало за надання українцям краю статусу національної меншини та збереження української культури. З 1994 року почав діяти берестейський осередок громадської організації "Просвіта Берестейщини", яка з 1996 року видавала в Бересті українську газету "Берестейський край". Але в кінці 90х років білоруська влада на чолі з Олександром Лукашенком фактично придушила українську активність в Білорусі.
• В радянських підручниках писали, що Берестейська фортеця затримала просування німецьких військ аж на декілька місяців! Насправді наступаючі частини просто обійшли її, залишивши штурмувати фортецю одну 45ту піхотну дивізію, яка впоралася із завданням за лічені дні.
• Радянські війська не стільки тримали Берестейську фортецю, скільки намагалися з неї втекти, оскільки територія фортеці стала для них пасткою. Оточені робили чимало спроб, здебільшого вночі, але вдалося це лише невеликій кількості солдат.
• В цитаделі Берестейської фортеці в ніч на 22 червня знаходилося близько 9 тис. радянських солдат. Близько 2 тис. з них загинули в ході штурмів, до 7 тис. здалися в полон. Втрати німців склали 429 вбитих та 714 поранених.
Продовження буде завтра.
На фото: німецькі солдати з протитанкового дивізіону 45ї піхотної дивізії демонструють прапор 132го окремого батальйону конвойних військ НКВС. Червень 1941 р., Берестейська фортеця.
#уп_історія
#уп_політика
Частина I
Якраз в ці дні 80 років тому відбувалися події, які стали одним з найбільш відомих міфів радянської пропаганди. Я зібрав для вас, друзі, деяку цікаву інформацію про те, як все було насправді.
• Це не був захист радянськими військами "своєї землі". СРСР володів на той момент Берестейською фортецею менше двох років. Німці передали фортецю радянському командуванню після битви із поляками за неї у вересні 1939го року та спільного параду Вермахту й Червоної армії в Бересті.
• Сама по собі Берестейщина є українським етнокультурним краєм, частиною Полісся. Ще на початку XX століття у Бересті відбувалося активне українське культурне життя.
У грудні 1917 року в Бересті розпочалися мирні перемови Центральних держав з Українською Народною Республікою та більшовицькою Росією. За Берестейським миром, підписаним 9 лютого 1918 року в Білому палаці Берестейської фортеці, українські землі Берестейщина, Холмщина й Підляшшя увійшли до складу УНР. У березні 1918 року в складі УНР було утворене Холмське губерніальне староство (губернія), адміністративним центром якого стає Берестя. В місті видавалася українська періодика, ставилися українські п'єси, існувала "Просвіта".
Після захоплення Польщею в місті активно діяли українські, в тому числі націоналістичні, організації. Під час Другої світової війни місто належало до Берестейського надрайону ("Круча") Берестейського окружного проводу ОУН.
Після зайняття міста радянськими військами більшовицька влада вирішила приєднати Берестя разом з повітом й усією Берестейщиною до БРСР попри те, що більшість населення Берестейського повіту були українцями. Населення Берестя влаштовувало демонстрації протесту проти цього рішення, але безрезультатно.
З тих пір і досі українці Берестейщини зазнають послідовної асиміляції білоруською владою. Заборонене викладання української мови, МВС Білорусі в особистих документах записує мешканцям області тільки білоруську національність, здійснюються заходи щодо фальсифікації історії. Білоруська влада не розглядає українців корінним народом Білорусі, проте вважає такими поляків, жидів, литовців, росіян і циган, а берестейську говірку української мови на державному рівні називають "діалектом" білоруської мови.
18 лютого 1990 року в Бересті було засноване Українське громадсько-культурне об'єднання Берестейської області, яке виступало за надання українцям краю статусу національної меншини та збереження української культури. З 1994 року почав діяти берестейський осередок громадської організації "Просвіта Берестейщини", яка з 1996 року видавала в Бересті українську газету "Берестейський край". Але в кінці 90х років білоруська влада на чолі з Олександром Лукашенком фактично придушила українську активність в Білорусі.
