Олена Зеленська | Olena Zelenska
Photo
🦸♀️ Де навчаються супергерої? Таких місць в Україні все більше. Одне з них – Київська обласна дитяча лікарня.
🏥 Так, просто тут діти, які перебувають на довгостроковому лікуванні в стаціонарі, на реабілітації чи підтримувальній терапії, можуть відвідувати уроки, щоб реалізувати своє право на освіту. Цей осередок знань серед процедур і ліків так і називається: «Школа супергероїв». Бо це справді героїчно – навчатися, лікуючись. Патроную цей проєкт із 2021 року, за цей час він втілений вже в 11 лікарнях країни й далі розвивається.
📍Відвідала наших супергероїв. Тут окремо навчають школярів 5–11 класів і дошкільнят, тож освіту здобуває вже 255 дітей. У штаті – методист, педагоги за різними напрямами та психолог.
👉Але це ще не всі суперздібності лікарні. Вона – один із 25 українських медичних закладів, які під патронатом третього Саміту перших леді та джентльменів започаткували унікальну співпрацю – медичне партнерство із закордонними лікарнями. «Побратимом» Київської обласної дитячої лікарні стала найбільша дитяча лікарня Данії – Mary Elizabeth’s Hospital – Rigshospitalet for Children, Teens and Expecting Families, яку я також нещодавно відвідувала.
Тепер українська й данська лікарні зможуть співпрацювати, і це допоможе багатьом маленьким супергероям.
🧑⚕️Бо й Київській обласній дитячій лікарні є чим поділитися: навіть під час війни вона активно розвивається як цілий кластер медичних послуг. Зокрема, у ній створено комплекс відділень для родин, які мають дітей з інвалідністю, – від реабілітаційного, де працює мультидисциплінарна команда лікарів (ерготерапевти, фізичні терапевти, психологи, логопеди та інші фахівці з раннього втручання і реабілітації), до паліативного.
👨👩👦 Важливо, щоб із народження малюка родина отримувала допомогу фахівців із раннього втручання в медзакладі, координацію маршруту адаптації в соціальній службі. Щоб потім дитина змогла піти в садочок поруч із домом, а згодом – у звичайну школу, у звичайний клас, за необхідності – отримати допомогу асистента під час навчального процесу. А також мала змогу здобувати освіту та знайти роботу, яка відповідатиме її схильностям і можливостям, і в майбутньому вести самостійне життя.
🏥 Так, просто тут діти, які перебувають на довгостроковому лікуванні в стаціонарі, на реабілітації чи підтримувальній терапії, можуть відвідувати уроки, щоб реалізувати своє право на освіту. Цей осередок знань серед процедур і ліків так і називається: «Школа супергероїв». Бо це справді героїчно – навчатися, лікуючись. Патроную цей проєкт із 2021 року, за цей час він втілений вже в 11 лікарнях країни й далі розвивається.
📍Відвідала наших супергероїв. Тут окремо навчають школярів 5–11 класів і дошкільнят, тож освіту здобуває вже 255 дітей. У штаті – методист, педагоги за різними напрямами та психолог.
👉Але це ще не всі суперздібності лікарні. Вона – один із 25 українських медичних закладів, які під патронатом третього Саміту перших леді та джентльменів започаткували унікальну співпрацю – медичне партнерство із закордонними лікарнями. «Побратимом» Київської обласної дитячої лікарні стала найбільша дитяча лікарня Данії – Mary Elizabeth’s Hospital – Rigshospitalet for Children, Teens and Expecting Families, яку я також нещодавно відвідувала.
Тепер українська й данська лікарні зможуть співпрацювати, і це допоможе багатьом маленьким супергероям.
🧑⚕️Бо й Київській обласній дитячій лікарні є чим поділитися: навіть під час війни вона активно розвивається як цілий кластер медичних послуг. Зокрема, у ній створено комплекс відділень для родин, які мають дітей з інвалідністю, – від реабілітаційного, де працює мультидисциплінарна команда лікарів (ерготерапевти, фізичні терапевти, психологи, логопеди та інші фахівці з раннього втручання і реабілітації), до паліативного.
👨👩👦 Важливо, щоб із народження малюка родина отримувала допомогу фахівців із раннього втручання в медзакладі, координацію маршруту адаптації в соціальній службі. Щоб потім дитина змогла піти в садочок поруч із домом, а згодом – у звичайну школу, у звичайний клас, за необхідності – отримати допомогу асистента під час навчального процесу. А також мала змогу здобувати освіту та знайти роботу, яка відповідатиме її схильностям і можливостям, і в майбутньому вести самостійне життя.
❤264👍17
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
🏥 Відвідала Київську обласну дитячу лікарню, а в ній – «Школу супергероїв», особливий проєкт, який патроную вже кілька років і який, зокрема, функціонує і тут. Школярі й дошкільнята, що перебувають у стаціонарі лікарні, навчаються в цій школі, щоб не надолужувати потім пропущене.
📍Побувала також у реабілітаційному та паліативному відділеннях лікарні, де роблять усе можливе, щоб зберегти якість життя маленьких пацієнтів із важкими станами й допомогти їхнім батькам – як фізично, так і психологічно.
📍Побувала також у реабілітаційному та паліативному відділеннях лікарні, де роблять усе можливе, щоб зберегти якість життя маленьких пацієнтів із важкими станами й допомогти їхнім батькам – як фізично, так і психологічно.
