Офіс генпрокурора та Житомирська обласна прокуратура не змогли довести до кінця справу за підозрою депутата Київської облради Віталія Карплюка (члена депутатської фракції політичної партії «Європейська солідарність»), якому оголосили підозру у рейдерстві агрокомплексу «Росава-К» в Кагарлику.

Комплекс належав загиблому в АТО бійцеві Марку Паславському (позивний «Франко», воював у складі добровольчого батальйону «Донбас»).

Кримінальне провадження №12016100010001219 за підозрою чотирьох осіб за ч.3 ст. 206-2 КК, закрито на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК.

У 2019 році тодішній генпрокурор Юрій Луценко повідомив про пред’явлення підозри депутатові Київської обласної ради #Карплюк.

Карлюку закидають рейдерське захоплення агрокомплексу «Росава-К» в Кагарлику, який належав загиблому в АТО бійцеві Марку Паславському (позивний «Франко», воював у складі добровольчого батальйону «Донбас»).

Паславський, будучи громадянином США українського походження, дослужився до майора американської армії (звільнився у 1991 році), проте в лавах батальйону був звичайним рядовим військовослужбовцем. У дев’яності роки переїхав до України. Незадовго до загибелі отримав українське громадянство.

Загинув 19 серпня 2014 року, прикриваючи відхід групи бійців з Іловайська.

Після низки перереєстрацій права власності на фірму «Русава-К» належить Володимиру Бортнику, який за життя Марка Паславського володів трьома відсотками компанії, а також згаданій вже іноземній «Друс Корпорейт Холдингз Лімітед», яку очолював загиблий військовослужбовець.

У лютому 2015 були зареєстровані зміни про директора і учасників ТОВ «Русава-К», агрокомплексу у м.Кагарлик, який належав Паславському. Підприємство переоформили на Леоніда Мосійчука. Підставою став договір від 11.08.2014 щодо купівлі-продажу частки корпоративних прав між компанією DRUCE CORPORATE HOLDINGS LIMITED (BVI) в особі Паславського та Мосійчуком, скріплений підписами сторін 10.09.2014. Однак на момент підписання Паславський уже був офіційно мертвий. Згодом з’ясується, що так само сумнівно за заповітом, який не складався, була відчужена квартира у Львові.

#Мосійчук знаходиться в розшуку за ч.3 ст. 206-2 КК з 2016 року у справі №12015110190000080. Це схоже провадження, але з лише одним підозрюваним.

Воно було зареєстроване 9 лютого 2015 року щодо протиправного заволодіння майном і підроблення документів. В лютому 2016 було зареєстровано нову справу №12016100010001219 за ч. 3 ст. 206-2, ч. 1 ст. 367, ч. 1 ст. 388, ст. 356, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 191 та ч. 1 ст. 364 КК. Вона наразі закрита.

Швидкий зв'язок @ABleaks_bot
👉 Підписатись на канал
📩 info@absolutionlab.com

ВІЙСЬКОВІ ЩУРИ

У 211 понтонно-мостовій бригаді, яку створювали у квітні 2022 року, командиром став полковник Олег #Побережнюк. Його жінка працювала в Камʼянець-Подільському ТЦК, і в підрозділі почали масово зʼявлятися люди з оточення Побережнюка. Зокрема, заступником комбрига став його кум Валерій Пастух, а його сина Владислава, похресника Побережнюка, призначили командиром одного зі взводів у першому батальйоні бригади — як зʼясували пізніше, він фізично знущався з бійців бригади та вимагав у них гроші. Сам Побережнюк відправив чотирьох бійців на Хмельниччину, щоб ті будували йому будинок.

Серед особового складу справді чимало сімей. Але переважно всі родичі служать у різних підрозділах 211 понтонно-мостової бригади, щоб уникнути конфлікту інтересів.

Навесні 2024 працівники тернопільської ВСП запросили в бригади інформацію про адміністративні протоколи на бійців, які вживали алкоголь або наркотики впродовж 2023-го.

Розпочали службову перевірку — в другому батальйоні не складали протоколи на деяких військових, які перебували в стані алкогольного спʼяніння, хоч їхній стан і фіксували на медичних оглядах.

На той момент командиром батальйону був підполковник Валерій #Пастух. У травні 2024-го, в розпал службових перевірок, його підвищили до начальника штабу — заступника командира бригади.

Офіцер відділення психологічної підтримки персоналу Остафійчук, який тоді служив у 211 бригаді і займався внутрішньою перевіркою, розповідає, що військовий мав сплатити від 5 до 20 тисяч гривень тому, хто виявив порушення, щоб на нього не складали протоколу.

Син офіцера, вже капітан Владислав Пастух погрожував впливом свого батька і хрещеного, які можуть перевести бійців у піхоту, тому бійці й сплачували йому кошти, щоб уникнути покарання.

