Два роки...

Минуло цілих два роки. Довгих, немов ціле життя. Невимовно болючих.

Рівно два роки тому нас, цивільних, пробудили вибухи. Дехто зустрів повномасштабне вторгнення на лінії фронту.

Рівно два роки кремлівстка істота оголосила про початок вторгнення.

Чи змінилися ми за ці два роки? Чи зрозуміли щось для себе? Питання виключно і повністю риторичне.

Українці - унікальна нація, яка має такий внутрішній ресурс, які не мають інші. Тим, кому давали 3 дні - стоять вже два роки.

Втім, зрозуміло одне: ніхто крім нас не здобуде Пернмогу над ворогом. Ніхто крім нас не відстоїть Незалежність нашої держави.

Ми маємо триматися разом, бо інакше - не буде майбутнього.

Ми пройшли точку неповернення, а надалі - все у наших силах.

Дякуємо всім, хто героїчно долучився до оборони нашої держави. Світла пам'ять усім полеглим героям, що віддали своє життя в боротьбі за нашу свободу.

Слава Україні!

Знаєте, для мене війна була завжди. Принаймні, психологічно. У сім’ї було прийнято не замовчувати більш давні злочини русні. У мене був вільний доступ до літератури про ОУН/УПА, про Січових Стрільців, про Голодомор, також сімейством відвідували проукраїнські заходи, були на революції 2004 року і 2013-2014 теж, і це все формувало відчуття, що велика війна – лише питання часу.

З 2014 по 2022 мені вдалось не раз долучитись до волонтерства, до вишколів і, якщо чесно, 24.02.2022 мені було навіть трохи соромно, що повномасштабне вторгнення не було для мене несподіванкою. Не було шоку, не було заціпеніння чи чогось такого. Зростання частоти і масштабності обстрілів на тодішній лінії розмежування, що почалося, здається, 17 лютого – було сигналом приготуватись.

Мені тоді згадався передовсім – Майдан. Те саме відчуття певної єдності. Здавалося, що вся країна стала ніби єдиною живою істотою, що приготувалася до захисту. І це напруження поступово зростало, як перед стрибком застигають м’язи, щоб у час Х вивільнити енергію й накинутися на ворога з усією силою. Ранок 24 лютого був схожий на натискання спускового гачка. Попри те, що певна віддача вдарила в плече, куля все ж вилетіла вперед. І вся енергія спустилася на ворога.

Зараз відчувається набагато складніше. Здавалося, тоді нам загрожувало обезголовлення, болісне, але швидке, а зараз більше схоже на відривання по шматочку, що не загрожує миттєвою смертю, але все таке ж небезпечне і психологічно складніше витримати. Не можна отак накинутись на ворога з усією силою, а є важка, рутинна і подекуди механічна робота на перемогу.

Але зрештою, це є стан, який теж потрібно опанувати, і жити з ним, адже багатьох, навіть тих кого ми з адміном особисто знали – уже немає і найстрашніше, що можу собі уявити – щоб це було марно.

Нічого з цього не має бути марно.
І не буде.

Драйвлінк на місці💅
Проміжний квест виконано, але не розслабляємося, скоро новий збір. Запити є постійно.

Зробили подаруночок на ДН адміна. Дякуємо всім, хто долучався до збору❤️

Росія продовжує воювати із цивільними людьми. Нічна атака «шахедів»: Харків, Одеса, міста Сумщини. Один із ворожих дронів влучив у житловий будинок в Одесі. Зруйновано 18 квартир.

Наразі відомо про двох загиблих, ще вісім людей постраждали, серед яких дитина. Мої співчуття родинам і близьким загиблих.

Пошуково-рятувальна операція триває в безперервному режимі. Всі служби на місці. Людям надається вся необхідна допомога. Дякую кожному, хто залучений!

Нам потрібно більше ППО від партнерів. Потрібно посилювати український повітряний щит, щоб додати захисту нашим людям від російського терору. Більше систем ППО, більше ракет для ППО – це те, що зберігає життя.

Панове, ОП опублікувало петицію (два дні тому. І не повідомило мені про це одразу. І на тому дякую).

Ви можете знати, що крім волонтерства, ми займаємось також іншими напрямками, передовсім, забезпеченням прав осіб з інвалідністю по слуху (бо тут адмінша в курсі проблеми і має компетенцію діяти).

Не так давно був нацвідбір Євробачення, де була дуже харизматична перекладачка жестової мови, однак, через те, що вона самоучка, багато жестомовних людей поскаржились на те, що переклад неякісний. На жаль, у нас є тільки 3 заклади, де можна офіційно навчатись жестової мови. Вони знаходяться в обласних центрах і дають базовий рівень знань і низький кваліфікаційний рівень, що робить їх «непрестижними». Сумарно програми розраховані на 100 людей. Цього, замало.

