«Деякий час тому я усвідомив, що для мене існує таке поняття, як сприйняття моїх клієнтів як друзів, але це були друзі-психоаналітики. Це була психоаналітична дружба, яка була досить унікальною і не схожою на будь-яку іншу дружбу. Я думаю, що саме про це говорять люди, коли пишуть про психоаналітичну любов. Це не любов, як у будь-яких інших стосунках, тому що психоаналітичні стосунки є настільки унікальними. І я так само ставлюся до психоаналітичного батьківства. Це схоже на наставництво, але все ж інше, тому що структура цих відносин відрізняється від відносин з наставником або шанованим і улюбленим вчителем. Це дійсно допомога людині в процесі її розвитку, допомога їй рости, дозрівати, ставати більш комфортною з собою і краще пізнавати себе. Мені здається, що це є суттю батьківства, і я не думаю, що ми повинні відчувати провину, думаючи про це таким чином. Мені не здається, що це моя контрперенесення, коли я відчуваю потребу бути хорошою матір'ю, хорошим батьком для своїх клієнтів».
#DavidJoseph
#DavidJoseph
❤2
Forwarded from Реляційний підхід в Україні. Офіційний канал УАРПП та ІРППГП
Вже за два тижні, Роберт Гроссмарк запропонує нам лекцію, в основі якої є культова стаття Дональда Віннікта «Страх розпаду». Сам автора відіграє ключову роль в становленні реляційної перспективи.
Праці Віннікотта містять теоріії емоціийного розвитку, зокрема: інтеграція его, розвиток особистості, особистість у тілі та потенціийне виникнення справжньоії особистості; перехід від абсолютної залежності до незалежності, яка ніколи не є абсолютною, та розвиток почуття провини, турботи та здатності бути наодинці; екологічні аспекти нормального розвитку, зокрема: первинна материнська турбота, сприятливе середовище, достатньо хороше материнство та взаємність; теорії кордонів та простору, зокрема: сфера ілюзії; потенційний простір, перехідний простір (та перехідні об'єкти), а також терапевтичне значення гри та парадоксу в психоаналізі.
Нарешті, теорії екологічних невдач включають наслідки вторгнень, травм, порушених або гнітючих кордонів або патології, що виникають в результаті цього: розлади фальшивого «я», страх розпаду або тривога дезінтеграції та психосоматичні захворювання. Він також багато говорив про психоаналітичне лікування, включаючи вдосконалення ігрової терапії. Ці та інші внески продовжують відлунювати у сучасній реляціиній психоаналітичній теорії.
Тож нагадуємо вам та чекаємо на реєстрації до зустрічі 19 лютого з Робертом Гроссмарком о 15:00!
https://forms.gle/GBLZJ6a3z19QjeKF9
Праці Віннікотта містять теоріії емоціийного розвитку, зокрема: інтеграція его, розвиток особистості, особистість у тілі та потенціийне виникнення справжньоії особистості; перехід від абсолютної залежності до незалежності, яка ніколи не є абсолютною, та розвиток почуття провини, турботи та здатності бути наодинці; екологічні аспекти нормального розвитку, зокрема: первинна материнська турбота, сприятливе середовище, достатньо хороше материнство та взаємність; теорії кордонів та простору, зокрема: сфера ілюзії; потенційний простір, перехідний простір (та перехідні об'єкти), а також терапевтичне значення гри та парадоксу в психоаналізі.
Нарешті, теорії екологічних невдач включають наслідки вторгнень, травм, порушених або гнітючих кордонів або патології, що виникають в результаті цього: розлади фальшивого «я», страх розпаду або тривога дезінтеграції та психосоматичні захворювання. Він також багато говорив про психоаналітичне лікування, включаючи вдосконалення ігрової терапії. Ці та інші внески продовжують відлунювати у сучасній реляціиній психоаналітичній теорії.
Тож нагадуємо вам та чекаємо на реєстрації до зустрічі 19 лютого з Робертом Гроссмарком о 15:00!
https://forms.gle/GBLZJ6a3z19QjeKF9
Google Docs
Роберт Гросмарк. Страх розпаду, розігрування та терапевтична дія (2025-11-19, 15:00)
Реляційний Клуб — це простір, де ми обговорюємо актуальні питання психоаналізу в реляційній перспективі. Це гарне розширення дискусій, та знання про сучасний психоаналіз. Цей формат передбачає проведення тематичних лекцій-дискусій, на яких ми будемо дізнаватися…
❤2
Forwarded from Реляційний підхід в Україні. Офіційний канал УАРПП та ІРППГП
Мамі потрібна мама
Бути мамою це ніби і природна роль, але одночасно дуже важка, особливо, якщо вона стається вперше. Є вислів, що «мамі потрібна мама» і на нього можна дивитися по різному. Це не просто про спілкування в якому можна дізнатися про різні способи вкладання або годування. Воно ще й про те, що поки мама тримає дитину в своїй голові, переймається її станом як фізичним так і емоційним, мамі треба простір в якому хтось може потримати її, звільнити її від надмірних переживань з якими вона стикається. Чим спокійніша мама всередині, чим вільніше вона почуває себе емоційно, тим краще почувається малюк.
