Forwarded from Психолог під час війни
Книга для військових і звіт за ваші донати.
Дякую всім за те, що донатите і підтримуєте.
Продовжую дарувати військовим книги, які підтримують їх.
І також потроху звітую про подаровані книги.
На фото зі мною - ветеран війни, хлопець, якому ще немає 30 років, з яким працюємо зараз.
Він дозволив написати про нього.
Ми працюємо.
Одна з книг, яку я дарую коли людина сімейна і хоче підтримувати міцні відносини вдома — це «5 мов любові» Гері Чепмена.
Вона проста і зрозуміла як військовий статут.
І дуже практична. Бо тут прості речі, які треба брати і робити.
Береш і робиш і це покращує стосунки у відносинах. Якщо звісно, людина хоче і готова працювати над ними.
І тому я дарую її.
Ну і такими фото потроху звітую за книги, які придбав раніше.
Також у мене є прохання — якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного і пальне на дорогу до хлопців - то ось постійна банка
🔗Посилання
https://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAP
Буду знов закуповувати нові книги. Хочу трохи більше тепер інших купити, то нові донати потрібні. Навіть 100 гривень будуть вчасними.
І дякую вам за активну підтримку моєї роботи з хлопцями.
Якщо цікаво то розкажу про те, які ще книги дарую військовим.
Поставте + в коментарях. набереться 20 плюсів і буде пост.
@bagnenkoPsy
Дякую всім за те, що донатите і підтримуєте.
Продовжую дарувати військовим книги, які підтримують їх.
І також потроху звітую про подаровані книги.
На фото зі мною - ветеран війни, хлопець, якому ще немає 30 років, з яким працюємо зараз.
Він дозволив написати про нього.
Ми працюємо.
Одна з книг, яку я дарую коли людина сімейна і хоче підтримувати міцні відносини вдома — це «5 мов любові» Гері Чепмена.
Вона проста і зрозуміла як військовий статут.
І дуже практична. Бо тут прості речі, які треба брати і робити.
Береш і робиш і це покращує стосунки у відносинах. Якщо звісно, людина хоче і готова працювати над ними.
І тому я дарую її.
Ну і такими фото потроху звітую за книги, які придбав раніше.
Також у мене є прохання — якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного і пальне на дорогу до хлопців - то ось постійна банка
🔗Посилання
https://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAP
Буду знов закуповувати нові книги. Хочу трохи більше тепер інших купити, то нові донати потрібні. Навіть 100 гривень будуть вчасними.
І дякую вам за активну підтримку моєї роботи з хлопцями.
Якщо цікаво то розкажу про те, які ще книги дарую військовим.
Поставте + в коментарях. набереться 20 плюсів і буде пост.
@bagnenkoPsy
❤🔥14❤6👍3
5 мов любові. Військове видання.
Ось книга, яку зараз читаю
Багато зараз чую про родини військових і багато питань.
Хочу дослідити різні матеріали.
Гері Чепмена люблю. і його теорію про 5 мов любові дуже поважаю. Вона, як і все, що працює - проста і дієва.
Книга акцентує на трьох викликах:
💭Довгі відрядження і дистанційні стосунки
💭Повернення після служби та складність повторної адаптації
💭Вплив бойового стресу на емоційну близькість
Чемпен стверджує, що люди по-різному сприймають любов, і для кожного існує провідна «мова любові»:
1. Слова підтримки
2. Якісний час
3. Подарунки
4. Допомога справами
5. Фізичний дотик
Чемпен описує, що після повернення військовослужбовець може демонструвати емоційне відсторонення, дратівливість або труднощі з комунікацією. Це не обов’язково свідчить про втрату любові, а часто є наслідком стресу.
Подивимось. Поки що книга подобається. Вважаю, що якщо книга крута - треба її більше в маси і дарувати все більше.
А ви як вважаєте, чи допомагають книги покращувати відносини чи без толку читати в момент погіршення відносин?
@bagnenkoText
Ось книга, яку зараз читаю
Багато зараз чую про родини військових і багато питань.
Хочу дослідити різні матеріали.
Гері Чепмена люблю. і його теорію про 5 мов любові дуже поважаю. Вона, як і все, що працює - проста і дієва.
Книга акцентує на трьох викликах:
💭Довгі відрядження і дистанційні стосунки
💭Повернення після служби та складність повторної адаптації
💭Вплив бойового стресу на емоційну близькість
Чемпен стверджує, що люди по-різному сприймають любов, і для кожного існує провідна «мова любові»:
1. Слова підтримки
2. Якісний час
3. Подарунки
4. Допомога справами
5. Фізичний дотик
Чемпен описує, що після повернення військовослужбовець може демонструвати емоційне відсторонення, дратівливість або труднощі з комунікацією. Це не обов’язково свідчить про втрату любові, а часто є наслідком стресу.
Подивимось. Поки що книга подобається. Вважаю, що якщо книга крута - треба її більше в маси і дарувати все більше.
А ви як вважаєте, чи допомагають книги покращувати відносини чи без толку читати в момент погіршення відносин?
@bagnenkoText
❤31💯7👍2🙏1
Це Вільям Фолкнер не просто читає книжку - він тотально кайфує від читання. Подивіться, як він невимушено витягнув ноги :)
А це тека книжковий каналів.
Я кайфую від її читання,невимушено витягую ноги і з вами ділюсь :)
@bagnenkoText
А це тека книжковий каналів.
Я кайфую від її читання,
@bagnenkoText
👍24❤8⚡1💯1
Шикарний вірш про кохання і відсутність сепарації.
Сьогодні читав дружині зі збірки «Так ніхто не кохав» (дякую пані Ірині Побідаш за таку чудову пораду).
Коли відсутня сепарація — тоді в нашому коханні присутні і мами, і бабусі, і це жахливо.
Прекрасний вірш Люби Якимчук про це.
Прочитайте.
І нехай в вашій любові буде максимум здорових відносин і мінімум зайвих втручань.
@bagnenkoText
Сьогодні читав дружині зі збірки «Так ніхто не кохав» (дякую пані Ірині Побідаш за таку чудову пораду).
Коли відсутня сепарація — тоді в нашому коханні присутні і мами, і бабусі, і це жахливо.
Прекрасний вірш Люби Якимчук про це.
Прочитайте.