• В радянських підручниках писали, що Берестейська фортеця затримала просування німецьких військ аж на декілька місяців! Насправді наступаючі частини просто обійшли її, залишивши штурмувати фортецю одну 45ту піхотну дивізію, яка впоралася із завданням за лічені дні.
• Радянські війська не стільки тримали Берестейську фортецю, скільки намагалися з неї втекти, оскільки територія фортеці стала для них пасткою. Оточені робили чимало спроб, здебільшого вночі, але вдалося це лише невеликій кількості солдат.
• В цитаделі Берестейської фортеці в ніч на 22 червня знаходилося близько 9 тис. радянських солдат. Близько 2 тис. з них загинули в ході штурмів, до 7 тис. здалися в полон. Втрати німців склали 429 вбитих та 714 поранених.
Продовження буде завтра.
На фото: німецькі солдати з протитанкового дивізіону 45ї піхотної дивізії демонструють прапор 132го окремого батальйону конвойних військ НКВС. Червень 1941 р., Берестейська фортеця.
#уп_історія
#уп_політика
❤1
УльтраПравда ✙ pinned «Маловідомі факти про оборону радянськими військами Берестейської фортеці (рос. "Брестская крепость") Частина I Якраз в ці дні 80 років тому відбувалися події, які стали одним з найбільш відомих міфів радянської пропаганди. Я зібрав для вас, друзі, деяку…»
Маловідомі факти про оборону радянськими військами Берестейської фортеці (рос. "Брестская крепость")
Частина II
Частину I читайте тут.
• У Берестейській фортеці довгий час знаходилася тюрма "на Бригітках" (не плутати із львівською в'язницею "Бригідки"). В різні часи там встигли посидіти Степан Бандера та Фелікс Дзержинський. За радянської влади вона стала загальною тюрмою НКВС №23. Охороняв тюрму 132й окремий батальйон конвойних військ НКВС.
На 10 червня 1941 року в ній знаходилися 680 ув'язнених, тобто тюрма була переповнена в два рази. Більша частина заарештованих були політичними, а саме колишні польські офіцери та білоруські націоналісти. Частина ув'язнених загинула під час бою, інших німці відпустили на свободу. Якби не швидке захоплення німецькими військами фортеці, то в'язнів, очевидно, перестріляли б кати НКВС, як це сталося в багатьох тюрмах на Західній Україні. Одразу ж після звільнення вони почали розправи над представниками радянської влади в Бересті.
• Відновлення подій оборони Берестейської фортеці є дуже складним через практично повну відсутність документів радянської сторони. Основними джерелами відомостей є свідоцтва захисників фортеці, які вижили. Вони були отримані здебільшого через багато років після закінчення Другої світової війни. Ці свідоцтва містять в собі безліч недостовірної інформації, в тому числі відвертої брехні. Наприклад, в багатьох ключових свідків дати і обставини попадання в полон не відповідають даним, зареєстрованим в німецьких картах військовополонених. В основному дата полону в німецьких документах вказана раніше, ніж дата, яку повідомив сам "герой" у післявоєнних свідченнях.
• Історія оборони Берестейської фортеці була не дуже відомою до публікації в 1957 році книги Сергія Смирнова "Брестська фортеця". Після її виходу з'ясувалося, що частина персонажів, які в книзі значилися як загиблі, не згинули в німецькому полоні. Після звільнення з нього вони були засуджені влітку 1945 року по 58й статті за "зраду Батьківщині" й відправилися в радянські табори з тривалими термінами ув'язнення.
Зокрема, дванадцять колишніх захисників Берестейської фортеці відбували 25-річний термін ув'язнення в Норильську як спецкаторжники, працюючи на 25му заводі. У 1953 році, коли після смерті Сталіна стали масово переглядати справи невинно засуджених громадян, їм оголосили, що їхні справи перегляду не підлягають. Разом із ще двомастами спецкаторжниками, в тому числі колишніми генералами, адміралами й політпрацівниками, колишні захисники Берестейської фортеці написали петицію з проханням про перегляд справ, оскільки вони себе не вважали винними в зраді. Дирекція табору наказала заарештувати бунтарів, що насмілилися підписати петицію. Охорона зустріла опір, зав'язався бій - спецкаторжники билися цеглинами з розібраних печей проти вогнепальної зброї. Серед розстріляних були 10 з 12ти колишніх захисників Брестської фортеці. Двох вцілілих етапували до Магадану.