Тому, ми (Марія Панькова та Катерина Баган) вирішили відкрити групу підтримки для вагітних і мам з дітками до 5 років. Хочемо створити простір, в якому мами будуть почуватися вільно в приймаючій спільноті. Це не буде навчання або вказівки, радше простір в якому можна буде краще себе зрозуміти і не лишатися наодинці зі своїми переживаннями.
Реєструйся та поширюй 🤗
https://forms.gle/fVqK18Yt7xr7ukQ57
Бути мамою це ніби і природна роль, але одночасно дуже важка, особливо, якщо вона стається вперше. Є вислів, що «мамі потрібна мама» і на нього можна дивитися по різному. Це не просто про спілкування в якому можна дізнатися про різні способи вкладання або годування. Воно ще й про те, що поки мама тримає дитину в своїй голові, переймається її станом як фізичним так і емоційним, мамі треба простір в якому хтось може потримати її, звільнити її від надмірних переживань з якими вона стикається. Чим спокійніша мама всередині, чим вільніше вона почуває себе емоційно, тим краще почувається малюк.
Тому, ми (Марія Панькова та Катерина Баган) вирішили відкрити групу підтримки для вагітних і мам з дітками до 5 років. Хочемо створити простір, в якому мами будуть почуватися вільно в приймаючій спільноті. Це не буде навчання або вказівки, радше простір в якому можна буде краще себе зрозуміти і не лишатися наодинці зі своїми переживаннями.
Реєструйся та поширюй 🤗
https://forms.gle/fVqK18Yt7xr7ukQ57
❤2
Декілька досліджень свідчать, що нормальний процес скорботи може сприяти більшій стійкості, інтеграції та адаптивному зв'язку для тих, хто втратив близьку людину (Arnold & Buschman Gemma, 2008; Malkinson et al., 2006; Paletti, 2008; Sandler et al., 2008). Ці дослідження показують, що люди, які втратили близьких, можуть використовувати процес скорботи, щоб знайти нове значення після втрати важливих для них людей. Однак інші дослідження виявили, що після травматичної втрати у деяких людей може розвинутися тривалий і невирішений скорботний розлад із симптомами, які часто відображають ПТСР, включаючи нав'язливі спогади та уникнення (Hasson-Ohayon et al., 2017; Maercker & Znoj, 2010).
Деякі дослідження виявили кореляцію між тривалим горем і пізнішими дисоціативними симптомами (Boelen et al., 2012; Bui et al., 2013). Дисоціативні реакції також пов'язують із втратами, пов'язаними з насильством і непередбачуваною смертю (Boelen, 2015). Згідно з Боулбі (1980), тривала жалоба виникає після досвіду розлуки та втрати і може повторно з'являтися протягом усього життєвого циклу, коли може повторитися попередня жалоба, пов'язана з втратою близьких через розлуку або смерть. Люди, які переживають тривалу жалобу, часто класифікуються як такі, що мають зациклену прихильність, і продовжують переживати втрату близьких, тому попередня втрата або розлука можуть бути спровоковані під час подальших розривів стосунків, таких як розставання, розлучення або розлука. #скорбота #RingelShoshana
Деякі дослідження виявили кореляцію між тривалим горем і пізнішими дисоціативними симптомами (Boelen et al., 2012; Bui et al., 2013). Дисоціативні реакції також пов'язують із втратами, пов'язаними з насильством і непередбачуваною смертю (Boelen, 2015). Згідно з Боулбі (1980), тривала жалоба виникає після досвіду розлуки та втрати і може повторно з'являтися протягом усього життєвого циклу, коли може повторитися попередня жалоба, пов'язана з втратою близьких через розлуку або смерть. Люди, які переживають тривалу жалобу, часто класифікуються як такі, що мають зациклену прихильність, і продовжують переживати втрату близьких, тому попередня втрата або розлука можуть бути спровоковані під час подальших розривів стосунків, таких як розставання, розлучення або розлука. #скорбота #RingelShoshana
Продовжуючи своє навчання. Вчора мала можливість слухати лекцію, попрактикуватись і вже заговорити.
Тема: «Травма розвитку та невирішена втрата в інтерв'ю прив’язаності дорослих».
