Скажи свою думку і тікай: писати мало ≠ писати погано. Малорядники часто піддаються цькуванням (і я не сперечаюся, переважно, за діло), АЛЕ. Коли пости малі, динамічні і смачні — хіба це погано? Як на мене, вирішує не об'єм, а наповнення постів.
*тікає*

Кураторське.
Бачимо, що інколи виникає потреба в пошуку активних рольових груп, а шукати щось живе по оголошенням довго і незручно. 
Сподіваємось, цей пост буде корисним для всіх нас, і кожен знайде у ньому щось по душі. Отже, власників живих рольових груп, груп-пошуків, а також керівників проектів, які так чи інакше пов’язані з тематикою рольових, запрошуємо в коментарі під цим постом. Вітається конкретний стислий опис про жанр, кількість учасників, динаміку і типаж людей, яких потребує Ваш проект, однак формат залишається на Ваш розсуд. Одноразова реклама кожного з проектів без повторного надсилання, будь ласка. Куратори не будуть стежити за цим навмисно, але у ваших силах, учасники, повідомляти нам в особисті про прорекламовані і неактивні більше 2-х місяців групи. Адміністрація прохає утриматися від флуду під цією темою, щоб посилання не губились. Якщо маєте що сказати, хочеться додати відгук про групу, яка рекламується або висловити своє захоплення чи критику щодо проектів, які ви побачили, то ласкаво просимо до загального чату цієї групи - Чат

Як виглядало найсумніше оголошення з пошуку співгравця, яке ви коли-небудь бачили?

#Пліткуємо

Спочатку бачила тут обговорення, потім випадково наштовхнулась на гру, яка забороняє картини від ШІ. Крадіжка, погано, і все таке. Мені це виглядає смішно, бо гравці, котрі так роблять, це не ті люди, котрі будуть замовляти арти у художників. Це просто ті, хто хоче скрафтити на колінці те, як плюс-мінус виглядає перс, щоб показати трьом калікам в особистих або в групі з трьох калік. ШІ краде у художників? Так головний прикол у тому, що справді великі компанії, тобто ті, хто продає, і на цьому заробляють, ШІ якраз і не цураються. 
Таке відчуття, ніби ми люди з середньовіччя, які готові відтягти на багаття що завгодно, якщо воно несе нам щось нове. І найсмішніше це те, що більша половина рольовиків, які хейтять ШІ, це ті, хто тупо наслідує інших рольовиків, які хейтять ШІ.
У мене все, дякую.

Наскільки NPS рівні персонажам? Це раби, котрі мають використовуватись як хлопчики для побиття? Чи вони мають рівні права з головними героями настільки, що можуть їх покалічити або вбити, якщо влучно зайдуть в бойову сцену?

Пограємо? 
Завдання: створіть сцену лише діалогами персонажів. Ні описів, ні дій. Весь пост - лише суцільний діалог між двома (або більше) персонажами, і так, щоб іншим гравцям було цікаво читати.

#Інтерактив

Які найскладніші вибори доводилось робити вашим персонажам, і як це змінило гру?

А що ми все про старе і про старе… Піпл, а що, на вашу думку, нового з’являється у нашому просторі текстових РІ в останній час? Може, нові підходи, експерименти, якісь нові тренди, які ви помічаєте, і яких, начебто, не було раніше? Якісь загальнообговорювані теми, групи, ідеї..? Яка “середня температура по лікарні”?

Почитала старі теми, і зрозуміла, що я – трохи аморальна мразота для багатьох рольовиків.
Наскільки, як вважаєте, взагалі допустима цензура в ролках? Де оця межа між тим, де гра, а де – вже перегин? Якщо не чіпати реал, звісно?

Любі друзі 🐝
Дружнє нагадування привітати своїх інтернет-друзів з їхнім святом ❤️‍🩹
Go spread the love!

Питання у зв'язку з датою: який найромантичніший, найщиріший або найдивніший рольовий момент, пов'язаний з коханням, ви можете розказати зі своїм першим персонажем? А з тим, яким граєте зараз?

Норми і флуді vs бажання активно спілкуватися зі співгравцем

Частенько бачу в оголошеннях про пошук співгравця відкритість до/бажання/критерій про ведення діалогу між гравцями (обговорення усіх аспектів гри, персонажів, обмін музикою, артами, гедканонами і тд.) В той же час ледь не з усіх шпарин чути про те, яке зло норма у флуді групових рольових.
Так ото, поясніть бабі, в чому принципова різниця. Звичайно, давайте не чіпати неадекватні норми а-ля >100 повідомлень на тиждень, а так, тримаймося адекватного. Так отож, мені цікаво, як, де і коли людина, яка "прийшла грати, а не ляси точити" перетворюється на гостинну та "відкриту до спілкування"?

