США відповіли Путіну:
Звучить красиво. Але якщо чесно — тут немає підтримки Зеленського. Це «ні» Путіну, але не «так» Києву.
За Конституцією вибори мали відбутись у 2024-му. США це чудово знають — і свідомо не уточнюють, кого саме вважають легітимною владою.
Вони просто закрили двері Путіну, але Зеленському радіти нічому — в цій заяві його призвища немає.
Вашингтон вкотре дав зрозуміти: він з Україною — але не обов’язково з тими, хто зараз при владі.
👉 t.me/GOPReport
#США #Путін #Зеленський #Україна #Конституція
«Управління в Україні визначається її Конституцією та народом країни».
Звучить красиво. Але якщо чесно — тут немає підтримки Зеленського. Це «ні» Путіну, але не «так» Києву.
За Конституцією вибори мали відбутись у 2024-му. США це чудово знають — і свідомо не уточнюють, кого саме вважають легітимною владою.
Вони просто закрили двері Путіну, але Зеленському радіти нічому — в цій заяві його призвища немає.
Вашингтон вкотре дав зрозуміти: він з Україною — але не обов’язково з тими, хто зараз при владі.
👉 t.me/GOPReport
#США #Путін #Зеленський #Україна #Конституція
👍46🤔16👏3😁2💯1
⚠️ Уже 26 000 українців із заблокованими рахунками. І це лише початок.
За даними Мін’юсту, тисячам громадян заблокували банківські рахунки через несплату штрафів від ТЦК. Причина? Прострочені адмінматеріали, які часто виносяться без належного розгляду, без повідомлення, а іноді — просто автоматично. 78–88% таких штрафів скасовуються в судах. Тобто більшість із них — незаконні або оформлені з порушеннями.
Що далі? Прогноз:
Після ухвалення змін до постанови №932, автоматичне внесення до військового реєстру стосуватиметься усіх чоловіків призовного віку (18–60 років).
Достатньо просто звернутись по адмінпослугу:
– подати документи на паспорт
– вклеїти фото в ID-картку
– змінити місце реєстрації
– оновити дані в ДМС, ЦНАП чи ДП «Документ»
– навіть у консульстві за кордоном
І все — ваші дані автоматично потрапляють у військовий реєстр. Без згоди. Без інформування. Без медкомісії. Далі — електронний військовий квиток, штрафи, виклики, блокування рахунків.
Що робити?
1️⃣ Не ігноруйте штрафи та повістки — оскаржуйте їх у судах
2️⃣ Фіксуйте порушення: копії листів, заяв, відмов, електронних повідомлень
3️⃣ Перевірте, чи ви вже в реєстрі — навіть якщо нічого не підписували
4️⃣ Якщо ви за кордоном — не звертайтесь у консульство без юриста
5️⃣ Подайте заяву про заборону передачі персональних даних (з доказами)
Це не цифровий сервіс. Це цифрова мобілізація.
Не мовчіть. Не чекайте штрафу.
Дійте зараз. Оскаржуйте. Боріться.
👉 t.me/GOPReport
#мобілізація #штрафи #932 #ДПДокумент #ТЦК #правозахист #суд
За даними Мін’юсту, тисячам громадян заблокували банківські рахунки через несплату штрафів від ТЦК. Причина? Прострочені адмінматеріали, які часто виносяться без належного розгляду, без повідомлення, а іноді — просто автоматично. 78–88% таких штрафів скасовуються в судах. Тобто більшість із них — незаконні або оформлені з порушеннями.
Що далі? Прогноз:
Після ухвалення змін до постанови №932, автоматичне внесення до військового реєстру стосуватиметься усіх чоловіків призовного віку (18–60 років).
Достатньо просто звернутись по адмінпослугу:
– подати документи на паспорт
– вклеїти фото в ID-картку
– змінити місце реєстрації
– оновити дані в ДМС, ЦНАП чи ДП «Документ»
– навіть у консульстві за кордоном
І все — ваші дані автоматично потрапляють у військовий реєстр. Без згоди. Без інформування. Без медкомісії. Далі — електронний військовий квиток, штрафи, виклики, блокування рахунків.
Що робити?
1️⃣ Не ігноруйте штрафи та повістки — оскаржуйте їх у судах
2️⃣ Фіксуйте порушення: копії листів, заяв, відмов, електронних повідомлень
3️⃣ Перевірте, чи ви вже в реєстрі — навіть якщо нічого не підписували
4️⃣ Якщо ви за кордоном — не звертайтесь у консульство без юриста
5️⃣ Подайте заяву про заборону передачі персональних даних (з доказами)
Це не цифровий сервіс. Це цифрова мобілізація.
Не мовчіть. Не чекайте штрафу.
Дійте зараз. Оскаржуйте. Боріться.
👉 t.me/GOPReport
#мобілізація #штрафи #932 #ДПДокумент #ТЦК #правозахист #суд
👍33🎃3🤯1
«Громадське» зі сльозами на очах переповідає «сенсацію» — начебто північнокорейський перебіжчик розповів, що солдатам КНДР, які воювали проти України, обіцяють вступ до університету й навіть членство в комуністичній партії.
Іронія в тому, що жодної комуністичної партії в КНДР не існує. Там є Трудова партія Кореї — єдина дозволена політична сила в країні.
👉 t.me/GOPReport
Іронія в тому, що жодної комуністичної партії в КНДР не існує. Там є Трудова партія Кореї — єдина дозволена політична сила в країні.
👉 t.me/GOPReport
😁38🔥34🤯3😭2
РФ заявила: ЗСУ вдарили по газовому хабу «Суджа».
На тлі:
▪️ Заяви Зеленського «війна закінчиться, коли помре Путін»,
▪️ Кремлівського вкиду про зовнішнє управління,
▪️І дипломатичної порожнечі після саміту в Парижі,
яка супроводжувалась відмовою від будь-якого перемир’я —
все йде до нової ескалації.
На жаль, це вигідно всім:
Путіну — щоб дотиснути,
Заходу — щоб тиснути,
Києву — щоб торгуватись.
Крім простих українців. А у них ніхто й ніколи нічого не питав.
👉 t.me/GOPReport
На тлі:
▪️ Заяви Зеленського «війна закінчиться, коли помре Путін»,
▪️ Кремлівського вкиду про зовнішнє управління,
▪️І дипломатичної порожнечі після саміту в Парижі,
яка супроводжувалась відмовою від будь-якого перемир’я —
все йде до нової ескалації.
На жаль, це вигідно всім:
Путіну — щоб дотиснути,
Заходу — щоб тиснути,
Києву — щоб торгуватись.
Крім простих українців. А у них ніхто й ніколи нічого не питав.
👉 t.me/GOPReport
💯75😨16🤬7👏1
ВАЖЛИВІ ЗАЯВИ ЗЕЛЕНСЬКОГО | ПОВОРОТНА ТОЧКА
Зеленський:
1. «Ми проводимо зустріч у вузькому колі країн, готових до контингенту в Україні. Франція, Британія та Україна — це такий трикутник».
2. «Я не визнаю військову допомогу США боргом. Ми вдячні, але це не кредит, і ми цього не допустимо».
3. «Нам передали новий проєкт угоди щодо критично важливих корисних копалин — він повністю відрізняється від попереднього».
4. «США тепер офіційно заявили, що не будуть більше безоплатно надавати допомогу Україні».
5. «Ми не готові говорити з Путіним, але могли б говорити з представниками бізнесу чи регіонів Росії, якщо в них є бачення завершення війни».
Що це означає насправді:
Зеленський фактично визнає: стара модель відносин із Вашингтоном зламалася. США більше не бачать Україну як “священну жертву”, яку треба рятувати будь-якою ціною. Тепер — тільки прагматизм: допомога в обмін на ресурси.
Спроба зробити ставку на «трикутник» із Францією та Британією виглядає радше як ритуал самозаспокоєння, ніж як реальна стратегія. Париж і Лондон не здатні компенсувати американську підтримку ні фінансово, ні військово. Це — гібридна символіка без вогневої спроможності.
Публічний спротив новому договору з США виглядає як запізнілий популізм. Зеленський розуміє, що ресурсна база країни вже включена у схеми майбутніх розрахунків. Але замість того, щоб чесно це визнати і будувати реалістичну стратегію, він імітує спротив, щоб зберегти електоральний образ “незламного”.
Заява про готовність говорити не з Путіним, а з «регіонами» чи «бізнесом» у Росії — це політична фантазія без адресата. Вона нічого не змінює на полі бою і не має жодної суб’єктності в російській системі. Це або жест безпорадності, або порожній дипломатичний трюк.
ВИСНОВОК:
Україна — в точці геополітичної самотності. Захід більше не діє з благодійності, а Зеленський не має нової концепції, яка могла б повернути суб’єктність країні.
Ставки зростають, ресурси тануть, союзники рахують прибутки. Зеленський — без стратегії, без альянсу і без плану виходу.
Зеленський:
1. «Ми проводимо зустріч у вузькому колі країн, готових до контингенту в Україні. Франція, Британія та Україна — це такий трикутник».
2. «Я не визнаю військову допомогу США боргом. Ми вдячні, але це не кредит, і ми цього не допустимо».
3. «Нам передали новий проєкт угоди щодо критично важливих корисних копалин — він повністю відрізняється від попереднього».
4. «США тепер офіційно заявили, що не будуть більше безоплатно надавати допомогу Україні».
5. «Ми не готові говорити з Путіним, але могли б говорити з представниками бізнесу чи регіонів Росії, якщо в них є бачення завершення війни».
Що це означає насправді:
Зеленський фактично визнає: стара модель відносин із Вашингтоном зламалася. США більше не бачать Україну як “священну жертву”, яку треба рятувати будь-якою ціною. Тепер — тільки прагматизм: допомога в обмін на ресурси.
Спроба зробити ставку на «трикутник» із Францією та Британією виглядає радше як ритуал самозаспокоєння, ніж як реальна стратегія. Париж і Лондон не здатні компенсувати американську підтримку ні фінансово, ні військово. Це — гібридна символіка без вогневої спроможності.
Публічний спротив новому договору з США виглядає як запізнілий популізм. Зеленський розуміє, що ресурсна база країни вже включена у схеми майбутніх розрахунків. Але замість того, щоб чесно це визнати і будувати реалістичну стратегію, він імітує спротив, щоб зберегти електоральний образ “незламного”.
Заява про готовність говорити не з Путіним, а з «регіонами» чи «бізнесом» у Росії — це політична фантазія без адресата. Вона нічого не змінює на полі бою і не має жодної суб’єктності в російській системі. Це або жест безпорадності, або порожній дипломатичний трюк.
ВИСНОВОК:
Україна — в точці геополітичної самотності. Захід більше не діє з благодійності, а Зеленський не має нової концепції, яка могла б повернути суб’єктність країні.
Ставки зростають, ресурси тануть, союзники рахують прибутки. Зеленський — без стратегії, без альянсу і без плану виходу.
💯87👍13🤔4👎2❤1
Чому Україна не повинна відмовлятися від угоди зі США
27 березня президент Зеленський заявив, що Україна отримала новий проєкт угоди зі США щодо критично важливих корисних копалин — і що він «повністю відрізняється» від попереднього.