Наша команда, спільно з партнерами робила тренінги з домедичної допомоги для осіб з інвалідністю по слуху (і будемо проводити ще). Нам вдалося знайти дуже хорошу перекладачку. Як можете розуміти, у таких тренінгах це критично важливо, оскільки йдеться про збереження життя. Неправильний чи неповний переклад зводить до нуля сенс таких занять.

Розширення програм із вивчення жестової мови також дасть додаткові робочі місця, у той час як це є напрямок, який може бути фінансований з міжнародних програм і благодійних фондів (тобто, витрати з держбюджету можуть бути зведені до мінімуму). Жестомовні, попри те, що багато хто цього не помічає, беруть активну участь у сприянні обороні держави. Вони закривають збори на авто, на медеваки, на інші потреби, тож вважаємо, що питання порушене в петиції – на часі.

Просимо підписати петицію отут:
https://petition.president.gov.ua/petition/220110

Вже вечір, але можна і пізно, шоб не ніколи)

Коли я була ще в школі, то любила 8 березня. Ми робили прикольні малюнки/аплікації для мам, хлопчики розповідали віршики, вітали, дарували якісь листівки і цукерки. Не можу сказати, що це відчувалося якось погано.

Потім я ненавиділа 8 березня, бо фу, комуністичне свято і взагалі, чому «день жінок» такий популярний, а день чоловіків - ні?

Але що цікаво, навколо дня чоловіків таких ідеологічних баталій нема навіть відколи він більш широко увійшов в український інфопростір.

Навколо ж 8 березня відбувається цілий конфлікт. Одні кажуть про комунізм, другі агресують на «окрасу колективу», треті агресують на двох попередніх. Та й таке…

Насправді, не бачу особливої проблеми прийняти на роботі яку-небудь фразу про красу. Зазвичай, люди не мають на меті нічого поганого, а ще іноді для них це як коли мама дзвонить до сестри тітки брата, дає тобі телефон і каже придумати їй привітання (і в мізках летить перекотиполе). Виняток – якщо ставлення як до «окраси колективу» виявляється під час робочого процесу.

Відверто, ідею про стимулювання визнання внеску жінок в історії, вважаю правильною. І, до речі, не вважаю це феміністичним, бо йдеться про визнання того, що людина справді зробила. Вважаю також, що було б круто, якщо хочеться стимулювати демографію, ставитись з повагою до того, що жінка створює сім’ю, народжує дітей і займається хатніми справами.

Щодо нерівного ставлення… Поки що воно дійсно є. Але наштовхуються на нього не всі, не всюди і не завжди. Так, мені доводилося чути, що я не зможу себе захистити, бо я – жінка (хоча я вже це робила), доводилося мати справу з людьми, які розділяли групу за статтю і жінкам пояснювали «як для дівчат» (тому що «чоловіча професія»), доводилося мати справу з людьми, які відмовляли в прийомі на роботу, бо не хотіли бачити там жінок. Мені траплялися вишколи, на яких від жінок вимагали меншого, ніж від чоловіків і це не про дискримінацію чоловіків. Людина від якої вимагають менше – буде погано навчена, буде слабкою ланкою колективу і ще більше вкорінить враження про «тупих баб». Вчіть однаково, вимагайте однаково, тоді вже судіть.

Вийшло доволі іронічно, що намагаючись не бути феміністкою, фактично я нею є: використовую свої громадянські права, цікавлюся публічними сферами, передовсім «чоловічими».

Водночас, є дуже багато нюансів, чому важко говорити про всіх чоловіків і всіх жінок як про єдині групи. Як мінімум – реальне життя. Щоб справді казати про рівні права – треба щоб ці права щось означали, а не коли людина (незалежно від статі) впахує як не в себе і все одно лишається на дні.

Якщо чесно, емансипація жінок, на мою думку, ще довго буде конфліктним моментом. Хоча, я вважаю, що наявність дня жінок – хороша тема. Наразі вона не піднімає єдності, але піднімає дискусію і в даному випадку – це не є погано.

Я зараз власне пишу магістерську. Більше 80 сторінок прав жінок. Ну я не могла не спробувати розібратися в тому, як мінімум, сумніваючись у тому, що такі от погані чоловіки всю історію пресували жінок. Тим більше, після того, як військову тему я вже розібрала рік тому й треба було дослідити щось нове. Ставлю перед собою мету подивитись на все це діло по-своєму, бо більшість джерел, насправді – однотипні. Може вони праві, ще не завершила, ще не знаю.

