ваші ставки, чи дочитаю «Памʼяті…» за сьогодні?

з одного боку дуже хочеться, відірватися майже неможливо, я торгувалася з собою, аби піти поїсти, а з іншого боку я боюсь, що всі вмруть 🥺 можливо, варто було зупинитися на 36 сторінці, де герої стояли на Лисячому мосту і ще все було майже добре 💔

по-перше, я вчора дочитала книжку Еліс Вінн 🚬🚬 це добре з дуже багатьох причин, але разом з тим абсолютно нестерпно 💔

по-друге, сьогодні я зняла відео про читане у вересні 😱 сподіваюсь, вийшло добре і вже скоро зможу його викласти, але у будь-якому разі нагадала собі, що мені подобається знімати відео 😌

https://youtu.be/h15OYOELgdc

а ось і відео, дуже тішуся, що нарешті змогла розповісти про прочитане, тим паче серед цих книжок є чудові ❤️

щоранку відкриваючи стрічку і дивлячись на нові анонси і передзамовлення, сумно відчуваю думку, що я ніколи це все не встигну прочитати, а як же хочеться 🥲

ти розлучена, бездомна і тимчасово працюєш у музеї, набитому стрьомними опудалами, псевдомагічними артефактами і всякою хтонню, яку назбирав дивакуватий дядечко? знаходиш у стіні загадкову діру, за якою бункер з трупаком і дверима, надійно закритими зсередини? відкриваєш ці двері і бачиш сотні підтоплених островів з іншими дверима? ЗВІСНО, ТРЕБА ЙТИ, хто б учинив інакше 😌

схоже, від кицюнічки Т.Кінґфішер я читатиму навіть горор, бо вона неймовірна ❤️ сподіваюсь, переклади уже незабаром

сама тут читаєш? 😏

дуже рада побачити, що книжка про відьом уже на передзамовленні у Віват, я була читала її у травні 2023, але досі маю дуже теплі і приємні враження ❤️

ось тут лишу вам свій повний відгук на цей роман, а сюди винесу перелік своїх улюблених елементів з нього:

🧶 рожевий джин
✨ собакесса Міки
🧶 озерце з карпами
✨ пряжа кольору фламінго
🧶 цитування Джейн Остін
✨ лав сторі з бібліотекарем
🧶 випічка
✨ уроки магії
🧶 зоряний пил
✨ третій четвер третього місяця
🧶 скелет у саду

у цьому році мала вийти наступна книга Санґу Манданни "A Witch's Guide to Magical Innkeeping", але з невідомих причин реліз відклався до 2025.

останніми днями мені було прям дуже сумно з певних причин - і я вирішила взяти Пратчетта, аби трохи підняти собі настрій.

і знаєте що? я катастрофічно невдало обрала книгу! от треба ж було взяти з полиці саме "Джинґо", де по суті описується початок війни (а може і сама війна, я не так багато прочитала) між Анк-Морпорком і Хапонією. от від Пратчетта я не чекала такої підстави 🥲 звісно, я могла прочитати анотацію, але я навіть не думала, що Дискосвіт вирішить мене добити, замість того аби підтримати.

але, на щастя, мій мелтдаун ніби більш-менш закінчився, я майже прийняла об'єктивну реальність, тож сідаю монтувати відео з розпаковкою подарунків до дня народження ❤️

нарешті дочитала, було захопливо, моторошно і смішно, я рада, що змогла переступити своє ставлення до жанру 😌

висновки, які я зробила? не варто жити в музеї, де купа опудал, а якщо вже так вийшло, що ти там живеш, то слід їх любити і поважати! також з просвітнього дізналася про існування гігантських амазонських видр, вони відносяться до хижаків найвищого рівня, дуже потужні 💪🏻 не заздрю героїні, що їй довелося мати з цим справу, але гігантські видри - не найгірші з монстрів, що тут трапляються 😼

будемо сподіватися, що і ця книжка Т.Кінґфішер рано чи пізно з'явиться українською 🙏🏻

чи будете ви читати щось лячне до Гелловіну?

почала "Список для читання" Сари Ніши Адамс, найшла смішну помилку в перекладі 🤭

"...зайшла в м'ясну крамницю по ісландську баранину..."

"...she'd picked up the frozen meat from Iceland Foods..."

справа у тому, що Iceland Foods - це британська мережа супермаркетів, що спеціалізується на заморожених продуктах, але вони не мають прямого стосунку до Ісландії як країни. більше того, уряд Ісландії судився з цими супермаркетами через назву.

чому я взагалі пішла дивитися як в оригіналі? усе через контекст: дівчина явно не з дуже багатої родини, у попередніх абзацах згадувалися макарони з бляшанки, навряд би вона мала забаганку обрати саме ісландську баранину у спеціальному магазині.

