〔 🎨 〕 · · ·

Мг, мг, давайте, ви ще тут поїбіться, леді правице Індіс-Даерон та генерале Амакіїре.

Альо, шановна Королівська Рада!! В країні хаос, правителів убили, Церква розігрує політичний шах за абсолютну владу, у принцеси, яку треба коронувати, почалися божевільні припадки, а її охоронець — та-дам! — спадкоємець престолу ворожої держави. А вони…! Вони… Оце проводять свої тісні нагальні чи то наради, чи то переговори за закритими дверима покоїв. 🙄

:: теги: #помальовочки
:: рольова: #Дейвенлендс #ДраконячийРегіон #ТРІ
:: персонажі: #ВаліанАмакіїр #АнаріельІндісДаерон

〔 🪶 〕 · · ·

«Коли в руках гарної жінки рапіра — треба тримати свій меч в піхвах...»

(с) Згадує народну мудрість кастильський інквізитор герцог перед клинком відьми Водачче.

:: теги: #Цитати #ХронікиГри
:: рольова: #7thSea #НРІ

Назва. “Імперія коду”

Сеттінг. Поєднання нуару, кіберпанку та кримінальної драми.

Корпорації тут тримають владу над урядом, розділяючи суспільство на касти в умовах найсуворіших правил, де звичайним людям залишається лише виживати найбруднішими із способів. У підземних нетрях інтриг та контрабанди народжуються небезпечні угоди, а межа між добром і злом розмивається. Адже легальність в цьому майбутньому — лише маска, за якою ховається справжнє життя, що вирує у тіні. Чорний ринок стає невід'ємною частиною будь-кого з низів суспільства — там торгують забороненими технологіями і контролюється він мафією, котрі ведуть вічну боротьбу між собою та проти жорстких правил системи одночасно.

Щасливих вам голодних ігор, коротше кажучи. ☺️

Концепт. Головна героїня — мисливиця за головами, яка отримує замовлення викрасти чоловіка, чий генетичний код містить цінні мутації. Але при зіткненні стає ясно: він — не просто жертва, а таємний агент антикорупційної організації, що намагається зруйнувати монополію корпорацій і уже давно полює на цю мисливицю. Зустріч, яка мала стати кінцем для одного з них, перетворюється на несподіваний альянс. Разом вони виявляють, що її замовлення — частина моторошного плану верхівок, котрі прагнуть створити біологічну зброю, аби перекроїти світ та побудувати абсолютно новий. Обидва опиняються між двома вогнями: корпоративними змовами й тіньовими угрупуваннями, готові знищити будь-кого, хто стане їм на заваді. Це черговий танець зради, довіри та хитких домовленостей, де кожне рішення може вартувати не лише власної свободи, а й життя тих, кого вони хочуть захистити.

:: теги: #Нариси

Про свідоме закладання у героїв особистих рис чи пережитого досвіду.

На мою скромну думку, один із найлегших способів ”оживити” персонажа — це навмисне закласти у нього риси або досвід, які мають особисте значення для... автора. Тобто самого себе. Чи то травматичний досвід, який формує характер, чи звичка, що додає особливого шарму, чи навіть обставини, які викликають внутрішній конфлікт.

Відверто, я не завжди навіть усвідомлюю до моменту, поки персонаж не починає діяти в грі... Ні, не так. Частіше за все новоспеченні персонажі переймають мої риси ще до самого створення. Гадаю, не складно помітити, що майже кожен з них досить харизматичний і в тій чи іншій степені благородний, бо це найбільш природні для мене речі: в першому випадку, банально, я так звикла комунікувати, а в іншому пером керують ідеологічні переконання. Мені складно грати за абсолютних злочинців чи психопатів, але кожен не цурається навіть найнахабніших засобів маніпуляції.

Але як щодо варіанту, коли це робиться свідомо?

Та. Випадок був минулого року. В один чудовий день, одна людина чудового дискусійного комʼюніті вирішила узяти у власні руки створення закритого рольового проєкту по Богам. Задача виявилася із зірочкою: адаптувати Персефону з міфології до життя серед людей. Уявіть собі. Нью-Йорк, 80-ті. Повністю розмиті кордони між віруваннями. Слабкі древні божества черпали залишки своїх сил, уже ховаючись серед обличчь звичайних перехожих. В новій обстановці. В новій країні. В новому дусі. Серед вогнів яскравого, шаленого, кінематографічного мегаполісу. А ти граєш за Богиню Весни грецького сеттінгу; і не дай Божé образити потенційного гравця на Аїда, аби не дай Божé зробити свого вічно похмурого монохромного чоловіка абʼюзером, булером і так далі, бо розумію, що більшість дуже романтизує їхнє кохання; більшості дуже хочеться просто в черговий раз пограти за, ахххх, …закритого-недоступного-камʼяного-вічно-невдоволеного-але-такого-владного мага ой, Бога!…

Ай, кажете, ближче до суті? Не перейматися, усьо, я достатньо розігрілася.