Трохи про лекторку. Dr. Shoshana Ringel, авторка більше 50ти статтей та книги «Втрата, горе і трансформація. Особистий досвід терапевта в психотерапії та психоаналізі».
Отже було запропоновано розглянути різні стилі прив’язаності саме у дорослих, як вони відрізняються від дитячих стилей, і які можливі трансформації. (Як дитячий стиль, може трансформуватися). До прикладу нам вдалось побачити, як у батьків з тривожним та уникаючим стилем прив’язаності, склалась дитина, що ще в студенсткі роки описує себе з тривожним стилем прив’язаності,, а вже у 40+ зберігає надійний стиль.
Отже коротко про особливості кожного стилю прив’язаності у дорослих:
Надійний стиль:
- розуміння власної ідентичності;
- Наявність сенсу життя
- Можливість пробачення та репарації основних об’єктів
- Визнання власних обмежень
- Добра рефлексія власної історії (через багатогранність прикладів)
Уникаючий стиль (досить рідко звертаються або затримують в терапевтичному стосунку)
- пережили багато уникання та дистанціювання в дитинстві
- Незначна рефлексія досвіду та мала кількість спогадів
- Значний поклик до контролю інших
- Ідеалізація батьківських фігур
- Значні проблеми в стосунках (часто змінюють, або ж відсутні)
- Багато розігрувань
- Значна кількість деперсоналізації
Тривожний стиль
- багато деталей про кожну історію
- Часто не можуть при цьому донести свою думку
- Багато амбівалентності щодо
- Багато злості по відношенню до батьків
- Складність з прощенням та репарацією
- Значна кількість дисоціації
- Багато розігрувань
- Переживають багато повинностей
З інтерв’ю прив’язаності дорослих можна взяти для вжитку в психотерапевтичну роботу наступні питання, що вже дуже добре покажуть вектор стилю.
1) Назвіть 5 прикметників, що описують Вашу матір в контакті з Вами до 12 років (чи основного об’єкта, що про Вас турбувався)
2) До кожного прикметника історію (до 12 років), що підтверджує Ваше переживання.
3) Як Ви розумієте, чому Ваша мати була саме такою з Вами до 12 років.
4) Що Ви думаєте зараз про Ваш досвід з матір’ю.
5) Питання 1-4 про батька, або про інший важливий об’єкт, якщо такий є наявним.
Отже, опитувальник стилю прив’язаності дорослих, може допомогти виявити невирішену втрату та дисоціативну поведінку мовця, включаючи фрагментовані, детальні та яскраві спогади про втрату. Клінічні дослідження скорботи та втрати близьких свідчать, що пошук нового сенсу після втрати часто сприяє інтеграції та вирішенню проблеми (Hasson-Ohayon et al., 2017; Kosminsky & Jordan, 2016; Malkinson et al., 2006). Однак у випадку тривалої та травматичної втрати можуть бути необхідні інтервенції, орієнтовані на травму, щоб допомогти опрацювати та інтегрувати дисоційовані спогади та афекти, пов'язані з втратою. Фазове лікування, орієнтоване на травму, включає стабілізацію, регулювання афекту, обробку травматичного досвіду та інтеграцію наративу, афекту та соматичних станів. Крім того, реляційний підхід був розглянутий у декількох моделях, орієнтованих на травму (Herman, 1993; Ogden et al., 2006; Van der Hart et al., 2006; Van der Kolk, 2014) . Реляційна/психоаналітична модель може забезпечити додаткове розширення фазового лікування травми, оскільки вона наголошує на неявній комунікації (Beebe & Lachmann, 2002), взаємному визнанні між пацієнтом і терапевтом та опрацюванні травматичних інсценувань, що може допомогти переглянути травмогенні моделі прихильності та створити нове значення (Benjamin, 2004; Van der Hart et al., 2006). Ці взаємодії між пацієнтом і терапевтом можуть сприяти внутрішній інтеграції, а також внутрішній комунікації між роз'єднаними частинами особистості, і тим самим привести до більш автентичного відчуття себе і себе з іншими (Benjamin, 2004; Bromberg, 2006, 2011). Інтегративна модель, яка поєднує лікування, орієнтоване на травму, з реляційним підходом, надасть більший спектр варіантів лікування для тих, хто втратив близьких.
Тема: «Травма розвитку та невирішена втрата в інтерв'ю прив’язаності дорослих».
Трохи про лекторку. Dr. Shoshana Ringel, авторка більше 50ти статтей та книги «Втрата, горе і трансформація. Особистий досвід терапевта в психотерапії та психоаналізі».