І нехай в вашій любові буде максимум здорових відносин і мінімум зайвих втручань.
@bagnenkoText
❤41🤣8❤🔥6💔3🔥1
Forwarded from Психолог під час війни
Потреби ветеранів після звільнення зі служби і книга в подарунок.
Це Павло.
Йому 25 років і він вже ветеран. Ми працюємо давно, і він лікується в нашому госпіталі не вперше.
Колись, коли я був малий, для мене слова ветеран війни асоціювались з моїм прадідом, якому на той час було 79 років.
Але зараз ветерани - це часто молоді хлопці.
І це наша нова реальнісь.
Паша окрім перебування тут носить цивільний одяг. Але те, що він пройшов - це
Ми працюємо з ним доволі інтенсивно. Я бачу велику потребу саме в глибинній інтенсивній роботі.
Базові потреби після звільнення з армії
1. Фізична та психологічна безпека
2. Стабільний сон і відновлення нервової системи
3. Відчуття контролю над власним життям
4. Соціальна належність і підтримка
5. Визнання досвіду та повага
6. Інтеграція військової ідентичності
7. Сенс і нова роль у цивільному житті
8. Економічна стабільність
9. Сімейна перебудова і близькість
10. Доступ до психологічної допомоги
Узагальнена структура потреб виглядає десь так:
Безпека → Контроль → Належність → Визнання → Сенс → Інтеграція
Це не лінійний процес, але ієрархія має значення: без базової безпеки складно переходити до екзистенційних рівнів.
Я вже його знаю давно, тому подарував книгу, яка на мій погляд найбільше буде корисною для нього. Про щоденні звички і саморозвиток. Потужна і проста книга.
Такі як він потребують активної і довгострокової участі. І ми працюємо.
Також у мене є прохання — якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного і пальне на дорогу до хлопців - то ось постійна банка
🔗Посилання
https://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAP
Буду знов закуповувати нові книги. Хочу трохи більше тепер інших купити, то нові донати потрібні. Навіть 100 гривень будуть вчасними.
І дякую вам за активну підтримку моєї роботи з хлопцями.
Він дозволив написати про це.
А що вам цікаво дізнатись про відновлення ветерану після звільнення з армії?
@bagnenkoPsy
Це Павло.
Йому 25 років і він вже ветеран. Ми працюємо давно, і він лікується в нашому госпіталі не вперше.
Колись, коли я був малий, для мене слова ветеран війни асоціювались з моїм прадідом, якому на той час було 79 років.
Але зараз ветерани - це часто молоді хлопці.
І це наша нова реальнісь.
Паша окрім перебування тут носить цивільний одяг. Але те, що він пройшов - це
Ми працюємо з ним доволі інтенсивно. Я бачу велику потребу саме в глибинній інтенсивній роботі.
Базові потреби після звільнення з армії
1. Фізична та психологічна безпека
2. Стабільний сон і відновлення нервової системи
3. Відчуття контролю над власним життям
4. Соціальна належність і підтримка
5. Визнання досвіду та повага
6. Інтеграція військової ідентичності
7. Сенс і нова роль у цивільному житті
8. Економічна стабільність
9. Сімейна перебудова і близькість
10. Доступ до психологічної допомоги
Узагальнена структура потреб виглядає десь так:
Безпека → Контроль → Належність → Визнання → Сенс → Інтеграція
Це не лінійний процес, але ієрархія має значення: без базової безпеки складно переходити до екзистенційних рівнів.
Я вже його знаю давно, тому подарував книгу, яка на мій погляд найбільше буде корисною для нього. Про щоденні звички і саморозвиток. Потужна і проста книга.
Такі як він потребують активної і довгострокової участі. І ми працюємо.
Також у мене є прохання — якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного і пальне на дорогу до хлопців - то ось постійна банка
🔗Посилання
https://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAP
Буду знов закуповувати нові книги. Хочу трохи більше тепер інших купити, то нові донати потрібні. Навіть 100 гривень будуть вчасними.
І дякую вам за активну підтримку моєї роботи з хлопцями.
Він дозволив написати про це.
А що вам цікаво дізнатись про відновлення ветерану після звільнення з армії?
@bagnenkoPsy
🙏17💔9👍3❤2
Forwarded from Психолог під час війни
Тривожно-депресивний розлад. Соціальна ізоляція і уникнення.
Продовжую ділитись корисними матеріалами.
Вивчаю книгу Томаса Марра «Депресивні і тривожні», вона дуже сильна і влучна. На фото шматочок, який вивчав. Більше про книгу писав в окремому пості про неї.
Основна особливість тривожно-депресивного стану — це поєднання зниженого настрою та хронічної тривоги без чіткої межі між ними, що створює високу внутрішню напругу, виснаження та функціональне зниження.
Сьогодні хочу показати дуже неочевидну річ про цей тривожно-депресивний розлад.
Людина наче вважає: «Зі мною щось не так і я маю це приховувати». Іноді навіть: «Я - помилка, і я зламаний».
Водночас людина переживає два суперечливих почуття.
Тривога веде до втечі, а депресія до уникнення. Це посилює відчуття сорому і провини.
Найважче тут - це саме соціальна ізоляція. Бо здається, що ніхто не прийме тебе , якщо ти щиро розкажеш, що переживаєш.
І ще є відчуття, ніби з усіма все добре, і тільки у тебе проблеми.
І саме це є найбільшою помилкою.
Бо якщо піти в терапію і відкрити це - можна отримати підтримку. І далі потроху справлятись з цим станом.
Якщо ви переживаєте такий стан - будь-ласка не уникайте підтримки. Шукайте тих, хто може підтримати.
Чим далі ви заглиблюєтесь в ізоляцію, тим менше у вас сил, а чим менше сил, тим далі ви заглиблюєтесь в ізоляцію. Це замкнене коло.
Я працюю з тривогою і з депресією.
Якщо вам потрібна підтримка - можете заповнити заявку в формі.
Там більше інформація про мене і про те, з чим працюю. Також вкажіть ваш запит:
Форма тут: https://forms.gle/16A7EuLCcgETKDER7
Якщо вам корисні такі матеріали - напишіть 🔥 або + в коментарях.
#ТривожноДепресивнийРозлад
@bagnenkoPsy
Продовжую ділитись корисними матеріалами.