Одночасно почалась скоординована хвиля критики: від політиків, медіа й анонімних “інсайдерів”. Це не громадська реакція — це інформаційна кампанія проти самої ідеї спільного управління активами. Її головні бенефіціари — олігархи, які десятиліттями заробляють на видобутку, транспортуванні, портах і енергетиці. Саме вони тиснуть на владу, бо бояться втратити надприбутки.
Сьогодні майже весь дохід від надр, портів і логістики проходить повз державу — він виводиться за кордон. А українці від цього не отримують нічого — ні лікарень, ні доріг, ні робочих місць.
Водночас потреба у врегулюванні управління післявоєнною реконструкцією, зокрема в енергетиці, інфраструктурі й доступі до природних ресурсів, — очевидна. І США наразі є єдиним стратегічним партнером, готовим запропонувати реальний інструмент для цього — через DFC (US International Development Finance Corporation).
Чому Україні варто серйозно поставитися до цієї угоди — навіть якщо не погоджуватись із кожним її пунктом?
Контроль США — це стратегічний захист
Присутність американського капіталу в українських активах означає не лише фінансову участь, а й політичний інтерес до їхнього захисту. Це одна з небагатьох реальних непрямих гарантій безпеки, які Україна може отримати без членства в НАТО.
США — головний донор і союзник
З початку повномасштабного вторгнення Сполучені Штати виділили Україні понад $200 млрд допомоги, з яких понад $60 млрд — уже надано напряму. Це найбільший внесок серед усіх західних партнерів. Невипадково США очікують більшої прозорості у використанні ресурсів, особливо на етапі відбудови.
Прозорий фонд як інструмент реального відновлення
Більшість інфраструктурних і енергетичних проєктів в Україні зараз заморожені через брак коштів. Пропонований фонд дозволяє залучати фінансування від США, а згодом — і від приватних інвесторів, напряму, в обхід неефективних державних механізмів.
Його управлятиме DFC — державна фінансова установа США з досвідом роботи в десятках країн. Її участь гарантує базові стандарти прозорості, аудиту, контролю витрат.
У країні, де щороку зникають мільярди на тіньових схемах із рентою, портами та логістикою, такий підхід — не загроза, а єдиний шанс на реальну модернізацію.
Відмова — це ризик ізоляції
Публічна відмова України від угоди може стати початком стратегічного відходу США від українського питання.
Вашингтон цілком може “умити руки” і зробити ставку на стримування Росії іншими засобами — без гарантій Україні. У такому випадку ми залишимося сам на сам із Росією — за підтримки таких “спроможних” партнерів, як Велика Британія та Франція, які не мають ані ресурсів, ані політичної волі діяти рішуче.
Часу майже не залишилось
Президенту Зеленському час перестати грати в політичні ігри, зміст яких усім давно зрозумілий. Маскування відмови під “оновлений варіант”, публічне дистанціювання від теми, паралельна інформаційна атака через підконтрольні джерела — усе це виглядає як спроба одночасно не сказати «так» і не сказати «ні».
Але США — не та сторона, яку можна надовго водити за ніс.
Реальність така, що в України залишилось щонайбільше 4–6 тижнів, щоб визначитись. До літа у Вашингтоні хочуть мати зрозумілу картину: або є угода і партнерство, або його немає. І тоді — немає і подальших зобов’язань.
Зеленський має припинити гру на два фронти й почати чесний процес переговорів, відкрито сформулювати позицію України й добиватися справедливих умов — не через інтриги, а через пряму дипломатію.
У цій історії Україна повинна поводитися як партнер — відповідально і прозоро.
👉 t.me/GOPReport
#DFC #Зеленський #США #Надра #Олігархи #Відбудова
27 березня президент Зеленський заявив, що Україна отримала новий проєкт угоди зі США щодо критично важливих корисних копалин — і що він «повністю відрізняється» від попереднього.
Одночасно почалась скоординована хвиля критики: від політиків, медіа й анонімних “інсайдерів”. Це не громадська реакція — це інформаційна кампанія проти самої ідеї спільного управління активами. Її головні бенефіціари — олігархи, які десятиліттями заробляють на видобутку, транспортуванні, портах і енергетиці. Саме вони тиснуть на владу, бо бояться втратити надприбутки.
Сьогодні майже весь дохід від надр, портів і логістики проходить повз державу — він виводиться за кордон. А українці від цього не отримують нічого — ні лікарень, ні доріг, ні робочих місць.
Водночас потреба у врегулюванні управління післявоєнною реконструкцією, зокрема в енергетиці, інфраструктурі й доступі до природних ресурсів, — очевидна. І США наразі є єдиним стратегічним партнером, готовим запропонувати реальний інструмент для цього — через DFC (US International Development Finance Corporation).
Чому Україні варто серйозно поставитися до цієї угоди — навіть якщо не погоджуватись із кожним її пунктом?
Контроль США — це стратегічний захист
Присутність американського капіталу в українських активах означає не лише фінансову участь, а й політичний інтерес до їхнього захисту. Це одна з небагатьох реальних непрямих гарантій безпеки, які Україна може отримати без членства в НАТО.
США — головний донор і союзник
З початку повномасштабного вторгнення Сполучені Штати виділили Україні понад $200 млрд допомоги, з яких понад $60 млрд — уже надано напряму. Це найбільший внесок серед усіх західних партнерів. Невипадково США очікують більшої прозорості у використанні ресурсів, особливо на етапі відбудови.
Прозорий фонд як інструмент реального відновлення
Більшість інфраструктурних і енергетичних проєктів в Україні зараз заморожені через брак коштів. Пропонований фонд дозволяє залучати фінансування від США, а згодом — і від приватних інвесторів, напряму, в обхід неефективних державних механізмів.
Його управлятиме DFC — державна фінансова установа США з досвідом роботи в десятках країн. Її участь гарантує базові стандарти прозорості, аудиту, контролю витрат.
У країні, де щороку зникають мільярди на тіньових схемах із рентою, портами та логістикою, такий підхід — не загроза, а єдиний шанс на реальну модернізацію.
Відмова — це ризик ізоляції
Публічна відмова України від угоди може стати початком стратегічного відходу США від українського питання.
Вашингтон цілком може “умити руки” і зробити ставку на стримування Росії іншими засобами — без гарантій Україні. У такому випадку ми залишимося сам на сам із Росією — за підтримки таких “спроможних” партнерів, як Велика Британія та Франція, які не мають ані ресурсів, ані політичної волі діяти рішуче.
Часу майже не залишилось
Президенту Зеленському час перестати грати в політичні ігри, зміст яких усім давно зрозумілий. Маскування відмови під “оновлений варіант”, публічне дистанціювання від теми, паралельна інформаційна атака через підконтрольні джерела — усе це виглядає як спроба одночасно не сказати «так» і не сказати «ні».
Але США — не та сторона, яку можна надовго водити за ніс.
Реальність така, що в України залишилось щонайбільше 4–6 тижнів, щоб визначитись. До літа у Вашингтоні хочуть мати зрозумілу картину: або є угода і партнерство, або його немає. І тоді — немає і подальших зобов’язань.
Зеленський має припинити гру на два фронти й почати чесний процес переговорів, відкрито сформулювати позицію України й добиватися справедливих умов — не через інтриги, а через пряму дипломатію.
У цій історії Україна повинна поводитися як партнер — відповідально і прозоро.
👉 t.me/GOPReport
#DFC #Зеленський #США #Надра #Олігархи #Відбудова
👍48💯22🤣8❤4🤡3👎2😁2
WSJ: План Франції та Британії щодо розміщення військ в Україні провалився
(The Wall Street Journal)
Це — підсумок публічної дипломатичної поразки Парижа та Лондона, які спробували сформувати нову ініціативу в обхід Вашингтона, але залишились наодинці.
🔹 Що сталося:
1. США демонстративно не приїхали на саміт.
Вашингтон дистанціювався від ідеї європейського військового розгортання, не давши жодного сигналу про підтримку — навіть на рівні риторики.
2. Мелоні (Прем’єр-міністерка Італії):
«Участь Італії у можливому розміщенні військ не передбачається».
3. Міланович (Президент Хорватії):
«Хорватський солдат не поїде в Україну за жодних домовленостей».
4. Словаччина та Угорщина зайняли традиційну позицію — повна відмова від будь-якої форми залучення.
🔹 Що це означає:
• Коаліція охочих існує переважно на рівні прес-релізів.
• Франція і Британія не мають ані військово-політичної, ані моральної критичної маси, щоб формувати новий формат підтримки України без США.
• Пропозиція щодо “сил стримування” чи “миротворців” зависла в повітрі — без практичних механізмів, зростає ризик втрати довіри до подібних ініціатив узагалі.
Європа намагалась вийти з геополітичної тіні — і знову спіткнулась об Вашингтон.
США, не сказавши жодного грубого слова, де-факто заблокували будь-яку ініціативу, не гарантувавши захисту військовим контингентам, які могли би бути введені в Україну.
А без американських гарантій — жодна країна ЄС не готова ризикувати власними солдатами.
🔹 Для України:
Цей провал не заважає медіа, наближеним до Банкової,
волати про “величну перемогу” і святкувати дипломатичний прорив.
Хоча за фактом — ніхто нікуди не приїхав, нічого не гарантував, і ніхто не готовий ризикувати. Реальність не змінилась, але картинка для телеграма — є. Так і живемо.
👉 t.me/GOPReport
#WSJ #КоаліціяОхочих #Мелоні #Міланович #Зеленський #Геополітика #Республіканець
«Британія та Франція не справляються з кампанією з переконання інших європейських союзників надіслати війська в Україну для забезпечення мирного врегулювання — на тлі зростаючих сумнівів у готовності США гарантувати їхню безпеку».
(The Wall Street Journal)
Це — підсумок публічної дипломатичної поразки Парижа та Лондона, які спробували сформувати нову ініціативу в обхід Вашингтона, але залишились наодинці.
🔹 Що сталося:
1. США демонстративно не приїхали на саміт.
Вашингтон дистанціювався від ідеї європейського військового розгортання, не давши жодного сигналу про підтримку — навіть на рівні риторики.
2. Мелоні (Прем’єр-міністерка Італії):
«Участь Італії у можливому розміщенні військ не передбачається».
3. Міланович (Президент Хорватії):
«Хорватський солдат не поїде в Україну за жодних домовленостей».
4. Словаччина та Угорщина зайняли традиційну позицію — повна відмова від будь-якої форми залучення.
🔹 Що це означає:
• Коаліція охочих існує переважно на рівні прес-релізів.
• Франція і Британія не мають ані військово-політичної, ані моральної критичної маси, щоб формувати новий формат підтримки України без США.
• Пропозиція щодо “сил стримування” чи “миротворців” зависла в повітрі — без практичних механізмів, зростає ризик втрати довіри до подібних ініціатив узагалі.
Європа намагалась вийти з геополітичної тіні — і знову спіткнулась об Вашингтон.
США, не сказавши жодного грубого слова, де-факто заблокували будь-яку ініціативу, не гарантувавши захисту військовим контингентам, які могли би бути введені в Україну.
А без американських гарантій — жодна країна ЄС не готова ризикувати власними солдатами.
🔹 Для України:
Цей провал не заважає медіа, наближеним до Банкової,
волати про “величну перемогу” і святкувати дипломатичний прорив.
