Психоаналітична теорія організована навколо імпліцитного клінічного ідеалу - бачення того, якого аналітика ми хочемо бачити і які зміни, на нашу думку, психоаналіз має здійснити (Slochower, 2006; 2014b).

У нашому баченні імпліцитно закладені уявлення про ідеального пацієнта/процес і про те, що є патологічним/проблемним.

Часто наш ідеал формулюється в розмові (власне, в суперечці) з його теоретичними попередниками і верифікаторами. Хоча ці розмови можуть поглибити і збагатити наше мислення, вони часто цього не роблять. Натомість вони стають словами, які породжують сповзання до надмірності, перебільшуючи відмінності та посилюючи основні принципи, яких ми дотримуємося. Ми поляризуємося, підносячи оригінальність нашого власного внеску і водночас мінімізуючи, стереотипізуючи, а іноді й принижуючи позицію психоаналітичного Іншого, чиї ідеали стикаються або надмірно перетинаються з нашими власними. Кожне коливання маятника, здається, неминуче провокує зустрічний рух, який сам себе виправляє. Мені здається, ми завжди заходимо трохи занадто далеко.
Можливо, лише озираючись назад, ми можемо зупинитися і пом'якшити ці надмірні корективи.

#JoyceSlochower

Відкидаючи бачення патерналістського, стриманого, потенційно сороміцького (класичного) аналітика та доброзичливого, материнського, ідеалізованого (віннікоттівського), реляційні (і особливо феміністичні) письменники наголошували на всюдисущості аналітика
- і недосконалу суб'єктивність аналітикині. Як і мати, вона передусім людина; її (неідеальну) суб'єктивність слід святкувати, а не стримувати чи виключати з аналітичного діалогу. Ця суб'єктність матиме вирішальне значення для розвитку пацієнтки і, зокрема, сприятиме розвитку її здатності до взаємності.

#JoyceSlochower

Summer Key - Недосконалість

А. Грін припускає: «Сучасний і модний фокус на об'єктних відносинах, прегенітальних фіксаціях, пограничній патології та теоріях і техніках, запозичених зі спостережень за дитячим розвитком, затуманили значення і важливість сексуальності в психоаналітичній теорії та практиці» (1995: 871). Він також каже (1995: 876), що навіть пеніс почали розглядати як орган, що дає і годує, тобто як груди. Він стверджує, що роль сексуальних стосунків полягає не в тому, щоб годувати і доглядати, а в тому, щоб досягти екстазу у взаємній насолоді. Він вважає, що анальна, оральна або, за іншими термінологіями, депресивна позиція і параноїдально-шизоїдна позиція розглядаються як старші або глибші, а це означає, що вони прирівнюються до більш важливих. Він каже, що це відображає «антисексуальне ставлення, яке передбачає, що сексуальність є поверхневою. Він каже, що в результаті великої роботи Фройда «Поза принципом задоволення» (1920), «ми зосередилися на інстинктах смерті, але Фройд, замість сексуальних інстинктів, говорить про інстинкт життя. Інстинкт життя або інстинкт любові».

#AndreGreen
#еротичнеполе

Друзі,

Внутрішньопсихічні та міжособистісні афекти відносин між несвідомими внутрішніми об’єктами займають значне місце в аналізі. Аналіз внутрішніх об'єктних відносин зосереджується на дослідженні взаємозв'язку між внутрішніми об'єктами та способами, якими пацієнт відчуває небажання і чинить опір перспективі зміни цих несвідомих внутрішніх об'єктних відносин в умовах поточного досвіду. Про це в 2012 році пише Томас Огден, та ще за довго до нього Стівен Мітчел пропонує цю ідею. І внутрішній світ об’єктів, що ми несемо в собі теж стане частиною зустрічі Реляційного Клубу, вже за тиждень.

Коли - 15, червня о 10:00, online.
Тема: Розвиток реляційного аналізу. Відвертий погляд на підхід.

Спікер: Панькова Марія, психотерапевтка під супервізією
Модератор: Альона Бартош, психологиня психоаналітичного напряму

Кому стане цікаво? - психологам та психотерапевтам різних напрямків, хто бажає почути досвід іншого чи поділитись своїм.
Вартість - 200 грн.

