Простой дає про себе знати. Таким перекособоченим і нестабільним я давно не був. Але практика на те і практика аби все це поступово виправляти.
Тут прискорено майже двогодинне заняття.

Приємний парадокс хорошої йоги полягає в тому, що чим ви кривіший і проблемніший, тим сильніше на вас діють абсолютно елементарні речі.

Тому навіть зробивши все зі скрипом і тертям, як я на відео, ефект на менталку і тіло все одно отримаєте колосальний.

Minimalism

Маю за звичку останнім часом читати декілька книжок паралельно. Також нарешті навчився не читати погано написане (якщо говорити за художнє).

Так от. Прочитав це діло з великим інтересом. Не занудно зроблено, цікаві люди, важливі події.

Зараз, як і тоді, світу не вистачає згуртованості проти зла. А український народ мабуть уособлення слова «розбіжність».
В порівнянні з нашими минулими ітераціями державності, ми в найбільш вигідній позиції за усю нашу історію, я гадаю.

А от світ ніби навпаки в дещо гірших кондиціях. Все настільки ліве, що хочеться блювати. Мені особливо сумно, що вся ця лівизна по факту створює картинку згідно якої, вони репрезентують більшість українців, ба навіть військових.

Мені самому не близькі амплуа класичних героїв, в літературі і житті завжди більше симпатизував авантюрним антигероям. Важко мені стерпіти пафос і пропаганду, навіть якщо вона з правого боку.

Та наразі маятник настільки глибоко завис в просторі лівизни, що протележний порух просто невідворотний.

За часів наших визвольних змагань, ми не змогли домовитись між собою і в результаті переміг найбільш всратий радикально лівий проект. Можна зробити поблажку на те, що тоді в ідеї світлого комунізму чи соціалізму ще можна було вірити, адже ніхто цих ідей не бачив втіленими і на дистанції.

А ми бачили. І ось зараз бачимо. Я, чесно кажучи, дуже сумніваюсь, що наш народ зробить хороший політичний вибір, коли знову отримає таку змогу. Більше сподіваюсь на те, що цей вибір зроблять за нього ті, хто зараз не вилазять з війни, і не можуть говорити про своє бачення майбутнього, стоячи з магічними сувоями в місцях політичної сили.

Нас чекає цікаве майбутнє, ба навіть цікавіше за теперішнє. Сподіваюсь помилок минулого ми все ж не повторимо і переможе націоналістичний проект. Достатньо прогресивний (в питаннях економіки і технологій), мілітарний і системний. Тоді в цілому шанси в нації і держави є.

А книжку раджу почитати. Якраз «на подумати» з приводу того як політична наївність та відсутність єдиної національної волі може привести кілька поколінь до заборони мови, голодоморів, меншовартості, деградації і загалом хохловізації.

Більше за перевантаженість на війні я злюсь лиш на протилежне — відсутність роботи. Гірше, коли ти вже прочитав всі книжки, що брав, зʼїв усю їжу, що брав і передумав усі думки, що брати не хотілось, але вони тутоньки.

Загалом бутність пілотом це таки унікальний досвід: поєднання результативності і достатності часу на роздуми та рефлексію. Я жадібний до життя. В передчутті більш розгорнутої WW3 (я прихильник думки, що вона вже йде), хочеться знов насолодитись авантюрами, романами й декадансом. Нутро просить балансу, а я не можу його дати в повній мірі, аскет аскетом. Деякі мої частини вже підвивають через нереалізованість, так само як колись підвивало бажання маніфестувати через себе воїна.

Що ж, трансформація таки відбулась. А втім я все ще тут, і це означає, що не усе пройдено і вивчено. То ж варто тягнути далі, доки відповідна карма не вичерпається, а нова не напрацюється.

Виїздочок звісно такий собі. Вдало б звідси відкланятись ще. Можливо аби я взяв на дві книги більше, і не забув чай, то було б цілком собі комфортно. Та цього не сталось і я роздумую про те скільки всього хочу зробити і як мало з того можу через свій нинішній статус. Але усе це лягає в фундамент реальності, котру я хочу побудувати, а отже треба приймати необхідність жертв. Очікування і незнання — з ними варто вміти працювати.

І звісно ж усе отримує сенс лише в порівнянні. Маючи розуміння і прийняття цього, я загалом більш ніж вдоволений тим, у що вималювалось життя.


То ж посміхаємось.

Доїхали з вогником. Хоча трохи виходить не доїхали. Воюєм не з довбойобами нажаль, привітали нас з Днем захисника🔥

Ну, що ж, панство, на збір сподіваюсь готові?🫠

Людина, яка бачила 20 років китайських тюрем, і окупацію своєї країни. Ні, буддизм, то не про пацифізм та ненасилля, Вчення Всепереможного значно глибше.