Хоча за фактом — ніхто нікуди не приїхав, нічого не гарантував, і ніхто не готовий ризикувати. Реальність не змінилась, але картинка для телеграма — є. Так і живемо.
👉 t.me/GOPReport
#WSJ #КоаліціяОхочих #Мелоні #Міланович #Зеленський #Геополітика #Республіканець
💯53👍5🔥2🥴1
Захід готують до великої атаки Росії
Associated Press опублікувало матеріал, який з високою ймовірністю є частиною узгодженої інформаційної кампанії напередодні весняно-літньої фази війни.
Ключові тези статті:
▪️ Росія готує широкомасштабний наступ по всій лінії фронту довжиною 1000 км — мета: посилити позиції на переговорах.
▪️ Активізовано артобстріли, розвідку, перехоплення, фіксується прибуття нових підрозділів і важкої техніки.
▪️ Покровськ названо однією з головних цілей — втрата міста ускладнить оборону Донеччини.
▪️ Наступ може тривати 6–9 місяців — майже весь 2025 рік.
▪️ Російські аналітики вірять у “вирішальний прорив” до кінця року.
Про що насправді ця стаття?
1. Підготувати українців до складної весни — щоби уникнути паніки у разі тактичних відступів.
2. Натиснути на Захід — створити термінове вікно для зброї та рішень.
3. Випередити російський наратив — тримати контроль над інформаційною картиною.
4. Виправдати можливі втрати — закласти логіку “оборони в глибину”.
Це сигнал: весна буде важкою. Росія намагатиметься переламати фронт, Україна — втримати стратегічну рівновагу до нового дипломатичного моменту.
«Республіканець» ще до публікації AP чітко вказував на підготовку до нової ескалації — коли Кремль почав розкручувати тему «удару по Суджі» на тлі:
• заяв Зеленського про «смерть Путіна»,
• дипломатичної паузи після провального саміту в Парижі,
• ідеї «зовнішнього управління» як інформаційної зброї.
«Все йде до нової ескалації. На жаль, це вигідно всім — окрім простих українців. А у них ніхто й ніколи нічого не питав».
👉 t.me/GOPReport
#аналітика #фронт #війна
Associated Press опублікувало матеріал, який з високою ймовірністю є частиною узгодженої інформаційної кампанії напередодні весняно-літньої фази війни.
Ключові тези статті:
▪️ Росія готує широкомасштабний наступ по всій лінії фронту довжиною 1000 км — мета: посилити позиції на переговорах.
▪️ Активізовано артобстріли, розвідку, перехоплення, фіксується прибуття нових підрозділів і важкої техніки.
▪️ Покровськ названо однією з головних цілей — втрата міста ускладнить оборону Донеччини.
▪️ Наступ може тривати 6–9 місяців — майже весь 2025 рік.
▪️ Російські аналітики вірять у “вирішальний прорив” до кінця року.
Про що насправді ця стаття?
1. Підготувати українців до складної весни — щоби уникнути паніки у разі тактичних відступів.
2. Натиснути на Захід — створити термінове вікно для зброї та рішень.
3. Випередити російський наратив — тримати контроль над інформаційною картиною.
4. Виправдати можливі втрати — закласти логіку “оборони в глибину”.
Це сигнал: весна буде важкою. Росія намагатиметься переламати фронт, Україна — втримати стратегічну рівновагу до нового дипломатичного моменту.
«Республіканець» ще до публікації AP чітко вказував на підготовку до нової ескалації — коли Кремль почав розкручувати тему «удару по Суджі» на тлі:
• заяв Зеленського про «смерть Путіна»,
• дипломатичної паузи після провального саміту в Парижі,
• ідеї «зовнішнього управління» як інформаційної зброї.
«Все йде до нової ескалації. На жаль, це вигідно всім — окрім простих українців. А у них ніхто й ніколи нічого не питав».
👉 t.me/GOPReport
#аналітика #фронт #війна
💯45😢23👍6❤1💩1🤓1
🔴 Випуск “Істерика дня” | Муніципальна ядерна тривога
‼️Новий рівень медіасервісу від київської мерії — тепер замість погоди на завтра вам розкажуть, куди саме прилетить ядерна боєголовка. Ексклюзив від муніципального каналу: Бровари, Бориспіль, Житомир, Вінниця. А Київ — що Київ? Звісно, улюблений канал Віталія Кличка не скаже вголос, що, на думку столичних корупціонерів, ядерна боєголовка — це, може, єдиний шанс одним ударом сховати від розслідувань чорну бухгалтерію.
👉 t.me/GOPReport
#Кличко #Комарницький #Київ #Корупція #НАБУ
‼️Новий рівень медіасервісу від київської мерії — тепер замість погоди на завтра вам розкажуть, куди саме прилетить ядерна боєголовка. Ексклюзив від муніципального каналу: Бровари, Бориспіль, Житомир, Вінниця. А Київ — що Київ? Звісно, улюблений канал Віталія Кличка не скаже вголос, що, на думку столичних корупціонерів, ядерна боєголовка — це, може, єдиний шанс одним ударом сховати від розслідувань чорну бухгалтерію.
👉 t.me/GOPReport
#Кличко #Комарницький #Київ #Корупція #НАБУ
😁50💯10👍6🔥5🤮2❤1💩1
А якщо не США — то хто? Китайський привіт.
Вище ми розглянули причини, чому Україна не повинна відмовлятися від угоди зі США щодо управління активами. Але якщо поставити запитання інакше: що буде, якщо ми таки відмовимося? Чи взагалі є альтернатива ?
Це питання звучить у політичному середовищі дедалі частіше. І не випадково: останнім часом дедалі більше українських політиків почали загравати з Китаєм. Вони натякають, що Пекін міг би замінити США у сфері відбудови, ресурсних інвестицій чи геополітичної підтримки. Давайте розберемо.
Чому Китай не розглядає Україну серйозно
За останні кілька років Китай отримав від України чіткий сигнал: ми не хочемо стратегічних відносин. Україна неодноразово демонструвала Китаю непослідовність і зневагу: спочатку продала «Мотор Січ», а потім фактично націоналізувала, не запропонувавши компенсації; вустами топчиновників неодноразово публічно звинувачувала Пекін у співпраці з Росією; за всі роки незалежності так і не сформувала жодної професійної стратегії діалогу з Китаєм — ані кадрів, ані політики. Тому варто чесно визнати: Китай нам не довіряє. І ми самі до цього доклалися.
Китай на партнерських умовах працює тільки з сильними
Китай — це не Захід. У нього немає програм безповоротної допомоги, стандартів прозорості чи принципу “інституції понад усе”. Китай — це гравець, який приходить у країну, коли бачить вигідні умови для себе.
Так було в Африці, Південно-Східній Азії, Латинській Америці. Пекін охоче інвестує, але:
• очікує прямого доступу до активів;
• веде переговори не публічно, а через політичні домовленості;
• не цікавиться внутрішніми реформами держави — тільки вигодою.
Такий підхід працює в сильних державах, які можуть виставляти власні умови.
Але Україна — не Німеччина і не Польща. Ми не маємо ані стратегії, ані ресурсної переваги, ані кадрової школи, щоб вести рівноправну гру. Тому “китайський вектор” для нас — не альтернатива, а ризик нової залежності. У слабкій державі Китай діятиме як і скрізь: отримає доступ до логістики, рентних активів, земель чи підприємств — і реалізує свої інтереси.
І не тому, що Пекін поганий. А тому, що ми — занадто слабкі, щоб диктувати правила.
Китай ніколи не піде проти Росії
Одна з ключових ілюзій українського політикуму — що Китай нейтральний, або принаймні «грає свою гру». Але це не так.
• Китай не визнав Росію агресором;
• Китай не підтримав жодну ключову резолюцію ООН;
• Китай відкрито співпрацює з РФ у стратегічних секторах;
• Китай сприймає Україну як поле гри — але не як цінність.
В очах Пекіна ми не суб’єкт. Ми просто інструмент США, з якими Китай конкурує.
Ставка на Китай — це не вихід. Це перехід в іншу реальність
Розмови про можливу “орієнтацію на Китай” часто подаються як прагматична альтернатива Заходу. Але насправді це не інший спосіб отримати інвестиції — це інша модель держави.
Китай дійсно успішно працює з низкою країн, включно з Білоруссю. Але ця співпраця базується на повній керованості з боку держави, відсутності політичної конкуренції, централізованому прийнятті рішень і нульовій прозорості.
Україна — інша. У нас багатопартійна система, сильне громадянське суспільство, відкрита медіасфера, численні бізнес-групи. Усе це несумісне з китайською моделлю “інвестицій під контроль”.
Крім того, співпраця з Китаєм не сумісна із західним порядком денним. Тому ставка на Китай — це не просто економічний маневр. Це стратегічний вибір. І питання не в тому, чи дасть Китай гроші. Питання в іншому: чи готова Україна змінити свою природу, щоб їх отримати?
Ми вже це проходили
В історії України вже була спроба відмовитися від західного вектора — і зробити ставку на Китай. У 2012–2013 роках Віктор Янукович спробував налагодити з Китаєм стратегічне партнерство та економічні відносини — як альтернативу курсу на ЄС. Усі пам’ятають, чим це закінчилось — і для нього, і для країни. Історія вже дала відповідь: Китай — не той, хто підставляє плече.
👉 t.me/GOPReport
#Зеленський #Китай #Відбудова #Янукович #Надра #Олігархи #Відбудова
Вище ми розглянули причини, чому Україна не повинна відмовлятися від угоди зі США щодо управління активами. Але якщо поставити запитання інакше: що буде, якщо ми таки відмовимося? Чи взагалі є альтернатива ?
Це питання звучить у політичному середовищі дедалі частіше. І не випадково: останнім часом дедалі більше українських політиків почали загравати з Китаєм. Вони натякають, що Пекін міг би замінити США у сфері відбудови, ресурсних інвестицій чи геополітичної підтримки. Давайте розберемо.
Чому Китай не розглядає Україну серйозно
За останні кілька років Китай отримав від України чіткий сигнал: ми не хочемо стратегічних відносин. Україна неодноразово демонструвала Китаю непослідовність і зневагу: спочатку продала «Мотор Січ», а потім фактично націоналізувала, не запропонувавши компенсації; вустами топчиновників неодноразово публічно звинувачувала Пекін у співпраці з Росією; за всі роки незалежності так і не сформувала жодної професійної стратегії діалогу з Китаєм — ані кадрів, ані політики. Тому варто чесно визнати: Китай нам не довіряє. І ми самі до цього доклалися.
Китай на партнерських умовах працює тільки з сильними
Китай — це не Захід. У нього немає програм безповоротної допомоги, стандартів прозорості чи принципу “інституції понад усе”. Китай — це гравець, який приходить у країну, коли бачить вигідні умови для себе.
Так було в Африці, Південно-Східній Азії, Латинській Америці. Пекін охоче інвестує, але:
• очікує прямого доступу до активів;
• веде переговори не публічно, а через політичні домовленості;
• не цікавиться внутрішніми реформами держави — тільки вигодою.
Такий підхід працює в сильних державах, які можуть виставляти власні умови.
Але Україна — не Німеччина і не Польща. Ми не маємо ані стратегії, ані ресурсної переваги, ані кадрової школи, щоб вести рівноправну гру. Тому “китайський вектор” для нас — не альтернатива, а ризик нової залежності. У слабкій державі Китай діятиме як і скрізь: отримає доступ до логістики, рентних активів, земель чи підприємств — і реалізує свої інтереси.
