Хто вві сні в потязі вирішував квадратні рівняння, переходячи з шару в шар сну та щоразу відзначаючи, що змінилося, а що лишилося сталим, той я.
#сни

Я зрозумів, треба перекладати "Тудух-тудух".
Бо гімн потягам, як-не-як. А досі без української версії, безподобство якесь.

Чи планую я перекласти всі свої пісні? Ні.
Чи планую перекласти всі, які мені подобаються? О, так.

А поки що з глибин теґу #мемуаразми вилізла пісня, яку я написав у 16 чи 17 років, коли на першу в житті зарплатню купив собі гітару, навчився на ній трохи грати й зіграв.

Звісно ж, це балада.

Я дуже заледве можу пригадати, як ця пісня в'язалася до історії, в контексті якої була написана. Це була добірка казок, що подорожні розказують одне одному в корчмі довгої ночі. Корчма насправді була закинута, й зупинялися там переважно перед останнім кроком у небуття. Як-то кажуть, творчою добіркою автора червоною ниткою проходить... щось).

Тому, хто з лона омріяв шлях,
Дарований буде шлях.
Тому, кому найдорожчі сни,
Дарована вічність в снах.
І той, що зброю обрав навік,
Той долю навік обрав.
І цим Господь наділив нас усіх.
І цим Він нас покарав.

Тому, кому найстрашніший біль,
Обіцяний буде біль.
Той, що боявся зламати себе,
Сам доклав до цього зусиль.
І той, що серце своє беріг,
Давно вже каменем став.
І цим Господь покарав нас усіх,
Бо всім наділив, що мав.

Я вірив в те, що зустріну тебе,
Тебе я зустрів і кохав.
Я вірив, що зможу дістатись небес,
Я злетів і до неба дістав.
Я вірив, що біль і мене не мине –
І ось, я крила зламав.
Оцим Господь наділив мене.
Отак Він мене покарав...

#вірші_стиха