Зараз в інтернеті прийнято оголошувати плани на майбутній рік. І хоча це вже трохи нагадує моветон, ми також не втрималися від цього.

Ударними темпами за останній місяць набрали 1000 підписників на нашому Youtube-каналі. В планах на рік – збільшити цю кількість впринаймні до 100 тисяч. Створити альтернативу усім цим «Телебаченням Торонто», «соколовим», «шаріям» та іншим представникам лівацько-сепарського порядку денного.

Відсутність у правих потужного медіа-ресурсу – це велика проблема, і ми збираємося її вирішити.

Але тут нам потрібна ваша допомога. Зараз на першому місці – придбання потужного ПК. Він потрібен як для якісних стрімів, так і для монтажу коротких змістовних відео на праву тематику. За допомогою добрих людей ми вже зібрали пристойну сумму, яка добігає потрібної нам відмітки.

Друзі, якщо буде ваша допомога, вже до Різдва зможемо продемонструвати зовсім інший по якості формат. Прийняти участь можна за реквизитами нижче:

PrivatBank (Юрченко Едуард)

5221 1911 0054 6406

Дякуємо!

​​Сьогодні день св. Іллі Печерського (більш відомого як Ілля Муромець — оборонець віри православної та Русі-України). Він прожив життя як непереможний воїн, але потім пішов в ченці для здобуття вже духовних перемог. Він є втіленням подвійного ідеалу воюючої Церкви – і як герой, і як аскет.

Водночас сьогодні день народження Степана Бандери — видатного борця з більшовизмом за нашу віру та народ. Навіть зараз його ім'я викликає жах і ненависть у червоної наволочі.

1957 р. Степан Андрійович писав: «Справа релігії, її оборони перед наступом безбожницького комунізму, справжнє ісповідування і підтримування живої християнської віри – це найважливіша справа не тільки самої Церкви, але й всього народу, всіх національних сил, зокрема національно-визвольного руху. Нам треба не відмежовувати оборону християнської віри і Церкви від національно-визвольних змагань, тільки зосередити головну увагу і головні зусилля довкола тих найважливіших тверджень, проти яких ворог спрямовує найсильніший наступ».

Збіг обставин? Не думаю 😉

@EdYurchenko🎓

​​6 січня вже поруч – якою буде битва за сертифікацію виборів?

117 сесія Конгреса США розпочинає свою роботу сьогодні. 6 січня відбудеться сертифікація результатів президентських виборів.
Прихильники Трампа планують проведення масових заходів в Вашингтоні, за попередніми оцінками це повинні бути найпотужніші вуличні акції республіканців з доби активності «Руху чаювання». Місцевий бізнес в паніці зачиняється на декілька днів, всі очікують масових заворушень в форматі зіткнень правих й антифа.

Але найцікавіше відбуватиметься в стінах законодавчих органів. Мінімум 12 сенаторів присягнули протистояти сертифікації результатів виборів, які вони вважають сфальсифікованими. Їх очолює харизматичний Тед Круз, представник консервативного флангу партії, борець проти абортів, одностатевих шлюбів та обмежень на володіння зброєю. Цікаво, що саме він під час президентських виборів 2016 року був основним конкурентом Трампа серед республіканців.

Тед Круз закликає створити незалежну комісію для розслідування випадків фальсифікацій на виборах.
Такі прецеденти вже бували в американській історії. Наприклад, в 1877 році створювалася комісія для розслідування порушень на виборах у Флориді, Південній Кароліні і Луїзіані.
Майкл Пенс, який буде головувати під час сертифікації, вже висловив підтримку непримиренній групі сенаторів. Ще більшим сюрпризом є те, що на схожих позиціях знаходиться більше сотні членів Палати представників, можливо до 140.

6 січня наближається і може показати ще багато несподіваного.

@EdYurchenko🎓

​​​​ТОЛКІН – НЕ ПРАВИЙ, А УЛЬТРАПРАВИЙ

Сьогодні своє День народження святкує один з найвидатніших письменників ХХ ст. Джон Роналд Руел Толкін запам'ятався нам в першу чергу чарівним світом Володаря перснів. Тож варто згадати і про політичні погляди генія.