Yaroslav Lytovchenko:
Послання від Ґарчена Рінпочє захисникам України і українській Санґсі. Записала Лама Журавка ДаЗанґ, англійський переклад з тибетської - Вірджинія Блум.

"Всі мої любі учні, ташіделек.  Я всіх вас люблю.  Страждання виникають через карму, але коли ви боретеся за свою країну, щоб її захистити, заради свободи, коли це робиться на користь сущих істот - це стає накопиченням блага. Пожертвувати своїм життям заради сущих істот — це діяльність бодгісатви.  Свідомість не вмирає.  Бодгічіта не вмирає.  Особливо, якщо ти гинеш, захищаючи свою країну.  Якщо ви помрете таким чином, вам слід думати: «Я помер з бодгічітою заради сущих істот». Ніколи не розлучайтеся з мантрою і з божеством.  Не забувайте про бодгічіту і не забувайте про склад ГУМ. Продовжуйте практикувати таким чином, думаючи: "Заради блага істот, я виконую діяльність бодгісатви, захищаючи свою країну." У цьому випадку боротьба  не буде негативною дією. Якщо ви боретеся заради власних цілей, тоді це неправильно; позбавляти таким чином життя сущих істот – це  велика негативність.  Але у вашому випадку ви захищаєте свою країну, її незалежність і свободу.  У світі є країни, які не мають свободи, тому, щоб не опинитися в такому ж положенні як і вони, ви захищаєте  свободу.  Хоч би що  сталося, свідомість не вмирає, тому утримуючи бодгічіту  думайте: "Я повинен приносити благо сущим  істотам". Постійно медитуйте на Ушнішу-Сітатапатру.  І щоразу, коли виникають труднощі, медитуйте на склад ГУМ і не дозволяйте своєму розуму відволікатися.  Я — склад ГУМ, тому для тих моїх учнів, які медитують на ГУМ, я є поруч.  Якщо ви медитуєте на моє тіло, це не принесе жодної користі, тому вам слід медитувати на ГУМ. Носіть вбрання з ГУМ і завжди повторюйте: "ГУМ ГУМ ГУМ…" Я вас всіх люблю."

День сьогодні буде насичений. Волів би ще поспати але ніяк не вийде. Що ж, стартував його правильно. А далі — підготовка, тренування і за списком… Списком, котрий в мене ніколи не закінчується.

Трохи про ситуацію з машинами. Коротко - пездець.

Нижче прикладу банку зі збором на ремонт. Нажаль з власної кишені все покрити просто неможливо.

Невдовзі також викладу пост і збір на нові машини. Як ви бачили, чергову нам знищили кілька днів тому.

Буду вдячний за донат і репост🙏

https://send.monobank.ua/jar/5Ck3NE68Yx?fbclid=PAZXh0bgNhZW0CMTEAAae_e2v3V02nXxPG8gLIAYSkHpy828dgibc7GK5oAQTaRHz176tYkm150BztbA_aem_KSw9Wji7MdXnwk_4gHEpFA

На війні взявся за загартовування сильніше ніж будь коли. Сьогоднішня сесія тривала 16 хвилин. Підготовка до сезону стандартна - холодний душ завжди після звичайного, відповідно кожен день і по кілька разів на день. Час перебування стартував з однієї хвилини і кожен день на хвилину довше за минулий аж доки не доходиш до пʼяти хвилин.

Можна звісно і десять простояти але мені не цікаво. Щодо занурення в реальних водоймах, логіка та сама але тут я продовжую накидувати по хвилині на кожен раз. Мета — спокійно себе почувати у зимній воді впродовж години.

Про побічні ефекти.
Сильна імунна відповідь на хвороби. За увесь час війни я хворів кілька разів і не довше ніж три дні (а умови, повірте, здоровʼю не сприяють в бліндажах і посадках).
Зазвичай усе проходить за один день, ти просто цілий день чхаєш, даєш собі гарно поспати і знову як новий.

Якщо поєднувати загартовування і гарячу ванну (ненавиджу але роблю) перед сном, то у вас також вирівняється сон.

Перед сесією рекомендую їсти горіхи. А після неї вже пити гарячий чай. І це якраз той випадок коли можна собі дозволити поєднати його з молоком (якщо він не травʼяний) і додати меду.

Щодо субʼєктивних відчуттів, то це окрема медитативна практика. Спостереження за тілом, диханням, вміння сповільнитись і розслабитись, не реагувати на дискомфорт і не піддаватись паніці.

Що відбувається на фізіологічному рівні я поки не готовий розповідати, бо практичного досвіду в мене тут значно більше ніж теоретичного розуміння.
По собі просто помічаю, що почергово переживаєш кілька різних станів. Чергується мандраж з тремором та спокій з хвилями тепла зсередини.