За словами пʼяти колишніх офіцерів і сержантів бригади, Владислав Пастух також знущався над військовими під час відряджень для будівництва фортифікацій на Донеччині, Харківщині і Дніпропетровщині. Гусятинський районний суд Тернопільської області 10 вересня 2024-го визнав Пастуха-старшого винним у недбалому ставленні до служби під час воєнного стану. Він заплатив максимальний штраф — 34 тисячі гривень.

Мінометний скандал: бізнес з підсанкційним болгарським олігархом

Bulgarian Industrial Engineering and Management (BIEM), яка використовується як прокладка колишнім заступником міністра економіки Болгарії Олександром Манолєвим, який за корупцію включений США в «Список Магнітського», укладала контракти з ТОВ «Юкреініан дефенс текнолоджі»

Батько Манолєва – Дімітар, на якого не було накладено санкції, придбав BIEM декілька років тому. Через старі зв’язки у міністерстві економіки Болгарії, Манолєв змусив державний боєприпасний завод Vazovski Mashinostroitelni Zavodi підписати декілька контрактів з BIEM.

Манолєв, намагаючись приховати свою особисту участь, аби не зашкодити відносинам з росією, та обходячи санкційну політику Міноборони – адже МОУ не має права укладати угоди з компаніями, власники чи афілійовані особи яких знаходяться під санкціями – вирішив постачати продукцію через посередників.

У 2023 році тоді ще директор «ЮДТ» Микола #Хавхун (колишній помічник нардепа Людмила #Денисова) особисто займався організацією співпраці з BIEM.

У Державної служби експортного контролю він отримав разовий дозвіл на реалізацію договору про поставки мін. У своєму зверненні Хавхун обґрунтовував важливість роботи з BIEM тим, що ЗСУ відчувають дефіцит в артилерійських мінах калібрів 60, 82 та 120 мм.

Для організації співробітництва з іноземними компаніями, серед яких і BIEM, було розроблено Програму міжнародного співробітництва з виробництва боєприпасів. Її мета полягала у суттєвому збільшенні обсягів виробництва боєприпасів шляхом об’єднання потужностей підприємств країн НАТО та приватних українських компаній.

У рамках цієї Програми Хавхун планував перенести на територію України частину циклу виробництва боєприпасів, при цьому залишивши іноземним партнерам лише те, що складно зробити в короткий термін на українських підприємствах, а також уразливі в умовах ракетно-артилерійських обстрілів процеси. Безумовно, напрямок діяльності правильне, т.к. Програма дозволяє збільшити обсяги виробництва боєприпасів, забезпечити надходження в країну валютних коштів та завантаження промислових підприємств, зберегти та створити робочі місця, а також освоїти нові технології.

У ході її реалізації виявлено один недолік — збільшення вартості готового виробу через велику кількість компаній, задіяних у ланцюжку виробництва та постачання.

24 січня 2023 року «ЮДТ» та BIEM уклали контракт на виробництво та постачання до кінця 2024 - 200 тисяч корпусів для артилерійських мін 120 мм. За словами Хавхуна, зазначені корпуси мін виробляються за кресленнями та технічними вимогами VMZ, і використовуються у виробництві мін за стандартом НАТО.

Програмою співробітництва передбачено, що компанія BIEM, яка виступає імпортером продукції «ЮДТ», передає її VMZ разом із підривниками та порохом, а VMZ, у свою чергу, на замовлення BIEM споряджає корпуси вибухівкою та передає BIEM повністю готові вироби у ящиках виробництва «ЮДТ».

Надалі BIEM продає готові боєприпаси компаніям зі США, Великобританії, Польщі, Румунії та Чехії, які, у свою чергу, постачають їх ЗСУ як у рамках комерційних контрактів, так і в рамках державних програм міжнародної технічної допомоги для нашої країни. Така схема виробництва дозволяє досягти домовленості з BIEM, що корпуси мін українського виробництва повернуться до країни у готових виробах, але якою ціною. Чому не можна укласти контракт безпосередньо з VMZ та не збільшувати кінцеву вартість боєприпасів, ганяючи їх по всьому світу? Чи це вимога компанії BIEM та/або міжнародних партнерів?

У зверненні до Держекспортконтролю Хавхун назвав головну причину, яка не дозволяє організувати в Україні повноцінне виробництво артилерійських мін, – катастрофічний брак підривників М6 та М12, а також зарядів та порохів для їхнього виробництва. Крім того, він зазначив, що в країні є підприємства, здатні виконувати такі корпуси за «радянською» документацією, але вони ніяк не можуть отримати державні замовлення.


Швидкий зв'язок @ABleaks_bot
👉 Підписатись на канал
📩 info@absolutionlab.com