Драйвлінк на місці💅
Проміжний квест виконано, але не розслабляємося, скоро новий збір. Запити є постійно.

Зробили подаруночок на ДН адміна. Дякуємо всім, хто долучався до збору❤️

Росія продовжує воювати із цивільними людьми. Нічна атака «шахедів»: Харків, Одеса, міста Сумщини. Один із ворожих дронів влучив у житловий будинок в Одесі. Зруйновано 18 квартир.

Наразі відомо про двох загиблих, ще вісім людей постраждали, серед яких дитина. Мої співчуття родинам і близьким загиблих.

Пошуково-рятувальна операція триває в безперервному режимі. Всі служби на місці. Людям надається вся необхідна допомога. Дякую кожному, хто залучений!

Нам потрібно більше ППО від партнерів. Потрібно посилювати український повітряний щит, щоб додати захисту нашим людям від російського терору. Більше систем ППО, більше ракет для ППО – це те, що зберігає життя.

Панове, ОП опублікувало петицію (два дні тому. І не повідомило мені про це одразу. І на тому дякую).

Ви можете знати, що крім волонтерства, ми займаємось також іншими напрямками, передовсім, забезпеченням прав осіб з інвалідністю по слуху (бо тут адмінша в курсі проблеми і має компетенцію діяти).

Не так давно був нацвідбір Євробачення, де була дуже харизматична перекладачка жестової мови, однак, через те, що вона самоучка, багато жестомовних людей поскаржились на те, що переклад неякісний. На жаль, у нас є тільки 3 заклади, де можна офіційно навчатись жестової мови. Вони знаходяться в обласних центрах і дають базовий рівень знань і низький кваліфікаційний рівень, що робить їх «непрестижними». Сумарно програми розраховані на 100 людей. Цього, замало.

Наша команда, спільно з партнерами робила тренінги з домедичної допомоги для осіб з інвалідністю по слуху (і будемо проводити ще). Нам вдалося знайти дуже хорошу перекладачку. Як можете розуміти, у таких тренінгах це критично важливо, оскільки йдеться про збереження життя. Неправильний чи неповний переклад зводить до нуля сенс таких занять.

Розширення програм із вивчення жестової мови також дасть додаткові робочі місця, у той час як це є напрямок, який може бути фінансований з міжнародних програм і благодійних фондів (тобто, витрати з держбюджету можуть бути зведені до мінімуму). Жестомовні, попри те, що багато хто цього не помічає, беруть активну участь у сприянні обороні держави. Вони закривають збори на авто, на медеваки, на інші потреби, тож вважаємо, що питання порушене в петиції – на часі.

Просимо підписати петицію отут:
https://petition.president.gov.ua/petition/220110

Вже вечір, але можна і пізно, шоб не ніколи)

Коли я була ще в школі, то любила 8 березня. Ми робили прикольні малюнки/аплікації для мам, хлопчики розповідали віршики, вітали, дарували якісь листівки і цукерки. Не можу сказати, що це відчувалося якось погано.

Потім я ненавиділа 8 березня, бо фу, комуністичне свято і взагалі, чому «день жінок» такий популярний, а день чоловіків - ні?

Але що цікаво, навколо дня чоловіків таких ідеологічних баталій нема навіть відколи він більш широко увійшов в український інфопростір.

Навколо ж 8 березня відбувається цілий конфлікт. Одні кажуть про комунізм, другі агресують на «окрасу колективу», треті агресують на двох попередніх. Та й таке…

Насправді, не бачу особливої проблеми прийняти на роботі яку-небудь фразу про красу. Зазвичай, люди не мають на меті нічого поганого, а ще іноді для них це як коли мама дзвонить до сестри тітки брата, дає тобі телефон і каже придумати їй привітання (і в мізках летить перекотиполе). Виняток – якщо ставлення як до «окраси колективу» виявляється під час робочого процесу.

Відверто, ідею про стимулювання визнання внеску жінок в історії, вважаю правильною. І, до речі, не вважаю це феміністичним, бо йдеться про визнання того, що людина справді зробила. Вважаю також, що було б круто, якщо хочеться стимулювати демографію, ставитись з повагою до того, що жінка створює сім’ю, народжує дітей і займається хатніми справами.

