Коротка (ні) позиція по Стерненку

Маю зізнатись: колись він мені імпонував. З захопленням дивився його відосики і думав, що він дійсно з тих патріотів, яких можу вважати за "своїх". Так, я знав про його оборудки з наркопритонами в Одесі, знав про те, що він відлиняв від фронту, хоч був у ПС. Списував це все на те, що зараз від штовхає проукраїнську повістку в медіа-полі.

Не скажу, що якийсь аргумент "Проти" Стерненка для мене був фінальним. Їх було багато. То він Сороса почав виправдовувати (це те саме, що захищати Ахмєтова, тільки інтернаціонального); то впрягався за підор-ватніка (обидва слова вживаю у прямому сенсі), то назвав Традицію і Порядок "підруснявими ліваками". Одним словом, все як з алкоголем: людина стає пиятиком не одразу, а потихеньку.
І Серьожа Стерненко повільно, але впевнено опускався на лівацьку бутилку.

Чому він це робив? Адже ніби і в ПС був, і двіжував. Ба навіть справа, за яку його засудили: він викрав і провів виховну бесіду з прокремлівським чортом. За такий активізм не гріх і перед судом відповідати.
Я не берусь судити, що наштовхнуло його шавканутись. Може, він таким був від початку. Може, йому зробили пропозицію, від якої не відмовляються.

*хоча приклад Лідера показує: можна просидіти 3 роки у СІЗО і не мусарнутись*

У будь-якому разі, урок Стерненка показовий. Він відійшов від націоналістів і знайшов собі друзів серед лібералів та тих, хто сидить на західних грантах.
Чи врятували вони його від ув'язнення? Ні. Ставка не вигоріла.

А тепер відповідь на головне питання: що робити далі?

Скажу зразу: я дико не хочу виходити на будь-який протест, який пов'язаний з його ім'ям. Але важливо розуміти, що ми опинились в одному човні. Сьогодні засадили його, завтра засадять будь-кого з нас.

І тому я готовий протестувати. Готовий виходити проти мусарського свавілля, проти фальсифікованих судів та чортів у мантіях.

І так, мій любий фанат Стерненка. Якщо ти дочитав до цього моменту, то у мене зустрічне питання:
а ти готовий до протесту?

Ти готовий виходити і підтримувати харківських робінгудів? Готовий стояти на судах по справі Сивохо? Готовий писати довгі злісні пости про Іранця, якого також засудили за самооборону?

Якщо готовий – то тільки тоді ти, фанат Стерненка, маєш право критикувати мене і моїх однодумців за те, що ми його хейтимо.
У противному випадку твої воплі про "утиски патріота" й "розхитування човна" н***й нікому не здались.

@WikipedUa

Українські юнкершафти: заборонена лекція про заборонених українців

Що ми знаємо про історію Другої світової? Нам розповідають про три основні сторони протистояння в Україні: радянська РСЧА, німецький Вермахт й українська УПА. Все. Нам все ще розказують про мільйони українців, які служили у лавах РСЧА, забуваючи додати, що більшість загнали туди силоміць. Нам твердять, що єдиним шляхом патріотичного українця в той час було йти воювати у ліси, у лавах повстанців УПА.

Але вони забувають розповісти, що у українців був і третій шлях. Шлях обраних, яким скористались далеко не всі. Протягом війни біля 30 тисяч добровольців стали до лав української дивізії військ СС "Галичина". Ким вони були – українськими супергероями чи гарматним м'ясом на поводу у німців? Як вони навчались, про що думали і чим жили?

🗣 Про все це 12 березня розкаже відомий історик, дослідник Другої світової Роман Пономаренко.

❗️ Оскільки лекція таємна, про місце проведення ми повідомимо кожному, хто зареєструється.
🖇 Посилання на івент в ФБ

​​«Мир - це мрія. І зовсім не красива. А війна - це ланка в божественному світовому порядку. У ній розкриваються найблагородніші чесноти людини: мужність і зречення, вірність обов'язку і готовність піти на жертви, навіть з ризиком для власного життя. Без війни світ погрузнув би в матеріалізмі».