Вивчаю книгу Томаса Марра «Депресивні і тривожні», вона дуже сильна і влучна. На фото шматочок, який вивчав. Більше про книгу писав в окремому пості про неї.
Основна особливість тривожно-депресивного стану — це поєднання зниженого настрою та хронічної тривоги без чіткої межі між ними, що створює високу внутрішню напругу, виснаження та функціональне зниження.
Сьогодні хочу показати дуже неочевидну річ про цей тривожно-депресивний розлад.
Людина наче вважає: «Зі мною щось не так і я маю це приховувати». Іноді навіть: «Я - помилка, і я зламаний».
Водночас людина переживає два суперечливих почуття.
Тривога веде до втечі, а депресія до уникнення. Це посилює відчуття сорому і провини.
Найважче тут - це саме соціальна ізоляція. Бо здається, що ніхто не прийме тебе , якщо ти щиро розкажеш, що переживаєш.
І ще є відчуття, ніби з усіма все добре, і тільки у тебе проблеми.
І саме це є найбільшою помилкою.
Бо якщо піти в терапію і відкрити це - можна отримати підтримку. І далі потроху справлятись з цим станом.
Якщо ви переживаєте такий стан - будь-ласка не уникайте підтримки. Шукайте тих, хто може підтримати.
Чим далі ви заглиблюєтесь в ізоляцію, тим менше у вас сил, а чим менше сил, тим далі ви заглиблюєтесь в ізоляцію. Це замкнене коло.
Я працюю з тривогою і з депресією.
Якщо вам потрібна підтримка - можете заповнити заявку в формі.
Там більше інформація про мене і про те, з чим працюю. Також вкажіть ваш запит:
Форма тут: https://forms.gle/16A7EuLCcgETKDER7
Якщо вам корисні такі матеріали - напишіть 🔥 або + в коментарях.
#ТривожноДепресивнийРозлад
@bagnenkoPsy
🔥25💔2❤1👍1💯1
Щоденник Анни Франк. Поповнення в бібліотеці.
Я вважаю цю книгу обов’язковою в бібліотеці.
Побачити злочини нацистів найкраще можна очима 12-річної дитини.
«Щоденник Анни Франк» — це особисті записи єврейської дівчини Анни Франк, які вона вела в 1942–1944 роках, переховуючись із родиною в Амстердамі під час нацистської окупації.
Книга поєднує підліткові переживання, роздуми про війну, страх викриття та глибокі міркування про людську природу.
Попри ізоляцію, Анна зберігає віру в добро людей і прагнення до свободи.
Щоденник був опублікований її батьком Отто Франком у 1947 році після загибелі Анни в концтаборі Берген-Бельзен.
Цей твір став одним із найважливіших документів Голокосту і перекладений десятками мов світу.
Читав давно, російською. хочу мати українською.
Це дуже терапевтично — читати це і розуміти, що відбувалось 80 років тому і як це сприймалось тоді.
Важка книга. І важлива.
@bagnenkoText
Я вважаю цю книгу обов’язковою в бібліотеці.
Побачити злочини нацистів найкраще можна очима 12-річної дитини.
«Щоденник Анни Франк» — це особисті записи єврейської дівчини Анни Франк, які вона вела в 1942–1944 роках, переховуючись із родиною в Амстердамі під час нацистської окупації.
Книга поєднує підліткові переживання, роздуми про війну, страх викриття та глибокі міркування про людську природу.
Попри ізоляцію, Анна зберігає віру в добро людей і прагнення до свободи.
Щоденник був опублікований її батьком Отто Франком у 1947 році після загибелі Анни в концтаборі Берген-Бельзен.
Цей твір став одним із найважливіших документів Голокосту і перекладений десятками мов світу.
Читав давно, російською. хочу мати українською.
Це дуже терапевтично — читати це і розуміти, що відбувалось 80 років тому і як це сприймалось тоді.
Важка книга. І важлива.
@bagnenkoText
👍16💔10🙏5
Forwarded from Психолог під час війни
❤🔥24❤4🔥4👏3🤔1🙈1
«Гідність - це правдивість» Ігор Козловський
Це ще одна книга, яку я послідовно і неспішно читаю і перечитую. Першою є книга «Вибір» Едіт Еґер, про яку я казав раніше.
І про гідність в ці дні згадки про Революцію Гідності хочеться читати більше.
Це для мене книга, яка живить глибинні цінності.
Сенс дає нам той горизонт, до якого ми рухаємося. І саме система цінностей формує цей правдивий внутрішній обрій, над яким ти працюєш. Він не одразу стає таким, так само як і гідність.
Для мене правдивість — це відповідність. Якщо пов’язувати її з автентичністю та з ідентичністю (а я перекладаю слово ідентичність як «тотожність» або «відповідність»), то правда — це коли ти на всіх рівнях відповідний і відповідальний. У тебе є відповідь на питання «Хто ти?» і «Навіщо ти?». Це сенсові моменти.
Гідність — це процес, процес дорослішання. Постійно звертаючи увагу на ті події, які відбуваються у нашому суспільстві, я нагадую, що, на жаль, у нас велика кількість інфантильних людей. Інфантильність пов’язана з тим, що ми, по-перше, не усвідомлюємо самі себе і своє місце в суспільстві, а по-друге, інфантильність — це відсутність відповідальності. Це очікування, що за тебе хтось щось зробить. Цей момент не дозволяє людині повноцінно, гідно прожити своє життя.»
Мені здається невипадково Революцію Гідності називається саме так. Це точка дорослішання нашого народу, нашої нації - точка, завдяки якій ми вже ніколи не будемо такими, як були.
А ви читали або слухали Ігоря Козловського? Як вам його тексти і книги?
@BagnenkoText
Це ще одна книга, яку я послідовно і неспішно читаю і перечитую. Першою є книга «Вибір» Едіт Еґер, про яку я казав раніше.
І про гідність в ці дні згадки про Революцію Гідності хочеться читати більше.
Це для мене книга, яка живить глибинні цінності.
Сенс дає нам той горизонт, до якого ми рухаємося. І саме система цінностей формує цей правдивий внутрішній обрій, над яким ти працюєш. Він не одразу стає таким, так само як і гідність.
