Шановне панство!

Хлопцям з "Рубіжу" все ще потрібні крила!

Замість 1000 та одного слова - банка:

https://send.monobank.ua/jar/6Ma6ymVMNT

4441 1111 2571 4695

Зі 100к грн, наразі вже зібрано 88 724 грн 💪

Слава Україні!🇺🇦

Залишилось дозібрати 11 276 грн до закриття збору

Потрібна ваша допомога: донат, репост або спільна банка.

Хто має інсту, можете поширити пост там: https://www.instagram.com/reel/DL5XDQdN0xL/?igsh=eDY2NDhrNDUzZTV3


Будемо дуже вдячні

Панство, є питанє: хотіли б почитати статтю-роздуми про меритократію? Ми починали ще у 2020 році як канал ідеологічний, але фактично з початку повномасштабки про меритократію з ідейної точки зору майже не писали. Хоч і часто задумувались

Відкопала принципи меритократії, складені за підсумками 2020-2021 року. Це був доволі цікавий період, бо ми тоді буквально займались промоцією ідеї, робили сходки, і загалом життя було веселіше, трава зеленіше і все таке 😁

Показую у варіанті "як є", от саме так, як тоді було написано. Прочитавши - не вважаю це зовсім крінжем. Дещо залишилось актуальним, на мою думку. Дещо - змінилось.

Щоб зробити змістовний аналіз - знайшла і перечитую всі тодішні матеріали (а ми зробили файл на 50+ сторінок і носились з ним. І ще додаткові файли такого ж розміру. І ще таблиці на ватманах А1. Добре, що основи меритократії все ж виявились меншими, ніж acquis ЄС де близько 100к сторінок). Можете прочитати цей невеликий файл (орієнтовно 10хв) і сказати, що думаєте: що, на ваш погляд, все ще актуально, навіть попри зміни у світі, а що - ні.

Шановне панство повідомляємо: ми досягли мету збору в 100к грн

Зараз вирішуємо з підрозділом питання щодо закупівлі.

Тримаємо в курсі, щоб ви знали, що ми живі і займаємось

Найбільшою проблемою вважаю передбачуваність та планомірність реалізації. І зараз поясню чому

Більшість обрали проблему визначення критеріїв, хто умовно «достойний» у розумінні меритократії, а хто – ні. Однак, критерії визначаються з конкретною метою. Це означає, що хтось – а саме – мериткратична влада, має забезпечити, що виконання критеріїв та дотримання певних правил дасть вам «успішний успіх». Визначити критерії для тих людей, що уже є і вже щось досягли – не аж так складно. Завжди можна сказати «маєте диплом з відзнакою? Ось вам такі і такі додаткові права» або «маєте убд – ось вам доступ до цього і цього, котрого ніхто не має».

Водночас, критерії слугують для визначеності. Якщо їх встановити, то люди, які ще не підпадають під ці критерії намагатимуться їх виконати. У тому числі і діти. Вони будуть дивитись, що треба зробити аби облаштувати своє життя, а це передбачає, що влада мусить гарантувати, що через 5-10-15 років ці критерії будуть незмінними і даватимуть ті самі права/привілеї.

А ще це означає, що ті, хто критерії не виконують – не матимуть того ж становища. І тут не можна буде вдаватись до винятків, адже винятки продемонструють, що критерії не абсолютні. Деякі дуже-дуже перспективні діти, для яких система була «на їх боці» у результаті не змогли досягти успіху і це навіть не завжди була їх власна провина. Наприклад, такі ментальні перешкоди як вигорання/депресія, як виявилось, далеко не завжди є ознакою слабкості. Особисто у мене цього не було, але я знаю дуже сильних людей, які мають досягнення значно більші і все одно перечепились через це вигорання/депресію, котрі викинули їх з конкуренції на деякий час. А тепер уявляємо: людина демонструвала великі перспективи, тоді на деякий час «випала» і тепер, навіть якщо повернеться у конкуренцію – муситиме докласти більше зусиль ніж усі інші (а якщо в цьому періоді психічної вразливості були ще якісь додаткові негативні події – може взагалі втратити перспективу реабілітації суспільному становищі). Чи буде у людини узагалі бажання працювати і якось вилазити з її стану, якщо вона буде впевнена, що ніякі дії більше не матимуть успіху? Скоріш у неї виникне ненависть до системи і бажання протистояти.