​​Консервативні симпатії Толкіна не є секретом. Але їх нерідко вважають чимось на кшталт сентиментальної симпатії до всього старовинного, не надаючи їм реального політичного значення. Тим не менш недостатня політизованість «професора» пов’язана не з його аполітичністю чи поміркованістю, а з тим, що в Європі його часу не було сил, достатньо правих та консервативних (точніше традиціоналістичних), аби пригорнути його щирі симпатії.

Толкін ненавидів демократію в усіх її проявах, зокрема і в комуністичному. Цікаво, що він, цілком в дусі крайньо правої позиції вважав ці явища різними стадіями однієї хвороби. Навіть фашизм не пригорнув його симпатій саме через те, що був занадто масовим і демократичним. В цьому позиція Толкіна дивовижно нагадує Юліуса Еволу.

Нерідко йому приписують симпатії до демократії на підставі певної ідеалізації ним способу життя хоббітів, як свого роду ідеальних «простих людей». Але йому імпонувала в них ідея спокійного життя, що базується на традиціях замість законів та добрій згоді замість державного примусу. В хоббітів немає королів і аристократів не тому, що в них рішення приймає більшість, а тому що в них відсутнє політичне життя елітарного рівня. Їх самоврядування це просто мінімальна організація побуту громади.

Так само ідея свободи, по Толкіну, є цінною саме в протиставленні її безособовій демократичній державі але, водночас, не передбачає ані рівності, ані відходу від традиції як системи регулювання життя.

В «великому світі», за межами Шира, Толкін явно звеличує монархію та аристократію і, більш того, не бачить їм альтернативи.

Про його релігійність навіть казати нічого не треба. Людина, яка прийняла католицизм як більш традиційну форму християнства в протестантській Англії і, мало того, вкрай негативно сприймала модерністські реформи в межах самого католицизму, просто не може не визнаватись християнським традиціоналістом.

Толкіна нерідко вважають ледь не інтернаціоналістом через критику Британської імперії. Але в тому і проблема, що критикував він її (і навіть Великобританію саму по собі) з позицій етнічного націоналізму, залишаючись при цьому палким патріотом Англії.

В національному питанні Толкін був попередником таких сучасних рухів як альт-райти або ідентаристи. Негативно ставлячись до шовінізму, він однозначно підтримував націоналізм в його етнічному вимірі.

Звісно, матеріал величезний і в форматі коротенької замітки викладений не може бути суто з технічних міркувань. Але деякі речі ми можемо окреслити чітко.

Толкін був за Традицію проти бюрократії та законодавства сучасного зразка. За релігію проти секулярності. За монархію та аристократію проти демократії. За етнічний націоналізм проти космополітичних держав модерного зразку. Ідею рівності він вважав чимось на кшталт синоніму дияволопоклонства.

І цікаво, як би він поставився до сучасної боротьби за толе толерантність?

@EdYurchenko🎓

Про те, як батько модерної самостійності мав реалістичний план рейдернути Російську імперію і як "прогресивна вишиватна громадськість" зруйнувала наймасштабніший план першого з українських націоналістів.

https://catars.is/mikhnovsky/

Христос народився!

Різдвяне привітання в гетьманському стилі.

@EdYurchenko🎓

Найвідоміша Різдвяна пісня від ветеранів олдскульного хеві-метала. Вийшло досить адекватно і навіть без натяка на постмодерн.

🎵Слухати

@EdYurchenko🎓

​​Польський посол в Україні долучився до звинувачень свого ізраїльського колеги. Вони спільно засудили святкування Дня народження Бандери. Посол Польщі також прямо підтримав тезу про те, що Бандера – «посібник нацистів».

Тепер і нащадки Пілсудського заявили, що українці мають примиритись зі своїм минулим та визнати Бандеру «нацистом».
Я рекомендую полякам також примиритись зі своїм минулим і визнати себе «прибічниками нацистів». Це ж ви у 1934 році підписали пакт «Пілсудського-Гітлера», а в 1938 разом з Третім Рейхом ділили Чехословаччину.