Отже було запропоновано розглянути різні стилі прив’язаності саме у дорослих, як вони відрізняються від дитячих стилей, і які можливі трансформації. (Як дитячий стиль, може трансформуватися). До прикладу нам вдалось побачити, як у батьків з тривожним та уникаючим стилем прив’язаності, склалась дитина, що ще в студенсткі роки описує себе з тривожним стилем прив’язаності,, а вже у 40+ зберігає надійний стиль.
Отже коротко про особливості кожного стилю прив’язаності у дорослих:
Надійний стиль:
- розуміння власної ідентичності;
- Наявність сенсу життя
- Можливість пробачення та репарації основних об’єктів
- Визнання власних обмежень
- Добра рефлексія власної історії (через багатогранність прикладів)
Уникаючий стиль (досить рідко звертаються або затримують в терапевтичному стосунку)
- пережили багато уникання та дистанціювання в дитинстві
- Незначна рефлексія досвіду та мала кількість спогадів
- Значний поклик до контролю інших
- Ідеалізація батьківських фігур
- Значні проблеми в стосунках (часто змінюють, або ж відсутні)
- Багато розігрувань
- Значна кількість деперсоналізації
Тривожний стиль
- багато деталей про кожну історію
- Часто не можуть при цьому донести свою думку
- Багато амбівалентності щодо
- Багато злості по відношенню до батьків
- Складність з прощенням та репарацією
- Значна кількість дисоціації
- Багато розігрувань
- Переживають багато повинностей
З інтерв’ю прив’язаності дорослих можна взяти для вжитку в психотерапевтичну роботу наступні питання, що вже дуже добре покажуть вектор стилю.
1) Назвіть 5 прикметників, що описують Вашу матір в контакті з Вами до 12 років (чи основного об’єкта, що про Вас турбувався)
2) До кожного прикметника історію (до 12 років), що підтверджує Ваше переживання.
3) Як Ви розумієте, чому Ваша мати була саме такою з Вами до 12 років.
4) Що Ви думаєте зараз про Ваш досвід з матір’ю.
5) Питання 1-4 про батька, або про інший важливий об’єкт, якщо такий є наявним.
Отже, опитувальник стилю прив’язаності дорослих, може допомогти виявити невирішену втрату та дисоціативну поведінку мовця, включаючи фрагментовані, детальні та яскраві спогади про втрату. Клінічні дослідження скорботи та втрати близьких свідчать, що пошук нового сенсу після втрати часто сприяє інтеграції та вирішенню проблеми (Hasson-Ohayon et al., 2017; Kosminsky & Jordan, 2016; Malkinson et al., 2006). Однак у випадку тривалої та травматичної втрати можуть бути необхідні інтервенції, орієнтовані на травму, щоб допомогти опрацювати та інтегрувати дисоційовані спогади та афекти, пов'язані з втратою. Фазове лікування, орієнтоване на травму, включає стабілізацію, регулювання афекту, обробку травматичного досвіду та інтеграцію наративу, афекту та соматичних станів. Крім того, реляційний підхід був розглянутий у декількох моделях, орієнтованих на травму (Herman, 1993; Ogden et al., 2006; Van der Hart et al., 2006; Van der Kolk, 2014) . Реляційна/психоаналітична модель може забезпечити додаткове розширення фазового лікування травми, оскільки вона наголошує на неявній комунікації (Beebe & Lachmann, 2002), взаємному визнанні між пацієнтом і терапевтом та опрацюванні травматичних інсценувань, що може допомогти переглянути травмогенні моделі прихильності та створити нове значення (Benjamin, 2004; Van der Hart et al., 2006). Ці взаємодії між пацієнтом і терапевтом можуть сприяти внутрішній інтеграції, а також внутрішній комунікації між роз'єднаними частинами особистості, і тим самим привести до більш автентичного відчуття себе і себе з іншими (Benjamin, 2004; Bromberg, 2006, 2011). Інтегративна модель, яка поєднує лікування, орієнтоване на травму, з реляційним підходом, надасть більший спектр варіантів лікування для тих, хто втратив близьких.
❤2
Forwarded from Реляційний підхід в Україні. Офіційний канал УАРПП та ІРППГП
«Іншого необхідно визнати як іншого суб’єкта, щоб Я могло повністю пережити власну суб’єктивність у присутності іншого.»
(Jessica Benjamin, 1995)
Реляційна школа — 16 листопада, Київ.
Реєструйся 👉🏻 https://bit.ly/492ygoz
(Jessica Benjamin, 1995)
Реляційна школа — 16 листопада, Київ.
Реєструйся 👉🏻 https://bit.ly/492ygoz
Forwarded from Реляційний підхід в Україні. Офіційний канал УАРПП та ІРППГП
Друзі, ми вже рахуємо дні в очікуванні! Всього за тиждень знову зустрінемось з Робертом Гроссмарком!