Реєстрація https://forms.gle/NZYANkom3NhkRXrH8

#реляційнийклуб

Ми ніколи повністю не покидаємо дім. Психоаналіз дозволяє нам вирвати свободу, що походить від усвідомлення цього факту, і скористатися можливістю нового досвіду. Мені подобається думати про психоаналіз як про щось, що відповідає тому, що Money-Kyrle (1968) називав психічною базою, а Spezzano (2007) — «домом» для розуму пацієнта і аналітика, включаючи дім для розуму пацієнта в розумі аналітика. Саме в цьому домі пацієнт і аналітик прагнуть зрозуміти те, що пацієнт передає про себе, не усвідомлюючи цього, і як їхня взаємодія формується під впливом цієї комунікації.

#StehenHCooper

Розлади сну рідко зображуються у фільмах, особливо в тій мірі, в якій вони висвітлені в цьому фільмі. „Безсоння (2002)“, ремейк добре зробленого,
однойменного норвезького фільму 1997 року, є глибоко психологічним фільмом з кількома шарами складності.
Один з цих шарів - погіршення психічного стану героя Аль Пачіно, детектива поліції Лос-Анджелеса Вілла Дормера. Режисер Крістофер Нолан точно зображує це погіршення, документуючи як реалії, так і небезпеку розладу сну, первинного безсоння. Цей фільм є потужною ілюстрацією того, як цей розлад може зруйнувати чиєсь життя.

Дормер летить на Аляску, щоб очолити розслідування вбивства. Він прибуває на Аляску, вже втомлений, у пору року, коли сонце ніколи не заходить ("білі ночі"), тож надворі ніколи не темніє. (Його подорож на Аляску з Каліфорнії проходить лише через один
часовий пояс, тому він не відповідає критеріям розладу циркадного ритму сну і неспання). Протягом усього розслідування Дормер лежить у ліжку з розплющеними очима, намагаючись заснути.

Під внутрішнім тиском, щоб заснути, Дормер застосовує різні стратегії, такі як блокування світла, що потрапляє в кімнату, пиття води, ховання будильника, жування жуйки та вимкнення телефону. Коли його безсоння погіршується, він бачить спалахи і цівки світла, які асоціюються зі спалахами пам'яті.

Чим довше Дормер не спить, тим важчі наслідки: його збудження переростає у спалахи гніву, він ледь не збиває жінку машиною, і у нього починаються галюцинації. Зрештою, Дормер не спить 6 ночей. Симптоми безсоння Дормера явно посилюються психологічним тиском, який він відчуває.

Безсоння є потужною метафорою у фільмі. Режисер Крістофер Нолан обговорював виклики, пов'язані зі створенням фільму про безсоння, який би не втомлював глядачів; щоб уникнути цієї проблеми, Нолан використав у фільмі різні образи, які символізують досвід безсоння. На початку фільму глядачеві показують милі й милі льодовиків Аляски - щось на кшталт пейзажу сновидінь, за яким слідують нескінченні зелені дерева, вкриті рухомим туманом. Інші приклади образів, пов'язаних зі сном, включають порожні вулиці з миготливими світлофорами, спалахи світла, тунелі та аварійні люки, а також такі буденні речі, як двірники, що вводять у транс. Все це символізує туман, дрейф, розумову плутанину та дезорієнтацію.

"Хороший коп не може заснути, бо бракує шматочка пазлу, а поганий коп не може заснути, бо йому не дозволяє совість".

#кіноісимптом

“Біль не є точкою в часі і просторі. Ми завжди намагаємося якось допомогти пацієнту встановити: «До чого це належить і звідки це береться? Що мені з цим робити?»”

#SándorFerenczi

Друзі,

Про такі різні розігрування і переживання говоритимем на зустрічі Реляційного Клубу.

Коли - 15, червня о 10:00, online.
Тема: Розвиток реляційного аналізу. Відвертий погляд на підхід.
45 хвилин лекція + 45 хвилин обговорення
Запис відсутній, матеріали буде надано учасникам.

Спікер: Панькова Марія, психотерапевтка під супервізією
Модератор: Альона Бартош, психологиня психоаналітичного напряму

Кому стане цікаво? - психологам та психотерапевтам різних напрямків, хто бажає почути досвід іншого чи поділитись своїм.


