Романтика в кожну хату: говоримо з Регіною про популярність любовних історій🎀

Я полюбила романтичні історії з книги “Марійка і Костик”. Взяла її в бібліотеці й була шокована, що в книгах пишуть про поцілунки! У мої 11 років то було дуже гаряче. І от уже протягом 15 років я продовжую отримувати всяких метеликів та іншої живності від цього жанру. Тож вирішила поспілкуватися з Регіною щодо популярності, стереотипів та улюблених романтичних історій. Бо хто-хто, а вона прочитала багацько✨

✨Чому серед жінок дійсно популярні романтичні історії?

Я думаю, що ці історії були б популярні й серед чоловіків, якби не проблема стигматизації та стереотипів. Бо як це так — чоловік хоче дізнатися про почуття з книг? Хіба вони не мають читати тільки бізнес-літературу? Давайте просто скажемо, що ця література популярна серед людей, які втомилися від великої кількості реальних подій і шукають щось безпечне. Не всі ми здатні проживати свої емоції одразу, тому мистецтво та література дозволяють нам рефлексувати та проходити певні етапи усвідомлення.

✨ Чи відчуваєш ти умовне “зцілення”, коли читаєш ромкоми чи мелодрами, особливо якщо в особистому житті якась фігня? Як думаєш, чому так відбувається?

Не завжди. Мені здається, іноді навпаки важко читати про романтичне, особливо коли в особистому житті не складається. Бо важко проживати події книги, коли у самої щось болить.

Але так — романи для мене про зцілення, бо частіше ми читаємо про життєві проблеми звичайних людей із такими самими страхами та комплексами, тому це дозволяє трохи задуматися над своїм. Наш мозок сприймає досвід, описаний у книзі, як наш власний. Він активує ті ж ділянки, що й під час реальних подій. Мені важливо проходити через прийняття в книгах — тому так це й працює.

✨Чи віриш ти в тезу, що любовні романи створюють нереалістичні очікування від справжніх стосунків?

Ні. Я людина, яка прочитала багато романів — більше ніж 50 точно, — але це ніяк не впливає на мої очікування. Мої очікування побудовані на моїх цінностях, які справді можуть змінитися через книги, але я не буду очікувати від партнера всього, що описано в любовних романах.

✨Чому для сучасного покоління стали такими актуальними спортивні, ковбойні, наукові романи тощо? Це для тебе про бажання дослідити нову тему чи просто про новизну сетингу?

Так просто здається. Наші мами теж читали подібну літературу. Зараз ми звертаємо увагу не лише на тематику, а й на те, як це вписується в культуру. Спортивні романи існували й раніше — просто ми про них не знали. Про них або говорили погано, або не говорили взагалі 🤣

✨Як думаєш, чому більшості чоловіків так важко з читанням любовних романів?

Патріархат 🤣 Любов, почуття, інтимність, близькість — вороги цінностям патріархату. Система ставила в пріоритет раціональне, дієве, героїчне.
Дама в біді? Звісно, це й має бути в “чоловічій” літературі.

У результаті любовні романи стали символом “жіночої слабкості” замість того, щоб сприйматися як розповідь про людську близькість, уразливість і пошук сенсу.
Я рада, що зараз це змінюється, і дедалі більше чоловіків намагаються зрозуміти свої почуття, вчаться про них говорити. Треба ще кілька поколінь, щоб це змінилося (якщо це зміниться).

✨Назви свій топ романтичних історій

✨

“Божественні супротивники” — мій бальзам на душу, книга з великим, щемким та щирим коханням.

✨

“З різницею у сім років” — чуттєвий любовний роман, потрібний тим, хто зараз відчуває кризу в житті.

✨

“Шах і Мат” — історія про дорослішання, жертовність і повернення до того, що щиро любиш.

✨

Серія “Off Campus” — просто любов, що про пошуки себе, друзів і зцілення.

Мені здається, цей список може бути нескінченним

✨

Прикольно, як для різних людей однакові події відчуваються інакше. Бо я з упевненістю п’яного чоловіка думаю, що романтичні історії зробили в моїй голові дивне уявлення про стосунки. Або ж, що “за часів мам” були популярні хіба період-драми та мафіозі в обтягнутих джинсах. Головне, що завжди об'єднують думки патріархат😀

Як вам наша розмова? І з ким ще з блогерок чи авторок ви б прочитали інтерв’ю?

Жінки Куліша, або головний ред флег ХІХ століття

Хоч в назві лекції імʼя чоловіка, вона буде не про нього, а про жінок, які мали такий вусатий «епізод» в своєму житті.

У багатьох з нас є оті підозрілі колишні-нарциси і якби Куліш жив зараз — він міг би бути одним з них (Не раджу такого кавалєра)

Тож, так! Це буде лекція-плітка, копирсання у нижній білизні та пацючинг. Але виключно з використанням надійних джерел, як завжди.

‼️На лекції не буде про великий внесок Куліша в українську літературу, тільки булінг😅

Тож про кого вона:
- Ганна Барвінок (Олександра Білозерська)
- Марко Вовчок
- Параска Глібова
- Леся Милорадович
- Ганна фон Рентель
- Маня де Бальмен

Коли: 6 листопада о 19:00
Тривалість: 1.5 год
Вартість: 400 грн
Формат: Онлайн з записом

Давайте поговоримо разом про одного з головних "розбивачів сердець" української класики ХІХ ст?😀

Складна і не зовсім книжкова розмова.