Так от.

Переказувати один і той самий міф про викрадення не хотілося, та й залишати його просто міфом на вустах смертних… Теж. Чорт, я справді ламала голову, як так гарно обернути це все в реаліях нашого світу, аж поки не насмілилася вкласти у цю історію особистий душевний біль. Бо спробувала провести паралель: Підземний Світ прирівняти до Нью-Йорку. Ось це ”дорівнює” стало ключем. Після нього пішло ще одне: Нью-Йорк — це Київ!

Для мене.

Для неї.

Для нас!

Величезне місто високих сірих стін. Шумне, динамічне. Воно тисне; буквально морально витісняє усю легкість з тої, котра звикла до гармонії, спокою та, найголовніше, зелені.

Це я. Спорожніла душа, що тиняється вулицями столиці в мріях повернутися до рідного містечка. Щодня. Щодня думаю про це, щодня жалію себе, щодня просто виїдаю ті залишки енергії всередині себе. Часто даю собі наодинці просто проплакатись і не знаходжу сил на самовладання, все-таки знайти хоч щось в цьому клятому місті можливостей, щоб порадувати себе. Мене вбиває його вигляд, розміри, шалена динаміка, різноманіття, абсолютна відсутність затишку. В додачу, тут немає такого краєвиду з нескінченним Дніпром, немає атмосферної старої пристані, самотнього маяка і тихої набережної. Тут навіть немає чим дихати, коли на кожне дерево в центрі приходиться в сотні разів більше машин.

Це. ВОНА. Ніжна, непорочна, вічно молода. Персефона. Безтурботна єдина донька Деметри, котра росла між німф на полянах та лугах. Звикла до усієї краси природи в найвіддаленіших куточках. Через призму мого погляду вона неамбітна та напрочуд скромна. А ще потонула в любові ближніх: любʼязна, мила і… На жаль, наївна.

” Навіть через століття, коли Боги почали втрачати сили й оселилися серед людей, кліткою Персефони стає не опіка рідної матері, а зовсім чужий Нью-Йорк. Місце таке ж терпке, як смак гранату. Місце таке ж нестерпне, яким описують Підземний світ. Замість зелених краєвидів тут бетонні стіни та величезні рекламні вивіски, а люди жорстокі й зухвалі. ” (с)

І найголовніше, що я тут хотіла спроектувати на персонажку — це її моральний стан. Де сили такої блякнуть не лише через втрату віри серед смертних, а й через вічний тиск бурхливого мегаполіса на неї. Ще хотіла розкрити конфлікт в грі на цьому тлі, бо, певно, саме через Аїда вона вимушена терпіти це все. А якщо зовсім нудно стало б — завжди можна було звести Богиню до божевілля. Причина? Є. Чинники підживлення? Є. Досі караю себе, що так соромилася з порогу почати з dark au. Та й загалом досі дуже соромлюся в групових проєктах робити яскравих героїв, але про це якось пізніше.

Не жалію про цей досвід. Не просто спроба вписати частинку себе в персонажа, а справжня трансформація болю та особистих переживань у щось значуще, що можна було передати через гру. Ех, і той факт, що співгравці взагалі це прийняли. Дуже мило.

Сьогодні день народження у королеви, яка робить цей світ кращим просто тим, що є в ньому — вже двадцять пʼять років поспіль! Людина, з якою можна сміятися, плакати, мовчати й говорити про речі, які так важко вимовити.

Дивовижно, звичайно, як піратська порнуха в буквах зближує — аж до обговорення спільного майбутнього наших дітей, танцюючи над морем в Одесі. Але… Я дуже завдячую тому гротесткному випадку на просторах якогось чату. І я вперше прийняла так близько людину по ту сторону екрана, дала шанс цьому віртуальному спілкуванню, у яке не вірю, перерости у щось глибше та нерозірване. Не дарма. За вуаллю виявилася людина, з якою можна жартувати про найабсурдніше, а потім серйозно обговорювати сенс життя. Людина, яка вміє бути щирою — і яка приймає щирість у відповідь.

Тому моє прохання буде простим: давайте зробимо цей день таким же чарівним, як вона сама. Я хочу, щоб сьогодні Юля отримала так само багато тепла, підтримки і хороших слів, які вона дарує оточуючим щодня. Якщо у вас є можливість, залиште їй привітання. Нехай світ поверне їй частку тієї любові, якою вона наповнює його.

Вона на це заслуговує. ❤️ * ✦ .