На лекції будемо говорити про страх розпаду, розігрування та терапевтичну дію. Чому це важливо зараз? Бо розігрування – це наша щоденна клінічна реальність. Це «несказаність» про «неминуче», тобто не розповідь, а відтворення без усвідомлення минулого, яке відсутнє. Це розповідь у дії без свідомості чи наміру травми та нехтування, які ще не були пережиті та інтегровані.
Буде цікаво психоаналітикам, психологам та психотерапевтам різних шкіл. Посилання на реєстрацію: https://forms.gle/GBLZJ6a3z19QjeKF9
На лекції будемо говорити про страх розпаду, розігрування та терапевтичну дію. Чому це важливо зараз? Бо розігрування – це наша щоденна клінічна реальність. Це «несказаність» про «неминуче», тобто не розповідь, а відтворення без усвідомлення минулого, яке відсутнє. Це розповідь у дії без свідомості чи наміру травми та нехтування, які ще не були пережиті та інтегровані.
Буде цікаво психоаналітикам, психологам та психотерапевтам різних шкіл. Посилання на реєстрацію: https://forms.gle/GBLZJ6a3z19QjeKF9
❤2
Forwarded from Реляційний підхід в Україні. Офіційний канал УАРПП та ІРППГП
«Реляційна модель пропонує інші категорії — інші базові структури, у які може бути організований досвід. Форми стосунків розглядаються як фундаментальні, а життя розуміється передусім як безліч метафор, що виражають і розігрують реляційні патерни: відкриття, проникнення, домінування, здача, контроль, прагнення, уникнення, одкровення, поглинання, злиття, диференціація тощо.»
(Stephen A. Mitchell, 1988)
Реляційна школа — 16 листопада, Київ. Реєструйся 👉🏻 https://bit.ly/492ygoz
(Stephen A. Mitchell, 1988)
Реляційна школа — 16 листопада, Київ. Реєструйся 👉🏻 https://bit.ly/492ygoz
Реляційний Клуб продовжує свій розвиток. І в минулу середу, нам знову вдалося заслухати доповідь Робертоа Гроссмарка, задати йому питтаня з теми: «Страх розпаду, розігрування та терапевтична дія».
Деякі короткі підсумки з зустрічі, а більше можна переглянути в записі.
- Час виступає Іншим;
- Важливо дочекатися голосу тієї частини Self, що потребує терапевтичної дії;
- Не сайт є основним в терапії, а збереження та проживання емоційної реальності;
- Поетам та художникам найбільше відомий страх розпаду;
- Багато клієнтів мають страх смерті на самоті та в очікуванні того, що раптово щось станеться «погане»;
- Страх розпаду пов’язаний з тим, що сталося, але не було прожитим;
- Терапевтові важливо створити такий простір, в якому він буде не тільки спостерігаючим, а й залученим та розхитаним, щоб не прожитий досвід, міг бути в результаті осмисленим;
- Роберт Гроссмарк, також вживав поняття «невимовна мука» для страху розпаду. Що стало таким, адже не було поруч такого об’єкту, що був здатний розділити, заспокоїти, відзеркалити, вчуватися тощо;
- Ми всі маємо моменти «страху розпаду»;
- В результаті кожної події, що супроводжується «страхом розпаду», в нас утворюється «виживаючий об’єкт», що дає нам можливість виживати від події до події;
- Терапевтичним вже є те, коли в такі моменти, є поруч хтось, хто здатен проходити разом, як Компаньйон, зберігаючи темп та вчування в тілі.
Дякуємо, що залишаєтесь разом з нами, розвиваючи простір Реляційноко Клубу. І до нових зустрічей. ☺️ #реляційнийклуб
Деякі короткі підсумки з зустрічі, а більше можна переглянути в записі.
- Час виступає Іншим;
- Важливо дочекатися голосу тієї частини Self, що потребує терапевтичної дії;
- Не сайт є основним в терапії, а збереження та проживання емоційної реальності;
- Поетам та художникам найбільше відомий страх розпаду;
- Багато клієнтів мають страх смерті на самоті та в очікуванні того, що раптово щось станеться «погане»;
- Страх розпаду пов’язаний з тим, що сталося, але не було прожитим;
- Терапевтові важливо створити такий простір, в якому він буде не тільки спостерігаючим, а й залученим та розхитаним, щоб не прожитий досвід, міг бути в результаті осмисленим;
- Роберт Гроссмарк, також вживав поняття «невимовна мука» для страху розпаду. Що стало таким, адже не було поруч такого об’єкту, що був здатний розділити, заспокоїти, відзеркалити, вчуватися тощо;
- Ми всі маємо моменти «страху розпаду»;
- В результаті кожної події, що супроводжується «страхом розпаду», в нас утворюється «виживаючий об’єкт», що дає нам можливість виживати від події до події;
- Терапевтичним вже є те, коли в такі моменти, є поруч хтось, хто здатен проходити разом, як Компаньйон, зберігаючи темп та вчування в тілі.