Інші колишні захисники Берестейської фортеці не розраховували на амністію чи перегляд термінів ув'язнення. Після виходу книги Сергія Смирнова вони стали писати листи до видавництва із проханнями виправити неточності, які допустив письменник. В підсумку це призвело до виходу нового розширеного видання книги в 1964 році. Після того як про це повідомили "наверх", персонажів книги "Брестська фортеця", які ще були живі, в негласному порядку помилували та звільнили з таборів.
• У відомому романі Бориса Васильєва "У списках не значився" йдеться про останнього відомого захисника фортеці, який нібито загинув аж 12 квітня 1942 року. С. Смирнов у своїй книзі "Брестська фортеця", посилаючись на розповідь якогось загиблого під час окупації очевидця, також називає квітень 1942 року, не вказуючи імені солдата. Ніякі інші джерела не підтверджують такої інформації. Останній документально підтверджений в німецькому звіті бій у фортеці відбувся 23 липня 1941 року.
На фото: червоні командири з Берестейської фортеці здаються в полон.
#уп_історія
#уп_політика
Частина II
Частину I читайте тут.
• У Берестейській фортеці довгий час знаходилася тюрма "на Бригітках" (не плутати із львівською в'язницею "Бригідки"). В різні часи там встигли посидіти Степан Бандера та Фелікс Дзержинський. За радянської влади вона стала загальною тюрмою НКВС №23. Охороняв тюрму 132й окремий батальйон конвойних військ НКВС.
На 10 червня 1941 року в ній знаходилися 680 ув'язнених, тобто тюрма була переповнена в два рази. Більша частина заарештованих були політичними, а саме колишні польські офіцери та білоруські націоналісти. Частина ув'язнених загинула під час бою, інших німці відпустили на свободу. Якби не швидке захоплення німецькими військами фортеці, то в'язнів, очевидно, перестріляли б кати НКВС, як це сталося в багатьох тюрмах на Західній Україні. Одразу ж після звільнення вони почали розправи над представниками радянської влади в Бересті.
• Відновлення подій оборони Берестейської фортеці є дуже складним через практично повну відсутність документів радянської сторони. Основними джерелами відомостей є свідоцтва захисників фортеці, які вижили. Вони були отримані здебільшого через багато років після закінчення Другої світової війни. Ці свідоцтва містять в собі безліч недостовірної інформації, в тому числі відвертої брехні. Наприклад, в багатьох ключових свідків дати і обставини попадання в полон не відповідають даним, зареєстрованим в німецьких картах військовополонених. В основному дата полону в німецьких документах вказана раніше, ніж дата, яку повідомив сам "герой" у післявоєнних свідченнях.
• Історія оборони Берестейської фортеці була не дуже відомою до публікації в 1957 році книги Сергія Смирнова "Брестська фортеця". Після її виходу з'ясувалося, що частина персонажів, які в книзі значилися як загиблі, не згинули в німецькому полоні. Після звільнення з нього вони були засуджені влітку 1945 року по 58й статті за "зраду Батьківщині" й відправилися в радянські табори з тривалими термінами ув'язнення.
Зокрема, дванадцять колишніх захисників Берестейської фортеці відбували 25-річний термін ув'язнення в Норильську як спецкаторжники, працюючи на 25му заводі. У 1953 році, коли після смерті Сталіна стали масово переглядати справи невинно засуджених громадян, їм оголосили, що їхні справи перегляду не підлягають. Разом із ще двомастами спецкаторжниками, в тому числі колишніми генералами, адміралами й політпрацівниками, колишні захисники Берестейської фортеці написали петицію з проханням про перегляд справ, оскільки вони себе не вважали винними в зраді. Дирекція табору наказала заарештувати бунтарів, що насмілилися підписати петицію. Охорона зустріла опір, зав'язався бій - спецкаторжники билися цеглинами з розібраних печей проти вогнепальної зброї. Серед розстріляних були 10 з 12ти колишніх захисників Брестської фортеці. Двох вцілілих етапували до Магадану.