Однак у мене вже виникає багато питань. Є періоди, коли права жінок були ширші (а в Єгипті 9 ст. взагалі була юридична рівність), а є періоди і місця, коли у них взагалі не було юридичних прав. Ця історія, як виявилось, нелінійна. Більш того, періоди могли змінюватися раптово, не залежали від політичних режимів. Наприклад, покращення становища жінок у середньовічній Японії було в період диктатури. А в ранній період там взагалі вважалося, що правити мають жінки і протягом 6-8ст. було 7 імператриць (вони були наділені всією повнотою влади).

Зміни могли відбуватися буквально в межах століття. Це явно не наслідок еволюції, не щось біологічне, хоч відкидати базову біологію було б дивно.

Я також не відділяю права чоловіків від прав жінок, оскільки відомо і те, що права чоловіків зазнавали змін.

Але з якоїсь причини правове становище жінок справді могло коливатись від повноправності до безправ’я і, наразі, я ще не змогла дійти повноцінного висновку чому саме. Можливо, у панове підписників є думки щодо цього.

До 210 річниці Дня народження Тараса Шевченка, хотілося б сказати кілька слів.

Є в мене улюблений уривок з "І мертвим, і живим, і ненародженим..." який я цитувала буквально щороку.

Якби ви вчились так, як треба
То й мудрость би була своя.
А то залізете на небо,
І ми - не ми, і я - не я.
І все те бачив, і все знаю,
Нема ні пекла, ані раю,
Немає й Бога, тілько я...
Та куций німець узловатий,
А більш нікого...
Добре, брате, що ж ти такеє?
Нехай скаже німець, ми не знаєм.
Отак то ви навчаєтесь у чужому краю...

Це уривок, що вказує на комплекс меншовартості в українців. І знаєте, цього року я вперше хочу сказати, що ми цього позбуваємось. Повільно, складно, все ще часто спотикаючись, але починаємо будувати стабільну ідентичність.

Можливо, зараз ми також виконуємо і "Заповіт", бо ж таки Дніпро дійсно вже несло у синєє море кров ворожу.

І тоді я все покину,
І полину до самого Бога,
Молитися

А нам на земному шляху лишається боротися, щоб побороти.

Моя магістерська дійшла до запитання, як ліберальні демократії планують надалі підтримувати конкурентоздатність і геополітичну активність, не стимулюючи народжуваність (бо стимулювати народжуваність – то патріархальна тема). Технологій, які могли б повністю замінити репродуктивну функцію жінки поки що немає.

От тільки проблема в тому, що народжуваність стимулюється геополітичними конкурентами західних демократій і якби: а хто буде забезпечувати права жінок, якщо гору візьмуть авторитарні і не такі толерантні актори? Демографія також застосовується для освоєння нових територій і навіть для захоплення уже належних іншим державам просторів. Передовсім тими, хто менше опікується правами людини😬

Шось мені здається, що ефективне заохочення до створення сім'ї і продовження роду - то не про патріархат і приниження жінок (особливо, якщо все супроводжується вихованням, навчанням і юридичним захистом).

⚡️Панове, у нас новий збір⚡️

В артилеристів з Айдару внаслідок ворожого обстрілу згоріла екіпа. Практично все відновили за власний рахунок, але потрібна наша з вами невелика допомога.

Треба дозібрати на плитоноску. Ціна питання: 9000грн.

Картка: 5375 4112 1653 2072

Банка: https://send.monobank.ua/jar/2UHV6iuhoP

Оперативність - запорука успіху, тож донат+репост❤️

З Днем українського добровольця всіх причетних!

Зараз буквально весь час зайнятий навчанням, зборами, проектами і роботою, тому прошу вибачити за вмерлий постинг.

Маю неіронічну можливість в межах тижня завершити магістерську і мати час на творення контенту (бо кидати аби що, не хочеться)

Ви можете наразі допомогти зі збором для Айдару (залишилось 4 500)

Картка: 5375 4112 1653 2072

Банка: https://send.monobank.ua/jar/2UHV6iuhoP

Та підписати петицію про законодавче сприяння підготовки фахівців із жестової мови та сприяння її вивченню:

https://petition.president.gov.ua/petition/220110

‼До уваги одеситів‼

Всі охочі здати кров, можуть зробити це за адресами:

🩸вул. Академіка Воробйова, 5, міська лікарня №11
тел. 048) 795 13 15

🩸Бісквітний пров., 2/3, обласна станція переливання крові
тел. (048) 776 04 67

@Одеська міськрада

Для тих хто з якоїсь причини не читав новин: внаслідок удару по Одесі - попередньо 14 загиблих і 46 поранених, серед яких місцеві жителі, рятувальники і медики. Так що, якщо підписані одесити, які можуть бути донорами, то топ-топ-топ за адресами вище

Збір на плитоноску закрито. Найближчим часом буде звіт, коли плитоноска заїде до отримувачів