Плачуча дитина просить розради, усміхнена і граюча дитина просить чогось на кшталт захоплення, щоб принести світло в чиїсь очі. Це не обов'язково має включати маніакальний захист. Йому потрібен комфорт, але також потрібен доступний і досяжний об’єкт — чутливий, зацікавлений, такий, що радо приймає розвагу (Тревартен, 2001; Редді, 2005). Я висловлювала думку, що нам бракує слова для опису процесу, який може стати підґрунтям і передумовою репарації: коли людина хоче подарувати щось іншій не для того, щоб полагодити пошкоджений об’єкт, а щоб додати задоволення цілісному (неушкодженому) об’єкту. #AnneAlvarez

Важливо чітко розрізняти, коли ми бачимо просту маніпулятивну чи нарцисичну звабливість, а коли — бажання показати й подарувати радість, а не просто похизуватися, змусивши іншого відчути себе слабким чи приниженим.  Приваблювати не обов'язково означає спокушати. #AnneAlvarez

Дещо перекладали з колегою, ділюся.

Стаття. «Типи сексуального перенесення та контрперенесення в психотерапевтичній роботі з дітьми та підліткам.» Анне Альварез (Переклад: Марія Панькова; Редакція: Марія Ярмак)

Ідеї які можна знайти в статті:
• Авторка розглядає різні прояви сексуальності у дітей та підлітків: перверсну, дезорганізовану та нормальну (здорову), яка може бути відстроченою.
• Аналізує, як ці типи проявляються в перенесенні (дитячі фантазії, збудження, огида, способи викликати реакцію терапевта) та в контрперенесенні (емоційні реакції терапевта).
• Робота показує, що важливо розрізняти нормальне сексуальне самосприйняття від нарцисичної звабливості чи патологічних форм сексуалізації.
• Наголошено, що терапевт має бути уважним до моментів, коли дитина починає переживати себе як сексуально привабливий об’єкт — це частина розвитку, а не лише “перверсія”.
• Авторка наводить клінічні приклади (Девід, Майкл, Тобі, Нікола), щоб показати, як робота з перенесенням/контрперенесенням допомагає вивести дитину з патологічних патернів до більш зрілих форм сексуальності.

Хоч сама стаття концентрується на роботі з дітьми та підлітками та може стати підказкою і в роботі з дорослими. Особливо, якщо в історії клієнтів мало місце сексуальне насильство, депривація, аутичний розвиток, колапси в формуванні сексуальної ідентичності чи у випадку стикання з інтенсивним еротичним чи відразливим контрперенесенням.

#AnneAlvarez
#короткийзміст

Психотерапевти направду мають багато постійного навчання. Я б назвала це таким стилем життя навіть.

Мої друзі, часто мене підколюють. «Невже, ти можеш на вихідних. І що не супервізія і не лекція.», «О які люди на горизонті» і таке інше.

Не так давно, я вигадала гру: «Що б Ви сказали на місті психотерапевта?».
Суть проста - прочитати текст і подумати, щоб ви відповіли.

І ВАЖЛИВО - вона для всіх!
Так вам не потрібна освіта чи знання психотерапії.

Чому?
Психотерапевти вивчають багато струнких теорій, технік і тд. Та що важливо, це зберігати людяність. І вона є в кожному. Тому окрім техніки, важливо як ми користуємось власними травмами болями і радощами також. Якщо можем грати з власною історією, то можемо наблизитись до іншої. Таке я бачу насправді досить часто, як початківці в своїй спонтанності, можуть бути влучніше мастадонтів.

