Доброго дня.Дякую за можливість долучитися до участі.Дивлюся на малюнок і,спочатку,хвилювалася,адже кольори були лише чорно-білі,коли син запитав:"Мамо,а правда,що мій малюнок побачить вся Україна?"і почув,що так,з'явитися червоний, зелений, жовто-синій та помаранчевий,стало трохи спокійніше.Але я розумію,що життя наших дітей зараз чорно-біле,боротьба Добра і зла.І я так хочу,щоб Добро перемогло.А Добро переможе,Світло переможе.Все буде Україна.Малював Назар Тітарєв,йому 7 років,ми із Запоріжжя.Малюнок можна підписати.Дякую.

Здравствуйте добрый доктор. Рисунок на тему одолеем бармалея. Мишка, 8 лет. Одесская обл

Здравствуйте, я рада за подписку, важно знать, что чувствуют ДУШИ ЛЮДЕЙ в такое чудовищное время...

Доброго дня, дорогий Євгене Олеговичу! З першого дня війни дивлюсь Ваші відео та читаю листи в телеграм-каналі, так як повністю розділяю Ваші погляди на війну.
З кожним днем все більше дивуюсь, невже в росії люди, ті, що підтримують "спецоперацію", ні на хвилинку не замислюються, що вони можуть бути не праві, не розглядають навіть варіанту, що вони можуть помилятись в своїх баченнях війни. Невже зараз в наш час бувають такі люди, які не вміють аналізувати інформацію??? Для мене було шоком, що в нашому столітті можна так впливати на людей з допомогою телевізора, я думала, це вже пережиток минулого)
Вирішила написати, бо зачепив лист про знаки на воєнних базах ЗСУ. Слів немає.... А можна, наприклад, допустити таку думку, що ті, хто розповсюджує ці фото, це ж явно не на сторінках в соцмережах наших хлопців вони знайшли))), перед тим як все це сфотографувати намалювали це чи розклали цю літературу???? Але ні, для того щоб подумати, треба мати мозок, а я, напевно, ще переоцінюю кацапів)
Деколи, коли хочу зайвий раз переконатися в непробивності російського бронепоїзда, читаю їхні коментарі. У мене складається таке враження, що вони живуть в Середньовіччі, і за те, що хтось говорить, що Земля кругла його спалюють на вогні, і так від цього радіють. Або і ще далі, наче знаходяться в Стародавньому Римі в Колізеї, і Україна, як той гладіатор, кинутий на розтерзання лева, бороться з ним з усіх сил, а росія не верещить від захвату і тикає пальцем вниз. Вони стали кровожерливими, злорадними, цинічними істотами...
Я зовсім не уявляю росію демократичною державою з нормальними людськими цінностями, вони деградують на очах, вірять в якісь маразматичні історії, боряться за видумані цінності, який сенс їхнього життя? Воно просто зіпсоване російською владою, живуть, що даремно...
Цікаво чи є хоч одна людина, яка змінила свої погляди під час війни? Чи засумнівалась хоч на хвилину, що все, в що вона вірить це брехня? Чи стало хоч на грам соромно, що були такої поганої думки про українців? Як Ви думаєте?
Я дуже люблю свою країну, патріотично виховую своїх дітей, і так хочеться, щоб ніхто не ліз сюди з своїм уставом, ми самі маємо право обирати як нам жити і яку владу обирати, я люблю українську мову, але з повагою ставлюсь до російськомовних. Бо в нас така багатогранна Україна. Я колись задумувалась, що в нас і російської мови немає, як такої, є гарна одеська чи харківська)
Ми не нацисти - ми патріоти!!!
Україна переможе і буде процвітати!
Дякую за увагу, виговорилась)))

Одолеем Бармалея

Дякую, вам доктор .

Добрый день, доктор. Мы с дочкой хотели бы присоединиться к Вашей инициативе прочесть книгу "Одолеем Бармалея" на украинском языке. Мы из Херсона, временно находимся в Италии. Смотрим все Ваши видео, очень благодарны за все что Вы делаете. Сказку слушали с огромным удовольствием! Спасибо!

Добрий вечір, шановний лікарю. Надсилаю малюнок до української версії казки. Ненависть до Путіна-Бармалея зашкалює. І до ВСІХ росіян. Дякую за вашу величезну роботу.

Оккупация и петиция.

