Ну що, піпл, пограємо для настрою?
Що б ви зробили з попереднім коментатором? Останній коментатор Mariia Hlushko, з неї, у якості "першої жертви" і почнемо=)
П. С. Чур не повторюватись у діях! ^_^

"Карк" як у карколомних подіях.

А яке ваше останнє мовне відкриття?

Рольові вчителі. Всі ті, хто хоче грати з новачками, і обіцяють всьому навчити. Я навіть пам'ятаю таке явище, яке рольові школи (ні, не ті, котрі магічні, а ті, де обіцяють виховати з гравця "справжнього рольовика"). Як до цього ставитесь? Особисто спостерігаючи їх коли вони тільки-но зароджувалися, зробив висновок, що "вчителі" там доволі сумнівні. Як і оголошення, в котрих набирають "учнів". Як взагалі можна навчити людину грати, окрім як грати? Особисто для мене це десь на рівні "взять сєбє малоденькую дєвочку, чтоби самаму васпітать пад сєбя".

Яке чудове ком'юніті)
Крайній пост підказав питання: а чи є у вашому житті наставники? Може, саме у рольових, може, хочеться розказати про того, що у реалі.

Доторкнемося до настільки слизької та табуйованої темі в рольову просторі...Педофілії/зоофілії. 
 В якийсь момент, всі вирішили, що відіграти катування, крадіжку, вбивство - це окей. Але коли тема торкається сексуального насильства стосовно дітей/тварин, всі різко вважають це переходив за червону межу. Настільки, що аж в деяких групах для пошуку співролів білим по сірому написано: "ПЕДОФІЛІЯ ТА ЗООФІЛІЯ ЗАБОРОНЕНІ". 
 Що ви думаєте з цього приводу? Чи треба заборона на педо/зоо в рольових та ці теми табуювати аж до неможливості? Чи ви проти всіх цих забобонів і вважаєте, що ці проблеми треба теж висвітлювати?

При адаптації до україномовного рольового простору, які у вас виникли челенджі? Незручні платформи, наприклад? Мова як така? Внутрішній спротив і відчуття неприродності ТРІ українською? Загальна культура ігор і особистий травматичний досвід, який досі дається взнаки? Мертвий фандом? Невідповідність вашої пропозиції попиту?

В мене це, напевно, моя фандомна вузькість і відсутність часу проштудіювати групові ігри в пошуку діаманта вкрасти собі в кишеню 🙈

Хваліться, які з ваших перешкод ви вже подолали?

Три учасника групи, з якими ви, теоретично, могли би зіграти, хоча не грали до цього. Що б з ними пограли? Чому саме з ними?

Найцікавіший гравець, саме особистість, котрий вам траплявся?

Якщо б ваш смак у рольових сюжетах був би піснями, якими п'ятьома (можна більше) він би був?

Пж, придумайте якийсь сюжет, ромком, про сучасність 😭😭

Згадалось старе. Для мене ситуація давно вирішена, просто цікава думка інших. Як ви вчиняєте зі співгравцями, котрі спілкуються, але пости не пишуть? Зрозуміло, що якщо "абонент не абонент" взагалі, то підеш шукати нового, а якщо все ок, тільки гри немає тижнями? І якби нову людину на той же сюжет не знайдеш, бо співгравець начебто є. Грати, якщо спитаєш, хоче-прагне, спішить-біжіть, аж волосся назад. Причому, якщо запропонуєш облишити гру і просто спілкуватися, то тебе переконують, що грати хочуть так, що аж помирають без гри. Такий собі "собака на сіні" - і гри не дає, і свободи когось шукати з такими не маєш, бо ще один сюжет і співгравець - забагато.

Питання до лайковідгукуваних оголошень: навіщо треба, якщо оголошення не анонімне? Як гравці, котрі ставлять лайк і тупо чекають, взагалі планують грати, якщо навіть просто прийти до іншої людини бояться?

Що робити, якщо десятий співрол поспіль просить першим написати пост?(я задовбались)

Чи грали ви колись на форумах?
Чи може ТГ спільнота норм сприймати можливість гри на форумах? Або вам буде незручно?
Мене цікавить ефективність реклами з пошуку гравців на форум, тому що це не дало результату. І справа не у тематиці, бо то кросовер, (тобто може бути будь-яка теоретично, звісно без ру фендомів типу дозорів т.і.), а мені здається що тг гравцям незвично там грати, як і мені на тг, бо моя душа хоче кастомізації, мати профіль з аватаркою персонажа.)

"Сон собаки" - події, які пережив персонаж або персонажі насправді трапились уві сні. Сюди ж, напевно, віднесу і несправжні смерті, коли смерть не ставить крапку на житті персонажа, той легко повертається за деякий час, знову помирає - знову повертається, і т. д. допоки його чергова смерть стане не трагедією, а "Ну скільки він там возиться, міг би вже і воскреснути". На мій погляд, це величезне знецінення того, що персонаж зробив, який шлях пройшов, що пізнав і що втратив.
А як до цього ставитесь ви?