І найголовніше — твій ворог це твій же ум. Він буде розповідати, що тобі це не треба ще на етапі першої думки про поїздку до води. А потім упродовж практики. Я «затикаю» його мантрою. Тут проста техніка, якщо ви думаєте одну думку, то не здатні думати іншу. Тож щоразу повертаючись до мантри, ви відключаєте можливість дати увагу думкам про занадто раннє припинення практики або відмову від неї.

Після виходу з води ще кілька хвилин тіло буде вивільняти чимало тепла. Але ще за декілька хвилин, вас прошиє холод і почнеться сильне тремтіння і спазми. Тут допоможе лише дихання і вміння розслабитись. І звісно ж чай. Якщо у ваших руках він не розливатиметься, значить трохи самоконтролю у вас вже є.

Що ж, на цьому мабуть все. Щодо зйомок, то мені лінь було брати штатив. Проте коли погода очевидно зміниться порівняно з минулим відео, знову зроблю запис.

PS/ дихання Віма Хофа не вважаю ефективною практикою від слова зовсім. Принаймні наразі. Дихальні техніки, котрі використовую я і як саме, розпишу пізніше окремим постом.

Подарунки з Санґхи завжди особливо зігрівають❤️‍🔥

Зараз значить оцей чай, в котрому пагони сосни, ванна гаряча, заснути на 9 годин під Міоритичний простір Благи і все. Життя вдалось.

Всім хто вбиває загарбників — наснаги. А хто не на війні… Донатьте, гуртуйтесь, тренуйтесь. Інакше нам не вистояти.

Що відрізняє воїна від убивці? Мотивація. Чи може воїн бути вбивцею і навпаки в той чи інший період часу? Безперечно.

Чи виправдовує мотивація вчинене зло, якщо ми все ж вирішуємо, що було вчинено зло? Не зовсім. А проте вона точно помʼякшує або погіршує обставини.

Ми обмежені у своєму сприйнятті та розумінні і можемо покладатись лише на свої внутрішні маяки, сподіваючись на те, що вони освітлюють істину.

Що робить воїна воїном? Готовність убивати «в імʼя» та помирати «в імʼя». Заради когось або чогось. З правильною…мотивацією. Саме так, знову вона.

Що відрізняє воїна від героя? Самопожертва. Воїн не шукає смерті але здатен їй протистояти і за необхідності прийняти. Герой, перш за все — сакральна жертва. Герой — це завжди трагедія. Герой і воїн не завжди перетинаються але й не рідко.

Як підтримувати мотивацію? Чи можливо тримати її «чистою» постійно? Хіба що, якщо ви — Будда. Або Бодгісатва. Більш приземленим практикам, що лише ступили в потік, варто вдаватись до медитацій, обовʼязково регулярних.

Все починається з відстежування. Знайди неправильну мотивацію чи погану рису. Не заважай їй, просто помічай. Спитай чому вона виникає. Що спонукає її переживати чи проявляти?

Досліди симптом аби розпізнати отруту; розпізнавши — застосуй її антипод.

Дієш з корисливості — прояви щедрість. Випромінюєш гнів — прояви співчуття. Як можна співчувати ворогу? Дізнайся сам.
Зі співчуття можна навіть вбивати. Краще за все вбивати тільки зі співчуття.

Співчувай тим, кого ти захищаєш від ворога. Співчувай ворогу, котрий помре через власні затьмарення. Співчувай собі адже ти вимушений лити чужу кров і ризикувати своєю.

Співчувай. Але не припиняй діяти.

Все дитинство провів на Сумщині. Та й народився в Шосткинському районі. Щоразу гортаючи новини, відчуваю як закрадається сум…разом з бажанням бороти мокшан. Благо, діяльність дозволяє.

Проїжджаючи села, котрі стирає війна, знову згадую, що «немає людей-островів… і якщо ти не знаєш по кому подзвін, знай, що він по тобі».

Але і це відносність. Строкатий світ зшитий з найрізноманітніших клаптів і чимало з них мирні. Не шукайте тут справедливості, краще вже співчуття.
Та краще за пошуки — творення.

Мою кукуху на цій війні тримають суто котики та дитячі малюнки, а не всі ваші вичурні праві ідеології.

Як же ж добре жити 🙂😁

Прочитав за минулий виїзд; хоча книжка переважно про підготовку до смерті але в цілому в ній побіжно є системне повторення буддійської бази — прихистку та погляду. Стороння людина може зрозуміти як виглядає внутрішнє життя практика тантри — з візуалізаціями, мантрами, ритуалами і мотивацією. Все в купі веде до усвідомленості і навички концентруватись, формувати і розформовувати звички, контролювати реальність певною мірою. Усім раджу.

Упустив дещо гумористичне. Підготовка до смерті — це ж і є буддійська база:) Що якісно відображено в назві. Особливо приємна назва англійською. Маю перепочинок, хоча і насичений, проте вдасться вставити в нього і практики. То ж буде трохи відео і роздумів про все це в контексті війни.