Щодо нерівного ставлення… Поки що воно дійсно є. Але наштовхуються на нього не всі, не всюди і не завжди. Так, мені доводилося чути, що я не зможу себе захистити, бо я – жінка (хоча я вже це робила), доводилося мати справу з людьми, які розділяли групу за статтю і жінкам пояснювали «як для дівчат» (тому що «чоловіча професія»), доводилося мати справу з людьми, які відмовляли в прийомі на роботу, бо не хотіли бачити там жінок. Мені траплялися вишколи, на яких від жінок вимагали меншого, ніж від чоловіків і це не про дискримінацію чоловіків. Людина від якої вимагають менше – буде погано навчена, буде слабкою ланкою колективу і ще більше вкорінить враження про «тупих баб». Вчіть однаково, вимагайте однаково, тоді вже судіть.

Вийшло доволі іронічно, що намагаючись не бути феміністкою, фактично я нею є: використовую свої громадянські права, цікавлюся публічними сферами, передовсім «чоловічими».

Водночас, є дуже багато нюансів, чому важко говорити про всіх чоловіків і всіх жінок як про єдині групи. Як мінімум – реальне життя. Щоб справді казати про рівні права – треба щоб ці права щось означали, а не коли людина (незалежно від статі) впахує як не в себе і все одно лишається на дні.

Якщо чесно, емансипація жінок, на мою думку, ще довго буде конфліктним моментом. Хоча, я вважаю, що наявність дня жінок – хороша тема. Наразі вона не піднімає єдності, але піднімає дискусію і в даному випадку – це не є погано.

Я зараз власне пишу магістерську. Більше 80 сторінок прав жінок. Ну я не могла не спробувати розібратися в тому, як мінімум, сумніваючись у тому, що такі от погані чоловіки всю історію пресували жінок. Тим більше, після того, як військову тему я вже розібрала рік тому й треба було дослідити щось нове. Ставлю перед собою мету подивитись на все це діло по-своєму, бо більшість джерел, насправді – однотипні. Може вони праві, ще не завершила, ще не знаю.

Однак у мене вже виникає багато питань. Є періоди, коли права жінок були ширші (а в Єгипті 9 ст. взагалі була юридична рівність), а є періоди і місця, коли у них взагалі не було юридичних прав. Ця історія, як виявилось, нелінійна. Більш того, періоди могли змінюватися раптово, не залежали від політичних режимів. Наприклад, покращення становища жінок у середньовічній Японії було в період диктатури. А в ранній період там взагалі вважалося, що правити мають жінки і протягом 6-8ст. було 7 імператриць (вони були наділені всією повнотою влади).

Зміни могли відбуватися буквально в межах століття. Це явно не наслідок еволюції, не щось біологічне, хоч відкидати базову біологію було б дивно.

Я також не відділяю права чоловіків від прав жінок, оскільки відомо і те, що права чоловіків зазнавали змін.

Але з якоїсь причини правове становище жінок справді могло коливатись від повноправності до безправ’я і, наразі, я ще не змогла дійти повноцінного висновку чому саме. Можливо, у панове підписників є думки щодо цього.

До 210 річниці Дня народження Тараса Шевченка, хотілося б сказати кілька слів.

Є в мене улюблений уривок з "І мертвим, і живим, і ненародженим..." який я цитувала буквально щороку.

Якби ви вчились так, як треба
То й мудрость би була своя.
А то залізете на небо,
І ми - не ми, і я - не я.
І все те бачив, і все знаю,
Нема ні пекла, ані раю,
Немає й Бога, тілько я...
Та куций німець узловатий,
А більш нікого...
Добре, брате, що ж ти такеє?
Нехай скаже німець, ми не знаєм.
Отак то ви навчаєтесь у чужому краю...

Це уривок, що вказує на комплекс меншовартості в українців. І знаєте, цього року я вперше хочу сказати, що ми цього позбуваємось. Повільно, складно, все ще часто спотикаючись, але починаємо будувати стабільну ідентичність.

Можливо, зараз ми також виконуємо і "Заповіт", бо ж таки Дніпро дійсно вже несло у синєє море кров ворожу.

І тоді я все покину,
І полину до самого Бога,
Молитися

А нам на земному шляху лишається боротися, щоб побороти.

Моя магістерська дійшла до запитання, як ліберальні демократії планують надалі підтримувати конкурентоздатність і геополітичну активність, не стимулюючи народжуваність (бо стимулювати народжуваність – то патріархальна тема). Технологій, які могли б повністю замінити репродуктивну функцію жінки поки що немає.