Реєстрація https://forms.gle/NZYANkom3NhkRXrH8

#реляційнийклуб

Радикальна рівність є психоаналітичним і діадичним виразом поняття «комунітас» Terner (див. Гофман, 1998).

Gent, який ввів поняття «капітуляція» в аналітичну літературу, майже завжди використовував цей термін для позначення капітуляції пацієнта.

Benjamin (2018) використовує його для позначення капітуляції аналітика перед третім. Для моїх цілей аналітик капітулює перед своїм не-я або Злом.

#DavidMark

А що буде, якщо замість моноліту "структури організації особистості" подивитись на творення будь-якого нашого чи пацієнтового досвіду як на діалектичну взаємодію між різними режимами функціонування психіки?

Огден спробував і вийшло, як на мене, дуже незле. Одна з тих статей, яка залишає тебе з думкою: "цей ж так кришталево ясно, чому я про це не думав раніше?!"

Ловіть переклад статті "Про діалектичну структуру досвіду" (1988) Томаса Огдена.

Приємного читання!

Недавно приснилось, что я пытаюсь объяснить приятелю-психоаналитику, что такое Klein bottle. А он никак не может понять, какова связь между Мелани Кляйн и бутылкой. На самом деле, теоретически эти науки довольно схожи. Всего-то нужно осуществить переход от Фройденталя к Фройду, от Якоби — к Якобсону, и пытаться понять Лапланша вместо Лапласа.

«Діагноз «депресія» фіксує нашу увагу на наших недоліках, діагноз «шизоїд» — на наших слабкостях; це страшна зміна акцентів».

#HarryGuntrip

Сьогодні вже були розіслані запрошення в Zoom до нашого Реляційного Клубу.

Коли - 15, червня о 10:00, online.
Тема: Розвиток реляційного аналізу. Відвертий погляд на підхід.

Спікер: Панькова Марія, психотерапевтка під супервізією
Модератор: Альона Бартош, психологиня психоаналітичного напряму

Всі хто реєструвався, перевіряйте ваші email.
В такому форматі Клуб проходитиме в останнє, а потім спробуєм трансформувати. Буде і теорія і практичні нариси.

Підтримуючи традицію спонтанності реляційного аналізу, ви ще зможете до нас долучитися за реєстрацією https://forms.gle/NZYANkom3NhkRXrH8

Або написавши Альоні Бартош в Телеграм @bartosh_alena і вона вам допоможе.
До зустрічі!

#реляційнийклуб

«Сексуалізація може захищати від почуття любові, яке, багатьом аналітикам відносно важче визнати, ніж хтиві почуття.»

Картина - «Ритм любові» Nikki Chauhan

#Gabbard

Сьогодні склалось провести Реляційний Клуб. Фантазії та плани були одні, але і реальність не підвела. І так як ви напевно дивним чином потрапили сюди, а може і не дивним. Ділюся з Вами матеріалами.

Jody Davies припускає, що пост-Едіпові батьки перебувають у постійному стані переживання, обробки і визнання сексуальності своєї дитини, що зароджується, і що дитина найбільш гостро налаштована на постійну боротьбу батьків. Можливо і тому підлітки боряться?

Tree of My Life JOSEPH STELLA, 1919
#JodyDavies

Щиро запрошую усіх 🤗

Друзі,

Ми продовжуємо цикл зустрічей Реляційного Клубу, щодо деідеалізації реляційного психоаналізу. І цього разу маємо унікальну можливість послухати Роберта Гросмарка, відомого реляційного психоаналітика, який пройшов свій шлях через різні психотерапевтичні школи. Зможемо заслухати одну з його концепцій, а також подискутувати та поділитись власним досвідом.

Тема зустрічі: Дослідження в психоаналітичному компаньйонстві та плин розігрувань.
Дата - 16 липня
Час - 15:00 (2 години)
Формат - online, (передбачений запис)

Модератори: Альона Бартош, Марія Панькова

Тож просимо не зволікати з реєстрацією, яка доступна до 15 липня.
https://forms.gle/v22ZS9WLNRCHHeS48