Анонімний тейк, бо інакше з'їдять

Окей, серйозно, чому в нашій квір-РП тусовці такий культ болю? Це ж фікшн, це ж наші власні світи! Чому ми знову і знову заганяємо своїх персів у ті ж самі трагічні сценарії? Чому всі ці "незрозуміли, відштовхнули, побили" і вічна драма, коли можна було б просто… ну не знаю, зробити репрезентацію нормою, а не стражданням? Чому не можна дати квір-персам жити, а не існувати у вічному трагі-арк?

МУХАХАХАХА! Я головний кошмар усього твого життя! Я той самий злодій якого всі ненавидить й чиє ім'я на можна назвати! Я всі 7 смертних й просто демон! Я сам сатана! Я той самий злодій якого ви всі так довго не чекали!

Вітаю вас, люди й інша нечисть. Багацько людей гиркається, що існує доволі мало добре прописаних лиходіїв. Цей прописаний картонно! Цей взагалі висосав мотивацію з пальця! А цього так взагалі виправдовують тим, що в нього було важке дитинство батько випадково сильніше дихнув на своє чадо чим треба! А отой, а ця, а ці, а ті...Й вже у нас назбиралося тих дойобів аж по шию. Але! Мало хто давав хоча б приклади того, як має виглядати прописаний злодій. Так, а чому б нам зараз цим не зайнятися? Наведіть хоча б один-два приклад добре прописаного лиходія на вашу думку. Це може бути персонаж з міфів, легенд, книжок, фільмів, серіалів, коміксів та навіть з вашого рольового досвіду.

Да бути поганцям! 

✒️ЯК ВВЕСТИ ПЕРСОНАЖА В ІСТОРІЮ✒️

Для рольовиків перший пост це часто дуже хвилююча подія, якої багато хто боїться, хоча я завжди дивилася на це, як на особливо цікаву задачу. Ви вигадали крутого персонажа з глибокою особистістю і складною передісторією, а в перші секунди знайомства читачів з ним вам треба всього лише добряче це все стиснути, посолити і вичавити смачненький конденсат в одну коротеньку сцену... А якщо для вас це звучить дуже складно ось кілька прийомів, якими користувалася я.

🦄 Прибрати за собою. Це, мабуть, прийом, який я на початку історій використовую найчастіше. Суть його у тому, що в першій же сцені ваш персонаж має здійснити якусь достатньо значну помилку, а потім намагатися наспіх її вирішити, і чим більші наслідки ця помилка має, тим краще. Так ви одразу ж показуєте і слабкість героя (причину помилки), і його силу (те, чим він вирішив помилку), а окрім того, так ви створюєте для нього стресову ситуацію, в якій він не має часу думати і повинен швидко реагувати, що змушує його яскравіше проявити себе.

✒️ ПРИКЛАД✒️
Принц далекої східної імперії приїхав на північ, аби одружитися з донькою короля для укладання угоди. Він дуже хвилювався перед зустріччю з нареченою, адже навіть жодного разу її не бачив. І от, коли він зустрічає королівську сім'ю перед палацом, падає на коліна перед молодою дамою, восхваляє її красу, цілує їй руки, але пізно розуміє, що увесь цей час перед ним була не принцеса, а її фрейліна... Та невинний сміх і чаруюча харизма змушують присутніх хоча би тимчасово забути про цей ганебний інцидент.

🦄 Майстерність не проп'єш. Якщо ваш персонаж майстер своєї справи, підкресліть це, помістивши його у найбільш непридатний для виконання роботи стан і змусьте працювати. Цей прийом найкраще вписується в комедії і легкі героїчні пригоди, але з ним треба бути обережним, аби не написати Меррі Сью.

✒️ПРИКЛАД✒️
До лицаря, що допиває вже десяту кружку елю в захлій неблагополучній таверні, чіпляються бандити і починають вимагати з нього грошей. Лицар увесь червоний, сонний, ледве стоїть на ногах, для розбійників це явно легка здобич. Та раптом він дістає меча і відбивається від атак трьох тверезих злодюжок настільки різво, що змушує їх втекти від страху, накивавши п'ятами.

🦄 Моральна дилема. Взагалі найкращий спосіб швидко розкрити персонажа — дати йому вибір, і чим важчий цей вибір, тим краще. Люди роблять вибір спираючись на своє минуле, на вкладені життям установки про добро і зло, про те, хто їм друг, а хто ворог, і це все можна легко вмістити в одну сцену. А якщо герой довго вагається це розкриє як мінімум дві його сторони за короткий термін.