От тільки проблема в тому, що народжуваність стимулюється геополітичними конкурентами західних демократій і якби: а хто буде забезпечувати права жінок, якщо гору візьмуть авторитарні і не такі толерантні актори? Демографія також застосовується для освоєння нових територій і навіть для захоплення уже належних іншим державам просторів. Передовсім тими, хто менше опікується правами людини😬

Шось мені здається, що ефективне заохочення до створення сім'ї і продовження роду - то не про патріархат і приниження жінок (особливо, якщо все супроводжується вихованням, навчанням і юридичним захистом).

⚡️Панове, у нас новий збір⚡️

В артилеристів з Айдару внаслідок ворожого обстрілу згоріла екіпа. Практично все відновили за власний рахунок, але потрібна наша з вами невелика допомога.

Треба дозібрати на плитоноску. Ціна питання: 9000грн.

Картка: 5375 4112 1653 2072

Банка: https://send.monobank.ua/jar/2UHV6iuhoP

Оперативність - запорука успіху, тож донат+репост❤️

З Днем українського добровольця всіх причетних!

Зараз буквально весь час зайнятий навчанням, зборами, проектами і роботою, тому прошу вибачити за вмерлий постинг.

Маю неіронічну можливість в межах тижня завершити магістерську і мати час на творення контенту (бо кидати аби що, не хочеться)

Ви можете наразі допомогти зі збором для Айдару (залишилось 4 500)

Картка: 5375 4112 1653 2072

Банка: https://send.monobank.ua/jar/2UHV6iuhoP

Та підписати петицію про законодавче сприяння підготовки фахівців із жестової мови та сприяння її вивченню:

https://petition.president.gov.ua/petition/220110

‼До уваги одеситів‼

Всі охочі здати кров, можуть зробити це за адресами:

🩸вул. Академіка Воробйова, 5, міська лікарня №11
тел. 048) 795 13 15

🩸Бісквітний пров., 2/3, обласна станція переливання крові
тел. (048) 776 04 67

@Одеська міськрада

Для тих хто з якоїсь причини не читав новин: внаслідок удару по Одесі - попередньо 14 загиблих і 46 поранених, серед яких місцеві жителі, рятувальники і медики. Так що, якщо підписані одесити, які можуть бути донорами, то топ-топ-топ за адресами вище

Збір на плитоноску закрито. Найближчим часом буде звіт, коли плитоноска заїде до отримувачів

Панове, поки я дооформлюю список джерел магістерської роботи, додайте трохи віри в людство підписавши петицію про законодавчі кроки зі сприяння вивченню та популяризації української жестової мови: https://petition.president.gov.ua/petition/220110

Охоплення уже близько 300 000 людей, а з підписами складно.
Це питання - на часі, зокрема для цивільних та військових які втратили здатність чути внаслідок бойових дій.

Чомусь багато з тих, хто найбільше кричить про права людини та інклюзивність, підрубили ігнор, коли їх попросили про поширення🥲 Якщо ви маєте контакти ГО/БО чи каналів, готових допомогти з поширенням - кажіть про це, будь ласка. Навіть якщо є якісь умови щодо поширення.
Я думала, що, можливо, ініціатива просто виявилась непотрібна, але ні, мені написали люди з аналогічною проблемою і допомагають з поширенням, але широким масам щось не заходить. Думаємо, що з цим робити.

А ви теж помітили, як деякі положення законопроекту про мобілізацію були акуратно розподілені по інших законопроектах або були подані окремо маленькими частинами?

Зараз я вам трошки заспойлерю магістерську. Зрештою, я ж її не просто так писала ще з січня, а для того, щоб мати ідеї та основи для проектів. І контекст обсягом у 120 сторінок (поки що, я ще вношу правки) – не здається зайвим.

Для початку мені не подобається визначення дискримінації. Щонайменше тим, що його не існує. Ні, якщо ви загуглите, що таке дискримінація, то отримаєте відповідь, але якщо вирішите піти у пошуках далі Вікіпедії, то помітите, що визначення відрізняється на різних ресурсах, зокрема на сайтах різних національних та міжнародних організацій. На одних ресурсах вказано, що дискримінація «погано», якщо це упереджене негативне ставлення. На інших, що упереджене добре ставлення – також «погано». На третіх взагалі якась дурня про те, що дискримінація – це «напад на саму сутність людини» (це шось з магії?).

Як це називається, коли кажеш, що щось погано, але не можеш пояснити, що саме?

Боротися з іменниками – не дуже продуктивне заняття. Особливо з іменниками, що не походять від чітких дієслів.

