Програмістське

Вчу зараз програмну безпеку і автоматизацію. Фактично відкриваю для себе новий світ, бо деякі речі там одночасно і важливі і не такі важкі в реалізації, як здається.

Наприклад в фірмах де я працювала "захист від дурня" (тобто від того, що хтось випадково опублікує якісь приватні данні або доступи/логіни/паролі), контролювалися людиною. Так, був певний процес, правила що можна що не можна, але якщо б ця людина не помітила/пропустила щось (а таке з людьми буває, навіть з найвідповідальнішими), то у фірми були б серйозні проблеми.

От зараз може навчуся як його робити автоматично, і економити час і нервові клітини

Я забула підключити коментарі, але тепер все працює

Цей малий не розуміє, чому ми вже 5 годин не гуляємо і навіщо хазяйка весь день щось там стучить по клавіатурі

А я зробила невеличку презентацію форми додавання твору на UWRead.

Виявилося, що в твітер не можна додавати відео довші за 140 секунд, тому зараз я завантажую його на Ютуб. А поки воно там вантажиться, опублікую тут. Типу ексклюзив 😁

Фан факт про цей компонент. Я неіронічно намагалася кинути на тло символів відповідні прапори

Але виникло одразу декілька проблем.
1) видимість: коли на тлі є смужки, особливо білі, одразу дуже погано читалося.
2) Heterosexual-прапор взагалі чорно-білі смужки, що неочевидно і псує видимість символа
3) багато людей у нас не в курсі значення прапорів тому вони їм можуть бути незрозумілі

А ще це виявилося більш заморочливо реалізовувати чисто технічно.

Нарешті, якщо жанр не про стосунки, на місці цього прапорця планується символ жанру (наприклад жахи, детектив), і хочеться якоїсь єдності стилю і менше візуального шуму.

#щоденники_розробки

Страшенно сумую за написанням коду, бо в останні два тижні займаюся переважно організаційними задачами.

По-перше, тому що команда збільшилася. Фактично можна навіть сказати що команда повноцінно зʼявилася, і в нас потихеньку налагоджуються всі процеси.

Скільки ми всього автоматизуємо, ви б знали 🙈І все одно завжди можна більше і краще.

По-друге через всі гранти та акселератори, куди ми подаємося. Туди потрібно просто тонна документів, планів, презентацій. Я змела пилок з економічного диплому і згадую як воно все робиться.

Це точно не дає занудьгувати. Коли робиш свій стартап-сайт зусиллями малої команди встигаєш за тиждень побути програмістом, маркетологом, дизайнером, монтажером, публіцистом, економістом, рекламником і ким ще тільки не... хіба що до сантехніка і танцюриста ми не дійшли. 😁

#щоденники_розробки

Кажуть, зараз всім треба мати особистий бренд. Особливо, якщо ти щось робиш, особливо для людей. Зайшла от в інстраграм (зі мною буває), а там суцільна проявленість та щирість, психологи, письменники та власники інтернет-магазинів старанно постять 1-2 сторі на день. Я без засудження, люди молодці, працюють. Але як їм не страшно?

(От у кого немає проблем з брендом, це в Дарсі, він народжений бути зіркою)

Типу кажуть “будьте щирими, розповідайте про свої погляди на життя”. Знаєте, скільки в людей контраверсійних поглядів буває? Звісно, читачам контраверсійність скоріше за все буде цікава, я от велика любителька спостерігати за срачиками і підписана на декілька каналів, де “ріжуть правду-матку”. Вони популярні, так. Але чи їх поважають? Скільки є ситуацій, коли людина популярна, і зокрема за рахунок того, що “каже все що думає” (а як часто рекомендують саме це чи іншу версію на тему “будь собою”), і вона популярна, але поваги до неї немає. І інтернет завжди готовий розкопати щось в її минулому і поставити на ній хрест. Мені згадується Ілон Маск. От вже же еталон “кажу все як думаю”.

А з іншого боку є такі люди як Залужний. Вибачте за те що в рані колупаюся. Ну правда, людина не постить сторіз і взагалі мало говорить щось на публічний загал, уникає різких висловлювань. А має безумовну повагу сотень тисяч, якщо не мільйонів людей. Він мій приклад того, що не завжди треба більше розповідати і розкривати всі свої карти.

Тож… думаю. Чи треба займатися персональним брендом і якщо треба, то як саме? Що ви думаєте з цього приводу?

Мені декілька разів сказали що існуюча сторінка незрозуміла.

Пробую зробити зрозуміліше)

Чи стає?)

Фан факт, фігурний шрифт, яким я користуюся це Kharkiv Tone

https://www.behance.net/gallery/105478373/Kharkiv-Tone-Font

Бережу своє коріння, як то кажуть

Ми (вся команда) не будемо багатослівними - хоча письменники зазвичай мають слова, щоб поділитися тим, що болить.

