Будьте бубоньками і привітайте своїх юристів. Хтозна, що вам може від них знадобитись (або їм від вас🌚)

Є одне дивне і непопулярне спостереження: люди не дурні. І це загалом цікавий парадокс як ми не звикли вважати дурними конкретно себе, але звикли казати «люди у своїй більшості дурні».

Можливо, ми маємо проблему з визначенням розуму. Найчастіше ми ідентифікуємо як «менш розумних» - тих, хто не поділяє наші погляди (зараз не будемо заглиблюватись у роздуми – наскільки це об’єктивно чи суб’єктивно у кожному конкретному випадку).

Водночас, розумність, у меритократичному визначенні, котре вважаю застосовним, складається з двох компонентів:

1. Біологічний. Тобто буквально те, що у цей конкретний момент людина жива.
2. Соціальний. Людина не втратила гідність.

При цьому, базова засада гідності – відсутність одностороннього бажання шкодити іншим. Це означає, що саме конкретно ви – не виступаєте ініціатором шкоди (самооборона, захист від несправедливості у цю категорію не входять). Людині не обов’язково завдавати шкоди комусь іншому, щоб самій чогось досягти.

Нам іноді може здаватись, що «поганці» досягають успіхів, а «порядні люди» завжди страждають. Є багато «поганців» які стали ідеальними прикладами для того, як робити не треба, як і багато людей доброї вдачі, що зуміли досягти успіху.
Просто щоб порядність могла вижити – їх потрібен колектив та фідбек, адже порядність – дуже соціальна риса, коли як зла мотивація може жити на егоїзмі.

Варто також зазначити, що розумність – категорія виключно живих людей. Ми не можемо належно оцінити розумність тих, хто уже або ще не живий (максимум - врахувати досвід).

Річ у тім, що «нерозумність» багатьох із нас часто ґрунтується або на нереалістичних очікуваннях (ми часто недооцінюємо багатогранність та складність світу, але переоцінюємо власну здатність його осягнути), або ми не вміємо правильно реалізувати уявлення про розумність. Наприклад, суспільні очікування часто підв’язують розум до складності (і це маніпуляція на наші емоції та інстинкти, бо ми не любимо бути прирівняними до тварин або здаватись надто примітивними). Може здатися, що чим складніше думка/дія – тим вона розумніше, чим важчий шлях – тим він «більш чистий».

Насправді ж, дуже багатьом із нас до снаги бути розумними. Більшість з нас справді знає, як забезпечити собі їжу, дах над головою, освіту, засоби для існування та навіть свої емоційні потреби, не вдаючись до відверто аморальних дій. Часто, однак бракує віри у це.

Поки ми з вами дружньо сидимо без світла – дозволю собі розрядити все шо у мене є заради продовження допису.

Міркували про розумність, тепер поміркуємо також про винагороду. Нахіба чинити добре?

Говорячи про винагородження за порядність, чомусь часто мають на увазі або передачу успішного успіху просто за сам факт виявлення доброти, або про офіційні нагороди з боку вищих за статусом (грошові нагороди, предмети і т.д.). Тобто, передбачається, що держава має якось покращити життя людині, якщо вона поводиться як добрий громадянин. До певної міри це має сенс, як от, наприклад, є «білі списки» для бізнесу, який вирізняється дотриманням законодавства, зокрема та особливо – податкового.

Водночас, державний рівень – не єдиний, на якому можливе винагородження. Наприклад, базові правила поведінки змалку нас вчать подякувати, якщо нам допомогли. Що ще може бути корисно? Не зловживати чужою добротою, не користуватись нею і не маніпулювати. Взаємодіяти з тими, хто заслуговує довіри, застосовувати до них правило win-win. Люди досить розумні, щоб впоратись із задачею – вигадати спосіб взаємодії таким чином аби від цього вигравали усі учасники (у цьому може допомогти допитливість).

А тепер те, що ми любимо: «не можна бути просто добрим» + «добро має бути озброєне».

Звісно, і знову тут є кілька шарів розуміння.

🗡Фізичний – буквальне озброєння: фізична сила, зброя для захисту кордонів.
🖋Психологічний – здатність усвідомлювати свої дії, керувати ними і не дозволяти себе психологічно знищити/збити зі шляху.
🪶Емоційний, або особистий - котрий, на мій погляд, часто ігнорують або не помічають. Полягає в тому, щоб не просто уникати чи боятись непорядних дій, а могти емоційно зайти на цю територію і залишитись собою. Ми всі чудово знаємо, що є шахраї під виглядом волонтерів, є ті, хто наживається на чужому горі або просто намагається «топити» інших, щоб усунути з конкуренції. Через це були винайдені перевірки та засоби контролю. На побутовому рівні це виглядає, наприклад, як докопчивість з боку донатерів або потенційних партнерів у співпраці. Щоб пройти цей рівень – треба бути готовим безпосередньо довести свою добросовісність (показати чеки, звіт тощо). Коли вас часто просять щось доводити – це може втомлювати і викликати відчуття, що вам недостатньо вірять, чим провокувати бажання замкнутись. Якщо ми говоримо про складні взаємодії, де є кілька ланок відповідальності – то ще більш стресово, бо вам пишуть щось довести, ви пишете тому, хто фактично здатен підтвердити, а там не відповідають вчасно і починається параноя, що вас зараз за шахрая визнають, просто тому що немає відповіді за 0,00001 сек. Однак, з часом, коли набирається репутація+досвід – воно трохи легше стає. Тут важливо послідовність, постійність і тривалість.

Ну і не забуваємо, що бути добрим і жити в манясвіті – дійсно різні речі. Чомусь утвердився опис «доброї людини» як зосередженої, стриманої, правильної, слухняної та нездатної належно відстояти себе. Хоча насправді можна бути одночасно порядним і захопливим. І, напевно, часом навіть варто, бо інакше ми стикаємось з тим, що в психології називають «Тінню», тобто виявлення придушених бажань у некерований спосіб, у той час, як юнгіанська «Тінь» насправді не синонім зла чи шкоди.

P.S. можете шось питати, будем філософствувати.

Дружнє нагадування: якщо ви можете навчитись домедичної допомоги хоча б на базовому рівні - то навчіться

Подивіця шо тут ховається на фейсбуці (де цільова аудиторія майже не сидить).
Уряд вирішив покласти туди канал з інформацією про опитування та громадські обговорення, шоб ті, хто на фб все ж сидить могли голосувати і надсилати листи, долучаючись до формування політик та програм у м'який спосіб. Воно якимось чином мене знайшло, а я допоможу цьому знайти і вас теж🌚

Провела адміну годинну лекцію про ШІ. Хочете вам теж проведу?😁

Помітила, що в деяких місцях почали надавати перевагу при працевлаштуванні тим, кому більше 22. Це сюр і крінж. Не можна так робити. Як взагалі молодь має відчувати себе потрібною і важливою цій країні, якщо страх, що людина виїде - переважає бажання інтегрувати цю людину на вітчизняний ринок праці? І це не на рівні держави - це на рівні приватних бізнесів, тобто "простих громадян".