Коли ми з адміном ще вчились в універі і нічого не вказувало на наближення кінця світу (тобто ще до ковіду) в нашій уяві все було доволі зрозуміло: спершу вчишся відмінно у школі (хоча ми передбачали потребу реформування освіти на всіх рівнях), потім в універі на бакалавраті, тоді на магістратурі, тоді на аспірантурі, тоді стаєш доктором (і отримуєш грамоту «єбать ти молодець»). Якщо обираєш військову справу – просуваєшся там. Це вимагає передбачуваності та лінійності, котра в Україні поки недоступна. Ми знаємо, що меритократія передбачалась у КНР та в Сінгапурі. КНР може її собі дозволити в плані стабільності, економіки та власних розмірів, може чекати і спостерігати за світом. Сінгапур – будучи містом-державою теж може собі це дозволити, бо він компактний, населення перебуває в одній екосистемі і немає охочих фізично його знищити. Плюс для культур Азії притаманна структурованість та колективізм, це має також історичні передумови, про які можна почитати отут.

Для динамічного Західного Світу, де дуже багато політичної полеміки, потрібна інша модель меритократії з більшою варіативністю та свободою в реалізації.

О, прекол (позитивно оцінюю таймлайн внесення цього проекту постанови)

Викладу сьогодні ще філософських роздумів, які стосуються як просто меритократії, так і будь-якого ладу. Є момент з точки зору науки. Люди часто розглядають концепцію державного ладу як щось еволюційне. Тобто ми вигадуємо певний державний устрій для того, щоб зробити життя кращим, збільшити шанси на виживання групи людей та людства загалом як виду.

Водночас, все, що пов’язане з державою та її устроєм з біологічної точки зору радше революція, а не еволюція. Еволюція займає значно більше часу. Крім того, біологічна еволюція – неумисна. Тварини не ходять з думкою «от нам би зараз довші кігті або крила шоб літати». Рослини не думають про нарощування отрути в плодах чи листі. Вони просто виживають або ні. Люди ж пішли далі у зв’язку зі своїм розвитком і до певної міри мають змогу керувати долею виду. Ми проводимо певну оцінку загроз і намагаємось шукати оптимальний варіант, який би дозволив нам вижити у довгостроковій перспективі. Від цього розуму, щоправда, виникли і проблеми, бо ми бачимо себе, бачимо інших людей, можемо порівнювати, бачимо як виживають ті, хто за логікою не мав шансів вижити і як гинуть ті, кому наче нічого не загрожувало. Через це – важко визначити, яке рішення узагалі можна назвати «оптимальним». Людство як вид визначає оптимальне рішення шляхом досліджень, зважування варіантів і з метою «вижити» (так, навіть країни-агресори думають, що знищення інших – шлях до кращого виживання, але через уніфікацію погляду на «кращий шлях» і знищення всіх, хто з ним не згоден). Водночас, ніхто не може гарантувати, що будь-яке з усталених рішень дійсно приведе до виживання в перспективі сотень років (включно з розселенням на інші планети).

Людина загалом дуже любить думати про вічне життя. Переважно у контексті конкретної людини з думкою про саму себе. Однак з точки зору філософії, з котрої, своєю чергою і виходять витоки меритократії – життя як таке - сенсу не має. І ОДНОЧАСНО сенс має усе. З цього ще й випливає проблема носійства меритократії в принципі, вона складна як концепт навіть без переходу у політичну площину.

Можливо, до неї приходять не так, як передбачав Платон (шляхом визначення філософів як правлячого стану), а шляхом поступового переходу з іншого ладу.

У 20-21 році здавалось що ми знаємо все. Зараз здається, що не так то багато ми і знаємо. І тут виявляється ще одна проблема з опитувалки – перфекціонізм. Меритократія передбачає, що якщо уже щось робиш, то треба робити це добре, але як визначити «добре»: вказати, що усе відносно і пожертвувати визначеністю, чи застосовувати те, що називають «політичною волею», але пожертвувати гнучкістю та фактичною об’єктивністю? Бтв, це легше робити, коли знаєш не так багато усього.

Дослідження меритократії як такої – продовжується, бо мені цікаво, куди воно приведе. Якщо є проблеми, то, певно, є і їх рішення.

Сьогодні відзначаємо День захисників та захисниць України.

Дякуємо всім причетним за те що ви справжні, за те, що не ховаючись боретесь за можливість українців жити на своїй землі. За те, що продовжуєте тисячоліття традиції звитяги українського воїнства. Ви – приклад та натхнення для мільйонів українців.

Дякуємо вам за все. Дякуємо живим. Згадуємо про полеглих. Допомагаємо війську. Готуємось щоб могти заступити новими силами. Ворог не відступить і ми маємо бути згуртовані, стояти один за одного як істині побратими й посестри.

Слава українському воїнству!

P.S. Пан адмін вже прийняв присягу на вірність українському народові і отримав військове звання молодший лейтенант, сподівається вже найближчим часом підписати контракт та вступити на службу до ЗСУ.