✒️ПРИКЛАД✒️
Шпигун, що вже давно діє на боці ворога у якості подвійного агента, раптом розуміє, що його "союзники" взяли в полон його колишнього товариша. Тепер шпигун може або ризикнути і звільнити друга, або вбити його, аби довести свою вірність новій фракції і закріпитися в ній, щоб в подальшому ліквідувати змію з самої її голови. Але чи варте воно того?

Автор: @white_book_wizard

#Статті

А які найбільш цікаві/прикольні/всраті кросовери або AU вам траплялись?

#Інтерактив

Раночку, народ!
Давайте розвинемо мозок і пограємо у втечу від банальних кліше, всіх оцих “вороги спалили рідну хату, пішов мститись”, “об’єднав в собі світло і темряву”,  “добрий, але злий” і спробуємо створити щось нове з того, що, здається, вже викликає нудоту від банальності у анкетолога. Отже, беремо за основу один із типових штампів, і пробуємо подати його так, щоб він працював - був цікавим, правдоподібним, оригінальним.
Я напишу 10 вже всім набивших оскомину концептів, котрі прийшли в голову, а ви спробуйте обіграти той або ті, які бажаєте:
1.Попаданець;
2.Темний антигерой, який все одно герой коли треба, просто з цинічними фразочками;
3.Рукодупа принцеса, яка завжди “в біді”;
4.НІП, єдина мета існування котрого - відтіняти крутість ГГ;
5.Месник;
6.Босс мафії в 16;
7.Тренується вбивати з дитинства;
8.Вдень - добра і світла особистість, вночі ж верх бере альтер его;
9.Маньяк, який вбиває виключно НІПів і страждає від важкого дитинства;
10.Таємничий мовчун з темного кутка таверни.

Узагалі про кліше…
Наскільки часто ви бачили персонажів «дволиких»? Ну в яких буквально дві особистості сидить. Ота прям така дрєвняя класика, де один із них невинна вівця, а інший демон-убивця, який хоче винищити другого, аби отримати тіло під контроль.
І от знаєте-… Є така штука, як Дисоціативний розлад ідентичності (DID). Не говоритимемо наскільки діагноз валідний у звичайному житті й бла-бла-бла, ця тема недостатня досліджена, аби казати бодай щось і я не те щоб прагну зараз чіпляти тему психології. Але у фікшині, де це може бути зумовлено абсолютно будь-чим… Хіба не скарб?
Не прописувати демона-вбивцю, а двох людей із власними переживаннями. Зазвичай DID проявляється у вигляді основної особистості й протектора (захисника). Другий утворюється в наслідок дуже сильно травмуючої події й зазвичай бере дії в контроль через триґер. І чого ж я згадали то?
Ave Mujica… В аніме одна з героїнь має DID і другу особистість на ім’я Мортіс (сама вона Муцумі), тільки ніякої драми й нема. Дівчина настільки забила себе у фізичному та ментальному стані через конфлікти з єдиною подругою та почуття провини, що протекторці буквально довелося рятувати корабель від потопу. Вона діє за власними принципами й судженнями, спостереженнями з глибокого дитинства, бо хоче врятувати Муцумі, але коли доводить до того, що Муцумі «відмовляється прокидатися», то телефонує мільйону лікарів і як наляканий підліток просить врятувати її, просить повернути її, ну а далі доходить навіть до відновлення контакту з однією дуже дорогою в минулому їм обом подруги. Вони не намагаються витіснути одна одну, одна є законною здебільшого спостерігачкою й вічною підтримкою, а друга живе цілком нормальне життя. І взаємодія, соціалізація й загалом опис такого явища у фікшині здається мені фо ріал цікавим тропом для розпису героя

Шановне панство, мене шляк трафляє. Згадала, що сьогодні день рідної мови і зрозуміла, що сьогодні настав час для мого дуже тематичного поста.

Чому українські фентезі рольові настільки пропитані англіцизмами, англійськими суфіксами, іменами. Коли ви ролите по якомусь певному фандому, то ок, так задумав автор. Але коли ви вступаєте у фентезі рольову і називаєте свого персонажа шось типу «Астрат» «Ґейл» або інше. Крім того, що це читається і звучить крінжово, наче той самий переклад з члена на прутень то ви цим самим псуєте український рольовий простір.

А що вважаєте ви?

Свобода повного вибору гравця чи узгодженість сюжету? Що важливіше?

Будь ласка просвітіть мене. Чому фентезі і фантастика завжди були повʼязані з середньовіччям і раннім відродженням, тодішньою архітектурою, одежою і так далі? Я цим питанням задаюсь вже досить давно і не можу зрозуміти😭 чому наприклад фентезі не поєднують з рококо, класицизмом, а саме з середньовіччям (не спорю шо є фентезі з іншими епохами, наприклад як гаррі поттер але в більшості це саме середньовіччя)