Граю в сторіз в інстаграм https://www.instagram.com/divchuna_v_kargo?igsh=NTZqa2hmNmdqNWlk&utm_source=qr

Граю в Threads https://www.threads.com/@divchuna_v_kargo?igshid=NTc4MTIwNjQ2YQ==

Зіграймо 😉

Людяність, на противагу досконалості, не тільки показує звільнення від тиранії травми та переслідувань, грандіозного «Я», але й висвітлює, що в основі дитячої порнографії лежить знищення людяності дитини та злочинця. Людяність вимагає, щоб зневажених розуміли, відкинутих приймали, недоторканних пестили, а роздроблених відновлювали. Людяність не може бути відновлена поведінковою інтервенцією і, звичайно, не ув'язненням. Вона створюється і зростає в лікувальному просторі, який сприяє перехідному простору, відношенню до часу і постійності об'єкта, а також визнанню людськості інших і власної, тобто тих елементів, які лежать в основі внеску Шелдона Баха. #RobertGrossmark

Памʼять ≠ відеоплівка, памʼять це наратив. #JohnPaddock

Продовжую свою участь в програмі Fellows від Інституту сучасного психоаналізу та психотереапії. Сьогодні лектором був John Paddock. Психоаналітик, що є вихідцем з прикладної психології а далі по крокам в інтерперсональному, інтерсубʼктивному иа інших напрямках.

Темою була «Теорія мотиваційної системи».
Як завжди відбувається саме в цьому навчанні розпочав з себе, свого шляху і цінностей. І в цьому він згадав свій кабінет, як він виглядає і що там багато фото музикантів, що він колекціонує. Продовжуючи він зазначив: «Так звісно, ми маємо бути дуже обережними з саморозкриттям, але ми точно не маємо ховати себе від клієнтів. Те як виглядає наш простір вже щось говорить. Як ми його облаштовуємо, за яких обставин, і що нам в ньому важливо.» Вже це мене змотивувало слухати його далі.

Було багато цікавого, але коротко.
Існує 7 мотиваційних систем:
1) Регулювання психологічних очікувань
2) Інтимна привʼязаність з людьми
3) Партнерська інтимність з групами
4) Турбота/догляд
5) Дослідження та формування вподобань
6) Чуттєва насолода та сексуальне збудження
7) Негативна реакція через протидію або відсторонення
В кожній системі може формуватись як адаптивний так і дезаптивний патерн.
Дана теорія допомагає клініцистам бути більше в моменті з клієнтами, розрізняти, що кожен приносить в простір та сприяє більш чутливій, емпатичній та проникливій взаємодії.

А минулого разу говорили, про різних психоаналітиків від Фройда, Кляйн, Фейрберна і так далі. І що якби вони жили нині, то буди б реляціоністами.

Якщо вам цікаво було б, то можу зробити по кожній темі коротку лекцію. Звісно українською 🤗 Дайте якось знати.

#міжнародненавчання #JohnPaddock

Сьогодні маю новий початок. Напевно вдаліше назвати наступний розділ. Попередній називався «Моторошне», а новий «Любов». Естетичне дослідження в психоаналітичній супервізійній рамці.
Сьогодні Оля Яскевич ділилась есеєм: «Любов і лібідо: мистецтво маскування». То неможливо передати коротко суть, але напевно ключові моменти, що запам’ятались.
🔗 Лібідо: дихання Self, яке завжди впирається в об’єкт.
🔗 Маска репрезентує динамічну конфігурацію Я та об’єкта, блокує лібідо.
🔗 Нині штампування маскободібних реакцій, допомагає впоратись з реальністю війни.
Прояви маски:
1) заморозка лібідо
2) Репрезентація Self-стану
3) Захисний бар’єр, щодо об’єкта
4) Постравматична інтеграція
5) Вторинно нарцисична R Self
6) Дублювання двійників
7) Нарцисичне розширення Я
😍 Зловіща зустріч з двійником
9) Тоталітарний контроль
10) Необхідний атрибут ритуалу
11) Буття разом без слів
В результаті з’явились рядки. Хай буде і такий цикл.

Ті змерзлі тіла
Чи їх шматки
Вони творять діла
Вони не тривкі.

То добрі діла
Із ночі до ранку
Куди б не пірна
У праці чи б в чарку.

Лиш зрідка на стоп
Вживаючись в вузол
Для когось то скол
Для когось все ж турбо.

Подвійність, що стримує
І що відкриває
Відчайдушність утворює
І щось віднімає.

І все, те що бʼється
І навіть, так тихо
З віками минеться
Закарбоване маскою лихо.

#любовмппм 07102025