А взагалі маніпулювати історією може кожен. Питання в тому, чи потрібно.
Боротьба між українцями та поляками – це не новина Другої світової війни. Усі ми знаймо про величезну кількість козацьких повстань проти гніту польської шляхти, усі ми знаємо про Визволю війну Хмельницького, усі ми знаємо про знищення поляками культурного життя західноукраїнської інтелігенції. Конфлікт під час Другої світової війни – це черговий акт міжнаціонального конфлікту через, знову ж таки, українські території.
А причини давайте шукати ще у середньовіччі – Польща завжди мала невпинне бажання підкорити українців силою.

Саме тому подібні заяви про Степана Бандеру та його начебто «союзу» з Третім Рейхом – не більше, ніж проста маніпуляція. Польща – наш сусід та потенційний союзник у складі Інтермаріуму. Ми не маємо будувати відносини між нашими державами на маніпуляціях.

@BrusovDanylo

​​СІМ ЗЛОБОДЕННИХ ЦИТАТ ТОМАСА ДЖЕФФЕРСОНА

«Для суспільства бунт – річ не менш корисна, ніж гроза для природи. Ці ліки необхідні для здоров'я уряду.»

«Наша свобода залежить від свободи преси, яку, якщо обмежити, значить втратити.»

«Вибирати собі уряд має право лише той народ, який постійно знаходиться в курсі того, що відбувається.»

«Тільки брехня потребує підтримки уряду. Істина відстоює себе сама.»

«Коли народ боїться уряду – це тиранія, коли уряд боїться народу – це свобода.»

«Прагніть завжди виконати свій обов'язок, і людство виправдає вас навіть там, де ви зазнаєте невдачі.»

«Дерево свободи потрібно поливати час від часу кров'ю патріотів і тиранів, це для нього природне добриво.»

@EdYurchenko🎓

​​ЦЕЗАР ПЕРЕЙШОВ РУБІКОН

10 січня 49 року до Р.Х. той, хто зводив свій рід до богині Венери та належав до найродовитіших аристократів Риму, розпочав наймасштабнішу революцію в Античності. Гай Юлій Цезар з'єднав ветеранів, вільних трудівників та позбавлених впливу олігархами аристократів проти республіки нуворишів та політиканів.
Цезаріанська революція була викликом інститутам старої республіки, які перетворились в мертве прикриття влади ворогів Вітчизни. Засновник імперії не побоявся кинути виклик мертвому, щоб врятувати життя та майбутнє.

Воїстину, історія це книга, яка одвічно служить дороговказом до майбуття.

@EdYurchenko🎓

​​ЗРАДА ПАРТЙНОГО ІСТЕБЛІШМЕНТУ ТА МАЙБУТНЄ РЕСПУБЛІКАНЦІВ

Мережею та мейнстрімними ЗМІ ходить інформація про те, що республіканці масово підтримали демократів в їх протистоянні Трампу. Але це зовсім не так.

Проведене YouGov швидке онлайн-опитування показало, що 45% республіканців підтримують штурм Капітолію. В цілому кожен п'ятий виборець (21%) говорить, що підтримує те, що відбувається в Капітолії. Ті, хто вважає, що фальсифікація виборців мала місце і вплинуло на результат виборів, особливо схильні вважати сьогоднішні події виправданими – 56%.

І це при тому, що сам Трамп закликав поводитись законослухняно і штурм не підтримував.

З конгресменами все теж не просто. Адже приблизно 130 конгресменів та декілька сенаторів голосували проти сертифікації.

Тобто в межах самої партійної верхівки утворилась дуже помітна меншість, яка готова кинути виклик ліволіберальному режиму. Серед твердих його супротивників помітні такі впливові республіканці, як Тед Круз, найсильніший конкурент Трампа на праймеріз 2016 року. Характерно, що його невірно вважати трампістом. Круз саме ідеологічно переконаний правий республіканець, який нерідко критикує Трампа, але завжди готовий його підтримати зі світоглядних переконань.

Тобто, що ми бачимо в «сухому осаді»?

Біля половини республіканського електорату налаштовані відчутно радикальніше за Трампа, отже якщо він хоче зберегти їх прихильність, то повинен довести, що не зрадив їх.