Дякуємо, що залишаєтесь разом з нами, розвиваючи простір Реляційноко Клубу. І до нових зустрічей. ☺️ #реляційнийклуб
❤4
І знову блекаути… Добре коли є графік, і трудно коли зовсім не знаєш, як складеться. Що вдасться встигнути, а що ні.
Коли ти мама, несучи відповідальність за себе і за дитину, вимоги до себе зростають. Та самоспівчуття особливо важливе і в цей час.
Тож як можна про себе попіклуватись:
✴️ є можливість спати - іди спати;
✴️ час без електроенергії - використай для гри. В хованки, в піжмурки, «гри з тінями», та навіть затишного читання під ковдрою, тощо;
✴️ маєш високий поверх? - зажди. Можливо кава з друзями, дитяча кімната в тц чи кав’ярні, або ж добрий сусід, що допоможе з візком;
✴️ твоя дитина, ще зовсім маля? - використай слінг для прогулянки і для себе і для тодлера;
✴️ не справляєшся емоційно, тривожишся - приходь в коло жінок, що в материнстві. В просторі матерів зможеш, як отримати так і стати підтримкою для іншої. ☺️
Форма реєстрації та деталі за посиланням 👉https://forms.gle/fVqK18Yt7xr7ukQ57.
Долучайся, або поділись з тією, кому це стане в нагоді! 🫂
Коли ти мама, несучи відповідальність за себе і за дитину, вимоги до себе зростають. Та самоспівчуття особливо важливе і в цей час.
Тож як можна про себе попіклуватись:
✴️ є можливість спати - іди спати;
✴️ час без електроенергії - використай для гри. В хованки, в піжмурки, «гри з тінями», та навіть затишного читання під ковдрою, тощо;
✴️ маєш високий поверх? - зажди. Можливо кава з друзями, дитяча кімната в тц чи кав’ярні, або ж добрий сусід, що допоможе з візком;
✴️ твоя дитина, ще зовсім маля? - використай слінг для прогулянки і для себе і для тодлера;
✴️ не справляєшся емоційно, тривожишся - приходь в коло жінок, що в материнстві. В просторі матерів зможеш, як отримати так і стати підтримкою для іншої. ☺️
Форма реєстрації та деталі за посиланням 👉https://forms.gle/fVqK18Yt7xr7ukQ57.
Долучайся, або поділись з тією, кому це стане в нагоді! 🫂
Почати терапію часом справді складно…
Вже і все валиться, і сон невдалий і бажань нема, та здається, що ще вигребу.
А часом думаєш, що ну його відкривати ту шухляду, чи те горище, чи ту кладовку. Я ж там ніколи не розберусь. Все ж тільки вивалиться, а сил тим зайнятись нема. І вже докладаєш, докладаєш, поки не нахлине. А воно ж таки нахлине… Бо нема і нема та виринає в думках, що треба зробити. Бо нема і нема і сором, що це не відповідає тобі.
Бо треба почати говорити в голос, про те що не склалось, про те що насправді хочеш, про те що все ще мрієш на одинці з собою, про тих, кого не вистачає…. І дозволити собі відпустити той контроль, дати волю собі, і стати нарешті почутим кимось…
Терапія - це перш за все розділений досвід, що назавжди залишиться з тобою. І ти можеш зробити цей крок для себе…
#психотерапевтичністосунки
Вже і все валиться, і сон невдалий і бажань нема, та здається, що ще вигребу.
А часом думаєш, що ну його відкривати ту шухляду, чи те горище, чи ту кладовку. Я ж там ніколи не розберусь. Все ж тільки вивалиться, а сил тим зайнятись нема. І вже докладаєш, докладаєш, поки не нахлине. А воно ж таки нахлине… Бо нема і нема та виринає в думках, що треба зробити. Бо нема і нема і сором, що це не відповідає тобі.
Бо треба почати говорити в голос, про те що не склалось, про те що насправді хочеш, про те що все ще мрієш на одинці з собою, про тих, кого не вистачає…. І дозволити собі відпустити той контроль, дати волю собі, і стати нарешті почутим кимось…
Терапія - це перш за все розділений досвід, що назавжди залишиться з тобою. І ти можеш зробити цей крок для себе…
#психотерапевтичністосунки
❤2
Обсесивні сумніви: пан Б (Частина 1)
Пан Б прийшов на аналіз, страждаючи від депресії, швидких змін настрою і, особливо, величезних труднощів у прийнятті рішень. Він має тісні стосунки з батьками і дуже конкурентні стосунки з молодшим братом; я думаю, що його матері було особливо важко впоратися з його гострою ревнощами, коли народився його брат.
