Вчора Юлія Орлова запостила цікаву статистику - з'ясувалося, що 85,9% покупців в книгарнях Vivat - жінки. Можна було б сказати, що це специфіка аудиторії конкретного видавництва, але ж йдеться про книгарні, у яких продаються книжки більшості видавництв 🤔

У мене схожа статистика каналу: тут 80,9% жінок. І плюс-мінус така тенденція по усіх книжкових каналах - в тому числі по тих, які ведуть чоловіки.

Розумію, що чоловіки на фронті, але не настільки ж. Цікаво, чому у нас такий провал в читаючих чоловіках. Думаю, з цим треба якось працювати - бо це ж величезна потенційна аудиторія. Але як? 🤔

Ха, я тільки що зрозуміла, чому. За іншим дослідженням, жінки читають книги за авторством як жінок так і чоловіків, а чоловіки майже завжди обирають книги авторів-чоловіків. От і виходить різниця майже в два рази.

Вчора розмовляла з подругою, прийшла до такого висновку

#філософське

У мене є трошки романтичний затик на минулому. Не на тих його аспектах, які "висока смерть від дитонародження", "освіта доступна тільки багатіям", "жінки не наслідували майно", а на аспектах, повʼязаних з якимись життєвими ноу-хау, зручностями, виробництвом речей.

Наприклад, виробництво одягу. Ми маємо змогу купувати набагато більше одягу, ніж наші батьки і бабусі/дідусі, але водночас останні 100+ років доступний одяг неперервно псувався. Фан-факт: ткацькі верстати, проти яких боролися луддити виробляли тканину гіршої якості — менш щільну, яка швидше втрачала свої якості від носіння та прання. Але виробляти її було швидше і дешевше. Поступово логіка "швидше і дешевше" розповсюдилася на всі аспекти виробництва одягу: стандартизовані розміри, пластикові гудзики, акрилові тканини, навіть сам спосіб пошиття змінився. Ще 50 років тому круглий комір футболок зшивали так, щоб він завжди лягав рівно і без зморшок, навіть без прасування, зараз у багатьох виробів він постійно викручується.

Я не з тих, хто боре технології і прогрес. Але підхід до прогресу коли все зводиться до "швидше і дешевше" не здається мені раціональним. Мені хочеться взяти з минулого концепцію вправних майстрів що роблять якісно. Так, можливо таким способом не виробиш мільярд товарів для аліекспресу. Але чи потрібно нам їх аж стільки?

Амазон такий підступний, ви б знали.
Якщо що, вони надають послуги віртуального хостингу, серверів, баз даних і всього що може знадобитися сайту. І в них начебро є безкоштовний період. Але незрозумілі формулювання + складні підрахунки... Опа, чхнули — і ми вже вилізли за те, що входить в безкоштовний період.

Отакі сумні новини.

Така зараз тенденція: все більше книгарень відкривається в центрі Києва, поки в містечках, селищах і селах закриваються не тільки книгарні, але і бібліотеки. Залишається розраховувати на інтернет. Хоча мені здається, що в молодшому віці паперова книжка привабливіша, і створює той самий перший контакт, що може привести людину в літературний світ

Нарешті дорвалася до коду, зараз сяду зроблю, щоб на головній сторінці сортувалося по датах і не треба було всі 100500 робіт промотувати щоб до футера дістатися.

Я сама себе вчора загнала в оцю ситуацію

Той момент, коли треба розумна людина, щоб розібралася, але розумна людина то нажаль я...

Залізла в пошту, а там спам. При чому наші видавництва і книгарні присилають мені листи по декілька разів на тиждень. І що там в змісті? "Ось дивіться, ми ще видали це, це і це, а на ці книжки знижка". Мені тепер цікаво: а як багато людей реально відкривають ці листи, а не видаляють їх автоматично, як я?

Як ви ставитеся до таких листів?

І ще я згадала, як одного разу підписалася на розсилку якої реально чекала щотижня. Це був блог по саморозвитку (так, я от з тих самих людей) і кожен лист містив в собі міні-статтю на нову тему. Звісно, це були інші часи але тоді було приємно.

А зараз я найбільше чекаю листів від AO3. Як зі школи чарівників 😄

В письменництві все, що ти робиш, кожне написане слово бачить читач. Кожне вдале і невдале рішення. Ти як на долоні.

В програмуванні твій єдиний читач — це машина. Тільки машина знає, наскільки вдалим чи невдалим є твій текст, вона як може переказує свої враження реальним людям, але часто переповідає їм лише маленьку частину, і геніальні метафори або крінжові безглузді вирази залишаються таємницею для кінцевого користувача...

Ви чули про інфляцію рейтингів?