Верхівка партії зберігає контроль над структурою, але її навряд підтримає більше 40% республіканських виборців, а для радикальної половини вони вороги і зрадники в прямому сенсі, до того ж зрадники країни, а не ідеології.

Трамп може однозначно розраховувати на підтримку всіх інших, це приблизно десята частина консервативних виборців. Тепер він або опиниться між молотом і наковадлом, або переконає радикалів, що він все ще їх лідер.

Проблема в тому, що шлях направо від трампізму це вихід за межі політикуму, прямо в лави революціонерів в старому доброму стилі, яких в Америці призабули ще в ХХ ст.

З іншого боку, з лав твердо налаштованих консервативних конгресменів може виділитись лідер, який очолить цю, мабуть першу в історії США після війни між штатами ультраправу партію. Був ще рух Джорджа Воллеса в 1960-х, але там все оберталось лише навколо расового питання і масштаб був не той.

Водночас треба враховувати, що шанси одягнути на голову корону або залишитись без неї будуть приблизно рівні. Причому в обох варіантах в прямому сенсі, адже і доба демократії і цивілізовані форми тиску на опонентів явно залишаються в американському минулому.

Республіканська партія вже припинила існування як єдина сила. Між тим хто підтримує штурм Капітолія та між тими, слухняно сертифікував голоси, які консервативні виборці вважають знаряддям держперевороту, немає нічого, крім взаємної ненависті.

Парадоксально, але саме Дональд Трамп уособлював внутрішньореспубліканський компроміс та відігравав роль голосу розуму. Хоча можливо саме це і обумовить його поразку.

@EdYurchenko🎓

Прямо зараз. Президент Трамп виступає з промовою у техаському Аломо, біля побудованої ним стіни між Мексикою та США.

Прямий ефір

​​ВІТАЮ ЗІ СПРАВЖНІМ НОВИМ РОКОМ

Для того щоб розмовляти про точність, треба розрізняти астрономічний та календарний роки. Якщо рік астрономічний відображає події космічні, то рік календарний забезпечує системну життєдіяльність людей. Отже, абсолютно точним з астрономічної точки зору він не буває ніколи.

Але проблема в тому, що і астрономічний рік поняття розтяжне. Який саме рік мається на увазі? Тропічний чи зоряний? Хоча ще виділяють і інші різновиди. Григоріанський календар є точнішим лише з точки зору тропічного року. Юліанський календар відображає у собі гармонію космосу через поєднання космічних орієнтирів.

За відправну точку юліанського календаря було визначення року в 365 діб і 6 годин, де взята середня величина між сонячним (тропічним) і зоряним (сидерическим) роками. Ця величина була філософськи осмислена і свідомо змінена (на 1 хвилину), для того, щоб в календарі було відбито повторення фаз місяця — 19-ти річний метонів цикл, — а також збіг днів тижня з числами місяця в 28-річному періоді.

Юліанський календар містить в собі зоряний, сонячний і місячний орієнтири. Його головне досягнення, яке можна назвати наукової геніальністю, це сувора циклічність, яка, не перериваючись, приходить в нескінченність. Звернем увагу, що це чудово поєднується з християнським баченням Священного часу: з одного боку такі визначальні події як Різдво та Воскресіння відбувались одноразово, з іншого боку — космос функціонує циклічно, з третього — час є нічим іншим як інобуттям Вічності.

Отже, юліанський календар має величезне філософське та символічне значення. Варто відзначити, що мова йде не про простий символізм, а про сакральний. Тобто про певне відображення надприродної реальності в природному матеріальному світі, на кшталт ікони.

Між іншим цікаво, що зачаття Богородиці Праведною Анною відзначається 22 грудня за новим стилем (9-го за юліанським календарем), тобто якраз тоді, коли день починає поступово збільшуватись після найдовшої ночі в році. Але ж саме зачаття Богородиці розпочинає цикл земного втілення Господа, а не безпосередньо Різдво. Тому аргументи про те, що григоріанське Різдво ближче до зимового сонцестояння теж не підходять.

Те, що календар було створено в дохристиянські часи, немає ніякого значення. Церква завжди охоче брала на озброєння дохристиянські і нехристиянські знання про створений Господом світ. Достатньо згадати про значення античної філософії в християнській картині світу. Навіть відмінності між Західним та Східним християнством нерідко пояснюють відмінностями між платонізмом та аристотелізмом.