Найбільше з визначень мені сподобалось одне, яке вказувало, що дискримінація – це безпідставно погане або хороше ставлення. Ну от я ж наприклад, не скажу, що негативне ставлення до русні з боку українців – безпідставне. Наше базове ставлення – негативне і воно, щонайменше, підкріплено статистично тим, що близько 87% громадян росії підтримують війну активно або принаймні не вважають чимось поганим (і не виступають проти).

Так само я не буду засуджувати дівчину, яка йдучи вночі додому, думає, що чоловік, який за нею іде всю дорогу – хоче на неї напасти. Зазвичай жінки не нападають на інших жінок або на чоловіків, у темних провулках. Тому, коли ти метр з куском на 50кг живої маси йдеш додому і за тобою сунеться тіп у півтора рази більше і вдвічі важчий, цілком нормально, що може бути не комфортно.

Нам може просто щось не подобатись в іншій людині. Наприклад, когось, хто надає перевагу активному способу життя, може бісити той, хто весь вільний час проводить вдома. На цій підставі вони навіть можуть припинити спілкування, але ж навряд чи ми скажемо, що ці люди зобов’язані дружити, бо протилежне – дискримінація. А навіть якщо скажемо – навряд чи це дійсно щось змінить.

Зрештою, люди постійно щось змінюють одне в одному, бо таким чином формується спільнота. Саме по собі виховання, є втручанням у процес формування особистості. Якщо люди не мають нічого спільного або мають критичні відмінності – їх спілкування не буде вдалим.

І мені здалося, що дискримінація – це радше щось ієрархічне. Принаймні, я не помічала, щоб між рівними людьми вона виникала. Щоб когось дискримінувати треба могти здійснювати вплив. Це коли хтось має фактично інші права, ніж інший і, зокрема, не може довести, що погане ставлення до нього – безпідставне.

Певною мірою по собі знаю, бо те, що я не чую – теж формує упередження, зокрема, що я буду працювати гірше, ніж повністю здоровий працівник. І поки мені не вдалося влаштуватись на роботу і побачити, що все у мене нормально виходить – я теж у це вірила.

Саме суспільство часто створює дискримінацію на порожньому місці. Як от я вже водному з раніших постів казала, що на вишколах буває до дівчат більш поблажливе ставлення. Окей, ви ставите нижчі вимоги, а потім дивуєтесь, що людина показує гірший результат? Логіка? Ні, не чули.

Або ж коли хтось має право зловживати становищем, скажімо, використовувати або знущатися з іншої людини для власного задоволення і не нести за це адекватного покарання.

Можливо, дискримінація – це можливість реально погіршувати життя людини через упереджене ставлення або створення умов на підставі упередженого ставлення які не дозволяють людині набути та продемонструвати індивідуальні знання/навички?

Зараз ще трошки поясню, для чого мені взагалі була ця дискримінація. Для чого я шукала її визначення, а потім пробувала знайти нове.

У мене магістерська про права жінок. Але хто тільки цю тему ще не тягав? Хтось для того, щоб показати, що жінки в гіршому становищі ніж чоловіки і вказати чому. Хтось для того, щоб навпаки заперечити це. А сенс?

Я виходила з думки, що чоловіки і жінки просто різні. Ті самі «гендерні ролі» складалися не одне століття та вже мають очевидний вплив на поведінкові патерни і я вирішила за необхідне відрізнити їх від дискримінації. З однієї простої причини: я вважаю, що мусить бути ієрархічний елемент. Може бути поділ ролей в родині навіть такий, що жінка весь час вдома і в усьому погоджується з чоловіком, але це не є дискримінацією, оскільки відсутній примус. Людям просто так комфортно.

Самі по собі гендерні ролі не є злом. Немає чогось дуже вже страшного в тому, щоб один забезпечував сім’ю, а другий робив шось вдома. Але це не робить одного гіршим, а другого – кращим. І дискримінація, ймовірно, навіть не в тому, щоб мати очікування від людини залежно від її статі, а в тому, щоб:

1. Не давати їй можливості робити щось ще, крім того, що «нормально» для ролі
2. Не надавати їй захисту від зловживання становищем того, хто сильніше/багатше/має більше друзів і т.д.
3. Не створювати їй умов для реалізації відповідної ролі (об’єктивно, репродуктивна функція заслуговує більшої кількості досліджень, щонайменш тому, що перспектива розмножуватись не здавалася б такою страшною, якби не треба було майже рік почуватись мегапогано з ризиком вмерти)

Чому це важливо? Ну бо ДеМоГрАфІя. Відверто, права людини стали політичною категорією і деякі країни навіть почали умисно позбавляти людей прав для того, щоб показати, що вони геополітично протиставляють себе західним демократіям. І ці авторитарні країни ведуть експансивну політику, у тому числі, використовуючи демографію як інструмент.