Інші колишні захисники Берестейської фортеці не розраховували на амністію чи перегляд термінів ув'язнення. Після виходу книги Сергія Смирнова вони стали писати листи до видавництва із проханнями виправити неточності, які допустив письменник. В підсумку це призвело до виходу нового розширеного видання книги в 1964 році. Після того як про це повідомили "наверх", персонажів книги "Брестська фортеця", які ще були живі, в негласному порядку помилували та звільнили з таборів.
• У відомому романі Бориса Васильєва "У списках не значився" йдеться про останнього відомого захисника фортеці, який нібито загинув аж 12 квітня 1942 року. С. Смирнов у своїй книзі "Брестська фортеця", посилаючись на розповідь якогось загиблого під час окупації очевидця, також називає квітень 1942 року, не вказуючи імені солдата. Ніякі інші джерела не підтверджують такої інформації. Останній документально підтверджений в німецькому звіті бій у фортеці відбувся 23 липня 1941 року.
На фото: червоні командири з Берестейської фортеці здаються в полон.
#уп_історія
#уп_політика
👍2
УльтраПравда ✙ pinned «Маловідомі факти про оборону радянськими військами Берестейської фортеці (рос. "Брестская крепость") Частина II Частину I читайте тут. • У Берестейській фортеці довгий час знаходилася тюрма "на Бригітках" (не плутати із львівською в'язницею "Бригідки").…»
Знайшов дуже цікаву методичку ЛГБТ. Вона стане в нагоді усім, хто займається протидією будь-яким видам акцій збоченців як в реалі, так і в мережі.
#уп_здоров_я
#уп_самозахист
#уп_it
#уп_політика
#уп_здоров_я
#уп_самозахист
#уп_it
#уп_політика
👍1
УльтраПравда ✙ pinned «Знайшов дуже цікаву методичку ЛГБТ. Вона стане в нагоді усім, хто займається протидією будь-яким видам акцій збоченців як в реалі, так і в мережі. #уп_здоров_я #уп_самозахист #уп_it #уп_політика»
Аби російські туристи припинили красти в готелях Туреччини рушники й халати, турки почали вишивати на них слова "Слава Україні!".
#уп_гумор
#уп_психологія
#уп_культура
#уп_політика
#уп_гумор
#уп_психологія
#уп_культура
#уп_політика
УльтраПравда ✙ pinned «Був час, коли я хотів повбивати усіх цих людей. Зігнати в купу всіх цих активних студенток, патлатих маргіналів та співаків, що б'ють в долоні, які влаштовували демонстрації за чорну владу в Родезії, за бойкот Південної Африки або за надання чорним Півдня…»
Рік тому я вже висловлював своє відношення до конституції та її дня, і з тих пір воно анітрохи не змінилося. Тому я знову пропоную вам, друзі, цю вичерпну статтю.
👍1
Forwarded from УльтраПравда ✙
Чи є нам що святкувати сьогодні?
Чи є конституція насправді настільки важливою для української держави та українців, як нам розповідають? Чи є вона цінністю для правих? Давайте розглянемо ці питання більш докладно.
Що є реально важливого в українській конституції? Закріплення нашої незалежності, суверенітету і територіальної цілісності? Ну, формальне. Інші держави як визнали це все колись, так і спокійно можуть наплювати, як вже зробила Ерефія. Усілякі міжнародні договори постійно заключаються й постійно порушуються. Гарантувати собі незалежність українці можуть лише самі, і в першу чергу - за допомогою сильної держави, влади, політичної волі та армії. Саме вони сприяють підвищенню авторитету України на світовій арені, а не папірці, навіть якщо їх називають "однією з найдемократичніших конституцій у світі". Нагадаю, що свого часу "однією з найдемократичніших конституцій у світі" була радянська конституція.