❤355👍24😢2
«Якщо ми ставимося до людей лише як до жертв, ми не бачимо жодної з їхніх сильних сторін, не бачимо нових навичок і переваг, яких вони набувають через випробування, із якими стикаються. Але люди мають силу духу саме завдяки випробуванням», – каже професор Ессекського університету, психолог і публіцист Ренос Пападопулос. Майже все своє професійне життя він досліджує досвід тих, хто був змушений залишити домівку в пошуках безпеки через різні обставини.
🎙Про біженців і їхню психологічну вразливість він розповів у новому епізоді спеціального сезону подкасту «Простими словами», який виходить у межах Всеукраїнської програми ментального здоровʼя.
👉Безперечно, надзвичайно важлива для України тема подкасту. У ньому вчений розмірковує, як знайти свій дім і як він повʼязаний з ідентичністю людини. Стверджує: треба відмовитися від думки, що люди втрачають свої домівки та більше не мають дому, – це якраз допоможе не почуватися жертвою обставин.
«Ми завжди маємо кілька місць, які різною мірою є нашим домом. Ми відчуваємо різні ступені зв’язку з ними. Людина ніколи не лишається без дому. Навіть під час змін і переїздів у неї з’являється тимчасовий дім», – каже професор.
🎧 Повну розмову слухайте на всіх подкаст-платформах: Apple Podcasts | Google Podcasts | SoundCloud | Spotify | YouTube
🎙Про біженців і їхню психологічну вразливість він розповів у новому епізоді спеціального сезону подкасту «Простими словами», який виходить у межах Всеукраїнської програми ментального здоровʼя.
👉Безперечно, надзвичайно важлива для України тема подкасту. У ньому вчений розмірковує, як знайти свій дім і як він повʼязаний з ідентичністю людини. Стверджує: треба відмовитися від думки, що люди втрачають свої домівки та більше не мають дому, – це якраз допоможе не почуватися жертвою обставин.
«Ми завжди маємо кілька місць, які різною мірою є нашим домом. Ми відчуваємо різні ступені зв’язку з ними. Людина ніколи не лишається без дому. Навіть під час змін і переїздів у неї з’являється тимчасовий дім», – каже професор.
🎧 Повну розмову слухайте на всіх подкаст-платформах: Apple Podcasts | Google Podcasts | SoundCloud | Spotify | YouTube
❤289👍24
Учитель – не просто людина з профільною освітою. Це насамперед той, хто надихає власним прикладом, хто поруч, хто веде шляхом любові, вважає 23-річний Петро Сітек. Вчитель із чотирирічним стажем викладає у Школі вільних та небайдужих у Львові. Ця назва дуже добре ілюструє цінності, близькі йому та українцям загалом.
🏆 Він став володарем щорічної освітньої нагороди від громадської спілки «Освіторія» – Global Teacher Prize Ukraine у номінації «Молодий вчитель». Була рада вручити її Петру особисто. Ця номінація надзвичайно надихає, адже вона про те, що для молодих людей професія вчителя престижна. Що робота захоплює їх і не лякає труднощами. Хтось із номінантів почав працювати просто перед війною, а хтось – уже в розпал війни. І все одно залишився на своєму місці, не покинув викладання. Це теж заслуговує на окрему вдячність.
👉 Важливий момент: переможець підкреслює актуальний для України курс на гендерну рівність.
Жінки становлять близько 85% українських учителів. Тож наш переможець дає надію, що педагогічна праця цікавить і залучає чоловіків. Бо рівні можливості, за які всі ці роки бореться Україна, мають бути й у професії вчителя.
🤝 Велика подяка всім українським педагогам, які під час страшної війни продовжують працювати! І вчать не лише освітніх предметів, а й стійкості та життєлюбності. Зміцнюють віру молоді у свої сили. Показують, що попри ворожий напад життя триває, а отже, у ньому є майбутнє – для дітей, їхніх родин, усієї країни.
Петро каже: найперше хоче виростити учнів щасливими людьми.
🇺🇦 А це саме те, чого всі ми хочемо для України. Бо країна, де кожна людина щаслива, обов’язково буде щасливою.
🏆 Він став володарем щорічної освітньої нагороди від громадської спілки «Освіторія» – Global Teacher Prize Ukraine у номінації «Молодий вчитель». Була рада вручити її Петру особисто. Ця номінація надзвичайно надихає, адже вона про те, що для молодих людей професія вчителя престижна. Що робота захоплює їх і не лякає труднощами. Хтось із номінантів почав працювати просто перед війною, а хтось – уже в розпал війни. І все одно залишився на своєму місці, не покинув викладання. Це теж заслуговує на окрему вдячність.
👉 Важливий момент: переможець підкреслює актуальний для України курс на гендерну рівність.
Жінки становлять близько 85% українських учителів. Тож наш переможець дає надію, що педагогічна праця цікавить і залучає чоловіків. Бо рівні можливості, за які всі ці роки бореться Україна, мають бути й у професії вчителя.
🤝 Велика подяка всім українським педагогам, які під час страшної війни продовжують працювати! І вчать не лише освітніх предметів, а й стійкості та життєлюбності. Зміцнюють віру молоді у свої сили. Показують, що попри ворожий напад життя триває, а отже, у ньому є майбутнє – для дітей, їхніх родин, усієї країни.
Петро каже: найперше хоче виростити учнів щасливими людьми.
🇺🇦 А це саме те, чого всі ми хочемо для України. Бо країна, де кожна людина щаслива, обов’язково буде щасливою.
❤300👍25😢3