І не тому, що Пекін поганий. А тому, що ми — занадто слабкі, щоб диктувати правила.
Китай ніколи не піде проти Росії
Одна з ключових ілюзій українського політикуму — що Китай нейтральний, або принаймні «грає свою гру». Але це не так.
• Китай не визнав Росію агресором;
• Китай не підтримав жодну ключову резолюцію ООН;
• Китай відкрито співпрацює з РФ у стратегічних секторах;
• Китай сприймає Україну як поле гри — але не як цінність.
В очах Пекіна ми не суб’єкт. Ми просто інструмент США, з якими Китай конкурує.
Ставка на Китай — це не вихід. Це перехід в іншу реальність
Розмови про можливу “орієнтацію на Китай” часто подаються як прагматична альтернатива Заходу. Але насправді це не інший спосіб отримати інвестиції — це інша модель держави.
Китай дійсно успішно працює з низкою країн, включно з Білоруссю. Але ця співпраця базується на повній керованості з боку держави, відсутності політичної конкуренції, централізованому прийнятті рішень і нульовій прозорості.
Україна — інша. У нас багатопартійна система, сильне громадянське суспільство, відкрита медіасфера, численні бізнес-групи. Усе це несумісне з китайською моделлю “інвестицій під контроль”.
Крім того, співпраця з Китаєм не сумісна із західним порядком денним. Тому ставка на Китай — це не просто економічний маневр. Це стратегічний вибір. І питання не в тому, чи дасть Китай гроші. Питання в іншому: чи готова Україна змінити свою природу, щоб їх отримати?
Ми вже це проходили
В історії України вже була спроба відмовитися від західного вектора — і зробити ставку на Китай. У 2012–2013 роках Віктор Янукович спробував налагодити з Китаєм стратегічне партнерство та економічні відносини — як альтернативу курсу на ЄС. Усі пам’ятають, чим це закінчилось — і для нього, і для країни. Історія вже дала відповідь: Китай — не той, хто підставляє плече.
👉 t.me/GOPReport
#Зеленський #Китай #Відбудова #Янукович #Надра #Олігархи #Відбудова
👍30💯9❤3👎3🤣2
FT: Війна в Україні має тривати, щоб Росія не загрожувала Естонії та Литві. Тобто, у країнах Балтії визнають: якщо війна в Україні зупиниться — вони наступні. А отже, українці мають далі вмирати, щоб захистити мешканців гордих балтійських республік. Але як тільки доходить до справи — зброї, грошей, систем ППО — Балтія раптово згадує про «внутрішні обмеження». Замість танків — тривожні колонки у Financial Times. Замість ракет — моральна підтримка й «глибоке занепокоєння». Виходить, що українці мають помирати, аби Вільнюс і Таллінн спали спокійно.
Україна — не пожежна команда Європи Ми вже три роки тримаємо фронт — і свій, і чужий. Але війна — це не догма. Тож, може, досить? Може, тепер нехай самі повоюють? Якщо їм так страшно — вперед, на нуль.
👉 t.me/GOPReport
Україна — не пожежна команда Європи Ми вже три роки тримаємо фронт — і свій, і чужий. Але війна — це не догма. Тож, може, досить? Може, тепер нехай самі повоюють? Якщо їм так страшно — вперед, на нуль.
👉 t.me/GOPReport
Telegram
Республіканець | Make Ukraine Great Again
🇺🇦 РЕСПУБЛІКАНЕЦЬ | MAKE UKRAINE GREAT AGAIN 🇺🇦
Без компромісів. Без ілюзій. Україна переможе тільки тоді, коли стане сильною.
📩 Контакт: @GOPReport_bot
Без компромісів. Без ілюзій. Україна переможе тільки тоді, коли стане сильною.
📩 Контакт: @GOPReport_bot
💯102🤮21🤨6👍2⚡1😁1💩1🖕1
🇺🇸 Що таке MAGA і з чим її їдять?
«Трамп — це просто популіст». «Трамп — проросійський клоун». «Трамп — бізнесмен, якому начхати на політику». Ці пояснення — зручні, але тупі. Бо за Трампом стоїть ідеологічна революція, яка змінює Захід зсередини. У самих ідеологів MAGA немає єдиної «доктрини». Але якщо глянути на публікації в головних інформаційних ресурсах республіканців — Claremont Institute, American Mind, Compact, Breitbart, Revolver — то ми побачимо шість ключових напрямів, які формують нову праву стратегію в США:
1. American nationalism / economic sovereignty
→ Протекціонізм, власна промисловість, незалежність від глобалістів.
2. Strong borders & law and order
→ Суверенітет, жорстка міграційна політика, “Америка — не готель”.
3. Post-liberal moral order / Christianity
→ Релігія, родина, порядок — замість прав без істини.
4. Anti-globalism / anti-Woke / anti-Davos
→ Війна проти транснаціональних еліт, «зеленого курсу» і woke-диктатури.
5. Technological autonomy / parallel institutions
→ Альтернативні платформи, цифровий суверенітет, відмова від Big Tech-контролю.
6. America First Foreign Policy
→ Антиінтервенціонізм, мінімізація закордонних авантюр, тільки свої інтереси.
Якщо ми хочемо зрозуміти, як реально працює MAGA, треба подивитися на конкретні середовища і людей, які формують цей рух і впливають на рішення Трампа.
Тоді ми побачимо чітку архітектуру: 4 опори (Foundations) і 3 двигуни мобілізації (Drivers)
🔧 Опори MAGA — те, на чому тримається вся конструкція:
1. Економічний націоналізм Стіва Беннона
→ Боротьба за повернення робочих місць в Америку, протекціонізм, закриття ринків для Китаю.
→ Саме Беннон перетворив MAGA на рух проти глобалістських еліт.
2. Філософія політичної сили Карла Шмітта
→ Політика — це не про компроміси, а про вибір: хто свій, а хто ворог.
→ Шмітт називає сувереном того, хто здатен не лише приймати рішення у виняткових обставинах,
а й визнати їх винятковими — і взяти на себе відповідальність за дію поза правилами.
3. Технолібертаріанці з ідеями Рене Жерара
→ Пітер Тіль (співзасновник PayPal і донор Трампа) вважає, що Жерар — головний мислитель нашого часу.
→ Рене Жерар був французьким філософом, який пояснив, як суспільства створюють конфлікти, копіюючи бажання одне одного, і знімають напругу через жертовного цапа.
→ Саме тому MAGA бачить себе як рух, який не дозволить перетворити себе на жертву системи.
4. Християнський фундаменталізм нового типу
→ Це не просто церква — це політична армія.
→ Трамп для них — не ідеал, а інструмент духовної війни: між світом порядку і світом гріха, між традицією і декадансом.
⚡️ Що змушує цю систему діяти? Три двигуни MAGA:
1. Глибоке переконання: або ми — або нас
→ Це не гасло. Це світогляд. Вижити може тільки той, хто контролює. Інші — будуть знищені.
2. Постліберальна критика Просвітництва
→ Права без правди нічого не варті. Свобода без порядку — це хаос.
→ Род Дреер, Анджело Кодвіла, Патрік Дінін — ідеологи, які доводять: лібералізм себе вичерпав.
3. Культурна реакція проти woke-ідеології
→ Найбільш публічний фронт MAGA.
→ Проти диктатури меншин, проти cancel culture, проти мовчання “білого американця”, якого змусили каятись за саме існування.
🧠 Висновок:
MAGA — це не просто лозунг. Це бойова система мислення.
🔧 4 опори. ⚡️ 3 двигуни.
І поки українські еліти цього не зрозуміють —
вони говоритимуть з Трампом мовою, якої він не чує.
📚 Цей цикл — про те, що таке MAGA. І головне — що Україна має з цього взяти.
👉 Підписуйтесь, щоб не пропустити наступні частини: t.me/GOPReport
🔜 Далі: Американський націоналізм нового типу
#Трампізм #Ідеології #MAGA
«Трамп — це просто популіст». «Трамп — проросійський клоун». «Трамп — бізнесмен, якому начхати на політику». Ці пояснення — зручні, але тупі. Бо за Трампом стоїть ідеологічна революція, яка змінює Захід зсередини. У самих ідеологів MAGA немає єдиної «доктрини». Але якщо глянути на публікації в головних інформаційних ресурсах республіканців — Claremont Institute, American Mind, Compact, Breitbart, Revolver — то ми побачимо шість ключових напрямів, які формують нову праву стратегію в США:
1. American nationalism / economic sovereignty
→ Протекціонізм, власна промисловість, незалежність від глобалістів.
2. Strong borders & law and order
→ Суверенітет, жорстка міграційна політика, “Америка — не готель”.
3. Post-liberal moral order / Christianity
→ Релігія, родина, порядок — замість прав без істини.
4. Anti-globalism / anti-Woke / anti-Davos
→ Війна проти транснаціональних еліт, «зеленого курсу» і woke-диктатури.
5. Technological autonomy / parallel institutions
→ Альтернативні платформи, цифровий суверенітет, відмова від Big Tech-контролю.
6. America First Foreign Policy
→ Антиінтервенціонізм, мінімізація закордонних авантюр, тільки свої інтереси.
Якщо ми хочемо зрозуміти, як реально працює MAGA, треба подивитися на конкретні середовища і людей, які формують цей рух і впливають на рішення Трампа.
Тоді ми побачимо чітку архітектуру: 4 опори (Foundations) і 3 двигуни мобілізації (Drivers)
🔧 Опори MAGA — те, на чому тримається вся конструкція:
1. Економічний націоналізм Стіва Беннона
→ Боротьба за повернення робочих місць в Америку, протекціонізм, закриття ринків для Китаю.
→ Саме Беннон перетворив MAGA на рух проти глобалістських еліт.
2. Філософія політичної сили Карла Шмітта
→ Політика — це не про компроміси, а про вибір: хто свій, а хто ворог.
→ Шмітт називає сувереном того, хто здатен не лише приймати рішення у виняткових обставинах,
а й визнати їх винятковими — і взяти на себе відповідальність за дію поза правилами.
3. Технолібертаріанці з ідеями Рене Жерара
→ Пітер Тіль (співзасновник PayPal і донор Трампа) вважає, що Жерар — головний мислитель нашого часу.
→ Рене Жерар був французьким філософом, який пояснив, як суспільства створюють конфлікти, копіюючи бажання одне одного, і знімають напругу через жертовного цапа.
→ Саме тому MAGA бачить себе як рух, який не дозволить перетворити себе на жертву системи.
4. Християнський фундаменталізм нового типу
→ Це не просто церква — це політична армія.
→ Трамп для них — не ідеал, а інструмент духовної війни: між світом порядку і світом гріха, між традицією і декадансом.
⚡️ Що змушує цю систему діяти? Три двигуни MAGA:
1. Глибоке переконання: або ми — або нас
→ Це не гасло. Це світогляд. Вижити може тільки той, хто контролює. Інші — будуть знищені.
2. Постліберальна критика Просвітництва
→ Права без правди нічого не варті. Свобода без порядку — це хаос.
→ Род Дреер, Анджело Кодвіла, Патрік Дінін — ідеологи, які доводять: лібералізм себе вичерпав.