Для мене правдивість — це відповідність. Якщо пов’язувати її з автентичністю та з ідентичністю (а я перекладаю слово ідентичність як «тотожність» або «відповідність»), то правда — це коли ти на всіх рівнях відповідний і відповідальний. У тебе є відповідь на питання «Хто ти?» і «Навіщо ти?». Це сенсові моменти.
Гідність — це процес, процес дорослішання. Постійно звертаючи увагу на ті події, які відбуваються у нашому суспільстві, я нагадую, що, на жаль, у нас велика кількість інфантильних людей. Інфантильність пов’язана з тим, що ми, по-перше, не усвідомлюємо самі себе і своє місце в суспільстві, а по-друге, інфантильність — це відсутність відповідальності. Це очікування, що за тебе хтось щось зробить. Цей момент не дозволяє людині повноцінно, гідно прожити своє життя.»
Мені здається невипадково Революцію Гідності називається саме так. Це точка дорослішання нашого народу, нашої нації - точка, завдяки якій ми вже ніколи не будемо такими, як були.
А ви читали або слухали Ігоря Козловського? Як вам його тексти і книги?
@BagnenkoText
❤25👍9🤔2💯1
Розіграш!
Друзі, оголошуємо розіграш! Ви можете виграти 2 неймовірні книжки.
Обидві я читав, і обидві справили дуже позитивне враження.
1. Лорі Готтліб «Можливо вам варто з кимось поговорити»
Дуже легка, смішна і розумна книга.
2. Марія Фабрічева «Гора з плечей»
Чудова книга від класного українського психолога
Ось що треба зробити для участі у нашому розіграші:
1. Бути підписаним на «Чули Дзвін»
2. Бути підписаним на Закнижжя!
3. Переслати цей пост другу або подрузі.
4. Написати 1 коментар під цим постом на Закнижжі (Можете написати, що читаєте зараз, яка книга вразила за останній рік або навіть улюблений мем)
Участь в конкурсі приймають всі коментарі під цим постом.
Також важливо відмітити, що переможця буде два.
Переможців оберемо рандомно за допомогою програми і оголосимо 27 лютого, під цим постом.
Нехай щастить.
@bagnenkoText
Друзі, оголошуємо розіграш! Ви можете виграти 2 неймовірні книжки.
Обидві я читав, і обидві справили дуже позитивне враження.
1. Лорі Готтліб «Можливо вам варто з кимось поговорити»
Дуже легка, смішна і розумна книга.
2. Марія Фабрічева «Гора з плечей»
Чудова книга від класного українського психолога
Ось що треба зробити для участі у нашому розіграші:
1. Бути підписаним на «Чули Дзвін»
2. Бути підписаним на Закнижжя!
3. Переслати цей пост другу або подрузі.
4. Написати 1 коментар під цим постом на Закнижжі (Можете написати, що читаєте зараз, яка книга вразила за останній рік або навіть улюблений мем)
Участь в конкурсі приймають всі коментарі під цим постом.
Також важливо відмітити, що переможця буде два.
Переможців оберемо рандомно за допомогою програми і оголосимо 27 лютого, під цим постом.
Нехай щастить.
@bagnenkoText
❤84🔥9👍4💯3
Forwarded from Психолог під час війни
Що таке механізм дисоціації
Механізм дисоціації важливий для розуміння роботи з травмою. Я вивчаю його.
Але ніде не бачив кращого пояснення, аніж як в книзі Бессела ван дер Колка «Тіло веде лік». Ту він описаний дуже добре.
Але найкраще те, що тут є ще й багато різних зображень
Дисоціація - це відщеплення.
Дисоціація — це психологічний механізм захисту, при якому порушується зв’язок між переживаннями, пам’яттю, тілесними відчуттями або відчуттям «я».
Дисоціація — це стан, у якому людина частково або повністю «від’єднується» від своїх емоцій, тіла чи реальності як спосіб захисту від надмірного стресу. Вона може проявлятися як відчуття нереальності (дереалізація), відчуження від себе (деперсоналізація) або провали в пам’яті. Найчастіше дисоціація виникає у відповідь на травматичні події і допомагає психіці тимчасово зменшити інтенсивність переживання.
Це зображення дуже добре це ілюструє.
Читаю для розвитку зараз книгу Бессела ван дер Колка «Тіло веде лік». Дуже сильна. Найкращим ділюсь.
Якщо вам корисно - поставте вогник
#Вичитав
@BagnenkoPsy
Механізм дисоціації важливий для розуміння роботи з травмою. Я вивчаю його.
Але ніде не бачив кращого пояснення, аніж як в книзі Бессела ван дер Колка «Тіло веде лік». Ту він описаний дуже добре.
Але найкраще те, що тут є ще й багато різних зображень
Дисоціація - це відщеплення.
Дисоціація — це психологічний механізм захисту, при якому порушується зв’язок між переживаннями, пам’яттю, тілесними відчуттями або відчуттям «я».
Дисоціація — це стан, у якому людина частково або повністю «від’єднується» від своїх емоцій, тіла чи реальності як спосіб захисту від надмірного стресу. Вона може проявлятися як відчуття нереальності (дереалізація), відчуження від себе (деперсоналізація) або провали в пам’яті. Найчастіше дисоціація виникає у відповідь на травматичні події і допомагає психіці тимчасово зменшити інтенсивність переживання.
Це зображення дуже добре це ілюструє.
Читаю для розвитку зараз книгу Бессела ван дер Колка «Тіло веде лік». Дуже сильна. Найкращим ділюсь.
Якщо вам корисно - поставте вогник
#Вичитав
@BagnenkoPsy
🔥44🤔4❤1
Дуже потрібна книга для особистого проживання втрат.
Колись, коли я вперше усвідомив мою втрату дому і рідного міста - я почав читати книги, які допомагають проживати втрати. Одна з них написав Миколай Грінберг «Я звинувачую Аушвіц» - і це історії різних сімей, які пережили Голокост.
Я тоді багато плакав, бо не очікував побачити там схожі втрати і почуття.
Ця книга дуже допомогла мені інтегрувати мою втрату дому в моє життя і продовжити жити.
Сьогодні познайомився з авторкою, яка написала дуже важливу книгу для нас, для українців.
Це книга Катерини Єгшорушкіної «І тоді наш будинок став кораблем» - надважлива.
