Окремо про сам сюжет. В нас є оповідач, Річард, який починає навчання в університеті. Він зацікавився вивченням давньогрецької, що зараз доступне для зовсім обмеженого кола людей — студентів всього п’ятеро, викладач якийсь дивний, більше брати не буде, і не просіть. А тим, кого він бере, викладає виключно сам — така от елітна ізоляція.
Ці студенти видаються Річарду мало не богами — гарні, розумні, харизматичні. Всіма правдами і неправдами він таки добивається долучення до їх факультету, і ми тепер маємо приємність спостергіати за тим, як вони проводять час разом і як розгортаються події. Це супроводжується вечірками, алкоголем та наркотиками, філософськими дискусіями та роздумами. В спробах стати «своїм» та сподобатись Річард вигадує своє минуле — багате та безтурботне. Хоча він теж обирає вдягати маску, для мене він — найщиріша людина в цій книзі.
В якісь моменти я думала, що Річард — ненадійний оповідач, бо деякі речі виявляються зовсім не такими, як здавались. Але пізніше я дійшла думки, що ми дізнаємось все через нього, і якщо щось насправді не так, це тільки тому, що Річард цього не бачив або не хотів бачити. Це як у житті — ми рідко знаємо всю правду.
Часами мені було дуже моторошно читати книгу, бо я відчувала, ніби я співчуваю вбивцям, ніби можу їх зрозуміти та виправдати, не хочу, аби їх впіймали. Коли тебе так глибоко занурюють в психологічну складову, коли тобі показують кожен день таких незвичайних звичайних людей, які ж не вбивці, це просто так сталось, іншого шляху не було, коли ти їси та спиш з ними, важко до них не прив‘язатись, незважаючи на те, що вони накоїли.
Книга неоднозначна, цікава та дуже темна. Не чекайте від неї стрімкого сюжету — події тут часто ніби застигли в бурштині, і тут більше внутрішнього, аніж зовнішнього. Але якщо вас цікавить пітьма — я раджу спробувати!
Ці студенти видаються Річарду мало не богами — гарні, розумні, харизматичні. Всіма правдами і неправдами він таки добивається долучення до їх факультету, і ми тепер маємо приємність спостергіати за тим, як вони проводять час разом і як розгортаються події. Це супроводжується вечірками, алкоголем та наркотиками, філософськими дискусіями та роздумами. В спробах стати «своїм» та сподобатись Річард вигадує своє минуле — багате та безтурботне. Хоча він теж обирає вдягати маску, для мене він — найщиріша людина в цій книзі.
В якісь моменти я думала, що Річард — ненадійний оповідач, бо деякі речі виявляються зовсім не такими, як здавались. Але пізніше я дійшла думки, що ми дізнаємось все через нього, і якщо щось насправді не так, це тільки тому, що Річард цього не бачив або не хотів бачити. Це як у житті — ми рідко знаємо всю правду.
Часами мені було дуже моторошно читати книгу, бо я відчувала, ніби я співчуваю вбивцям, ніби можу їх зрозуміти та виправдати, не хочу, аби їх впіймали. Коли тебе так глибоко занурюють в психологічну складову, коли тобі показують кожен день таких незвичайних звичайних людей, які ж не вбивці, це просто так сталось, іншого шляху не було, коли ти їси та спиш з ними, важко до них не прив‘язатись, незважаючи на те, що вони накоїли.
Книга неоднозначна, цікава та дуже темна. Не чекайте від неї стрімкого сюжету — події тут часто ніби застигли в бурштині, і тут більше внутрішнього, аніж зовнішнього. Але якщо вас цікавить пітьма — я раджу спробувати!
❤4
Виявляється, що я написала занадто довгий текст і він не вліз в один пост :)
Тримайте окремо візуалізацію головних героїв 💋
Тримайте окремо візуалізацію головних героїв 💋
❤2
Маю зізнатись: я таки відкрила цю скриньку Пандори і з України до мене прийде з десяток книг ☺️
А поки я на них чекаю, взяла собі кілька електронок.
Зараз осінній настрій читати детективи та триллери, тож проковтнула «Острів проклятих» — це детективний трилер, ще є такий фільм з Дікапріо, може, знаєте :)
Схоже, що фільм майже не відійшов від подій в книзі, що рідкість, але надихнулась його передивитись, бо вже підзабула, як воно було. Книга не дуже об’ємна і легко читається за 1-2 вечори. Психіатрична лікарня на віддаленому острові, таємнича атмосфера та сюжетні заковики в стилі «чи все так, як тобі здається» — те, що треба для темних холодних вечорів.
