🗓 Сьогодні у світі одягають блакитне на знак підтримки людей із розладами аутистичного спектра (РАС). Саме цей колір є символом Всесвітнього дня обізнаності про аутизм.
 
Аутизм не лікується, бо це не хвороба, а комплексний стан. Людина з аутизмом дещо інакше сприймає світ. Її нервова система та мозок працюють у незвичний для більшості з нас спосіб.
 
🚊 У публічних просторах, особливо тих, де люди відчувають підвищене стресове навантаження, наприклад, на вокзалах, у поліклініках чи навіть у торговельному центрі, можлива альтернативна комунікація, яка буде комфортною та зрозумілою для людей з аутизмом.
 
Це спеціальні картки, що містять текстовий опис та піктограму, яка схематично зображує відповідну дію чи прохання. Наприклад:
 
📍 текст «іди за мною» разом із зображенням людини, яка бере за руку іншу людину, – це картка про можливість отримання допомоги;
 
📍 текст «стійте тут», біля якого піктограма з людиною та рукою, що вказує на зупинку.
 
Це – приклади з рекомендацій, які ще до повномасштабного вторгнення розробляли українські фахівці для посібника «Доступність аеропортів», створеного в межах ініціативи «Без бар'єрів». І хоча поки, на жаль, наші аеропорти зачинені, картками для альтернативної комунікації вже можна користуватися в інших сферах.
 
Усі ми іноді неуважні, не виспалися, не можемо сконцентруватися. Або просто розгублені, адже вперше на вокзалі чужого міста і ніяк не вдається зорієнтуватися. Тому пам’ятаймо, що простір або сервіс, адаптований для людей з нейровідмінностями, – він не лише для них, він стає зручним для всіх.

Боривітер – сокіл, який уміє надовго зависати в повітрі, використовуючи його потоки. Боривітер також назва фантастичного птаха з мозаїчного панно Алли Горської, зробленого в 1967-му для ресторану «Україна» у Маріуполі. Кажуть, за задумом художниці, він ніби летів із приміщення до моря, на який відкривався вид із вікна.

Після російських бомбардувань понівечене панно ще деякий час трималось. Але пізніше окупанти знесли його разом із будівлею.

Так само, через російську агресію, нині втрачено більшість мозаїк української монументалістки-шестидесятниці: бо були створені авторкою на українському Сході й починаючи з 2014 року опинилися під окупацією. Що з ними зараз, невідомо.

📍Але сьогодні вони – у вигляді копій та ескізів, – а також ще 100 робіт із приватних колекцій таки в Києві, в Українському домі, на виставці «Алла Горська. Боривітер». Хочеться пафосно додати: бо мистецтво не знищити. Але насправді за збереженням мистецтва завжди величезна праця небайдужих: мистецтвознавців, кураторів, колекціонерів.

🖌 Побувавши тут, відчуваєш, чому це більше ніж виставка. Бо драматична доля творів невід’ємна від долі авторки. У радянській Україні 1960-х Алла Горська була не лише художницею, але й правозахисницею. Вивчивши українську мову вже у зрілому віці, мисткиня ще раніше стала українкою за переконаннями та свідомим вибором.

Це саме вона разом із Лесем Танюком і Василем Симоненком віднайшла в биківнянському лісі поховання українців, яких закатували радянські спецслужби. Тож іще до нинішніх росіян її роботи вже нищила радянська влада, як-от панно «Шевченко. Мати» на Червоному корпусі КНУ – із формулюванням «за ідеологічну ворожість». Авторку викликали на допити в КДБ, виключили зі Спілки художників. Недивно, що у її вбивстві – в 41-річному віці – сучасники вбачали помсту радянських спецслужб.

🇺🇦І все-таки боривітер Алли Горської летить, даючи приклад уже сучасній Україні і нам: навіть сильний вітер, навіть потужну бурю можна побороти. І летіти.

🇺🇦 Перемога України потрібна кожній нормальній людині світу, якщо вона хоче залишатися людяною та жити в безпеці.

👉 Тут одразу кілька вимірів. Прагматичний: бо на Україні диктатор не спиниться. І найкраще це знає Східна Європа, яка вже була поневолена Російською та радянською імперією. Етичний: що це буде за світ, якщо замість цивілізованих відносин запанує сила танків, ракет і ядерних погроз? Чи матимуть ще сенс якісь кордони й незалежні уряди? Невже хтось отримає карт-бланш на напади, відбирання територій, поневолення людей, викрадення дітей?
І саме тому світу потрібна зараз перемога України. Щоб ніколи і ніде знову це не повторилося.

🇸🇮 Так відповіла, коли словенський журнал OnaPlus запитав: «Чому розв’язана Росією війна – тривожний дзвінок для всієї Європи та світу?»

Війна завжди війна. Необов’язково випробовувати агресію на собі, щоб зрозуміти того, хто боронить своє життя. Ось чому всім, хто живе нині в мирі, варто послухати й почути Україну.

👨‍🦯 Якщо незряча людина вирушає до відділення банку, для неї добре було б знати заздалегідь, що там є тактильна розмітка. Щоб бодай потрапити всередину.

🦼 Коли людина в кріслі колісному їде до торгового центру, їй критично важливо знати, що там є пандус і відповідно облаштована вбиральня.

🧏‍♂️ А якщо в магазині побутової техніки консультант володіє жестовою мовою, для людей із порушеннями слуху це означає, що вони таки придбають потрібне.

Знати заздалегідь, що ти можеш скористатися послугою, надважливо для різних людей. Щоб не марнувати час. Щоб почуватися, власне, бажаними відвідувачами, адже безбар’єрність – це основа гостинності.

👉 Оцінити рівень безбарʼєрності кав’ярні, магазину чи іншого закладу можна, заповнивши чекліст «Місто без меж: заклади». Про вхідну групу, автопарковання й місце для велосипедів, про наявність укриття та зручність меблів – у короткому опитувальнику експерти ГО «Безбарʼєрність» і «ЛУН Місто» зібрали найважливіші питання доступності.

✔️ Прилучитися до ініціативи та заповнити чекліст – справа кількох хвилин. А от зібрана інформація надважлива, бо допомагає зробити простір комфортним для всіх.

Отримані дані про заклади поповнюють інтерактивну мапу «Місто без меж», на якій уже позначено безбар’єрні публічні локації, міську інфраструктуру й житлові будинки.