Одна знайома особистість мені сказала, що в Києві пряний, перчений вітер і повітря взагалі.
І таки справді це так. Дуже важко жити без цих сновидних прянощів.
#мемуаразми

Я дещо надумав. Сезон жахастиків уже почався, але поки не скінчився, тож я вирішив потішити вас дуже короткими — по 300 слів кожне — горрор-історіями на кожен день. Оскільки сьогодні вже дев'яте, сьогодні історій буде кілька, а далі побачимо. Робоча назва цієї серії — "Ключі від усіх дверей". Погнали!
#проза #ключі
https://telegra.ph/1-Tisha-10-09

https://telegra.ph/2-YA-znovu-shukayu-dim-10-09

#проза #ключі

https://telegra.ph/3-Nev%D1%96domij-grot-10-09
#проза #ключі

(Якщо в поважної публіки буде бажання, я можу записати аудіоверсії до цих малих історій)

Мене несе далі. Хоча, чи це горрор? Вирішувати вам, тримайте четверте оповідання:
https://telegra.ph/4-D%D1%96tyam-potr%D1%96ben-batko-10-09
#проза #ключі

П'ятий пішов!
https://telegra.ph/5-Pan-d%D1%96do-10-09
#проза #ключі

Це не зовсім горрор, зате сил ця історія відібрала значно більше за попередні.
https://telegra.ph/6-YA-Gelen-10-09
#проза #ключі

Поки є зв'язок (сьогодні непроста ніч для київських ТЕЦ), держіть іще одну історію. Трохи фольклору, баді-горору й бюрократичного абсурду.
https://share.google/UndnCpu9G3JX2mWzP
#проза #ключі

Перериваю вашу стрічку для маленької простої пісеньки.

Одного разу в надвечір'я у незвіданих краях,
Де тільки демони край неба бережуть,
Зійшлися смертний і безсмертний – не з мечами, не в боях:
Посперечатись, в кого гірша й важча путь.

Cm A-dur (6 лад)
F G# G
G# F
E-dur G Cm

Сказав один: живу я, поки повний сонця небокрай,
Зима і літо – мов назирцях два вовки.
А инший мовив: вільний ти від пастки часу, так і знай,
А я лишивсь в його лещатах на віки.

Сказав один: я – одноденка, й як завзято б не летів,
Не встигну за життя дістатися мети!
А другий мовив: смертним важко, а безсмертним – поготів,
Ми – очевидці, що не в змозі помогти.

В одного – вічний біль і клопіт, смерть щоранку за столом,
Де там любити й ненавидіти коли!
А инший вже своє віджив, його неначе й не було:
Запопелів, забрали зорі на бали.

Один сказав: я не побачу, як впадуть мої міста,
І чи колись їх відбудує мій народ!
А инший: для свого народу я мов клятий ідол став,
Брехню про мене п'ють у храмах замість вод.

І крикнув перший: ти потвора, що не має співчуття!
Тобі зі смертним сперечатись чи не встид?
Всміхнувся другий: вічність всю я проміняв би на життя,
Де б жив і вмер, щоб занесли вітри мій слід.

І перший плакав: те безсмертя ненадовго б хоч мені,
Щоб я все виправив і потім лиш сконав.
А другий застеріг: цей вибір бачу я в страшному сні...
Ти зрозумієш все, коли прийде весна.

І так, допоки ватра сіє вкола світло і тепло,
Тривав між ними дивний довгий діялог.
І як взоріло, світ побачив зранку не добро й не зло:
Із дзеркалом своїм вів суперечку бог.

#вірші_стиха

Продовжуймо наш міні-марафон горорів.
Цю історію дехто чекав, гадаю (так я теж кричу, нормально)).
https://telegra.ph/Plodi-niv-nashih-10-11
#проза #ключі

Друга половина цього року (ну або перша половина наступного, хто як править) для мене – сезон розвіртуалізації з неймовірними особистостями, переважно з Харкова (і це додатковий плюс). Це честь і радість для мене.
#мемуаразми

P.P.S.: Щойно отримав дзвінок від ЦРР. Якісь инші небайдужі люди кажанчика впіймали й передадуть волонтерам Центру^^

Оновлено: я плюнув, і тепер це оповідання номер 9. А текст зараз буде. Можливо, лише один, але... Хто зна!

Я винен вам сьогодні щонайменше іще два тексти. Чи ж не добре це?
А поки — тримайте коротеньку космофантастику (мабуть, адже це в першу чергу горор).
https://telegra.ph/9-Poslannya-10-13
#проза #ключі

Я обіцяв вам текстів. І, оскільки з передбачених (кхе-кхе) текстів для місячного марафону міні-горор-оповідань, який я сам же собі й придумав, написано вже 9, я вирішив завершити цю десятку чимось довшим. Не 300 слів на текст, а повноцінний тисячник. Інтерлюдія, де вам, можливо, зустрінуться деякі персонажі з попередніх дев'яти текстів. Ласкаво прошу до читання, й хай не обміліють води.
https://telegra.ph/%D0%86nterlyud%D1%96ya-%D0%86-Kap%D1%96tan-zolotogo-korablya-10-13
#проза #ключі

Цей пост — для зручности читання збірки горор-мініатюр "Ключі від усіх дверей". Поступово посилання на нові оповідання будуть додаватися сюди.
1. "Тиша"
2. "Я знову шукаю дім"
3. "Невідомий грот"
4. "Дітям потрібен батько"
5. "Пан-дідо"
6. "Я, Гелен"
7. "За свої гріхи"
8. "Плоди нив наших"
9. "Послання"
Інтерлюдія 1. "Капітан золотого корабля"
11. "Час пік"
12. "Єресь"
13. "Миші вкрали"
14. "Як з'яляються сньорги"
15. "Мій друг, коробка"
16. "Франк повертається"
17. "Руна"
18. "Цінність"
19. "Виродок природи"
Інтерлюдія ІІ. "Як дражнити хвилі"
21. "Ми ніколи не повернемося в Ирій"
22. "Владика"
23. "М'якість їхніх рук"
24. "Чарівні птахи з Незатишного острова"
25. "Ойзіс"
#проза #ключі

Є дні, коли немов без жодних причин почуваєшся так, ніби ти – крапля, що переповнила чашу терпіння. Тоді часом єдине, на що вистачає ментальних сил, – це до зневіреного "Я не хочу жити" додати життєствердне: "тут", "там", "так" абощо. Цього мало, і ти відчуваєш, наскільки цього мало.
Але життя все одно більше за смерть. Тому цього достатньо.
#мемуаразми

Традиційно вітаю новоприбулих.
Вітальне фото сьогодні – з київського виставкового центру, десь неподалік музею гітар.
Відсутності крінжі на каналі не обіцяю, але обіцяю тексти. Ну й іще те, що справді була радий усім, хто приходить.
Беріть чашки, подушки й пледи. Чаю багато, обирайте за смаком.

Вводжу нарешті новий теґ: #чаю?)