А поки я на них чекаю, взяла собі кілька електронок.
Зараз осінній настрій читати детективи та триллери, тож проковтнула «Острів проклятих» — це детективний трилер, ще є такий фільм з Дікапріо, може, знаєте :)
Схоже, що фільм майже не відійшов від подій в книзі, що рідкість, але надихнулась його передивитись, бо вже підзабула, як воно було. Книга не дуже об’ємна і легко читається за 1-2 вечори. Психіатрична лікарня на віддаленому острові, таємнича атмосфера та сюжетні заковики в стилі «чи все так, як тобі здається» — те, що треба для темних холодних вечорів.
❤1🔥1
У давній давнині були створіння
Такі історії розповідав ветеринар своїй доньці. Про те, як неймовірні істоти жили поруч зі звичайними людьми. Про відьму, що передала свою мудрість лисеняті з девʼятьма хвостами. Про ненажерливу мантикору. Про єдинорога, що залишив шматочок свого рогу в дівчині, яка його врятувала.
Такі історії він розповідав, доки його не вбили. В спадок 15-річна Маржан отримує ветклініку з боргами, багато злості та нуль розуміння, що далі робити. Намагаючись дати собі з цим раду, вона дізнається, що давні створіння продовжують жити серед нас і дуже потребують допомоги. Так світ Маржан розколюється навпіл, і вона відчайдушно намагається знайти в ньому себе. Приготуйтесь до загадок, пригод та історій, що переплітаються чудернацьким чином.
Книга читається легко, але не позбавлена сенсів, а історії про істот в давні часи мене особливо захопили — так влучно та атмосферно вони описані.
Такі історії розповідав ветеринар своїй доньці. Про те, як неймовірні істоти жили поруч зі звичайними людьми. Про відьму, що передала свою мудрість лисеняті з девʼятьма хвостами. Про ненажерливу мантикору. Про єдинорога, що залишив шматочок свого рогу в дівчині, яка його врятувала.
Такі історії він розповідав, доки його не вбили. В спадок 15-річна Маржан отримує ветклініку з боргами, багато злості та нуль розуміння, що далі робити. Намагаючись дати собі з цим раду, вона дізнається, що давні створіння продовжують жити серед нас і дуже потребують допомоги. Так світ Маржан розколюється навпіл, і вона відчайдушно намагається знайти в ньому себе. Приготуйтесь до загадок, пригод та історій, що переплітаються чудернацьким чином.
Книга читається легко, але не позбавлена сенсів, а історії про істот в давні часи мене особливо захопили — так влучно та атмосферно вони описані.
❤1
Офіційно: я зараз в книжковому запої 😅
Після нечитуна цікаві книжки вивели мене в радикально інший стан))
Ковтаю одну книгу за іншою, можливо, і варто б робити паузи, перетравити, обдумати, пожити ще в тій історії, але в мене враження, що я зловила якусь хвилю і просто так з неї не злізти)
Поки роблю примітки і сподіваюсь скоро повернутись до вас з якимись оглядами :)
Дочитала П’ятеро, Баладу про співочих пташок і змій (агресивно чекаю на вихід фільму) і взялась за Голодні ігри.
На щастя, нових книжок не так багато, щоб ви втратили мене дуже надовго, тим паче з такими темпами :)
І дуже кайфую від паперових зараз. Думала, що Kindle абсолютно замінив мені потребу в них, його зручніше брати в дорогу і читати лежачи, але фізичні книги допомогають ще більше романтизувати читання🖤
Після нечитуна цікаві книжки вивели мене в радикально інший стан))
Ковтаю одну книгу за іншою, можливо, і варто б робити паузи, перетравити, обдумати, пожити ще в тій історії, але в мене враження, що я зловила якусь хвилю і просто так з неї не злізти)
Поки роблю примітки і сподіваюсь скоро повернутись до вас з якимись оглядами :)
Дочитала П’ятеро, Баладу про співочих пташок і змій (агресивно чекаю на вихід фільму) і взялась за Голодні ігри.
На щастя, нових книжок не так багато, щоб ви втратили мене дуже надовго, тим паче з такими темпами :)
І дуже кайфую від паперових зараз. Думала, що Kindle абсолютно замінив мені потребу в них, його зручніше брати в дорогу і читати лежачи, але фізичні книги допомогають ще більше романтизувати читання🖤
🤓8❤2