Сьогодні була презентація, книга тільки вийшла.
Книга про дім і пам’ять.
Книга історій людей, які пережили
Я написав книгу про втрату, часто записую свідчення очевидців і військових і тому розумію важливість кожного слова тут.
Це не просто слова.
Це терапія. Терапевтична робота з втратою і болем.т
Це робота з нашою травмою. З нашими втратами.
Це не просто історії, завдяки їм ви
І це така потрібна книга.
Пані Катерино, дякую, що пишете про це.
І так, такі книги нам дуже потрібні. Я в цьому впевнений.
P.S. І я досі зберігаю ключі від дому в Херсоні. Це моє проживання моєї втрати.
@bagnenkoText
Колись, коли я вперше усвідомив мою втрату дому і рідного міста - я почав читати книги, які допомагають проживати втрати. Одна з них написав Миколай Грінберг «Я звинувачую Аушвіц» - і це історії різних сімей, які пережили Голокост.
Я тоді багато плакав, бо не очікував побачити там схожі втрати і почуття.
Ця книга дуже допомогла мені інтегрувати мою втрату дому в моє життя і продовжити жити.
Сьогодні познайомився з авторкою, яка написала дуже важливу книгу для нас, для українців.
Це книга Катерини Єгшорушкіної «І тоді наш будинок став кораблем» - надважлива.
Сьогодні була презентація, книга тільки вийшла.
Книга про дім і пам’ять.
Книга історій людей, які пережили
Я написав книгу про втрату, часто записую свідчення очевидців і військових і тому розумію важливість кожного слова тут.
Це не просто слова.
Це терапія. Терапевтична робота з втратою і болем.т
Це робота з нашою травмою. З нашими втратами.
Це не просто історії, завдяки їм ви
І це така потрібна книга.
Пані Катерино, дякую, що пишете про це.
І так, такі книги нам дуже потрібні. Я в цьому впевнений.
P.S. І я досі зберігаю ключі від дому в Херсоні. Це моє проживання моєї втрати.
@bagnenkoText
❤35💔6
Важливість надійного дорослого в дитинстві.
Якщо у дитини є спогади про відчуття безпеки поруч з іншою людиною - дитина в дорослому віці зможе побудувати гармонійні відносини.
Дуже проста і водночас важлива думка з книги Бессела ван дер Колка «Тіло веде лік».
Продовжую ділитись корисним, що начитав.
Читаю для розвитку зараз книгу Бессела ван дер Колка. В госпіталі на роботі такою читаю для переключення уваги. Дуже сильна книга. Найкращим ділюсь.
Якщо вам корисно - поставте вогник
#Вичитав
@BagnenkoText
Якщо у дитини є спогади про відчуття безпеки поруч з іншою людиною - дитина в дорослому віці зможе побудувати гармонійні відносини.
Дуже проста і водночас важлива думка з книги Бессела ван дер Колка «Тіло веде лік».
Продовжую ділитись корисним, що начитав.
Читаю для розвитку зараз книгу Бессела ван дер Колка. В госпіталі на роботі такою читаю для переключення уваги. Дуже сильна книга. Найкращим ділюсь.
Якщо вам корисно - поставте вогник
#Вичитав
@BagnenkoText
🔥41👍9❤🔥2🤔2😭1
Цей текст я писав якраз до річниця війни, до 24 лютого. Впевнений, ця практика може бути вам корисною для того, щоб інтегрувати минулий досвід в теперішнє.
t.me/BagnenkoPsy
t.me/BagnenkoPsy
Telegram
Психолог під час війни
Канал, де магістр психології і аспірант інституту психології ім.Костюка пише прості думки солов‘їною.
- про біль
- про зростання
- про емоції
- теорія простою мовою
Автор — Володимир Багненко
Написати мені, запис на консультацію - тут: @bgnnk
- про біль
- про зростання
- про емоції
- теорія простою мовою
Автор — Володимир Багненко
Написати мені, запис на консультацію - тут: @bgnnk
💯7👍3
Forwarded from Психолог під час війни
Як інтегрувати важкі спогади в наратив життя? Корисна вправа.
Річниця війни - це наша колективна травма.
І водночас - це індивідуальна травмуюча подія для кожного з нас.
Кожен проживає її по-своєму.
Я не буду описувати моє 24 лютого.
Я хочу дати корисну вправу.
Я поділюсь трьома кроками, які допоможуть інтегрувати досвід.
Інтеграція дня початку війни означає не забути його, а вписати у власну історію так, щоб він не керував нервовою системою постійно. Ключ тут - це безпека, сенс, зв’язок і поступовість.
Якщо вам важко і боляче згадувати цей день - це абсолютно нормально.
Житя всіх українців змінилось назавжди.
Але я хочу дати практику, яка допоможе інтегрувати цей досвід, щоб згадка про нього не мучила вас.
Як пише Дан МакАдамс: «Ми формуємо ідентичність, інтегруючи минуле, теперішнє й уявлене майбутнє в узгоджену історію життя».
3 кроки до інтеграції складного спогаду
Крок 1. Визнати і назвати
Чітко сформулювати:
– Де я був того дня
– Що я відчував
– Що для мене тоді змінилось
Не знецінювати. Визнати.
Інтеграція починається з факту: це сталося і це вплинуло на мене.
Крок 2. Відновити відчуття безпеки в тілі
Працювати з тілом, а не лише з думками:
– повільне дихання з довгим видихом
– рух або ходьба
– контакт із близькими
Завдання — щоб нервова система навчилась розрізняти «тоді» і «зараз».
Крок 3. Надати події місце в історії життя
Сформулювати:
– Що цей день відкрив у мені?
– Які цінності стали очевиднішими?
– Ким я став після нього?
– Що я зрозумів про себе?
– Що стало для мене важливішим?
– Які цінності проявилися?
Подія має стати частиною біографії, але не її центром.
Наратив про важкий день має включати факт події, власний досвід і нове розуміння себе. Це переводить пам’ять із хаосу в структуровану історію.
Наприклад:
«Того дня сталося …, і я пережив це як … (назвати конкретні емоції та реакції)».
«У той момент я був … (розгублений, наляканий, зібраний), і зробив … (конкретна дія або вибір)».
«Сьогодні я розумію, що цей день показав мені … (цінність, силу, межу, потребу), і тепер це частина моєї історії, а не вся моя історія».