Але ми не маємо слів. Лише біль.

Сьогодні ми хочемо подякувати всім нашим захисникам та захисницям, відомим та невідомим, представникам усіх професій, усіх націй, що боронять нашу землю від російської орди. Дякуємо.

Ще в 2022 році нарити бодай якусь статистику книжкового ринку було важко. Я памʼятаю як влітку 2022 перевертала інтернет що знайти поодинокі опитування читомо і майже більше нічого. Скільки книжок продають? Що читають? Таємниця.

І тут з 2023 року поперло. Нові книгарні, статті у Форбс, скандали, нове дослідження Українського Інституту книги…

Тенденція чудова. В серпні 2023 наприклад нарешті хтось опублікував цифри по розміру книжкового ринку — при чому в розрізі окремо книгарень і видавництв. (Так-так, це посилання на гордонюа, але дані наче коректні). За рік до того я ледь не зʼїхала з глузду поки намагалася хоч якось нашкребти ці цифри, прочісуючи Держкомстат (там нема), новини (там були субʼєктивні оцінки що відрізнялися одна від одної в 4 рази) і звіти видавництв (велика частина непублічні).

Якщо вам цікаво, в 2022 книжковий ринок оцінювали десь в 2.5 млрд гривень (65 млн доларів). А в 2020 році він був 135 млн доларів :(

Напевно навесні або знову в серпні цього року дізнаємося цифри за 2023 і зможемо вже розуміти, чи вилився той “книжковий бум” який ми бачимо наочно в грошове зростання доходів книгарень і видавництв.

https://gordonua.com/ukr/news/society/v-ukrajini-kniharni-2022-roku-odezhali-rekordnij-za-pjat-rokiv-pributok-1676534.html

Книгарні радо обговорюють як зросла цікавість до англомовної книги і як вони швидко розширюють свій асортимент.

Я не в такому захваті.

Коли я проводила читацькі інтервʼю і опитування, лейт-мотивом ішло те, що українські читачі між книгами двох невідомих їм авторів — українського або іноземного — скоріше оберуть іноземного.

Я двома руками за те щоб книги були доступні, різні. Але я також усвідомлюю наслідки: чим доступнішими будуть книги іноземних авторів, тим складніше нашим письменникам буде з ними конкурувати.

Подруга казала що в нас 60% книг, що продаються — це переклади. Для порівняння в ЄС 5%, в США взагалі десь 3%. Більше того, я знаю зі статистики вівату, що 60% це досягнення останнього року, до цього книгарні звітували стабільно про долю перекладів під 80%.

А хотілося б все ж таки і у нас таку любов до власних письменників, яка є в США, Франції чи хоча би в Польщі

Вітаємо всіх причетних з Днем Письменника!

Хай ріка читацької любові до вас завжди буде повноводна і бурхлива.

Цей тиждень нарешті повноцінно є можливість займатися кодом. І знаєте що? Одразу знайшовся вагон дрібних недоробок, повторів і "не забути це зробити в майбутньому".

Наприклад в одному місті фандоми зберігалися на сервері (це важливо щоб їх можна було додавати) а в іншому прописувалися вручну 🙈.

Здається, майбутнє настало.

З хорошого, через те що вся платформа автоматично тестується після кожної зміни, зміни було вносити приємно, і хоча б є розуміння що я не ламаю зараз все 🙈

Авторка українського бестселеру "Малечі про інтимні речі" поділилася тим, що не отримує роялті за книги і видавництво взагалі перед нею ніяк не звітує.

При цьому книжка була абсолютним лідером сегменту дитячої літератури в 2021 році і продавалася тоді по 82 книжки на день.

Одна з причин чому я вирішила робити сайт — це саме отака співпраця з видавництвами і та сама "продажа" АП на 5 років. Ні передумати ні поміняти умови після цього не можна. Хіба це добре для авторів?

Передивляюся Джулі і Джулію. Я обожнюю кіно про досягнення мети, про людей з пристрастю, про перешкоди, які вони долають і про цілеспрямованість. Інше кіно яке я дуже люблю: “Диявол носить Прада” (і теж з Меріл Стріп). Я знаю, що оригінальна книга створювалася як корпоративний жахастик, але екранізація вийшла навпаки дуже надихаючою, як ті відео в тіктоку, де люди охайно організують свою шафу або холодильник. На якісь хвилини ти зазираєш у світ де ідеал можна досягнути і щось буває зроблено охайно, вчасно і з душею.

А ще “Джулі і Джулія” про кулінарію, і дуже позитивне.

А яке кіно любите ви?