Незабаром після початку аналізу йому довелося прийняти серйозні рішення щодо своєї роботи; він також мав страшні сумніви щодо своїх стосунків із дівчиною. Сеанси в той час були здебільшого присвячені мученицьким нав'язливим думкам; він ретельно викладав аргументи на користь певного рішення, а потім, переконавши мене, що нарешті дійшов до розумного плану, раптом відчував, що це неправильно, і переходив до переконливих аргументів на користь іншої точки зору. Пан Б. відчував, що цей процес мав руйнівний вплив на його життя.
У цей час він часто бачив сни, в яких він був застряглий, ув'язнений і не міг втекти. Наприклад, він мріяв, що знаходиться в підземній системі тунелів, схожій на лабіринт, або застряг у болоті. Потім одного дня він мріяв, що їде з матір'ю в машині по жахливо брудній, липкій, звивистій дорозі; це було дуже страшно, бо вони, здавалося, ковзали до прірви. Раптом він сказав: «Я не мушу бути тут!» і прокинувся з почуттям полегшення.
Цей сон з'явився після багатої роботи над причиною, через яку ця внутрішня ситуація (графічно зображена в цих снах) мала на нього такий вплив. В її основі лежала думка, що будь-яке рішення означало втрату, і що ця втрата була нестерпною. Відмова від своїх ранніх стосунків з матір'ю, ситуація, яка неминуче спричиняла необхідність сумувати, була яскраво забарвлене інтенсивною ревнощами до матері і батька разом, а також до матері і маленького братика; ревниві напади на пару миттєво супроводжувалися інтенсивним почуттям провини. Як тільки він відчував, що з'єднався зі своїм об'єктом, він відчував необхідність відмовитися від нього на користь того, хто, на його думку, був виключений, і тому відчував небезпечну ревність і заздрість, а також сильний біль. Кожного разу, коли він приймав рішення, він відразу відчував, що, маючи можливість на мить подумати самостійно і звільнитися від мук конфлікту, він тепер віддалився від матері і залишив її батькові або братові. Його полегшення від досягнення відчуття психічної свободи і простору одразу ж супроводжувалося думкою, що я, звільнившись від мучивої ситуації, тепер також можу відокремитися, думати самостійно. Він обурювався тим, що я тепер «поза цим», і тоді знову кидав (і мене, звичайно, теж!) у ситуацію сумнівів. Поступово мені стало зрозуміло, що кожного разу, коли ми доходили до «певності», це сприймалося як «двоє», які одразу ж піддавалися нападу «третього», який не міг цього витримати.
Цей процес, звичайно, був здебільшого несвідомим і розплутувався дуже повільно. Свідомий досвід полягав у тому, що він був пасивною жертвою своїх думок. Але поступово пацієнт усвідомив, що нав'язливі сумніви були «неприємною річчю», заздрісною, ревнивою частиною себе, яка жорстоко атакувала його щоразу, коли встановлювався хороший зв'язок — зі мною, іншими людьми або всередині нього самого. #IgnêsSodré
Пан Б прийшов на аналіз, страждаючи від депресії, швидких змін настрою і, особливо, величезних труднощів у прийнятті рішень. Він має тісні стосунки з батьками і дуже конкурентні стосунки з молодшим братом; я думаю, що його матері було особливо важко впоратися з його гострою ревнощами, коли народився його брат.
Незабаром після початку аналізу йому довелося прийняти серйозні рішення щодо своєї роботи; він також мав страшні сумніви щодо своїх стосунків із дівчиною. Сеанси в той час були здебільшого присвячені мученицьким нав'язливим думкам; він ретельно викладав аргументи на користь певного рішення, а потім, переконавши мене, що нарешті дійшов до розумного плану, раптом відчував, що це неправильно, і переходив до переконливих аргументів на користь іншої точки зору. Пан Б. відчував, що цей процес мав руйнівний вплив на його життя.
У цей час він часто бачив сни, в яких він був застряглий, ув'язнений і не міг втекти. Наприклад, він мріяв, що знаходиться в підземній системі тунелів, схожій на лабіринт, або застряг у болоті. Потім одного дня він мріяв, що їде з матір'ю в машині по жахливо брудній, липкій, звивистій дорозі; це було дуже страшно, бо вони, здавалося, ковзали до прірви. Раптом він сказав: «Я не мушу бути тут!» і прокинувся з почуттям полегшення.