3. Культурна реакція проти woke-ідеології
→ Найбільш публічний фронт MAGA.
→ Проти диктатури меншин, проти cancel culture, проти мовчання “білого американця”, якого змусили каятись за саме існування.
🧠 Висновок:
MAGA — це не просто лозунг. Це бойова система мислення.
🔧 4 опори. ⚡️ 3 двигуни.
І поки українські еліти цього не зрозуміють —
вони говоритимуть з Трампом мовою, якої він не чує.
📚 Цей цикл — про те, що таке MAGA. І головне — що Україна має з цього взяти.
👉 Підписуйтесь, щоб не пропустити наступні частини: t.me/GOPReport
🔜 Далі: Американський націоналізм нового типу
#Трампізм #Ідеології #MAGA
👍64❤8😁3👎2👏2💯1
Вибори по-Зеленськи: спецоперація чи пастка?
The Economist повідомляє: Володимир Зеленський вже готує президентські вибори — на початок липня, одразу після можливого скасування воєнного стану 9 травня. За даними видання, рішення було ухвалене минулого тижня. Мета — застати опозицію зненацька.
(The Economist, березень 2025)
❓ Що це може означати?
Три версії — і всі небезпечні.
1. Це правда. Зеленський реально готує вибори.
Якщо це справжній злив із Банкової, тоді:
• Зеленський запускає спецоперацію з продовження влади;
• мета — провести вибори до осені, поки фронт не посипався, Захід не відвернувся, а опозиція не оговталась;
• це буде не кампанія, а бліцкриг — 60 днів на “оформлення мандату” поки парламент вирішує, чи продовжувати воєнний стан.
Підсумок:
Зеленський перетворює вибори на інструмент утримання влади.
Мова не про демократію — мова про форсовану легалізацію режиму.
Це ставка «все або нічого» від людини, яка боїться майбутнього без посади.
2. Це провокація самого Зеленського. Він перевіряє реакцію.
Якщо це контрольований вкид ОП, тоді Зеленський лякає Захід виборами, щоб:
• отримати більше грошей;
• добитися більшої лояльності;
• уникнути критики за авторитаризм;
• водночас це сигнал елітам: “Я все ще керую. Не шукайте заміну.”
Підсумок:
Це гра в псевдодемократію.
Зеленський не планує виборів — він тестує, кого й наскільки це налякає.
Він хоче зберегти контроль, не відкриваючи реальну політичну конкуренцію.
3. Це провокація проти Зеленського. Захід або еліти розставляють пастку.
Якщо стаття — це вкидання ззовні, тоді:
• Зеленського провокують на фальстарт: запусти вибори — отримаєш дискредитацію;
• сигнал опозиції й Вашингтону: “Настав час діяти. Інакше Банкова закриє гру.”
• сам факт “утечки” робить будь-яке голосування в майбутньому сумнівним за замовчуванням.
Підсумок:
Це пастка. Якщо Зеленський клюне — його зроблять токсичним.
Якщо не клюне — виглядатиме слабким.
Це перший акт у війні не за посаду, а за майбутню легітимність.
📌 Виборів поки немає. Але вже йде боротьба за контроль над самим поняттям “вибори”.
• 5 травня — точка правди: бути чи не бути виборам.
• До цього — стежимо за активністю еліт, ЦВК та сигналами ззовні.
• Після цього — карти буде розкрито: або виборчий бліцкриг, або велика гра за транзит влади.
Ситуація з “вкиданням про вибори” — це не про вибори.
Це — зіткнення стратегій виживання.
• Зеленський хоче залишитися в грі, навіть якщо це буде гра без правил.
• Захід хоче залишитися господарем поля, навіть якщо гравці змінюються.
• Елітам потрібен якір — і вони чекають, хто дасть гарантії.
Зараз вирішується не просто “коли голосувати”. Зараз вирішується, хто і як керуватиме Україною в повоєнні роки.
👉 t.me/GOPReport
The Economist повідомляє: Володимир Зеленський вже готує президентські вибори — на початок липня, одразу після можливого скасування воєнного стану 9 травня. За даними видання, рішення було ухвалене минулого тижня. Мета — застати опозицію зненацька.
“Президент України доручив своїй команді підготувати вибори на випадок припинення вогню. Перше підтвердження може з’явитися вже 5 травня — у день, коли Верховна Рада має проголосувати за продовження або скасування воєнного стану.”
(The Economist, березень 2025)
❓ Що це може означати?
Три версії — і всі небезпечні.
1. Це правда. Зеленський реально готує вибори.
Якщо це справжній злив із Банкової, тоді:
• Зеленський запускає спецоперацію з продовження влади;
• мета — провести вибори до осені, поки фронт не посипався, Захід не відвернувся, а опозиція не оговталась;
• це буде не кампанія, а бліцкриг — 60 днів на “оформлення мандату” поки парламент вирішує, чи продовжувати воєнний стан.
Підсумок:
Зеленський перетворює вибори на інструмент утримання влади.
Мова не про демократію — мова про форсовану легалізацію режиму.
Це ставка «все або нічого» від людини, яка боїться майбутнього без посади.
2. Це провокація самого Зеленського. Він перевіряє реакцію.
Якщо це контрольований вкид ОП, тоді Зеленський лякає Захід виборами, щоб:
• отримати більше грошей;
• добитися більшої лояльності;
• уникнути критики за авторитаризм;
• водночас це сигнал елітам: “Я все ще керую. Не шукайте заміну.”
Підсумок:
Це гра в псевдодемократію.
Зеленський не планує виборів — він тестує, кого й наскільки це налякає.
Він хоче зберегти контроль, не відкриваючи реальну політичну конкуренцію.
3. Це провокація проти Зеленського. Захід або еліти розставляють пастку.
Якщо стаття — це вкидання ззовні, тоді:
• Зеленського провокують на фальстарт: запусти вибори — отримаєш дискредитацію;
• сигнал опозиції й Вашингтону: “Настав час діяти. Інакше Банкова закриє гру.”
• сам факт “утечки” робить будь-яке голосування в майбутньому сумнівним за замовчуванням.
Підсумок:
Це пастка. Якщо Зеленський клюне — його зроблять токсичним.
Якщо не клюне — виглядатиме слабким.
Це перший акт у війні не за посаду, а за майбутню легітимність.
📌 Виборів поки немає. Але вже йде боротьба за контроль над самим поняттям “вибори”.
• 5 травня — точка правди: бути чи не бути виборам.
• До цього — стежимо за активністю еліт, ЦВК та сигналами ззовні.
• Після цього — карти буде розкрито: або виборчий бліцкриг, або велика гра за транзит влади.
Ситуація з “вкиданням про вибори” — це не про вибори.
Це — зіткнення стратегій виживання.
• Зеленський хоче залишитися в грі, навіть якщо це буде гра без правил.
• Захід хоче залишитися господарем поля, навіть якщо гравці змінюються.
• Елітам потрібен якір — і вони чекають, хто дасть гарантії.
Зараз вирішується не просто “коли голосувати”. Зараз вирішується, хто і як керуватиме Україною в повоєнні роки.
👉 t.me/GOPReport
👍50💯12❤4🔥2
А якщо не США — то хто? Європейський вибір під мікроскопом
Після аналізу варіантів зі США і Китаєм логічно звернутися до ще одного можливого вектора — Європейського Союзу. Саме ЄС був політичною орієнтацією України протягом десятиліть. Але чи може він реально замінити США у безпеці, інвестиціях і відбудові? Подивімось уважно.
ЄС — партнер, але не лідер
У ЄС немає армії, єдиної зовнішньої політики чи централізованої стратегії щодо третіх країн. Усе залежить від 27 національних урядів — це виключає швидкі рішення та стратегічну відповідальність. Підтримка України часто була реактивною або локальною (Польща, Балтія). Європейська «солідарність» — це радше балансування між страхом перед РФ, економікою та внутрішньою політикою.
Інвестиції — після реформ
ЄС фінансує лише після виконання умов. Допомога — це звіти, узгодження й, найчастіше, кредити. В ЄС немає аналога DFC, здатного стратегічно інвестувати в українську інфраструктуру. Існує лише «координаційна платформа донорів» — без реальних повноважень.
Безпека: лише слова
ЄС не може гарантувати безпеку. Франція й Німеччина виступають за «мир» будь-якою ціною, навіть за рахунок України. НАТО — тема табу. Фактично, ЄС — це парасоля, а не щит.
Інфраструктура і ресурси: втрачені шанси
ЄС на 98% залежить від китайських рідкоземельних металів, але нічого не зробив для розвитку цього сектору в Україні за 11 роїв після підписання угоди про Асоціацію. Хоча міг. Але ЄС діє лише в кризу — а не на випередження.
Політична слабкість і бюрократія
У ЄС немає лідера. Урсула фон дер Ляєн, Кая Каллас — це технократи, а не стратеги. Їх роль — адмініструвати, а не очолювати. Європейська політика — це компроміс, а не рішення.
Україна — не пріоритет
У Брюсселі Україну сприймають як проблему для менеджменту, а не шанс для прориву. Ніхто не збирається будувати з нами новий порядок — лише зберігати старий.
Перспектива вступу — довга й невизначена
Статус кандидата — важливий, але це ще не вступ. Приклад Балкан і Турції доводить: чекати можна десятиліттями. Останні заяви про те, що українське сільське господарство потребує половини бюджету агросектору ЄС — фактично означають замороження питання членства.
ЄС може бути партнером. Але він не замінить США
ЄС — важливий партнер для реформ і торгівлі. Але він не замінить США як джерело безпеки, зброї, інвестицій і стратегічного бачення. Головне — в ЄС немає волі. Це інституція стабільності, а не змін.
Тому Україні потрібні і США, і ЄС. Але ставка лише на Європу — це ставка на повільну гру без гарантій. А часу в нас немає.
👉 t.me/GOPReport
#Зеленський #Китай #США #ЄС #Відбудова #Надра
Після аналізу варіантів зі США і Китаєм логічно звернутися до ще одного можливого вектора — Європейського Союзу. Саме ЄС був політичною орієнтацією України протягом десятиліть. Але чи може він реально замінити США у безпеці, інвестиціях і відбудові? Подивімось уважно.
ЄС — партнер, але не лідер
У ЄС немає армії, єдиної зовнішньої політики чи централізованої стратегії щодо третіх країн. Усе залежить від 27 національних урядів — це виключає швидкі рішення та стратегічну відповідальність. Підтримка України часто була реактивною або локальною (Польща, Балтія). Європейська «солідарність» — це радше балансування між страхом перед РФ, економікою та внутрішньою політикою.
Інвестиції — після реформ
ЄС фінансує лише після виконання умов. Допомога — це звіти, узгодження й, найчастіше, кредити. В ЄС немає аналога DFC, здатного стратегічно інвестувати в українську інфраструктуру. Існує лише «координаційна платформа донорів» — без реальних повноважень.
Безпека: лише слова
ЄС не може гарантувати безпеку. Франція й Німеччина виступають за «мир» будь-якою ціною, навіть за рахунок України. НАТО — тема табу. Фактично, ЄС — це парасоля, а не щит.
Інфраструктура і ресурси: втрачені шанси
ЄС на 98% залежить від китайських рідкоземельних металів, але нічого не зробив для розвитку цього сектору в Україні за 11 роїв після підписання угоди про Асоціацію. Хоча міг. Але ЄС діє лише в кризу — а не на випередження.