В ідеалі - пишіть від руки. Бо так досвід краще інтегрується і працює механічна пам’ять.
Після того, як ви це опишете для себе - вам буде легше згадувати ці дні і проживати цей досвід.
Якщо ви зможете це розділити - напишіть в коментарях ці відповіді.
Ми зможем розділити цей досвід з вами.
Це буде помічним для вас і для інших.
А якщо це корисно - поставте вогник або + в коментарях
Джерела для написання матеріалу:
• Herman J., Trauma and Recovery, 1992
• Neimeyer R., Meaning Reconstruction in the Wake of Loss, 2001
• Hobfoll S. E. et al., Five Essential Elements of Immediate and Mid-Term Mass Trauma Intervention, 2007
Автор тексту: Володимир Багненко.
@bagnenkoPsy
Річниця війни - це наша колективна травма.
І водночас - це індивідуальна травмуюча подія для кожного з нас.
Кожен проживає її по-своєму.
Я не буду описувати моє 24 лютого.
Я хочу дати корисну вправу.
Я поділюсь трьома кроками, які допоможуть інтегрувати досвід.
Інтеграція дня початку війни означає не забути його, а вписати у власну історію так, щоб він не керував нервовою системою постійно. Ключ тут - це безпека, сенс, зв’язок і поступовість.
Якщо вам важко і боляче згадувати цей день - це абсолютно нормально.
Житя всіх українців змінилось назавжди.
Але я хочу дати практику, яка допоможе інтегрувати цей досвід, щоб згадка про нього не мучила вас.
Як пише Дан МакАдамс: «Ми формуємо ідентичність, інтегруючи минуле, теперішнє й уявлене майбутнє в узгоджену історію життя».
3 кроки до інтеграції складного спогаду
Крок 1. Визнати і назвати
Чітко сформулювати:
– Де я був того дня
– Що я відчував
– Що для мене тоді змінилось
Не знецінювати. Визнати.
Інтеграція починається з факту: це сталося і це вплинуло на мене.
Крок 2. Відновити відчуття безпеки в тілі
Працювати з тілом, а не лише з думками:
– повільне дихання з довгим видихом
– рух або ходьба
– контакт із близькими
Завдання — щоб нервова система навчилась розрізняти «тоді» і «зараз».
Крок 3. Надати події місце в історії життя
Сформулювати:
– Що цей день відкрив у мені?
– Які цінності стали очевиднішими?
– Ким я став після нього?
– Що я зрозумів про себе?
– Що стало для мене важливішим?
– Які цінності проявилися?
Подія має стати частиною біографії, але не її центром.
Наратив про важкий день має включати факт події, власний досвід і нове розуміння себе. Це переводить пам’ять із хаосу в структуровану історію.
Наприклад:
«Того дня сталося …, і я пережив це як … (назвати конкретні емоції та реакції)».
«У той момент я був … (розгублений, наляканий, зібраний), і зробив … (конкретна дія або вибір)».
«Сьогодні я розумію, що цей день показав мені … (цінність, силу, межу, потребу), і тепер це частина моєї історії, а не вся моя історія».
В ідеалі - пишіть від руки. Бо так досвід краще інтегрується і працює механічна пам’ять.
Після того, як ви це опишете для себе - вам буде легше згадувати ці дні і проживати цей досвід.
Якщо ви зможете це розділити - напишіть в коментарях ці відповіді.
Ми зможем розділити цей досвід з вами.
Це буде помічним для вас і для інших.
А якщо це корисно - поставте вогник або + в коментарях
Джерела для написання матеріалу:
• Herman J., Trauma and Recovery, 1992
• Neimeyer R., Meaning Reconstruction in the Wake of Loss, 2001
• Hobfoll S. E. et al., Five Essential Elements of Immediate and Mid-Term Mass Trauma Intervention, 2007
Автор тексту: Володимир Багненко.
@bagnenkoPsy
🔥22❤7💔3✍1
Книжка, яку я читаю коли проживаю втрати - Міколай Грінберг «Я звинувачую Аушвіц»
Сьогодні день, з якого почалось так багато втрат. Початок повномасштабного вторгнення.
І я в цей день читаю книгу Миколая Гринберга.
Вона - про сімʼї які пережили Голокост. Про втрати. Про історії втрат. на кожній сторінці ними дихає книга.
Втрата минулого життя.
Ніде я не зустрічав такого концентрованого болю, як тут.
Але проживати втрати разом з героями книги - це дуже терапевтично.
Люди, які хочуть поговорити про власний біль і водночас хочуть його уникнути.
Люди, які прагнуть запитань і бояться їх.
Історії втрати минулого життя з цими людьми є справді терапевтичним. Як мінімум для мене.
А що ви читаєте в такі дні, як сьогоднішній, день втрат і день початку війни?
@BagnenkoText
Сьогодні день, з якого почалось так багато втрат. Початок повномасштабного вторгнення.
І я в цей день читаю книгу Миколая Гринберга.
Вона - про сімʼї які пережили Голокост. Про втрати. Про історії втрат. на кожній сторінці ними дихає книга.
Втрата минулого життя.
Ніде я не зустрічав такого концентрованого болю, як тут.
Але проживати втрати разом з героями книги - це дуже терапевтично.
Люди, які хочуть поговорити про власний біль і водночас хочуть його уникнути.
Люди, які прагнуть запитань і бояться їх.
Історії втрати минулого життя з цими людьми є справді терапевтичним. Як мінімум для мене.
А що ви читаєте в такі дні, як сьогоднішній, день втрат і день початку війни?
@BagnenkoText
💔20❤7❤🔥1🤔1
Сьогодні день народження Лесі Українки, згадаємо її слова разом?
«Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні»
А що ви любите в творчості Лесі Українки? Давайте поділимось одне з одним.
Моя улюблена поема - «Одержима» (1901), написана біля труни коханого. Дуже сильна.
Намагаюсь не втрачати пульсу, тому періодично перечитую.
@BagnenkoText
«Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні»
А що ви любите в творчості Лесі Українки? Давайте поділимось одне з одним.
Моя улюблена поема - «Одержима» (1901), написана біля труни коханого. Дуже сильна.
Намагаюсь не втрачати пульсу, тому періодично перечитую.