(С) Генерал-фельдмаршал Гельмут фон Мольтке

🔥 Бунтуй, кохай, патріархат не віддавай!

Наближається 8 березня, т. зв. "жіночий день". Хтось буде тишком вітати своїх мам та бабусь, хтось проведе цей день вдома з коханою людиною.
Але є ще біснуваті феміністкині, які завтра влаштують шабаш у центрі столиці. На вулиці вийдуть ідейні послідовники Клари Цеткін та Рози Люксембург. Вони будуть від імені ВСІХ українок заявляти, що їм мало прав і що вони хочуть знищити патріархат.

Ми хочемо сказати цьому "Досить!"
Ми – це українські жінки.
Нам не хочеться феміністичної шизофренії, яка навчає нас, як ненавидіти чоловіків. Ми любимо патріархат, який захищає та оберігає нас.
Ми вийдемо на захист української жінки, бо вважаємо, що ідейні марксист_кині не мають права говорити від нашого імені.

⏰ 12:30
📍 Михайлівська площа

🛡 Ставай на захист жіночності – захисти Україну від фемо-диктатури!

Нащадки НКВД вже у Телеграм

Сталась цікава подія. Я розкидав по різних чатах інфу про черговий висєр євреїв в Україні.
А вже через 5 хв через подані скарги мені заборонили писати у відкритих групах до 14 березня.

Звідки знаю, що це через "скарги"? Оскільки про це каже сам ТГ:
Dear Вікіпедія,
I’m afraid some Telegram users found your messages annoying and forwarded them to our team of moderators for inspection. The moderators have confirmed the report and your account is now limited until 14 Mar 2021, 14:00 UTC.

Одночасно і приємно, і огидно. Ну і факт на додачу: публічних срачів до Дня добровольця від мене не очікуйте :)

Якщо вам було цікаво, як виглядає "патріотичний куколд" – ось яскравий приклад.

Я повертаюсь у суспільну повістку. Так, я живий. І так, завтра для вас буде цікавий контент 👌🏻

⚡️Дебати

📝 Тема: "Міф vs прогрес"

📅 Дата: 25.04.2021 о 18:30 за Києвом.

👥 Учасники:
Гюнтер — лівий філософ, автор каналу "Забытые Записки".
Вікіпедія — націонал-традиціоналіст, автор каналу "WikipedUa".

⚜️ Місце: YouTube канал

А от і самі дебати:
https://www.youtube.com/watch?v=jseIbvbon1g

Скоро починаємо 😉

Ох, яка прєлєсть))
Все, тепер я зірка екрану. Щоправда, ватного — але то вже таке.

Отже, Шарій вирішив показати власну підлаштовану провокацію на марші, який ми провели на честь створення 14-ої ваффен-гренадерської дивізії SS "Галичина". Цього року марш вперше пройшов центром Києва. І це прекрасно — адже бійці дивізії завжди мріяли звільнити Україну та крокувати парадом у Києві. Ми здійснили їх мрію.

Але повернемось до петушарія. Він підіслав біснуватого комуніста, який почав щось волати про "фашизм". Стандартна методичка. Ну й я вирішив з цим біснуватим посперечатись. Вийшло весело. Звісно, жодного конструктиву там не було — тільки волання та лозунги.

Шкода тільки, що петушарій вирішив обрізати це відео на найцікавішому місці та показати вже іншу подію. Бо після того, як цей "прохожий" пояснив, що таке нацизм, він так і не зміг навести прикладів, де ж в українському націоналізмі він то побачив. А ще сказав, що "Націократію" написав Корчинський 😂

Одним словом, перший марш на честь Дивізії — completed.

І тепер хотів згадати ще пару слів за дебати, які минули на цьому тижні.

