Цієї ночі несу вам нову коротку та загалом просту історію до збірки "Ключі від усіх дверей". На цей раз вона, так би мовити, трохи натхненна реаліями (чи нереаліями) київського метрополітену.
https://telegra.ph/11-CHas-p%D1%96k-10-14
Тут, імовірно, має бути тригерворгінг. Нічого страшного начебто не відбувається, але це таки горор про сучасний Київ і метро, а гг – шкільного віку.
#проза #ключі

Продовжуємо марафон. Текст номер дванадцять, на цей раз ніби фентезі):
https://telegra.ph/12-YEres-10-16
#проза #ключі

І ще один текст, номер 13!
Пам'ятаєте Йона Йонсона з "Невідомого гроту"? От він вас теж може не пам'ятати. Зате історії в нього — одна фантастичніша за иншу!
"Миші вкрали"
#проза #ключі

Всі приємні вам місця можуть бути тим самим кутом стола з зав'язками на пам'ять чи відчуттям пальця, затиснутого на згадку. Не "якщо", просто.
#мемуаразми

В мене питання до ельфів на каналі. Будь-яких, не лише толкінівських. Шановні, що для вас робить співрозмовника своїм?

Бо, бачте, не вперше ельфи по життю бачать у мені свого, і це неймовірно, але ж я... Якась инша істота? Чи ні?
#мемуаразми #груші

Щойно снилося, що одна подруга має план на власну смерть: облаштувати все так, ніби вона не померла, а це квест, під час якого її треба шукати. Планує вона це ретельно, роками. Так, щоби коли станеться непоправне, люди ще кілька років шукали її, думаючи, що вона жива, просто десь... Не тут. Не знаю, жорстоко це чи геніяльно, але дуже в її стилі.
#сни

А потім я ліг і досипати.

Мені снилося, що я повернувся в ту є школу викладати, і в новому класі – кілька моїх старих школярів, які мені найбільше запам'яталися чи за якими я скучив майже як за молодшими родичами (чи вони скучили за мною). Вві сні я провів кілька навчальних днів, але дуже стомився навіть за такий малий період і ввірвався в вихідні з відчуттям, що принаймні ця школа таки не для мене.

Паралельно в якихось инших частинах життя (чи просто инших життях) я вчив знайому молодь писати вірші з римою, а вони мене – робити коктейль Молотова (наочно). Ще я приміряв червону сукню.

А ще я пірнав у підводний струмок, бо в цьому сні людиною, що може вижити в майже абсолютно мертвому просторі, був я. Там, ще глибше під тим струмком, було забуте королівство зі скла, де ховаються неймовірні дива й найстрашніші чудовиська (деякі політики, наприклад). Падаючи крізь скляний дах на той химерний світ, я мав завдання дістати чарівну перлину з певної мушлі, вона була в скарбниці найбільш кровожерливого місцевого правителя. Потім – знайти портал і повернутися в наш світ. Спроб було кілька, я кілька разів повертався ні з чим кудись у Підзамче біля Львова. А тоді ніби вдалося.

Я пройшов портал востаннє зі страшним головним болем через недостачу кисню в крові, й почув, як щось мене питає: "Ну що, спав-доспав?"

Ну, в тоді прокинувся, звісно. Дуже інтересно.

#сни

Також я:
- Хіба так можна?
Місто:
- Міжна, родний.

#груші #фото

Слухайте. Я от думаю: може, мені почати тут розказувати про Київ, яким я його знаю й пам'ятаю?
Це буде цікаво?

Поки я думаю над тим, які київські історії розказати першими, я продовжую писати свій марафон міні-оповідань. Що далі пишу, то більше розумію, що воно радше не горорне, а... Тривожне? Нехай так.
І оцей текст — чи не найбільш тривожний, бо він — про школу. І про досвід, якого краще не мати.
https://telegra.ph/14-YAk-zyavlyayutsya-snorgi-10-18
#проза #ключі