За час війни Україна суттєво наростила виробництво артилерійських боєприпасів завдяки національним зусиллям та міжнародній кооперації. Попри значний прогрес, у тому числі в освоєнні західних калібрів, “снарядний голод” та інші критичні виклики, зокрема неспроможність забезпечити закритий цикл виробництва, залишаються.

Читайте про теперішній стан вітчизняного виробництва артилерійський пострілів, перспективи та основні виклики за посиланням

Instagram | X/Twitter | Facebook

Виробництво ствольної артилерії та мінометів є однією з ключових ланок оборонної спроможності України. Вітчизняний ВПК здійснює серійне виготовлення самохідної "Богдани", її причіпної версії, а також активне нарощення випуску мінометів. Водночас галузь залишається вразливою: залежність від імпортних складових, обмежене фінансування та невизначеність із ключовими підприємствами ставлять під загрозу подальший розвиток. У відповідь формується система компенсаторних рішень — від міжнародної кооперації до спроб глибшої локалізації.

Які перспективи і проблеми розвитку виробництва ствольної артилерії й мінометів в Україні — читайте у статті за посиланням.

Instagram | X/Twitter | Facebook

🏙Сектор нерухомості Китаю зазнає тривалого спаду, а скорочення населення погіршує ситуацію

Ринок нерухомості Китаю, який раніше переживав бум, стикається з новим викликом: скорочення і старіння населення, що загрожує стримувати продажі житла протягом найближчих років. Після досягнення піка у 20 млн нових одиниць у 2017 році, зараз очікується, що попит на міське житло впаде до рівня нижче 5 млн одиниць на рік.

Загальна чисельність населення Китаю, яка скорочується вже третій рік поспіль і, за прогнозами, до 2035 року впаде з 1,41 млрд осіб до менше ніж 1,39 млрд. Уповільнення урбанізації тільки поглиблює проблему, оскільки зменшення кількості міських жителів безпосередньо призводить до зменшення кількості покупців житла.

Лише демографічні фактори можуть скоротити щорічний попит на півмільйона одиниць житла протягом 2020-х років і до 1,4 млн одиниць щорічно у 2030-х роках, що повністю змінить тенденцію попереднього десятиліття, коли щорічно будувалося приблизно 1,5 млн одиниць житла.

Попри відмову Пекіна від політики «одна дитина» у 2016 році та щедрі грошові заохочення, рівень народжуваності продовжує падати. Молоді пари називають високу вартість життя, тиск кар'єри та слабку систему соціального захисту причинами відстрочки шлюбу та народження дітей — фактори, які політичні зміни ще не вирішили.

Хвильовий ефект вже помітний у районах, побудованих навколо найкращих шкіл. За два роки закрилося понад 36 000 дитячих садків і 13 000 початкових шкіл, а комісія, що сплачувалася за квартири в «шкільних зонах», зникає. Власники житла, які колись платили вдвічі більше за середню ціну в місті, тепер бачать, як ціни падають на 15–20% у міру послаблення політики зарахування до шкіл у районі.

На цьому тлі урядові заходи стимулювання намагаються оживити ринок. Ціни на нове житло в травні падали найшвидшими темпами, а продажі в 30 великих містах на початку червня впали на 11% порівняно з минулим роком. Оскільки інвестори все частіше позбавляються нерухомості в очікуванні подальшого падіння цін, єдиними покупцями можуть залишитися власники-мешканці. У найближчій перспективі повільна, але постійна урбанізація та тенденція до модернізації наявних будинків можуть стати невеликим пом'якшувальним фактором. Проте загальна картина є чіткою: без зміни демографічних тенденцій ринок нерухомості Китаю чекають роки, а то й десятиліття, стриманого попиту.