@BagnenkoText
👍22❤7💯3🤗2👏1
Forwarded from Психолог під час війни
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
6 книг, які допомагають у втраті.
Сьогодні, 24 лютого, особливий день, коли багато людей проживають втрату. Втрату минулого життя. Втрату відносин. Втрату близьких людей
Хочу поділитись книгами, які допомагають проживати втрати:
1. «Я звинувачую Аушвіц» — Міколай Гринберг.
Про пам’ять, біль і пошук примирення з минулим.
2. «Сльози предків» — Даан ван Кампенхаут.
Про родові травми та звільнення від болю минулих поколінь.
3. «Це ок, якщо ви не ок» — Меган Девайн.
Книга про прийняття болю після втрати та дозвіл собі бути «не в порядку».
4. «Сила болю» — Оксана Королович.
Як проживання болю може стати джерелом внутрішньої сили.
5. «Психологічна травма та шлях до видужання» — Джудіт Герман.
Пояснює, як пережита травма впливає на психіку й що допомагає відновленню.
6. «Трансформовані травмою» — Річард Тедескі, Лоуренс Калгун
Про посттравматичне зростання та відновлення сенсу після болю.
Повний випуск з Оксаною Королович - психотерапевткою та вдовою військового, дивіться
на моєму YouTube-каналі «Володимир Багненко. Психолог».
Такою запрошую на навчання по роботі з військовими
Стартуємо вже 9 березня на 19:00
Запис буде, якщо не встигаєте.
Реєстрація тут:
https://forms.gle/eE6aXViB3Ls5W1ZQ8
А якщо це було вам корисно - поставте 🔥 чи «+» в коментарях.
Дякую!
#відео
@bagnenkoPsy
Сьогодні, 24 лютого, особливий день, коли багато людей проживають втрату. Втрату минулого життя. Втрату відносин. Втрату близьких людей
Хочу поділитись книгами, які допомагають проживати втрати:
1. «Я звинувачую Аушвіц» — Міколай Гринберг.
Про пам’ять, біль і пошук примирення з минулим.
2. «Сльози предків» — Даан ван Кампенхаут.
Про родові травми та звільнення від болю минулих поколінь.
3. «Це ок, якщо ви не ок» — Меган Девайн.
Книга про прийняття болю після втрати та дозвіл собі бути «не в порядку».
4. «Сила болю» — Оксана Королович.
Як проживання болю може стати джерелом внутрішньої сили.
5. «Психологічна травма та шлях до видужання» — Джудіт Герман.
Пояснює, як пережита травма впливає на психіку й що допомагає відновленню.
6. «Трансформовані травмою» — Річард Тедескі, Лоуренс Калгун
Про посттравматичне зростання та відновлення сенсу після болю.
Повний випуск з Оксаною Королович - психотерапевткою та вдовою військового, дивіться
на моєму YouTube-каналі «Володимир Багненко. Психолог».
Такою запрошую на навчання по роботі з військовими
Стартуємо вже 9 березня на 19:00
Запис буде, якщо не встигаєте.
Реєстрація тут:
https://forms.gle/eE6aXViB3Ls5W1ZQ8
А якщо це було вам корисно - поставте 🔥 чи «+» в коментарях.
Дякую!
#відео
@bagnenkoPsy
🔥21🤔3😭1
Forwarded from Психолог під час війни
❤25🙏6👍2😢1🤝1
Forwarded from Психолог під час війни
Мій поплавок - моя сім'я. Це земля за яку я воював, я не поїду нікуди. На дідах тримається армія. Рубрика «Військовий говорить»
*
Ідеш в метро, нікого не чіпаю.
Підходить в метро жіночка.
“Дякую вам”. Просто так.
І це розриває зсередини. Я не для цього служу, але це так цінно.
***
Найгірше - це був обман командира.
Він сказав, що там бліндажик хороший.
А там 2 к*ц*па. .
Підповз. Крикнув. Тихо.
Чуйка спрацювала.
Кинув гранату туди на всяк випадок.
“Здайомся” кричать.
*
Є багато хорошого, що мені дала армія.
Нема ні до чого страху.
Це добре те, чого навчився за ці роки в армії.
Нічого не боюсь. Хоча може це і погано.
Навчився поводженню зі зброєю.
Це добре.
Якщо тривога, шахеди - ніяк не реагую. Можу собі спати.
***
Відчуваю сором, що я живий.
А хлопці померли.
Сняться бої.
І інколи хлопці просять про допомогу.
Реалістичні сни. БК постійно закінчується.
Прокидаюсь.
Всі сни сконцентровані на той вихід.
Хлопці. Бій.
Саме та подія, яка сталась.
**
Раніше були героями.
Зараз всі відвертаються
Паралельна реальність
Тут плачуть світла немає.
А там кабздець.
Там пацани в окопах замерзають, не можуть вийти.
***
З тими хлопцями, з якими я штурмував - більше половини немає. Ще й з мого відділення.
Завжди питання - чому вони, в пергу чергу.
*
Я військовий. Я не планую майбутнє довго наперед.
Не думаю взагалі про те, як буде.
Як я там? там день у день життя під загрозою
Артилерія, КАБи, молнії, фпв і все інше.
Особливо і не думаю наперед.
Шо буде, те й буде.
**
Я з великою повагою до вас.
Але не вірю, що мені може щось допомогти.
***
На дідах тримається армія.
Вони вчать життю молодих хлопців.
Не війні, а життю. Розумієте? Життю.
***
Ці історії завжди тут (торкається вказівним пальцем лоба)
Я виїжджав на нуль за хлопцями. І це досі мучить.
***
Командир каже по радейке: “де ти лежиш.”
Я пояснив. Він каже: “Це 300 метрів вправо від мене.
Вилазь з посадки.
Повзи через поле - наші тебе підберуть.
Мені як соломинку кинули.
На предохранітель поставив і поповз.
***
Пацюки на позиціях не бояться людей
Можеш заснути - прийде і буде тебе гризти.
Кусають, от уявіть прямо кусають.
***
Дружина каже, що я часто на емоції переходжу.
Я винний у всьому, що я не зроблю.
**
Док загинув.
Витягнув мене. Машину на евак кинув. І сам загинув.
Посекундно пам’ятаю попри все.
***
Я не хочу виїжджати.