Точність кожного календаря необхідно розглядати по відношенню до його парадигмі. Тому, щоб визначити математичну точність юліанського календаря, слід взяти середню величину сонячного і зоряного років, і потім порівняти її з тим відхиленням від координат, на яке пішов Созиген (головний астроном Юлія Цезаря та основний автор календаря) для того, щоб зберегти безперервну циклічність і періодичність юліанської календарної системи.

Таким чином, критика юліанського календаря з точки зору відображення реальності космосу і питання точності немає ніякого сенсу.

@EdYurchenko🎓

НАДДЕРЖАВНІСТЬ ТА ВЛАДА БОЖЕВІЛЬНИХ

Останні події в США викликають не тільки занепокоєння, але й низку питань. Явно неадекватні дії демпартії та її різноманітних посіпак (зокрема серед псевдореспубліканців) наводять на думку, що вони чи то чимось налякані, чи то планують щось настільки жахливе, що заздалегідь готуються до катастрофічних наслідків.

📲Продовжити читання

@EdYurchenko🎓

​​«Крим залишиться частиною Росії і більше ніколи в доступному для огляду майбутньому не стане частиною України. Крим це що, бутерброд з ковбасою, щоб його туди-сюди повертати?»

©️Олексій Навальний

P.S. Щось не памятаю, щоб після того як Сталін зорганізував Троцькому льодоруб в макитру, ОУНівці або гетьманці розгортали дискусії на тему «чи підтримати троцкістів українцям?»

@EdYurchenko🎓

Електорат Байдена

Тепер ліберальні "інтелегенти" зможуть реалізувати всі свої БДСМ фантазії. Чекати недовго, нові орієнтири цивілізованості та демократії.

📲Приклад

@EdYurchenko🎓

​​ЗАКОН ПРО ВИБОРИ, ЩО ЗНИЩИТЬ АМЕРИКАНСЬКУ РЕСПУБЛІКУ ЮРИДИЧНО

У Палаті представників демократи просувають нове радикальне законодавство про вибори, яке суперечить світовій практиці, принципам американської державності та елементарному здоровому глузду. Якщо це станеться, їх опоненти не матимуть ніякої надії на відновлення більшості в Конгресі або контролю над Білим домом відповідно до правил, які введе закон HR 1.
( H.R.1 - For the People Act of 2021)

Хоча Конституція прямо покладає відповідальність за управління федеральними виборами на законодавчі збори штатів, закон прагне використовувати силу гаманця, щоб змусити штати підкорятися централізованій системі, вперше впровадженої в Каліфорнії та інших ліберальних штатах.
Конгрес технічно не може змусити штати змінити свої закони про голосування, але досвідчені політики знають, що штати стали залежати від федеральних грошей для проведення своїх виборів, і не можуть дозволити собі оплатити рахунок самі.

Що ще гірше, HR 1 заявляє, що Конгрес має бути «вищою контролюючою владою над федеральними виборами», – пряма узурпація державної влади, яку батьки-засновники США спеціально передали штатам, щоб вберегти державу від потенційної тиранії.
Мета централізації влади в руках федерального уряду давно лежить в основі лівої політики, і цей закон демонструє чому.

Закон буде кодифікувати ті самі методи, багато з яких в даний час незаконні в більшості штатів, які привели до масових порушень на виборах 2020 року і багато в чому сприяли актуальній політичній кризі.
У 2020 році влада демократичних штатів використовувала пандемію COVID-19 як виправдання для ігнорування або навмисного порушення законів про вибори. Якщо HR 1 буде введений в дію, у 2022 році їм не будуть потрібні такі виправдання, тому що у штатів не буде іншого вибору, окрім як реалізувати таку політику, як легалізований збір бюлетенів, дострокове голосування і загальне голосування поштою, а також скасування посвідчення особи виборця (!!!), закони про зіставлення підписів і інші заходи безпеки при голосуванні.