Мовляв, ще 30 років тому в десятибальних системах оцінювання ігор 5 означало що ігра посередня. Так само в книжках 3 з 5 зірок означало що книга непогана, але зірок з небес не ловить... А зараз оцінка 4 це вже "нічого цікавого", а 3 це прямо "погано".

Є думка, що багатьом людям просто не зручно "занижувати рейтинги". Інша — що на нас впливає синдром відмінника, що тягнеться зі школи, в якому є одна оцінка "відмінно" а всі інші "чому не відмінно?".

Це до чого? Я думаю над тим, чи потрібна на UWU система рейтингів, і що вона дасть, якщо буде? Можливо спробувати замість виставлення оцінок книжкам збирати враження читачів? Я накидала приблизну форму, яка могла б зʼявлятися після прочитання книжки. Звісно, вона не повна. Але ідея в тому, що не для всіх 5 балів значать "я хочу перечитати цю роботу сто разів", і не для всіх вони означають, що книгу хочеться порадити друзям і вивчати в школі.

Капці і обговорення не тільки приймаються, але і заохочуються

Підписуватися на активних письменниць було помилкою.
З одного боку я за них дуже радію, коли бачу що вони пишуть, редагують, працюють з альфа і бета-рідерами.

З іншого — як же я їм заздрю. 😔

Шановне панство
Накидайте будь ласка книжкових аккаунтів в інстаграмі які вам подобаються.

Можна ті, що подобаються чисто своєю естетикою, можна ті що сенсом.

Я тут пробую повернутися до інсти повноцінно

Поки тут трошки тихо (ні, я можу вам детально писати про всілякі програмістські штуки і навіть іноді є така спокуса, але я тримаюся), у твіттері я зробила невеличкий тред як створити вікі-нотатник для систематизації інформації по власних всесвітах.

Тримайте:

https://x.com/dreamsunderash/status/1825975419860123703

У нас тут сталася невеличка історія про те, як я спочатку робила сторінку профіля на УВУ одним способом. Потім вирішила, що її треба робити іншим способом, все переробила, підняла на вуха нашу розробницю, що пише сервер. Все переробили. Зараз ми додаємо сповіщення і я така: Ні треба було першим способом таки робити.

Якщо скоро в Харкові знайдуть тіло молодої жінки яку забили мишою для компа, це можливо буду я 😅

Хто поставив 💯? А? 🤨

Мої статті потихеньку виходять на друкарні від аккаунту UWURead.

Остання напевно найбільш контраверсійна. Мовляв Таня боре довгі детальні сцени. Ось посиланнячко:

https://drukarnia.com.ua/articles/tekst-zaradi-tekstu-chi-tekst-zaradi-zmistu-qru5W

Ця стаття народилася з того, що мені хочеться провокувати письменницьку дискусію. Дуже часто я бачу дві позиції: або догматичну, ось тобі підручник, як писати, роби все по ньому; або навпаки "ніяких правил немає, роби як відчуваєш". Перша хибна, друга має в собі зерня правди, але тим, кому цікаво експериментувати зі стилем не завжди достатньо власної інтуїції і їм потрібні якісь зовнішні орієнтири.

Тому я вважаю літературну дискусію найкращим варіантом. Велика цеглина тексту буває нудною? Безперечно, я думаю ми всі таке читали. А буває захопливою. А ще частіше буває нудною для одних і захопливою для інших.

І ось ця стаття це перший крок до такої дискусії. І я дуже рада що люди з нею не погоджуються і щось контраргументують)

В часи письменницької групи 1 вересня відкривало наш великий сезон. Ми здавжди готували який особливий тематичний тиждень. Наприклад про классику. Або присвячену письменницькому навчанню: курсам і книгам. Або шкільній і академській тематиці в літературі. Тематичні тижні включали в себе статті, письменницькі тренування, цікаві факти і звісно мемчики 😁.

Трохи сумую з тими часами.

Всіх школярів і студентів зі святом! (Або ні 😁)

Настрій цього вечора: чай, свічки і "Мрії Джіро про суші"

Мені подобається романтизувати і естетизувати життя. Це не значить що я не усвідомлюю, що романтизований образ - це саме образ, в якому не все збігаєтья з реальністю. І японська культура — це одна з речей, які мені особливо подобається романтизувати.

Мені подобається уявляти собі неквапливе життя в гармонії з можливістю пірнути у власний перфекціонізм і потихеньку доводити до досконалості свої проєкти. Писати книжки, писати код, а потім споглядати величезні зорі, що розкинулися на все небо.

(Мрії-мрії. В Харкові зараз зовсім не до неквапливого естетизованного життя...)

Тут би хоч якось пожити з цими "сусідами". Тримаймося 💔