Тут моя земля, за яку я воював.
Зараз я списаний. За що я воював.
Я не хочу виїжджати.
По здоров’ю звільнився. Пенсія 12 975 грн.
Нас троє - я, дружина і син.
це капець як мало. Але я знайшов роботу і буду далі на своїй землі.
**
Мій поплавок - моя сім'я.
Це мій стримуючий фактор, який не дає мені наделать беди.
Є відповідальність за сім’ю.
**
Кожну ніч воюєш.
Днем теж саме.
Постійно крутиш і думаєш, що ти не зробив і як можна по-іншому.
*
Я дружині не можу все розказати.
Ідеш і бачиш вагнерівця. Він встає і біжить. Наче під наркотою.
Про таке ми між собою тільки.
Я не знаю чому я тобі це розказав.
Воно живе. Воно болить.
*
Думки військових - це рубрика, де я розміщую шматочки бесід з клінічним психологом без імен і деталей, щоб просто показати про що живуть і думають військові. Моя мета - щоб прірва між військовими і цивільними зменшувалась. Інформація почищена, прибрана обсценна лексика, локації і дати, залишаються тільки думки.
Важливо відмітити, що кожна історія розміщається з дозволу.
*
Якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного і пальне на дорогу до хлопців - то ось постійна банка:
🔗Посилання
https://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAP
Знов закінчились донати після останньої закупки книг.
*
А якщо хочете вчитись як взаємодіяти військовим і цивільним - запрошую на серію майстер-класів.
Стартуємо в березні. Запис буде. Реєстрація: https://forms.gle/t8QzCK3BpLnRhHMZ7
Якщо це корисно — поставте 💔
І дякую всім за підтримку, донати, репости, коментарі.
#ДумкиВійськових
@BagnenkoPsy
*
Ідеш в метро, нікого не чіпаю.
Підходить в метро жіночка.
“Дякую вам”. Просто так.
І це розриває зсередини. Я не для цього служу, але це так цінно.
***
Найгірше - це був обман командира.
Він сказав, що там бліндажик хороший.
А там 2 к*ц*па. .
Підповз. Крикнув. Тихо.
Чуйка спрацювала.
Кинув гранату туди на всяк випадок.
“Здайомся” кричать.
*
Є багато хорошого, що мені дала армія.
Нема ні до чого страху.
Це добре те, чого навчився за ці роки в армії.
Нічого не боюсь. Хоча може це і погано.
Навчився поводженню зі зброєю.
Це добре.
Якщо тривога, шахеди - ніяк не реагую. Можу собі спати.
***
Відчуваю сором, що я живий.
А хлопці померли.
Сняться бої.
І інколи хлопці просять про допомогу.
Реалістичні сни. БК постійно закінчується.
Прокидаюсь.
Всі сни сконцентровані на той вихід.
Хлопці. Бій.
Саме та подія, яка сталась.
**
Раніше були героями.
Зараз всі відвертаються
Паралельна реальність
Тут плачуть світла немає.
А там кабздець.
Там пацани в окопах замерзають, не можуть вийти.
***
З тими хлопцями, з якими я штурмував - більше половини немає. Ще й з мого відділення.
Завжди питання - чому вони, в пергу чергу.
*
Я військовий. Я не планую майбутнє довго наперед.
Не думаю взагалі про те, як буде.
Як я там? там день у день життя під загрозою
Артилерія, КАБи, молнії, фпв і все інше.
Особливо і не думаю наперед.
Шо буде, те й буде.
**
Я з великою повагою до вас.
Але не вірю, що мені може щось допомогти.
***
На дідах тримається армія.
Вони вчать життю молодих хлопців.
Не війні, а життю. Розумієте? Життю.
***
Ці історії завжди тут (торкається вказівним пальцем лоба)
Я виїжджав на нуль за хлопцями. І це досі мучить.
***
Командир каже по радейке: “де ти лежиш.”
Я пояснив. Він каже: “Це 300 метрів вправо від мене.
Вилазь з посадки.
Повзи через поле - наші тебе підберуть.
Мені як соломинку кинули.
На предохранітель поставив і поповз.
***
Пацюки на позиціях не бояться людей
Можеш заснути - прийде і буде тебе гризти.
Кусають, от уявіть прямо кусають.
***
Дружина каже, що я часто на емоції переходжу.
Я винний у всьому, що я не зроблю.
**
Док загинув.
Витягнув мене. Машину на евак кинув. І сам загинув.
Посекундно пам’ятаю попри все.
***
Я не хочу виїжджати.
Тут моя земля, за яку я воював.
Зараз я списаний. За що я воював.
Я не хочу виїжджати.
По здоров’ю звільнився. Пенсія 12 975 грн.
Нас троє - я, дружина і син.
це капець як мало. Але я знайшов роботу і буду далі на своїй землі.
**
Мій поплавок - моя сім'я.
Це мій стримуючий фактор, який не дає мені наделать беди.
Є відповідальність за сім’ю.
**
Кожну ніч воюєш.
Днем теж саме.
Постійно крутиш і думаєш, що ти не зробив і як можна по-іншому.
*
Я дружині не можу все розказати.
Ідеш і бачиш вагнерівця. Він встає і біжить. Наче під наркотою.
Про таке ми між собою тільки.
Я не знаю чому я тобі це розказав.
Воно живе. Воно болить.
*
Думки військових - це рубрика, де я розміщую шматочки бесід з клінічним психологом без імен і деталей, щоб просто показати про що живуть і думають військові. Моя мета - щоб прірва між військовими і цивільними зменшувалась. Інформація почищена, прибрана обсценна лексика, локації і дати, залишаються тільки думки.
Важливо відмітити, що кожна історія розміщається з дозволу.
*
Якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного і пальне на дорогу до хлопців - то ось постійна банка:
🔗Посилання
https://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAP
Знов закінчились донати після останньої закупки книг.
*
А якщо хочете вчитись як взаємодіяти військовим і цивільним - запрошую на серію майстер-класів.
Стартуємо в березні. Запис буде. Реєстрація: https://forms.gle/t8QzCK3BpLnRhHMZ7
Якщо це корисно — поставте 💔
І дякую всім за підтримку, донати, репости, коментарі.
#ДумкиВійськових
@BagnenkoPsy
💔33