Коротка моя рефлексія: треба більше готуватись. Чудово розумію, що перехвилювався і через це не міг адекватно реагувати, як того потребувала ситуація. Але це був прекрасний досвід.
Щиро вдячний всім, хто висловив як захоплення, так і конструктивну критику. З такими підписниками ніколи не загубишся, щире дякую 👍🏻

Окрема подяка — Богдану з @RightSideStrongSide, який дуже допоміг у підготовці дебатів. Там у нього на каналі багато цікавих статей, рекомендую глянути.

​​Пам'яті Ореста Васкула

Це завжди дуже дивне відчуття. Коли з життя йде близька людина, розумом ти це розумієш, а серцем не можеш прийняти.

Ми називали його просто Дідом. Орест Васкул сьогодні помер на 93-ому році життя. Але поки був тут, серед живих, я у складі маленької групи людей ходив до нього у гості. Він не був мені рідним. Не певен, чи взагалі він мене пам'ятав чи упізнавав. Але за той час він став для мене Дідом, про якого я не міг і мріяти.

Орест Васкул був легендою. У 16 років записався до лав дивізії СС "Галичина", накинувши собі зайві два роки – був юнак високий і здоровий. До цього дня був єдиним живим бійцем легендарної групи "Баєрсдорф". Героїчно бився у котлі під Бродами, де попав у радянський полон. У нього не було шансів вижити у сталінській каральній системі – але вижив. Повернувся. І прожив гідне життя, про яке можна складати легенди.

Ми ходили до нього, як на сповідь. Щоразу з завмиранням серця слухали його розповіді про дні минувщини. Він часто повторював одну й ту ж історію, але бувало що розказував деталі, яких раніше не казав.

А ще він обожнював співати. Навіть у свої роки мав феноменальну пам'ять і пам'ятав навіть такі повстанські пісні, слів яких майже не знайти.
Обожнював, коли йому грали на сопілці.

І що найбільш показово – до кінця своїх днів не втрачав бойового духу. Здається, якби поправилось здоров'я – хоч би зараз брав автомата до рук і йшов боронити Україну.

Сьогодні не стало тіла Ореста Васкула. Але його Дух відправився до Праотців, туди, де він здобуде вічну славу в одному ряду зі своїми побратимами.

А ми будемо його пам'ятати. Він буде жити у наших серцях, буде надихати нас на подвиги та слугувати прикладом того, як прожити життя достойно.

Орест Васкул
28.05.1928 – 8.06.2021
Дякуємо за Чин!

Для розуміння контексту бесіди чекніть ще це відео

ЯК Я ЗУСТРІВСЯ З МАЙКЛОМ ЩУРОМ

Зізнаюсь: все сталося неочікуванно. Я знав, що Роман прийде до пам'ятника — це запрошення він написав у коментах. Власне, вирішив з'їздити, поглянути, що там буде.
Імпровізація почалась з того моменту, коли я зрозумів, що прийшов один 🌚
А виходу не було, треба було якось рятувати ситуацію. ІМХО, краще прийти і проявити себе не з кращого боку, ніж не прийти взагалі.

Наша зустріч тривала протягом години, майже всю її записав на відео:
Частина 1
Частина 2

Про враження
Отого веселого коміка, що ви його бачили на ТВ Торонто, забудьте. Передімною стояв чолов'яга 40 років, який весь час говорив на підвищенних тонах. У відео це в принципі видно.
Власне, цікавили мене два питання: його фраза про "мирний стан та ліберальні цінності" і самі цінності. Як міг — поставив.

Зараз, "після бою", розумію, що багато чого міг зробити краще. Саме тому відразу кажу:
- не треба мені казати за мою поставу та футболку, мені самому це фото не подобається. Знав би — одягнувся би належно;
- не треба мені казати щось на кшталт "Де твої аргументи, чому ти їх не висловлюєш". Нагадую: ця зустріч — суцільна імпровізація, на підготовку якої у мене пішло менше хвилини.

Але я з радістю приймаю конструктивну критику, поради та побажання.
Окремо хочу передати привіт Кіліманджаро: твій посібник лежить на столі, тож від завтра візьмусь його перечитувати, раз вже така нагода :)

Ну а далі все надаю на ваш розсуд.