Наприклад, виборці вперше отримали б можливість роздруковувати свої бюлетені вдома, створюючи величезну діру в безпеці, яка могла бути легко використана як внутрішніми, так і іноземними інтересами. Закон також дозволяє третім сторонам збирати бюлетені у необмеженого числа відсутніх виборців і відправляти їх через ящики для голосування, різко збільшуючи ризик того, що вразливі американці можуть піддатися знущанням, підкупу чи шантажу за їхні голоси без захисту співробітників виборчих комісій.
Відповідно до правил, викладеними в законі, спостерігачі на виборах не зможуть навіть оспорювати законність бюлетенів без письмової документації, що робить практично неможливим документування або виявлення порушень на виборах.

Таким чином відбудеться юридичне оформлення ліволіберального тоталітаризму, який неможливо буде усунути в межах правового поля в принципі.

@EdYurchenko🎓

Портнов vs Історія України

Вчора скандальний Окружний адмінсуд Києва задовольнив клопотання ватного чорта Портнова. Низка ЗМІ наголосили, що тепер заборонено вшановувати пам’ятні дати, пов’язані з низкою діячів визвольних змагань XX століття.

Рішення суду стосується святкування пам'ятних дат і ювілеїв восьми історичних діячів:
• полковника Армії Української Держави Івана Полтавця-Остряниці;
• полковника УПА Василя Левковича;
• полковника УПА Василь Сидора;
• полковника УПА Василя Галаси;
• письменника і журналіста Власа Самчука;
• письменника і політика Юрія Липи;
• українського вченого і редактора «Енциклопедії українознавства» Володимира Кубійовича;
• голови Проводу Організації українських націоналістів Андрія Мельника.

Тут хочу сказати дві речі:
1. Портнов – ідіот. Він у 2021 році заборонив проводити заходи, які були заплановані на 2020 рік. Вся його «перемога» обмежилась пустою маніпуляцією.
2. АЛЕ, якщо цю історію розглядати як прецедент - приємного мало.

Вже настільки набридло писати про реваншистів, колаборантів, корумпованих суддів та прокурорів, недореформовану поліцію та зраду, яка постійно ллється з усіх гілок влади, що час заміняти слова діями.
❗️Саме тому я хочу запросити усіх бажаючих на відкриті лекції про кожного з восьми діячів, які стали кісткою у горлі Портнову.

Перша лекція відбудеться вже 6 лютого, у 101 річницю від дня народження останнього полковника УПА – Василя Левковича. Про час та місце я повідомлю згодом. До зустрічі!

@BrusovDanylo

​​РІЧНИЦЯ КРУТЯНСЬКОЇ ПЕРЕМОГИ

Саме так, молоді герої тоді перемогли. Завдання було виконано, ворога затримали. Втрати більшовиків були величезні. Отже, не треба ліпити з молодих левів жертв. Вони влаштували комуняцьким недолюдкам справжню бійню, а не пішли під ніж.

Дуже характерно, що нам продовжують просувати образ "нещасних хлопчиків", тим само принижуючи молодих героїв та розвиваючи мазохістські комплекси в Нації. Лібералістичні нащадки євнухів з Центральної Ради найбільше бояться, що українці згадують власну сутність. Набагато більше, ніж зовнішнього ворога.

Тому слава Перемозі! Героям Слава!

@EdYurchenko🎓

Правих часто звинувачують, що ми цікавимося лише минулим. Особисто про мене травлять байки, що крім Людовіка XVI мене нічого не цікавить.

Спеціально для всіх критиків, а також для всіх правих інтелектуалів України, я написав статтю "Концепція Золотоверхого Києва" про перспективи України в умовах сучасної геополітичної турбулентності.

Ця стаття вийшла в Nаціоналістичному Ідеологічному Журналі, який нещодавно вийшов друком у Видавництві Орієнтир. Сам журнал є унікальним, адже в ньому різні українські праві інтелектуали дають обриси майбутньої України, не відкидаючи при цьому позитивний досвід минулого.
Такий собі український археофутуризм, якщо можна так висловитися.

P.S. вже готую статтю до другого номеру Nаціоналістичного Ідеологічного Журналу, яка буде стосуватися теми Темного просвітництва, яка незаслужено маловідома в українському правому русі.

Замовити журнал можна за посиланням https://orientirbooks.com/nationalist_ideological_journal