Безконечний квартирник – Telegram
Безконечний квартирник
83 subscribers
1.19K photos
52 videos
1 file
139 links
Сцена порожня, та крісла досі теплі.
Download Telegram
#мемуаразмы
Сейчас странное такое чувство образовалось. Стоят дни поминовения, во многих индоевропейских культурах покойники выходят к своим людям. Где-то кончается год.
Вчера мне довелось захоранивать урну с дядиным прахом. В голове от этого – мысли: люди, места и даже ощущения уходят от нас. Остаётся лишь пыль.
Но если повезёт, если правильно прижмурить глаза, если выйдет солнце и его лучи попадут на эту пыль – получатся прекрасные радуги воспоминаний.
Simon oh Simon carpenter's son,
Where is your sister, where is she gone?
They saw her this morning, so handsome and still
After your wedding with the dame of the hills.

Your sister she gave you a small apple seed,
And told you to plant it, and that's what you did.
But after it grew into beautiful tree,
One day came a lady, so fearless and free.

Oh the tree is too tall
And the branches too wide,
And I do feel so small
Like there's no place to hide.
If you gave me your life,
If you really love me,
Cut the tree, cut the tree
For your love, for your wife.

Simon oh Simon, lilies and hay,
Where is your sister, where does she stay?
They saw her last month, so worried and pale
As you kissed your wife's lips, sweeter than ale.

Your sister she watered the tree with her tears,
And whispered her secrets and shared all her fears.
But as the tree's blossom was stolen by winds,
She said – there's my story, and that's how it ends.

Oh the tree is too tall
And the branches too wide,
And I do feel so small
Like there's no place to hide.
If you gave me your life,
If you really love me,
Cut the tree, cut the tree
For your love, for your wife.

Simon oh Simon, an axe in a chest,
Where is your sister, where does she rest?
They saw her last season, end of the year –
And never since then was she ever seen here.

The lady of hills has a power o'er you,
Do you remember what she told you to do?
What is that colour on your carpenter boots?
Well ain't it the blood from the apple tree roots.

Em G
D Em (x3)
Em G
D Am

G C
G D
Em G
C D
🔥1
Добрый вечер.
Меня очень, очень просили.
Лялька чаклуна.

1)
Hm A
Темний коридор, пітьма
G F#
Я, мов злодій, крадькома,
Hm A
Пробираюсь тишком-нишком,
G F#
Був би не збудив
Тих, хто спить уже давно
Тих, кому не все одно,
В чью кімнату я потай
Би се подивив
Абим побачив
chorus:
Hm
Як бессоння в нічній порі
Em F#
Подобу мінить, самотице, тобі
Ти в заруччі чиїх ідей,
Нащо чатуєш ти, скажи, на людей?

2)
Хрестик я на грудях мам,
Подиви се, чуєш, там -
Що він нагло ладен
Перемінити в тобі?
Силу книг я був читав
Силу трюків я пізнав
Не сховать тобі від мене
Тої ворожби
Бо ям побачив
chorus

3)
Літую, що ти тоді
Не повірила мені,
Що новий твій залицяльник
Не такий, як всі
Витрішки му продала,
Ніч про нього не знала,
Що для всіх він небезпека,
Байдуже тобі
Ти се провдала
chorus:
Він справжднісінький чародій,
Життя згубив не лиш тобі, не одній,
Ти, мов лялька в нічній порі
Тепер він цісар твій, править він тобі

G A D
Той жах, мов сниться мені уві сні,
G Em F#
І варт тікати звідсіля мені.
Hm
И смотрите ещё, что мне напомнили (это к предыдущему посту):
#видеоквартирник
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
А теперь КиШ на украинском, в моем исключительно тихом исполнении))
*Варнинг: ДиАлЕкТиЗмЫ
#мемуаразмы
Когда-то давно, в 90-е, у меня было полгода без школы. В школе мне было так себе, и было принято решение, что я туда больше не пойду. Мама водила меня к психологу, он тоже был из 90-х и стрелял мне по коленям пластиковыми пульками. Такая школа жизни.
К чему я это?
Потом были другие школы. С выпускным классом мы поехали во Львов, дружно все простыли в плацкарте и ходили по самому кофейному городу Украины от кофейни до кофейни. Но нам, вопреки дискомфорту, было здорово.
Вся моя жизнь так или иначе связана с физическим дискомфортом, и часто я не могу его игнорировать. Он делает мою жизнь тяжелее. Но, странным образом, не делает хуже?.. Возможно, потому, что жизни без него у меня не было.
Потому, так уж вышло, я не могу долго (или вообще) расстраиваться из-за физического недомогания. Пока есть возможность хоть немного радоваться этому миру и его причудливой красоте, – я буду, вопреки всему.
Этому меня научила моя бабушка. Сложный человек, у которой сегодня был бы день рождения.
С днём рождения, ба.
Традиции пить чай в саду – год.
Ура, товарищи!
Приятные вещи этого вечера:
1. Упарываться этимологией слов, чьи корни обозначают противоположные предметы.
2. Вспоминать, насколько точны мои прогнозы: не столько отрицательные, сколько положительные и просто странные.
3. Помнить, что я умею очень вкусно пожарить грибы.
4. Пертусин вкусный.
#груши
Лучшая оговорка дня просто:
"Угласны? Сознали?"
😝
Алекс, когда всегда:
"Я, как человек, который учился на филологии, я забыл, что я хотел сказать."
Почему вчера была среда, а сегодня уже четверг?
Почему в субботу 20 миллиметров осадков?
Почему небо такое яркое, как будто его в пейнте нарисовали?
Почему именно сейчас у меня нет сил собирать урожай, зато есть силы лечить прорехи в душе?
Почему и зачем комплекс хорошего человека?
Почему так хорошо от простых вещей – одеяло, кофе, запах яблок?
Почему раньше сны запоминались в основном когда болеешь, а сейчас – когда здоров?
Почему люди так травмированы, но творят такие прекрасные вещи?
Почему жертва чаще говорит "Потому что я", а нападающий – "Потому что ты"?
Почему осенью тише, чем весной?
Почему шум трассы так похож на шум моря?

И тысяча других «почему» на невидимой карте неосязаемых связей.
#груши
#мемуаразмы