Йдемо далі. Основи права, права людини та громадянина, правова держава? Це все ліберальна маячня, якою вони кормлять увесь світ, до того ж не більше ніж задекларована на папері. Вона не впроваджена у життя й ніколи не буде. Я вже писав у своїх попередніх статтях і повторю ще скільки буде потрібно: право - це сила. В кого вона є, за тим так чи інакше буде й право.
Демократія? Серйозно? Система, завдяки якій ідіоти вшосте вибрали якесь лайно у владу? У якій ми з вами маємо стільки ж прав, як і будь-які чужинці, дегенерати та зрадники, якщо в них є громадянство України? Ви ще не наїлися цієї демократії досхочу?
І, до речі, самі українці усе це прекрасно розуміють. Я знайшов пару старих, але все одно красномовних досліджень. Згідно з опитуванням 2008 р., 52,9% громадян не вважали День конституції України святом. Результати опитування навесні 2013 р. показали, що день конституції України є найулюбленішим святом для 4% громадян (останнє місце). Звісно ж, такі цифри з'явилися ще й тому, що в Україні було повно вати, але це лише одна з причин.
Тож забудьте, друзі, про нікчемну брошурку під назвою "конституція". З неї вам може стати в нагоді лише 63 стаття, і то для того, аби прикритися нею в разі необхідності. В основі своїй конституція не працює. І насправді вона не має значення ані для нашої держави, ані для Нації. Тож давайте займемося більш важливими для нас усіх справами, аніж відзначати чергове "свято".
А для тих, хто хоче вивчити тему більш докладно, от вам посилання на мій цикл з трьох статей "Праві та право":
Перша
Друга
Третя
#уп_право
#уп_політика
Чи є конституція насправді настільки важливою для української держави та українців, як нам розповідають? Чи є вона цінністю для правих? Давайте розглянемо ці питання більш докладно.
Що є реально важливого в українській конституції? Закріплення нашої незалежності, суверенітету і територіальної цілісності? Ну, формальне. Інші держави як визнали це все колись, так і спокійно можуть наплювати, як вже зробила Ерефія. Усілякі міжнародні договори постійно заключаються й постійно порушуються. Гарантувати собі незалежність українці можуть лише самі, і в першу чергу - за допомогою сильної держави, влади, політичної волі та армії. Саме вони сприяють підвищенню авторитету України на світовій арені, а не папірці, навіть якщо їх називають "однією з найдемократичніших конституцій у світі". Нагадаю, що свого часу "однією з найдемократичніших конституцій у світі" була радянська конституція.
Йдемо далі. Основи права, права людини та громадянина, правова держава? Це все ліберальна маячня, якою вони кормлять увесь світ, до того ж не більше ніж задекларована на папері. Вона не впроваджена у життя й ніколи не буде. Я вже писав у своїх попередніх статтях і повторю ще скільки буде потрібно: право - це сила. В кого вона є, за тим так чи інакше буде й право.
Демократія? Серйозно? Система, завдяки якій ідіоти вшосте вибрали якесь лайно у владу? У якій ми з вами маємо стільки ж прав, як і будь-які чужинці, дегенерати та зрадники, якщо в них є громадянство України? Ви ще не наїлися цієї демократії досхочу?
І, до речі, самі українці усе це прекрасно розуміють. Я знайшов пару старих, але все одно красномовних досліджень. Згідно з опитуванням 2008 р., 52,9% громадян не вважали День конституції України святом. Результати опитування навесні 2013 р. показали, що день конституції України є найулюбленішим святом для 4% громадян (останнє місце). Звісно ж, такі цифри з'явилися ще й тому, що в Україні було повно вати, але це лише одна з причин.
Тож забудьте, друзі, про нікчемну брошурку під назвою "конституція". З неї вам може стати в нагоді лише 63 стаття, і то для того, аби прикритися нею в разі необхідності. В основі своїй конституція не працює. І насправді вона не має значення ані для нашої держави, ані для Нації. Тож давайте займемося більш важливими для нас усіх справами, аніж відзначати чергове "свято".
А для тих, хто хоче вивчити тему більш докладно, от вам посилання на мій цикл з трьох статей "Праві та право":
Перша
Друга
Третя
#уп_право
#уп_політика
❤1