Вже 648 українців та українок, що пережили сексуальне насильство з боку російських окупантів, подали заявки на проміжні репарації (відповідний пілотний проєкт запроваджено торік). І 432 особи отримали ці виплати. Це не про гроші – це про комплексну підтримку для постраждалих, про співчуття, про дестигматизацію та можливість почати нове життя. Вірю, що за такого ставлення більше людей перестане боятися й наважиться звернутися по допомогу, а згодом і свідчити.

Стає все більше відомо про нові епізоди такого насильства з боку російських військових щодо українців – постраждалі поступово, зокрема й завдяки позитивним прикладам надання комплексної підтримки, знаходять сили говорити.

📃 Так, буквально днями Офіс Генерального прокурора зміг висунути підозру ще одному російському військовому – охоронцю колонії, де утримували наших в’язнів. Одним із катувань, яке він організував, було саме сексуальне насильство.

Україна ставить перед собою завдання підтримати постраждалих якнайкраще. Зокрема, для цього відкрито вже 12 стаціонарних центрів допомоги врятованим, іще три працюють у мобільному форматі. У них надали допомогу вже понад 50 тисячам осіб.

🇺🇦 А в році, що розпочався, наша країна очолила Глобальний альянс із запобігання сексуальному насильству під час конфліктів. Напередодні в Києві відбулася перша зустріч цієї міжнародної спільноти під нашим головуванням за участю віцепрем’єр-міністерки – міністерки юстиції України Ольги Стефанішиної.

Для України це можливість максимально залучити та акумулювати міжнародні напрацювання та підтримку, поділитися нашим унікальним досвідом, зокрема тим, як швидко перейти від зобов’язань до дій.

⚖️ Головна ж наша (і партнерів) мета – щоб винуватці таких злочинів отримали справедливе покарання та міжнародне засудження. Адже справедливість – саме те, що потрібно постраждалим найбільше.

#PSVI2025UA
#UA_PSVI_LEADERSHIP

Сьогодні разом відвідали наших воїнів, які проходять лікування після поранень у найгарячіших точках: на Покровському напрямку, на Харківщині та під час участі в Курській операції. Дякуємо нашим героям за захист держави й наших людей!

Зустрілися з представниками уряду, Медичних сил ЗСУ та військовими психологами, щоб обговорити питання комплексної психологічної допомоги, яка має охоплювати як поранених військовослужбовців і членів їхніх сімей, так і медичних працівників.

Також ознайомилися з проєктом «Рух без бар’єрів», який забезпечить нові потрібні маршрути допомоги в наших містах. Це вагомий крок у напрямку реальної безбарʼєрності, котрої потребує українське суспільство.

🫂 Психоемоційну нестабільність вважають дуже ймовірним викликом після повернення зі служби більше половини майбутніх ветеранів та ветеранок – 52,6 %. Такий результат опитування, що його вже вшосте провів серед військовослужбовців Український ветеранський фонд Мінветеранів.

На запитання, кому передусім потрібна підтримка і психологічна допомога, 62 % опитаних українців відповіли: особам, які брали участь у бойових діях, і тим, хто перебував у полоні. Це результати дослідження, яке нещодавно провела на замовлення Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?» дослідницька компанія «ФорСервіс».

👉 І це свідчить про дуже високий запит на психологічну допомогу. Вона не тільки про те, щоб подолати ПТСР та відновитися після стресіів, а й про те, щоб знайти ресурси для прийняття ситуації, побудови мотивації до початку нового життя й досягнення цивільного добробуту.

📍Сьогодні, відвідуючи разом із Президентом, міністеркою у справах ветеранів та першим заступником міністра оборони України військовий госпіталь у Києві, говорили на цю тему з військовими психологами, які підтримують тих, хто тут лікується.

🏥 За час повномасштабного вторгнення цивільна система охорони здоров’я вже набула великого досвіду з турботи про ментальне здоров’я українців – для цього діє Всеукраїнська програма ментального здоров’я, проходять навчання сімейні лікарі, створені центри життєстійкості та виїзні мультидисциплінарні бригади психіатричної допомоги, які з 2025 року будуть складовою центрів ментального здоров’я.

Позитивні зміни відбулись і у військовому секторі: з’явилась відокремлена військово-облікова спеціальність «психолог», запрацювали групи контролю бойового стресу, розвиваються відділення психологічної реабілітації.

🛟 Але все ще треба працювати, щоб ця підтримка була не точковою, а комплексною. Наприклад, щоб допомога у госпіталях охоплювала й поранених військовослужбовців, і їх рідних, і доглядальників, і медперсонал, який працює у постійному стресовому середовищі.

Важливо синхронно розвивати психологічну підтримку не лише в цивільній медичній ланці, а й у військовій. Це стратегічне завдання держави, адже йдеться про відновлення людського капіталу.

Часто доводиться нагадувати, що безбар’єрність – зовсім не поодинокий пандус-«острівець» серед моря недружнього простору, а весь цей простір. Чи, для початку, зв’язний безперешкодний маршрут між домом, роботою медициною, навчанням.

🇺🇦 Саме зараз держава робить великий крок до того, щоб це стало реальністю: в межах ініціативи «Безбарʼєрність» Мінрозвитку розпочало проєкт безбар’єрних маршрутів «Рух без бар’єрів».

Разом із Президентом та віцепрем’єром з відновлення мали нагоду обговорити цей проєкт сьогодні, відвідуючи військовий госпіталь.

📍Вже протягом цього року повністю безбар’єрні маршрути зі зручними під’їздами й підходами, транспортом, зупинками, тротуарами, громадськими місцями поступово з’являться одразу у 12 містах – Києві, Одесі, Дніпрі, Житомирі, Кропивницькому, Львові, Рівному, Полтаві, Вінниці, Славутичі, Тернополі, Бучі та селищі Опішня.

У столиці, наприклад, такий напрямок включатиме модернізацію Центрального вокзалу із закільцьованим шляхом до (і від) Хрещатика та Головного військового клінічного госпіталю.

🤝 Звісно, державі і громадам тут не обійтися без співпраці всіх об’єктів на цих маршрутах – а це зокрема й бізнеси, що входять (чи ще ввійдуть) до нашої спільноти «Бізнес без бар’єрів»: торговельні мережі, банки, інші заклади вже змінюються назустріч користувачам і, очікуємо, допоможуть це робити меншим бізнесам – аж до невеликої кав’ярні чи майстерні поблизу вашого дому.

🇫🇷 Як швидко й результативно все це можна втілити – дає відповідь світовий досвід, зокрема така світова столиця, як Париж: особисто бачила, як перед минулорічною Олімпіадою та Паралімпіадою частина кварталів міста стрімко перетворилася на інклюзивне місце, серед іншого знизивши свої 25-сантиметрові тротуари до зручного всім рівня, запустивши низькопідлоговий транспорт тощо.

Впевнена, наші міста та громади теж зможуть. Бо зручність, дружність та комфорт – те, що потрібно всім і завжди.