Налякалися? Якщо що, вона не з вайбом «нам треба серйозно поговорити» — більше про мої думки-відчуття щодо діяльності, а ще про гроші.

Почнемо з них!

Очевидно, що я намагаюся монетизувати свій канал і зробити так, аби він закривав мої базові потреби. (Я думаю, що очевидно)

✨Деякі речі вдаються краще — як-от книжковий клуб, із якого я щомісяця маю 100 доларів і афігенну спільноту.

✨Інші — через раз, як лекції. Не тільки у мене зараз стало більше проблем зі записами на такі формати і я у пошуку причини. Чи це загальна втома і виснаження інформацією, чи через проблеми зі світлом, чи просто людям стало тяжкіше з грошима — я точно не знаю. Підозрюю, що всього по трохи. Якщо у вас є ще ідеї — кажіть!

І я фантазую, чи можу я адаптувати продукти так, аби вирішити це? Що якщо додати більше «відпочинкового вайбу»? Або ж зробити формат без привʼязки до часу?

✨Для мене гроші, які я отримую дійсно важливі. Вони мотивують мене робити крутяцькі штуки. І це нормально, я сподіваюся у вас теж так!

Другий мій роздум

✨Я бачу, що мій канал потроху перетворюється з книжкового на більш літературознавчий (чи навіть культурологічний?). Мені подобається досліджувати й показувати себе як культурологиню. І все менше хочеться просто писати відгуки на книжки чи робити підбірки. Пані вже подавай розмови про сексуальність у творах Лесі чи про феміністів, які справді захищали права жінок сто років тому.

✨І я не завжди впевнена, чи цікаво то вам? Бо продавала я себе раніше не зовсім так!

Буду дуже рада почути ваш фідбек на ці дві теми, які не виходять у мене з голови. Дуже хочу краще зрозуміти вас. І, можливо, ви краще зрозумієте, що очікувати від мене ❣️

Я тільки що так активно офігіла від мультику з лего, який створив хлопець зі Львова.

✨Його звати Олесь і йому 14 років, а його робота про Стуса, катування, війну і свободу. Ще й англійською, аби презентувати це закордоном.

Ще й всі штуки з лего він сам придумав і зробив 😭

Це треба подивитися і вам!

Я все ще не розумію, чого таке "щастя" видали у видавництві "Школа" у 2010 році?

Чому там так багато про росіян, депутатів і якихось всратих людей. Чомуу?

В коментарях будуть "скарби" з "книги"🫥

Спіритична розмова: Софія Русова ✨

Нещодавно у мене виникла ідея “фейкових” інтерв’ю з нашими чудовими письменницями та діячками.
Фейкові — не через наповнення, а з тієї причини, що частина з них померли ще до мого народження.

‼️Для створення їхніх реплік я використовую цитати, щоденники, листи, спогади про них тощо.
Усі факти в інтерв’ю — правдиві, але форма частково змінена й відредагована мною.

Тож ходімо читати мою першу спіритичну “розмову” з Софією Русовою ✨

Як би ви описали себе в декількох словах людям, які про вас нічого не знають?

Національна самосвідомість формується в сім’ї та школі, коли вони спілкуються рідною мовою, співають і слухають рідні пісні, слухають рідну музику, музику своїх композиторів, свого народу, дотримуються своїх обрядів і традицій. Я робила все, аби досягти цієї цілі. Багато писала, в тому числі й “українську абетку”. Разом із сестрою я заснувала перший україномовний дитячий садок у Києві.

Ви багато пишете та працюєте з темою виховання, сім’ї, а яким було ваше дитинство?

Коли до нас у спадок перейшли речі мого дядька, то серед них були малюнки дуже тонкої праці, і річ, яка мене малою бавила особливо срібний кофейник-паротяг, що по срібних рейках пересувався по столі. Тож чується воно мені хорошим! Взагалі батьки мої були шляхотні, високо освічені люди з добрим серцем, але вони були пани з поглядами свого часу.

То ваша родина точно була заможня? Кофейник-паротяг і у 2025 звучить вражаюче

Так, от одна з історій з мого раннього дитинства: Памятаю, як приїхали ми до тітки Філатьєвої, моєї хресної мами в її чудовий маєток. Там їздили ми з тітками до ліса по гриби. Сідали на довгу лінейку, запряжену чотирма кіньми, й їхали дуже поволі. Тітки дивилися на траву через льорнетку і, побачивши гриба, казали зупинятись, якась »дівка« стрибала з лінейки й брала гриб.

А хто з вашої родини був найцікавішим для вас?

Брат моєї матери, гвардійський старшина Петро Жерве не міг пережити зради своєї нареченої, якоїсь княжни, покинув Петербург і пішов у манастир. Але там у манастирі почав на крилосі співати оперні арії замість церковних напівів і ченці скоро переконалися, що він психічно хворий і привезли його до нас на Чернигівщину, де він і прожив до 72 літ, так і не видужавши. Зранку до вечора писав свої думки, також мав чудову збірку книжок. Так за читанням і писанням пройшло життя цієї талановитої, але хворої людини.

Наша розмова може тривати і тривати, як думаєте, що треба для продовження?

Першочергово — мінімум 20 сердець та 5 відгуків на цей діалог. Знаєте як важко виходити на спіритичні сеанси, коли ти вже як 85 років покинула цей світ?

А хто я така, щоб сперечатися з такою пані, правда?🌸