Цей сон з'явився після багатої роботи над причиною, через яку ця внутрішня ситуація (графічно зображена в цих снах) мала на нього такий вплив. В її основі лежала думка, що будь-яке рішення означало втрату, і що ця втрата була нестерпною. Відмова від своїх ранніх стосунків з матір'ю, ситуація, яка неминуче спричиняла необхідність сумувати, була яскраво забарвлене інтенсивною ревнощами до матері і батька разом, а також до матері і маленького братика; ревниві напади на пару миттєво супроводжувалися інтенсивним почуттям провини. Як тільки він відчував, що з'єднався зі своїм об'єктом, він відчував необхідність відмовитися від нього на користь того, хто, на його думку, був виключений, і тому відчував небезпечну ревність і заздрість, а також сильний біль. Кожного разу, коли він приймав рішення, він відразу відчував, що, маючи можливість на мить подумати самостійно і звільнитися від мук конфлікту, він тепер віддалився від матері і залишив її батькові або братові. Його полегшення від досягнення відчуття психічної свободи і простору одразу ж супроводжувалося думкою, що я, звільнившись від мучивої ситуації, тепер також можу відокремитися, думати самостійно. Він обурювався тим, що я тепер «поза цим», і тоді знову кидав (і мене, звичайно, теж!) у ситуацію сумнівів. Поступово мені стало зрозуміло, що кожного разу, коли ми доходили до «певності», це сприймалося як «двоє», які одразу ж піддавалися нападу «третього», який не міг цього витримати.
Цей процес, звичайно, був здебільшого несвідомим і розплутувався дуже повільно. Свідомий досвід полягав у тому, що він був пасивною жертвою своїх думок. Але поступово пацієнт усвідомив, що нав'язливі сумніви були «неприємною річчю», заздрісною, ревнивою частиною себе, яка жорстоко атакувала його щоразу, коли встановлювався хороший зв'язок — зі мною, іншими людьми або всередині нього самого. #IgnêsSodré
❤6
….я була вражена вчора під час прогулянки зокрема тому, що основу мого буття становили ці моменти на задньому плані: невидимі й мовчазні частини мого життя у дитинстві.
Вірджинія Вулф
Діти привносять в наше життя багато всього. З ними ми згадуємо минуле, плануємо майбутнє і багато вкладаємо в теперішнє. Стаємо цінними і вчимося відпускати. Стикаємось з афектами і шукаємо способи впоратись. І далеко не завжди це вдається. Скажу просто, навіть супер згенеровані системи, злітають, а ми люди.
Тому, якщо ти мама, що має багато переживань і шукаєш групу підтримки - долучайся. В цей четвер група зачиняє свої двері.
Тут деталі 👉🏻 https://forms.gle/fVqK18Yt7xr7ukQ57
Вірджинія Вулф
Діти привносять в наше життя багато всього. З ними ми згадуємо минуле, плануємо майбутнє і багато вкладаємо в теперішнє. Стаємо цінними і вчимося відпускати. Стикаємось з афектами і шукаємо способи впоратись. І далеко не завжди це вдається. Скажу просто, навіть супер згенеровані системи, злітають, а ми люди.
Тому, якщо ти мама, що має багато переживань і шукаєш групу підтримки - долучайся. В цей четвер група зачиняє свої двері.
Тут деталі 👉🏻 https://forms.gle/fVqK18Yt7xr7ukQ57
❤3
Основними компонентами суб'єктивності є організаційні принципи,
незалежно від того, чи є вони автоматичними та жорсткими, чи рефлексивними та гнучкими. Ці принципи,
часто несвідомі, є емоційними висновками, які людина зробила
на основі досвіду емоційного середовища протягом усього життя, особливо
складних взаємних зв'язків з тими, хто доглядав за нею в дитинстві. Доки
ці принципи не стануть доступними для свідомого осмислення і доки
новий емоційний досвід не приведе людину до уявлення та очікування нових
форм емоційного зв'язку, ці старі висновки будуть визначати
почуття власної особистості. Це почуття власної особистості включає переконання про відносні
наслідки можливих форм існування. #DonnaOrange
незалежно від того, чи є вони автоматичними та жорсткими, чи рефлексивними та гнучкими. Ці принципи,
часто несвідомі, є емоційними висновками, які людина зробила
на основі досвіду емоційного середовища протягом усього життя, особливо
складних взаємних зв'язків з тими, хто доглядав за нею в дитинстві. Доки
ці принципи не стануть доступними для свідомого осмислення і доки
новий емоційний досвід не приведе людину до уявлення та очікування нових
форм емоційного зв'язку, ці старі висновки будуть визначати
почуття власної особистості. Це почуття власної особистості включає переконання про відносні
наслідки можливих форм існування. #DonnaOrange
👍1