Здравствуйте Евгений Олегович. Спустя месяц у меня есть возможность вам написать. Хоть и с рашистского интернета😠. Мы живы и все ещё ждём освобождения и верим в победу. Хотя....таких становится меньше. И в этом есть заслуга и нашего правительства. Неужели за 3 месяца нельзя было найти способа начислять людям Генического района зарплату? Неужели нельзя было открыть этим госслужащим доступ в Дії на заявку на 6500 помощи? Неужели это так сложно, составить список этих сотрудников, найти их счета и напрямую начислять хоть какие то выплаты?......
Эти вопросы конечно не вам. Они наверное в пустоту.... Наша последняя надежда на петицию созданную 1 июля. Там так мало голосов!!!! Это же не проблема целой страны.... Это проблема маленьких людей ..... маленького забытого района..... Мы не хотим кушать, у нас нет детей, мы не болеем, мы не хотим выехать в безопасное место... нас вообще наверное просто нет...
Нет.....нам пишут конечно, про нас не забыли....
.....держись Херсон
.....ещё чуть чуть
......не сотрудничайте с оккупантами, Украина про вас помнит
.......не покупайте их сим карты, из за таких как вы продажных и началась война
.......не ездите через их территорию, это предательство
.......не идите работать на них
........не продавайте им свои вырощенные овощи, не спонсируйте им войну
.......выезжайте оттуда, что вы там сидите

И в это сложно поверить, но наши учителя не получая зарплату больше 3 месяцев до сих пор отказывается сотрудничать. Весь коллектив, 100%. Они планируют учить детей онлайн по украинской программе. Они верят в освобождение и ждут. Но эта вера такая хрупкая..... Ведь все хотят жить. Кушать. Лечится. Или мечтают выехать. Любым путем.
А многие говорят:" за что вам платить зарплату, вы же не работаете?" А по какой причине мы не работаем? А мы разве виноваты в этом? Мы разве хотели этого?
Мой свекр всю жизнь занимается фермерством. Выращивает разные культуры. Официально все оформлено. Есть рабочие места для людей. Он платит налоги. Он верил, что все это оставит сыну. Он был уверен в надёжности государства. Он смиренно платил все военные сборы на армию и эта армия должна была его защитить. Но этого не случилось..... НАС ПРОСТО КТО ТО РЕШИЛ СДАТЬ. Просто кто то решил все за нас.
Недавно попалось видео, где берут интервью беженцев из оккупированных территорий. Так там женщина очень чётко описала ситуацию. "Здесь ласковый маньяк, улыбается тебе и медленно затягивает удавку на шее". Это так метко. Прямо в цель. Это ощущение ежеминутно.
Это письмо просьба напомнить о нас правительству, миру.... Генический район существует. Это часть Украины. Мы здесь. Мы живы. Наши дети хотят кушать. Мы просто хотим выжить.
Я прошу распространить и попросить поддержать петицию президенту Украины о выплатам бюджетникам Генической территориальной громады. Спасибо большое за понимание.

Петиція про негайні виплати бюджетникам обласних закладів і освітянам Генічеської ТГ нарешті з'явилася на сайті президента. https://petition.president.gov.ua/petition/145908?fbclid=IwAR13hIuNmb-W9cbwoAtyZo76bzuygECBg3X4A72wOqt2A6tEbaVzz_gqaiY

Доброго дня !
Оглядала ваше відео «Хотят ли русские спецопирации?» На прикинці відео ви розповіли про казку яку ви перевели на українську мову та малюнки і я вирішила теж намалювати. Дякую вам за ваші відео
Дуже болить серце за те що зараз відбувається у моїй країні. Я сподіваюсь що все закінчиться і всі вині будуть покарані.

Здравствуйте уважаемые Евгений Олегович и его помошники,

В нескольких письмах посылаю пять работ моих учеников ( позже остальные подтянутся)
Это дети русскоязычных американцев которые всем сердцем поддерживают Украину не только словом но и делом. Ну а дети конечно всё слышат и когда узнали про ваш проект, то сами захотели в нём поучаствовать.

С уважением,
Светлана

Рисунок : Миля Терентьева , 10 лет, Ashland Massachusetts USA

Терентьева Миля( Эмилия) 10 лет , Ashland Massachusetts USA

Коля Венёв , 8 лет, Shrewsbury Massachusetts USA

Робик Абрамович 15 лет, Ashland Massachusetts USA

Саша Шейдвассер 16 лет, Southborough Massachusetts USA

Добрий день Євгеній Олегович. Моя донька Скуратова Катруся (11років) вирішила приєднатися до ілюстрації казки. Ми живемо в Кривому Розі. З початку війни дивимося ваші записи, дякуємо за підтримку ваших глядачів.
З повагою Скуратова Вікторія.

Доброго дня, дорогий наш лікар)Ось ще один малюнок до казки від Ангелінки) Дуже гарну Ви подали ідею для наших діток, нова можливість відволіктись від війни та пофантазувати, щиро дякуєм Вам за це!

Здравствуйте, добрый доктор!!! Мой сын Родион тоже хочет одолеть Бармалея. Он нарисовал кровожадного злодея с буквой zю и добрейшего Айболита. Добро победит! Слава Украине, Героям Слава! Надя Богус, город Бендеры, Молдова.