Політична слабкість і бюрократія
У ЄС немає лідера. Урсула фон дер Ляєн, Кая Каллас — це технократи, а не стратеги. Їх роль — адмініструвати, а не очолювати. Європейська політика — це компроміс, а не рішення.
Україна — не пріоритет
У Брюсселі Україну сприймають як проблему для менеджменту, а не шанс для прориву. Ніхто не збирається будувати з нами новий порядок — лише зберігати старий.
Перспектива вступу — довга й невизначена
Статус кандидата — важливий, але це ще не вступ. Приклад Балкан і Турції доводить: чекати можна десятиліттями. Останні заяви про те, що українське сільське господарство потребує половини бюджету агросектору ЄС — фактично означають замороження питання членства.
ЄС може бути партнером. Але він не замінить США
ЄС — важливий партнер для реформ і торгівлі. Але він не замінить США як джерело безпеки, зброї, інвестицій і стратегічного бачення. Головне — в ЄС немає волі. Це інституція стабільності, а не змін.
Тому Україні потрібні і США, і ЄС. Але ставка лише на Європу — це ставка на повільну гру без гарантій. А часу в нас немає.
👉 t.me/GOPReport
#Зеленський #Китай #США #ЄС #Відбудова #Надра
👏28👍17❤4💩1💯1
🇺🇸 The New York Times: Це була наша війна — і Україна її програла
📰 The New York Times — ліберальне про-демократичне медіа, близьке до Байдена і загалом до демократів. Цей текст — не розслідування. Це — політична операція. Стаття - офіційне зізнання, що США були повноцінною стороною війни. І водночас — підступний удар: по Трампу, по Путіну, по Києву.
🔥 Про що насправді цей текст?
1️⃣ Америка керувала війною
З військової бази США у німецькому Вісбадені діяв секретний штаб:
🔸 передача розвідданих
🔸 керування ударами HIMARS
🔸 планування наступів
👉 Це не “допомога” — це війна США проти РФ руками України.
2️⃣ Україна — винна у провалі
🔻 Розкол Залужний – Сирський
🔻 Особисте втручання Зеленського
🔻 Ігнорування порад союзників
👉 Посил: “Ми дали їм усе. Але вони самі все зруйнували”
3️⃣ Публічне попередження Трампу
“Ти хочеш вийти з цієї війни? Тепер увесь світ знає — це наша війна.
Якщо США підуть, це буде їхня капітуляція.”
👉 Це тонкий шантаж — зробити мир із Путіним політично неможливим для Трампа.
4️⃣ Гра проти Путіна
“Ти програвав не Києву — ти програвав нам.”
👉 США хочуть зняти з України суб’єктність і монополізувати мирну угоду.
5️⃣ Імідж супердержави
Америка демонструє свою модель війни майбутнього:
🔸 жодного солдата
🔸 повний контроль
🔸 технології та глобальний вплив
📌 Висновок:
Цей текст — не розслідування. Це політична операція з кількома цілями:
🔹 Виправдати адміністрацію Байдена
🔹 Поставити пастку Трампу
🔹 Натиснути на Путіна
🔹 І винести вирок Україні:
“Політичне та військове керівництво не впоралось. Тепер граємо без них.”
🧠 Цей матеріал треба читати не як репортаж — а як інструкцію до нової геополітичної епохи.
Важливе питання:
А де Британія? Це найгучніша фігура замовчування у всьому тексті. Її тінь пояснює головне “відхилення” всієї історії — Залужного, який діяв так, ніби підпорядковувався не Вашингтону, а Лондону.
📎 Читати виклад українською (3 частини):
🔘 Частина 1 – Початок партнерства
🔘 Частина 2 – Жовтень–листопад 2022
🔘 Частина 3 – Весна–літо 2023: Точка неповернення
📎 Оригінал англійською:
🔘 Перейти до статті
👉 t.me/GOPReport
#NYT #США #Війна #Партнерство #Зеленський #Залужний #Сирський #Вісбаден #Байден #Трамп #Путін #ATACMS #HIMARS #Контрнаступ #Геополітика #Україна2024
📰 The New York Times — ліберальне про-демократичне медіа, близьке до Байдена і загалом до демократів. Цей текст — не розслідування. Це — політична операція. Стаття - офіційне зізнання, що США були повноцінною стороною війни. І водночас — підступний удар: по Трампу, по Путіну, по Києву.
🔥 Про що насправді цей текст?
1️⃣ Америка керувала війною
З військової бази США у німецькому Вісбадені діяв секретний штаб:
🔸 передача розвідданих
🔸 керування ударами HIMARS
🔸 планування наступів
👉 Це не “допомога” — це війна США проти РФ руками України.
2️⃣ Україна — винна у провалі
🔻 Розкол Залужний – Сирський
🔻 Особисте втручання Зеленського
🔻 Ігнорування порад союзників
👉 Посил: “Ми дали їм усе. Але вони самі все зруйнували”
3️⃣ Публічне попередження Трампу
“Ти хочеш вийти з цієї війни? Тепер увесь світ знає — це наша війна.
Якщо США підуть, це буде їхня капітуляція.”
👉 Це тонкий шантаж — зробити мир із Путіним політично неможливим для Трампа.
4️⃣ Гра проти Путіна
“Ти програвав не Києву — ти програвав нам.”
👉 США хочуть зняти з України суб’єктність і монополізувати мирну угоду.
5️⃣ Імідж супердержави
Америка демонструє свою модель війни майбутнього:
🔸 жодного солдата
🔸 повний контроль
🔸 технології та глобальний вплив
📌 Висновок:
Цей текст — не розслідування. Це політична операція з кількома цілями:
🔹 Виправдати адміністрацію Байдена
🔹 Поставити пастку Трампу
🔹 Натиснути на Путіна
🔹 І винести вирок Україні:
“Політичне та військове керівництво не впоралось. Тепер граємо без них.”
🧠 Цей матеріал треба читати не як репортаж — а як інструкцію до нової геополітичної епохи.
Важливе питання:
А де Британія? Це найгучніша фігура замовчування у всьому тексті. Її тінь пояснює головне “відхилення” всієї історії — Залужного, який діяв так, ніби підпорядковувався не Вашингтону, а Лондону.
📎 Читати виклад українською (3 частини):
🔘 Частина 1 – Початок партнерства
🔘 Частина 2 – Жовтень–листопад 2022
🔘 Частина 3 – Весна–літо 2023: Точка неповернення
📎 Оригінал англійською:
🔘 Перейти до статті
👉 t.me/GOPReport
#NYT #США #Війна #Партнерство #Зеленський #Залужний #Сирський #Вісбаден #Байден #Трамп #Путін #ATACMS #HIMARS #Контрнаступ #Геополітика #Україна2024
Telegraph
The New York Times: Партнерство: таємна історія воєнного конфлікту в Україні
Це нерозказана історія про приховану роль Америки у воєнних операціях України проти російської армії. ▪️Весняного ранку, через два місяці після вторгнення армії Володимира Путіна в Україну, колона автомобілів без розпізнавальних знаків під’їхала до розі…
👍39🤔4❤3💩1🤣1
Трамп попередив Зеленського: якщо Україна відмовиться від угоди щодо надр — будуть “великі проблеми”
Президент США Дональд Трамп різко висловився щодо спроб Володимира Зеленського переглянути угоду про спільне управління українськими родовищами рідкоземельних металів. За словами Трампа, наслідки для Києва можуть бути серйозними:
— заявив президент США.
Таким чином, Білий дім чітко дає зрозуміти: перегляд домовленостей з Вашингтоном буде сприйнято як ворожий крок.
Раніше «Республіканець» детально проаналізував можливі наслідки відмови від американської угоди:
https://news.1rj.ru/str/GOPReport/203
#Трамп #Зеленський #угода #надра #США #НАТО
Президент США Дональд Трамп різко висловився щодо спроб Володимира Зеленського переглянути угоду про спільне управління українськими родовищами рідкоземельних металів. За словами Трампа, наслідки для Києва можуть бути серйозними:
«І, до речі, думаю, що Зеленський зараз намагається відмовитися від угоди щодо рідкоземельних металів. Якщо він це зробить… Зараз він каже: “Ну, знаєте, я хочу переглянути умови”. Він хоче стати членом НАТО. Але він ніколи не повинен ним стати. І він це розуміє. Тож якщо він хоче переглянути угоду — у нього великі проблеми»,
— заявив президент США.
Таким чином, Білий дім чітко дає зрозуміти: перегляд домовленостей з Вашингтоном буде сприйнято як ворожий крок.
Раніше «Республіканець» детально проаналізував можливі наслідки відмови від американської угоди:
https://news.1rj.ru/str/GOPReport/203
#Трамп #Зеленський #угода #надра #США #НАТО
👍44🔥15❤2💩2
🇺🇸 Американський націоналізм нового типу
Націоналізм Трампа — це не «Америка понад усе» в стилі 50-х. Це — економічна війна за суверенітет, яку ведуть не проти світу, а проти глобальної фінансової системи, що зрадила саму Америку.
— Дональд Трамп
🔧 Стів Беннон називає це «економічним націоналізмом».
І це не лозунг, а стратегія виживання:
– повернення виробництва в США
– вихід із токсичних торгових угод
– мита на імпорт
– атака на корпорації, які заробляють у Китаї, але не платять податки вдома
«Це війна за виживання нації. Якщо ми не повернемо контроль над економікою, ми втратимо країну»
— Стів Беннон
📉 Що не так із «вільною торгівлею»?
Вона працювала так:
– виробництво → в Китай
– товари → дешевші
– прибуток → у глобальних корпорацій
– середній клас → без роботи
Це не економіка — це обезкровлення нації.
🛠 MAGA каже: досить.
– виробництво → додому
– держава → субсидіює своїх
– ринок → не святе
– нація → понад транснаціональні інтереси
🧠 Беннон називає це «класовою війною згори вниз».
Не марксистською — а націоналістичною.
Ціль — повернути владу тим, хто будує, а не спекулює.
🇺🇸 Америка в цьому світогляді — це не філія глобального бізнесу.
Це політична спільнота, яка має право:
– відмовити іншим
– захищати своїх
– обирати, з ким торгувати і на яких умовах
⚖️ Але є й проблеми:
🎭 Боротьба за державу ведеться в умовах, коли державу давно контролюють корпорації.
📌 Часто економічний націоналізм лишається риторикою без реального індустріального прориву.
📚 Хочеш глибше?
Ось добірка книг, журналів, подкастів і статей, які читають у середовищі MAGA:
👉 telegra.ph/MAGA–ЕКОНОМІЧНИЙ-НАЦІОНАЛІЗМ–ЩО-ЧИТАТИ
🎯 Українці часто бачать у Трампі тільки цирк.
Але економічний націоналізм — його головна зброя.
І якщо ми думаємо, що виживе той, хто «зручний для інвестора» — ми приречені.
📚 Цей цикл — про те, що таке MAGA. І головне — що Україна має з цього взяти. 🔙 Перша частина серії — Що таке MAGA і з чим її їдять:
👉 https://news.1rj.ru/str/GOPReport/209
👉 Підписуйтесь, щоб не пропустити наступні частини: t.me/GOPReport
🔜 Далі: Карл Шмітт і політика як війна
#Трампізм #Ідеології #MAGA #Націоналізм
Націоналізм Трампа — це не «Америка понад усе» в стилі 50-х. Це — економічна війна за суверенітет, яку ведуть не проти світу, а проти глобальної фінансової системи, що зрадила саму Америку.