Було б дуже наївно очікувати, що можна залишатись вільними і добренькими, не мати засобів для захисту і думати, що все одно лишатимешся світовим гегемоном просто тому що «країна першого світу». Тому я окремо перевіряла, чи можливо стимулювати демографію, при цьому не звертаючись до насильницьких методів і простих заборон (наприклад, заборон жінкам навчатись, мати майно і т.д.).

Загалом, дійшла висновку, що можливо, але ще не завершила правки до роботи. Чекаю коментар викладача.

Час пояснення до опитування. Насправді, сама ідея концепту не є погана. Я не перша, хто питає як це працює або має працювати. Тобто, уже є певні напрацювання за темою і дискусія тут не завершується ступором на першому ж питанні.

Люди вже думали над тим, як вияснити, де саме свобода починається, а де закінчується. Були спроби обмежити її якимись очевидними рамками, на кшталт «все, що людина сама з собою робить – вас турбувати не повинно». Були також і спроби обмежити її суб’єктивно, зокрема шляхом того, що людина сама може встановити межі, що для неї прийнятно, а що ні і ці межі порушувати не можна. Були і спроби зайти через принцип «не роби іншим того, чого не хочеш собі». Тут підключалась мораль з регулюванням ситуацій на кшталт: сумка без нагляду лежить не для того, щоб її вкрали.

Однак, фактично, концепт має прогалини, які я вважаю такими, що завідомо виключають його реальність.

1. Свобода зазвичай обмежена не іншою свободою, а законом. Закон встановлюють люди. Якщо спробувати відкинути людей як законодавців, то ми підемо або під владу ШІ, або повернемось до поділу законодавства на «людське» і «божествене» (і там будемо розбиратись як визначити, що автор – Бог). Ну тобто, апріорі одні люди мають свободи більше.

2. Ми іноді не знаємо, що порушуємо чиїсь свободи, навіть якщо цього не бажаємо. Колись навіть бачила судовий кейс, де людина подала позов, бо її не взяли в престижну компанію. Обгрунтувала вона позов тим, що має таке ж право там працювати, як і інші кандидати, яких прийняли. Суд, звісно, у задоволенні відмовив і сказав, що це можливість, а не гарантія. Фактично, тут право (не гарантія) кандидата на роботу зіткнулось з правом роботодавця мати в компанії грамотних працівників і далі вже треба було розбиратись, що більш правомірно.

3. Люди соціальні істоти, вони впливають одне на одного іноді навіть не контактуючи. Їх інтереси постійно конфліктують. Бажання дитини після школи піти працювати і бажання батьків, щоб дитина мала повну вищу до 25 років. Рівноцінні бажання насправді. Чому? Бо ніхто реально не знає, як буде краще. Свого часу сама намагалась НЕ вступити на юридичний (та і в принципі не вступити), але зараз думаю, що насправді це не було такою вже поганою ідеєю. Інтереси однієї сторони в контроверсійних випадках і в разі спору про майбутню свободу (випадки, коли наслідки невідомі: назвемо це так) будуть так чи інакше порушені, якщо не буде досягнуто компромісу.

4. Не працює в надзвичайних випадках. Серйозно. От у випадку війни. Або не може бути, або я просто сліпа-дурна не знайшла способу, мати дисципліновану ієрархічну структуру, у якій є різні люди без обмеження прав і свобод. Включно зі свободою розпоряджатися власним життям, як би це когось не лякало. І це не про армію, а про державу загалом. Мотивація і заохочування – це круто, але не можна в таких випадках триматися на абстракції.

Я б сюди могла додати ще таку юридичну категорію як спільна сумісна власність, яка досить часто стає предметом спору, але якої люди все одно бажають. Могла б додати, що свободи людей різні (наприклад, в силу їх професій) і запам’ятовувати по кожному – проблематично. Могла б додати, що деякі люди просто не здатні розуміти абстрактні категорії (це психологічна особливість, але досить поширена), а відтак, усвідомлювати, що таке свобода і де вона є.

Але суть така, що я не знайшла куди причепити той принцип, щоб він по-людськи працював.