Добрый день доктор, случилось страшно для моего города, в него вошли орки, но самое мерзкое, это то что часть людей которые остались в городе встречают их с распростёртыми объятиями и рассказывают как ВСУ их кошмарила, скажите пожалуйста как так можно солдаты, полицейские, волонтеры рисковали своими жизнями доставляли им еду, лекарства, защищали их от этих тварей, а теперь они на камеру рассказывают как они им рады, как ВСУ само себя обстреливало. Но то что я вижу в канал меня возмущает, нет я в бешенстве что из-за таких особей по другому не скажешь, может сложиться впечатление, что все люди с восточной Украины поддерживают это мракобесие. Я человек не злой, но хочется щоб нащі хлопці з ВСУ, відбили моє місто і всі ті тварюки які зустрічали орків відповіли за те лайно яке вони вилили на наших захисників! Вірю в Перемогу! Вірю в ЗСУ. Все буде Україна!!!

Здравствуйте Евгений Олегович и все читатели канала!

Этот замечательный канал стал, своего рода, форумом, на котором все люди могут высказывать свои мнения, потому что не всегда есть возможность донести до окружающих свои переживания: часто любят слушать только себя, а письма читают все и иногда даже спорят и это хорошо, потому что в спорах рождается истина.

Хочу написать по поводу письма Ирины из Белой Церкви. Я согласен с её письмом, но одна фраза мне не понравилась: «В багатьох містах, що були зросійщені культурою совєтів не було можливості дізнатися про свою культуру, історію та мову.» Постараюсь объяснить, почему.

В Советском Союзе, извиняюсь, дерьма хватало выше крыши, но и хорошее было, лично я не могу отождествлять СССР с нынешней фашистской россией. Думаю, надо – котлеты отдельно, а мухи отдельно. Из Вашей, Ирина, фразы выходит, что и культура, и язык Украины были русифицированы. На это хочу вкратце, просто, рассказать о себе.

Родился я в русскоязычной семье. Отец у меня чисто русский, мама – одесситка. Отсюда в моей крови – «компот»: бабушка моя – Люстдорфская немка (для тех, кто не знает, Люстдорф – это Черноморка в Одессе), а у дедушки в роду были и итальянцы, и украинцы, и русские. Мама в 1932 году пошла в украинскую школу. Не из «идейных» соображений её родителей, просто к дому было ближе, они тогда не делали из этого чего-то особенного и не задумывались, на каком языке учиться. Мама прекрасно разговаривала по-украински. Я учился в русских школах во Львове и в Одессе.

Українську мову, літературу, історію мої вчителі і там, і там викладали, на мій, навіть сьогоднішній погляд, бездоганно. А ще я зберігаю фотографію, на якій ми в школі в вишиванках і козацьких шароварах танцюємо гопак (1961 р.). Коли я поступав до Одеського Інженерно-Будівельного Інституту (зараз – Академія Будівництва та Архітектури), на останньому іспиті треба було написати твір. Були, на вибір, теми з української та російської літератури. Російські варіанти мені не сподобались і я, як зараз пам*ятаю, писав про образ Чіпки з роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні». І було це в 1971 році. На всьому протязі мого навчання, ніхто нікому не забороняв спілкуватися та відповідати викладачам на тій мові, на якій людині було комфортніше. Викладачі, теж, розмовляли так, щоб студентам було легше. (Але, чесно кажучі, не всі).

Но это же – Одесса. Её никто не русифицировал, она всегда общалась по-русски. Национальностей здесь и в области – пруд пруди: украинцы, русские, евреи, болгары, гагаузы, корейцы, греки...

І я не згоден, що (цітую Ірину) «не було можливості дізнатися про свою культуру, історію та мову.» Але підписуюсь під тим, що вчитися і дізнаватись багатьом «просто лінь. Бо мозок - то саме ледаче в людському організмі». Все залежить від батьків, як вони доводять до дітей принципи, по яким вони самі жили й живуть. Так що вчитися треба завжди, бо дехто вміє писати речення одним словом на любій мові, прочитати нема змоги. І читати треба більше, щоб мозок працював, а не застоювався.

Ещё хочу добавить, что пока не вышел на пенсию, мне было без разницы, на каком языке написан документ, попавший мне в руки. Однако, государство имеет право сделать язык своей страны – Государственным, как бы это кому не нравилось, или удобно, или неудобно. Всё-таки мы живём в Украине. А как кому общаться, дело лично каждого. Но заводить за это споры (никому не нужные, кстати) – это уж после войны, доспорились уже... Причём – с обеих сторон, даже внутри Украины. Этим мы только даём врагу поводы для визга. «Не дразните бешеную собаку» (слова доктора Комаровского).

Ірино, пробачте, я хотів тільки висловитись про одну Вашу фразу і нікого не хотів образити, а вийшов от такий лист.

Спасибо Вам, уважаемый доктор, за Ваш канал!

Всім скрішої ПЕРЕМОГИ!

3-4 июля 2022. Игорь Алексеевич, 68 лет. Одесса.