«Америка більше не буде економічною колонією для світу. Ми повернемо виробництво, повернемо контроль і повернемо гідність»
— Дональд Трамп
🔧 Стів Беннон називає це «економічним націоналізмом».
І це не лозунг, а стратегія виживання:
– повернення виробництва в США
– вихід із токсичних торгових угод
– мита на імпорт
– атака на корпорації, які заробляють у Китаї, але не платять податки вдома
«Це війна за виживання нації. Якщо ми не повернемо контроль над економікою, ми втратимо країну»
— Стів Беннон
📉 Що не так із «вільною торгівлею»?
Вона працювала так:
– виробництво → в Китай
– товари → дешевші
– прибуток → у глобальних корпорацій
– середній клас → без роботи
Це не економіка — це обезкровлення нації.
🛠 MAGA каже: досить.
– виробництво → додому
– держава → субсидіює своїх
– ринок → не святе
– нація → понад транснаціональні інтереси
🧠 Беннон називає це «класовою війною згори вниз».
Не марксистською — а націоналістичною.
Ціль — повернути владу тим, хто будує, а не спекулює.
🇺🇸 Америка в цьому світогляді — це не філія глобального бізнесу.
Це політична спільнота, яка має право:
– відмовити іншим
– захищати своїх
– обирати, з ким торгувати і на яких умовах
⚖️ Але є й проблеми:
🎭 Боротьба за державу ведеться в умовах, коли державу давно контролюють корпорації.
📌 Часто економічний націоналізм лишається риторикою без реального індустріального прориву.
📚 Хочеш глибше?
Ось добірка книг, журналів, подкастів і статей, які читають у середовищі MAGA:
👉 telegra.ph/MAGA–ЕКОНОМІЧНИЙ-НАЦІОНАЛІЗМ–ЩО-ЧИТАТИ
🎯 Українці часто бачать у Трампі тільки цирк.
Але економічний націоналізм — його головна зброя.
І якщо ми думаємо, що виживе той, хто «зручний для інвестора» — ми приречені.
📚 Цей цикл — про те, що таке MAGA. І головне — що Україна має з цього взяти. 🔙 Перша частина серії — Що таке MAGA і з чим її їдять:
👉 https://news.1rj.ru/str/GOPReport/209
👉 Підписуйтесь, щоб не пропустити наступні частини: t.me/GOPReport
🔜 Далі: Карл Шмітт і політика як війна
#Трампізм #Ідеології #MAGA #Націоналізм
👍30❤7🙏5
Мазохісти з Банкової
Канал «Карточный офис», що входить у пул Банкової і курується Зарівною — радницею Єрмака, повідомляє:
По-перше — це вигадка. Брехня. Немає жодних підтверджень розмови Мерца з Трампом.
Навіщо Банкова вкидає подібне? Щоб створити ілюзію, ніби Трампа вже поставили на місце, і можна не боятись: мовляв, “навіть німці його принизили”. Це дешевий самозаспокійливий наратив для Telegram-рефлексотерапії. Для тих, хто ковтає все без перевірки.
Але є одна проблема. Люди з команди Трампа, включно з Маском, читають це. І бачать, як українська влада бреше — не публічно, а «на внутрішню аудиторію». Тож такі тупі вкиди мають наслідки.
Брехня, адресована своїм, виходить назовні. І Трамп — не Байден. Він не пробачає зневагу. Особливо коли його виставляють приниженим, та ще й німцями.
Зеленський і його технологи грають у дешеві провокації, а потім дивуються, чому втрачають підтримку. Бо Трамп бачить: тут йому не союзники, а маніпулятори.
Ми попереджали: не можна тримати американського президента за ідіота. Навіть у Telegram.
І ще одне. Якщо Трамп вирішить відповісти, то ні в одній українській аптеці, навіть у всіх разом узятих, не знайдеться стільки вазеліну, щоб безболісно пережити наслідки таких тупих вкидів.
Хоча, можливо, Зеленському сподобалося те, що відбувалося під час його останніх відвідин Овального кабінету. І він просто хоче ще.
Бо складно повірити, що помічниця Єрмака розміщує цю ахінею на каналі тільки для того, щоб її прочитав сам Зеленський.
Хоча… знаючи наших, можна вже нічому не дивуватись.
👉 t.me/GOPReport
#Банкова #Зарівна #Єрмак #Трамп #Мерц #деза #маніпуляція #вазелін #MAGA #Зеленський #США
Канал «Карточный офис», що входить у пул Банкової і курується Зарівною — радницею Єрмака, повідомляє:
«Мерц поговорил с Трампом. Так Дональда еще не пороли. Вывод военных США из Европы, возвращение Германии ЯО, разрыв всех деловых отношений Германии и США, никакой демилитаризации Украины, никаких возвращений “Северных потоков”, никакой отмены санкций против России».
По-перше — це вигадка. Брехня. Немає жодних підтверджень розмови Мерца з Трампом.
Навіщо Банкова вкидає подібне? Щоб створити ілюзію, ніби Трампа вже поставили на місце, і можна не боятись: мовляв, “навіть німці його принизили”. Це дешевий самозаспокійливий наратив для Telegram-рефлексотерапії. Для тих, хто ковтає все без перевірки.
Але є одна проблема. Люди з команди Трампа, включно з Маском, читають це. І бачать, як українська влада бреше — не публічно, а «на внутрішню аудиторію». Тож такі тупі вкиди мають наслідки.
Брехня, адресована своїм, виходить назовні. І Трамп — не Байден. Він не пробачає зневагу. Особливо коли його виставляють приниженим, та ще й німцями.
Зеленський і його технологи грають у дешеві провокації, а потім дивуються, чому втрачають підтримку. Бо Трамп бачить: тут йому не союзники, а маніпулятори.
Ми попереджали: не можна тримати американського президента за ідіота. Навіть у Telegram.
І ще одне. Якщо Трамп вирішить відповісти, то ні в одній українській аптеці, навіть у всіх разом узятих, не знайдеться стільки вазеліну, щоб безболісно пережити наслідки таких тупих вкидів.
Хоча, можливо, Зеленському сподобалося те, що відбувалося під час його останніх відвідин Овального кабінету. І він просто хоче ще.
Бо складно повірити, що помічниця Єрмака розміщує цю ахінею на каналі тільки для того, щоб її прочитав сам Зеленський.
Хоча… знаючи наших, можна вже нічому не дивуватись.
👉 t.me/GOPReport
#Банкова #Зарівна #Єрмак #Трамп #Мерц #деза #маніпуляція #вазелін #MAGA #Зеленський #США
🔥43💯21😁14👍7❤2💩1🤣1
🇺🇸 Що таке MAGA і з чим її їдять: Карл Шмітт і політика як війна
Цей цикл — про те, що таке MAGA. І головне — що з цього має взяти Україна.
🔙 Попередня частина — Американський націоналізм нового типу:
👉https://news.1rj.ru/str/GOPReport/214
Політика починається не з законів і не з економіки. Вона починається з простого, але жорсткого питання: хто свій — а хто ворог. Це не образа. Це фундамент будь-якої реальної політичної спільноти.
Карл Шмітт, німецький юрист, правий теоретик і головний мислитель «консервативної революції», сформулював це гранично чітко: Політичне — це протиставлення друга і ворога.
У цьому визначенні немає сентиментів. Друг — це не той, кого ти любиш. А той, за кого ти готовий боротися. Ворог — це не просто інакший. Це той, хто ставить під загрозу твою політичну єдність.
Для MAGA ця логіка — не академічна. Вона визначає стиль, мову і рішення. Глобалісти, woke-еліти, транснаціональні корпорації — для них не просто опоненти, а екзистенційні противники, з якими не домовляються — від яких захищаються. Звідси й риторика: «Ви або з нами — або проти нас».
У MAGA немає друзів у класичному сенсі. Є тільки свої — ті, хто доводять лояльність, особливо в кризі. Той, хто зникає у момент небезпеки — не свій. А отже, потенційно — ворог.
І тут ми підходимо до другої великої ідеї Шмітта — суверенітету у винятковій ситуації. Суверен — це той, хто вирішує в стані винятку.
Це той, хто здатен сказати: «Стара система більше не працює. Відповідальність — на мені. Правила — на паузі». Для MAGA це — не авторитаризм. Це політична дорослість, відмова жити в ілюзії «нормальності», коли світ насправді веде війну проти самої нації. Саме тому Трамп не боїться бути жорстким. Він не грає в компроміси. Він грає у виживання.
🇺🇦 Український політичний дискурс цієї ясності не витримує. Ми мислимо категоріями «партнерів», «союзників», «симпатій». А Шмітт (і MAGA) мислить категоріями відповідальності, приналежності й лояльності. І там грають за логікою: або ми — або нас.
📚 Хочеш зрозуміти це глибше?
– Carl Schmitt — The Concept of the Political
– Paul Gottfried — Carl Schmitt: Politics and Theory
– Curtis Yarvin — Schmittian Lens on American Empire
На українську Карла Шмітта так і не переклали. Зате всі його ключові праці давно є російською — і лежать на торрентах, куди наші єврооптимісти соромляться заглядати. Це багато що пояснює.
🎯 Якщо ми не бачимо світ як арену боротьби — нас просто приберуть з неї як зайвих.
👉 Підписуйся: t.me/GOPReport
🔜 Далі: Технолібертаріанці, Жерар і суверенітет даних
#MAGA #Трампізм #CarlSchmitt #ПолітикаЯкВійна #Ідеології
Цей цикл — про те, що таке MAGA. І головне — що з цього має взяти Україна.
🔙 Попередня частина — Американський націоналізм нового типу:
👉https://news.1rj.ru/str/GOPReport/214
Політика починається не з законів і не з економіки. Вона починається з простого, але жорсткого питання: хто свій — а хто ворог. Це не образа. Це фундамент будь-якої реальної політичної спільноти.
Карл Шмітт, німецький юрист, правий теоретик і головний мислитель «консервативної революції», сформулював це гранично чітко: Політичне — це протиставлення друга і ворога.
У цьому визначенні немає сентиментів. Друг — це не той, кого ти любиш. А той, за кого ти готовий боротися. Ворог — це не просто інакший. Це той, хто ставить під загрозу твою політичну єдність.
Для MAGA ця логіка — не академічна. Вона визначає стиль, мову і рішення. Глобалісти, woke-еліти, транснаціональні корпорації — для них не просто опоненти, а екзистенційні противники, з якими не домовляються — від яких захищаються. Звідси й риторика: «Ви або з нами — або проти нас».
У MAGA немає друзів у класичному сенсі. Є тільки свої — ті, хто доводять лояльність, особливо в кризі. Той, хто зникає у момент небезпеки — не свій. А отже, потенційно — ворог.
І тут ми підходимо до другої великої ідеї Шмітта — суверенітету у винятковій ситуації. Суверен — це той, хто вирішує в стані винятку.
