АІН оновило візуальний стиль

За реберендинг відповідало дизайн-бюро CREVV. В основі залишили минулу дизайн-концепцію, але переосмислили її.

Ми надихнулись прогресивністю західних технологічних медіа та іміджевістю найавторитетніших друкованих видань світу – the Verge, Monocle, The Wall Street Journal, TechCrunch.

Форми АІНу повторюють форми інтерфейсів, до яких звикли користувачі, щоб зробити дизайн чистим, сучасним та нативним.

Серед шрифтів обрали три: антикву як солідність, гротеск як сучасність та моноширинний як технологічність.

Головним запитом було – стати більш свіжими та сучасними, але при цьому зберегти солідність та авторитет видання.

Новий візуальний стиль вже можна побачити в соцмережах @ain_ukraine, а незабаром планують повністю оновити й сайт.

Діліться думками, чи вдалося виконати запит і як вам ребрендинг загалом?

«Я роблю проєкт, щоб дозволити собі робити проєкти»

Обожнюємо розповідати про досягнення людей Проджа. Сьогодні — про набір аксесуарів Can Project від Олі Кузовкіної, дизайнерки, нашої випускниці та співавторки курсу Graphic Design Medium.

Поговорили з Олею про проєкт, його ідею та закладені сенси. І ділимося з вами.

🥫Про Can Project

Це набір з семи аксесуарів створених з металевих бляшанок та кілець для їх відкривання.

Я вирішила створити саме їх, оскільки аксесуар для мене — це фінальне доповнення образу, яке може бути просто красивим, іноді залишатись непомітним, а деколи голосно транслювати те, що ви готові до уваги оточення, до уваги світу. 

🥫Про концепцію

Оля каже, що цей проєкт — маніфест і дозвіл собі втілювати ідеї та створювати проєкти, важливі персонально для неї, з її рефлексією, думками та висловлюваннями.

Це про експерименти з матеріалом, інструментом, формою, пріоритезація себе як мисткині, без боязні критики й коментарів. Про готовність провокувати глядача до дискусії, бути відвертою й сміливою у висловлюваннях.

🥫Про підхід

Для Олі цей проєкт також спосіб втілити Unapologetic підхід, що полягає у безумовному акті творення, без відкладань на потім, без запиту ззовні, без очікування схвалення зі сторони, боязні спробувати щось вперше, бути аматором. Про надання собі права на помилку.

Не боятись критики й не вибачатись, робити щось, що, можливо, не має практичної цілі – це те що я дозволяю собі в цьому проєкті й надалі. Хтось йде для цього на терапію, у когось є більше впевненості, а я роблю проєкт, щоб дозволити собі робити проєкти.

🥫Про назву

Слово «бляшанка» (англійською «сan») підштовхнуло мене до ідеї назви проекту. Це одночасно і про матеріал, і про «я можу».

Метал як символ броні й готовність до дії. Аспект переробки матеріалу перегукується з перевикористанням накопичених досвідів.

Дозволяйте й собі робити проєкти просто тому, що хочеться.

___
Фото: Віка Темнова
Фото аксесуарів: Юлія Вдовиченко, Влад Клименко
Модель: Віка Москофіді
Мейк: Андрій Леонов

Сьогодні ми не можемо вийти на марші за права жінок на площі своїх міст. Але ми можемо привернути увагу до важливого і бути почутими у своїх соц.мережах.

Створюйте свої плакати чи шукайте ті, що відгукуються, щоб поширювати важливі меседжі.

Ви також можете поширити відео про справжню історію 8 березня та його український контекст. У ньому ТУЧА, КАЖАННА, TUMAZAR та Ellevika розвінчують міфи про «свято весни та краси», говорять про сучасні реалії жінки у суспільстві та висвітлюють діяльність жінок-захисниць у ЗСУ.

*Проєкт «Сама собі ціль» створено у партнерстві Projector Foundation та ГО «Дівчата» за підтримки «Освіторії» та «Не дрібниці».

Якщо ви за інерцією почали шукати Воллі, то знайте — ви не одні. Насправді ж це постери цьогорічних літніх Олімпійських й Паралімпійських ігор.

Створив їх французький художник Уго Гаттоні. З характерними для себе тонкими лініями й складними деталями.

На постерах зображені близько 40-ка тисяч унікальних елементів: людей, памʼяток архітектури, краєвидів Парижа, видів спорту, які представлені у змаганнях.

Плакати разом складають диптих, а всі елементи повʼязані між собою та розповідають історії всередині історії.

Загалом від розробки концепції до фінального результату Уго витратив понад дві тисячі годин. І на жодному етапі не використовував ШІ.

Ближче роздивитися деякі елементи можна на сторінці художника. А всі деталі зможуть оцінити відвідувачі Музею д'Орсе в Парижі, де певний час виставлятимуться постери.