Це той, хто здатен сказати: «Стара система більше не працює. Відповідальність — на мені. Правила — на паузі». Для MAGA це — не авторитаризм. Це політична дорослість, відмова жити в ілюзії «нормальності», коли світ насправді веде війну проти самої нації. Саме тому Трамп не боїться бути жорстким. Він не грає в компроміси. Він грає у виживання.
🇺🇦 Український політичний дискурс цієї ясності не витримує. Ми мислимо категоріями «партнерів», «союзників», «симпатій». А Шмітт (і MAGA) мислить категоріями відповідальності, приналежності й лояльності. І там грають за логікою: або ми — або нас.
📚 Хочеш зрозуміти це глибше?
– Carl Schmitt — The Concept of the Political
– Paul Gottfried — Carl Schmitt: Politics and Theory
– Curtis Yarvin — Schmittian Lens on American Empire
На українську Карла Шмітта так і не переклали. Зате всі його ключові праці давно є російською — і лежать на торрентах, куди наші єврооптимісти соромляться заглядати. Це багато що пояснює.
🎯 Якщо ми не бачимо світ як арену боротьби — нас просто приберуть з неї як зайвих.
👉 Підписуйся: t.me/GOPReport
🔜 Далі: Технолібертаріанці, Жерар і суверенітет даних
#MAGA #Трампізм #CarlSchmitt #ПолітикаЯкВійна #Ідеології
👍41👏6❤2
🇺🇸 Що таке MAGA і з чим її їдять: технолібертаріанці, Жерар і втеча Пітера Тіля
Цей цикл — про те, що таке MAGA. І головне — що з цього має взяти Україна.
🔙 Попередня частина — Карл Шмітт і політика як війна
👉https://news.1rj.ru/str/GOPReport/216
Пітер Тіль — технолог, мільярдер, інтелектуал і, можливо, найвпливовіший мислитель серед тих, хто формує ідеологічну основу Трампа. На перший погляд, він не схожий на типового правого активіста. Це людина із Силіконової долини, засновник PayPal, перший інвестор Facebook, голова компанії Palantir, яка обслуговує ЦРУ і Пентагон. Але саме він став ідеологом того, що можна назвати техноправим відгалуженням MAGA.
Ідеологія Тіля дуже проста у своїй основі. Він вважає, що сучасний світ глибоко несправедливий, але не тому, що в ньому є нерівність, а тому що він не дозволяє сильним бути сильними. Суспільство зробилося таким, що ризик карається, ініціатива глушиться, а найгірше — мислення підмінене моралізаторством. Людині не дають будувати, бо кожна спроба змін викликає страх у тих, хто боїться втратити контроль. Свобода перетворилася на набір правил, які захищають слабкість. Прогрес — на імітацію. А будь-яка спроба поставити незручне питання — на привід для публічного покаяння.
Тіль не вірить, що цю систему можна змінити через парламент чи вибори. Він не бореться з нею — він від неї відмовляється. Його головна теза звучить просто: “Don’t fix — escape.” Не лагодь — тікай.
Але йдеться не про втечу в глушину чи у внутрішню еміграцію. Втеча для Тіля — це заснування нового. Якщо тебе звільняють з університету — відкрий свою академію. Якщо державна система несправедлива — створюй автономні політичні утворення, цифрові валюти, паралельні суди, хмарні спільноти. Створи альтернативу.
Цей підхід випливає з його захоплення філософією Рене Жерара — французького мислителя, який довів, що суспільства живуть через наслідування й конфлікт. Люди хочуть те, що хочуть інші. Це породжує напругу, яка рано чи пізно вимагає жертви — того, кого проголосять винним заради відновлення порядку. Історія, каже Жерар, — це серія колективних розправ, замаскованих під мораль.
Тіль переносить цю логіку на сучасну політику. В його очах Захід перетворився на механізм пошуку чергової жертви. Не згоден — значить ворог. Вирізняєшся — значить токсичний. І врешті-решт, кожного, хто справді щось змінює, буде або знищено, або змушено замовкнути. Щоби цього не сталося — треба діяти на випередження. Не чекати репресій — а будувати свій простір.
Тіль — це не руйнівник. Він — засновник. Його метод — не революція, а архітектура. Він вірить, що влада не в словах, а в коді, інфраструктурі, алгоритмах. Той, хто контролює структури — визначає правила. Хто володіє даними — формує істину.
Це не бунт проти держави. Це байдужість до неї. Якщо вона не працює — вона більше не має значення. Саме ця логіка зробила Тіля ідеальним союзником Трампа. Трамп діє в політиці так, як Тіль мислить у технологіях: не просити, не переконувати, не виправдовуватись. Захоплювати, перебудовувати, вирізати все зайве.
Якщо у MAGA є ідеологи, які знають, за що борються, то Тіль — це той, хто знає, як це побудувати. І в цьому сенсі його проєкт — навіть більший за MAGA. Бо він стосується не тільки Америки. Він стосується всіх, хто хоче жити у світі, в якому ти сам визначаєш, що справжнє — і що твоє.
🇺🇦 Що з цього має винести Україна?
Урок, який дає Пітер Тіль — дуже простий і дуже жорсткий. Україна досі намагається потрапити у світ, який уже розвалюється. Ми боремось за місце в системі, яка не працює — і яка ніколи не була створена для нас. Поки ми не почнемо будувати своє — нас завжди будуть тримати чужими. Свобода — це інфраструктура, а не медаль за слухняність.
📚 Хочеш зрозуміти це глибше?
Ми зібрали окрему добірку філософії, маніфестів і текстів, які формують мислення Тіля та всього технолібертаріанського крила MAGA.
👉 Читати тут:
https://telegra.ph/TIL-ESCAPE-SHCHo-chitati-shchob-zrozumіti-Pіtera-Tіlya-03-31
👉 Підписуйся: t.me/GOPReport
🔜 Далі: Суверенітет даних і нова інформаційна війна
Цей цикл — про те, що таке MAGA. І головне — що з цього має взяти Україна.
🔙 Попередня частина — Карл Шмітт і політика як війна
👉https://news.1rj.ru/str/GOPReport/216
Пітер Тіль — технолог, мільярдер, інтелектуал і, можливо, найвпливовіший мислитель серед тих, хто формує ідеологічну основу Трампа. На перший погляд, він не схожий на типового правого активіста. Це людина із Силіконової долини, засновник PayPal, перший інвестор Facebook, голова компанії Palantir, яка обслуговує ЦРУ і Пентагон. Але саме він став ідеологом того, що можна назвати техноправим відгалуженням MAGA.
Ідеологія Тіля дуже проста у своїй основі. Він вважає, що сучасний світ глибоко несправедливий, але не тому, що в ньому є нерівність, а тому що він не дозволяє сильним бути сильними. Суспільство зробилося таким, що ризик карається, ініціатива глушиться, а найгірше — мислення підмінене моралізаторством. Людині не дають будувати, бо кожна спроба змін викликає страх у тих, хто боїться втратити контроль. Свобода перетворилася на набір правил, які захищають слабкість. Прогрес — на імітацію. А будь-яка спроба поставити незручне питання — на привід для публічного покаяння.
Тіль не вірить, що цю систему можна змінити через парламент чи вибори. Він не бореться з нею — він від неї відмовляється. Його головна теза звучить просто: “Don’t fix — escape.” Не лагодь — тікай.
Але йдеться не про втечу в глушину чи у внутрішню еміграцію. Втеча для Тіля — це заснування нового. Якщо тебе звільняють з університету — відкрий свою академію. Якщо державна система несправедлива — створюй автономні політичні утворення, цифрові валюти, паралельні суди, хмарні спільноти. Створи альтернативу.
Цей підхід випливає з його захоплення філософією Рене Жерара — французького мислителя, який довів, що суспільства живуть через наслідування й конфлікт. Люди хочуть те, що хочуть інші. Це породжує напругу, яка рано чи пізно вимагає жертви — того, кого проголосять винним заради відновлення порядку. Історія, каже Жерар, — це серія колективних розправ, замаскованих під мораль.
Тіль переносить цю логіку на сучасну політику. В його очах Захід перетворився на механізм пошуку чергової жертви. Не згоден — значить ворог. Вирізняєшся — значить токсичний. І врешті-решт, кожного, хто справді щось змінює, буде або знищено, або змушено замовкнути. Щоби цього не сталося — треба діяти на випередження. Не чекати репресій — а будувати свій простір.
Тіль — це не руйнівник. Він — засновник. Його метод — не революція, а архітектура. Він вірить, що влада не в словах, а в коді, інфраструктурі, алгоритмах. Той, хто контролює структури — визначає правила. Хто володіє даними — формує істину.
Це не бунт проти держави. Це байдужість до неї. Якщо вона не працює — вона більше не має значення. Саме ця логіка зробила Тіля ідеальним союзником Трампа. Трамп діє в політиці так, як Тіль мислить у технологіях: не просити, не переконувати, не виправдовуватись. Захоплювати, перебудовувати, вирізати все зайве.
Якщо у MAGA є ідеологи, які знають, за що борються, то Тіль — це той, хто знає, як це побудувати. І в цьому сенсі його проєкт — навіть більший за MAGA. Бо він стосується не тільки Америки. Він стосується всіх, хто хоче жити у світі, в якому ти сам визначаєш, що справжнє — і що твоє.
🇺🇦 Що з цього має винести Україна?
Урок, який дає Пітер Тіль — дуже простий і дуже жорсткий. Україна досі намагається потрапити у світ, який уже розвалюється. Ми боремось за місце в системі, яка не працює — і яка ніколи не була створена для нас. Поки ми не почнемо будувати своє — нас завжди будуть тримати чужими. Свобода — це інфраструктура, а не медаль за слухняність.
📚 Хочеш зрозуміти це глибше?
Ми зібрали окрему добірку філософії, маніфестів і текстів, які формують мислення Тіля та всього технолібертаріанського крила MAGA.
👉 Читати тут:
https://telegra.ph/TIL-ESCAPE-SHCHo-chitati-shchob-zrozumіti-Pіtera-Tіlya-03-31
👉 Підписуйся: t.me/GOPReport
🔜 Далі: Суверенітет даних і нова інформаційна війна
👍27👌6🤔3❤2🔥1
Трамп: «Угода щодо надр вже готова. А тепер він говорить про НАТО? Це навіть не обговорювалось»
Трамп ставить питання жорстко й однозначно. Стратегія Зеленського — тягнути час — більше не працює.
Раніше «Республіканець» детально проаналізував можливі наслідки відмови від американської угоди:
https://news.1rj.ru/str/GOPReport/203
#Трамп #Зеленський #НАТО #Геополітика #MAGA #угода #надра #США
«Я бачу, що Зеленський намагається змінити умови угоди щодо рідкоземельних металів. Ми вже підготували цю угоду. Все зроблено. А тепер я почув від журналістів, що він готовий на угоду заради членства в НАТО чи чогось подібного. Це ніколи не обговорювалось, по-перше.
По-друге, про це давно казав Путін — що Україна не має вступати до НАТО. Саме через це й почалася війна»
— заявив Дональд Трамп.
Трамп ставить питання жорстко й однозначно. Стратегія Зеленського — тягнути час — більше не працює.
Раніше «Республіканець» детально проаналізував можливі наслідки відмови від американської угоди:
https://news.1rj.ru/str/GOPReport/203
#Трамп #Зеленський #НАТО #Геополітика #MAGA #угода #надра #США
💯48👍9💩3🤮1🤡1