це супер дрібниця, яка взагалі жодним чином не впливає на сприйняття тексту, просто коли мені муляють такі речі, то завжди хочеться перевірити 😌

серед подарунків до Дня Народження був свіжесенький роман Фреї Марске, яку я дуже і дуже люблю. цьогоріч я перечитала і дочитала її трилогію Marvellous Light ❤️

нова її книжка вийшла лише 8 жовтня і, на мою вдачу, це нарешті стенделон 🙏🏻 вже почала її читати і не втрималася, зазирнула у відгуки на гудрідз. виявилося, що кільканадцять читачів почувають себе обманутими в очікуваннях. вони чекали на роментезі, а не отримали його. так, першу трилогію Фреї Марске справді варто віднести до цього жанру (якщо придиратися, то крім третьої частини A Power Unbound, там усе ж баланс романтика-сюжет помітно переважає на користь другого).

технічно, "Swordcrossed" реалізмом не є, події відбуваються у вигаданому світі, якого абсолютно ніколи не існувало, але і магії чи будь-якого іншого фентезійного елементу тут немає. власне, цитуючи один з відгуків "This story reads like a historical romance set in an emancipated foreign country you don’t know much about".

сама Фрея в інтерв'ю про створення світу книжки говорить наступне:

Події у Swordcrossed відбуваються у місті, де поєдналася історична естетика кількох реальних локацій – переважно Амстердама, Флоренції та Брюгге – і професії героїв: виробництво вовни чи фехтування – усе це теж цілком реальне. Отже, мені довелося чимало читати про історію вовняної індустрії та дуелянтства як роботи, правових поєдинків та хобі.

У цьому світі немає відвертої магії, тому розроблення світобудови переважно спиралося на соціальні та релігійні питання. Як широкий пантеон богів-покровителів існуватиме у суспільстві, де статус прив’язаний до торгівлі та професійних гільдій? Як підтримка родини може вплинути на бізнес? Я не могла вирішити проблеми своїх персонажів чарами, але точно могла створити чимало перешкод, помістивши їх у суспільство зі складними правилами та очікуваннями. І я насолодилася цим процесом.

наразі у книжки доволі висока оцінка, не дивлячись на розчарування деяких людей, цікаво чи зміниться це надалі. і чи вплине це на підхід до письма самої Фреї.

чи маєте ви жанрові очікування до авторів? чи розчаровувалися колись, не отримавши від них бажаного жанру?

поки перечікувала вранішні шахеди, то розібралася як зберігати собі місячну статистику у Fable. дуже прикро, що Goodreads не відчуває потреби авдиторії і стоїть на місці, дурачки.

але ось тепер можу показати прочитане за жовтень, усі книги хороші були, єдине "Часосховище" мене лишило з дуже mixed feelings, кортить обговорити його на клубі 😌

окремо хочу виділити "Книгу для дітей" - дуже масштабний твір, вау. і ця тема Першої Світової плавно перетекла в "Пам'яті...", прагну уникнути надмірного патосу, але після цього роману я кілька днів почувалася абсолютно розчавленою, справді вдалий дебют.

ще скажу хороше за "The Agency for Scandal", комфортна, трохи наївна, але цікава книжка. несподівано виявила, що інші книги цієї авторки вже виходять українською в Рідбері, то взяла собі одну з них, покажу в наступних покупках.

про "The Hollow Places" я вже і так порядно розказувала в попередніх постах, раджу ❤️ "Американа" - теж гідний твір, цікаво, що розмірковування про абсолютно чужі контексти можуть у чомусь так сильно пасувати і нашій реальності, хоча малоймовірно, що авторка це туди закладала.

а як минув ваш читацький жовтень?

для мене ✨магія читання✨ полягає серед іншого і в книжкових збігах: коли книжки перегукуються, доповнюють одна одну, коли книжка потрапляє тобі в руки настільки вчасно, що і спеціально не вгадаєш. так вийшло і цього разу, коли я взялася читати "Живі" Олександра і Павла Михедів.

для мене стало приємним сюрпризом, що перший з авторів, про котрого буде вестися розмова, - це Григір Тютюнник, бо я саме читаю збірку його оповідань "Три зозулі з поклоном" 💚 мені це видалося ледь не знаком долі!

а потім я задумалася, що було б дуже класно поєднувати читання "Живих" з читанням, власне, творів. звісно, більшість цих авторів і авторок я так чи інак уже читала, але, наприклад, з тим же Стефаником я знайома дуже побіжно у межах шкільної програми. так, це затягнеться на тривалий час, але ж як цікаво!

єдине, пропущу Прохаська, не можу подолати свою неприязнь, колонки на Збручі сказали мені вже більше, ніж могла б сказати його творчість 😔

минулий тиждень був виснажливим, але цікавим. виникає підозра, що я могла взяти на себе забагато 🤭

сьогодні з читанням у мене отак, хваліться у коментарях, яка книжка у вас на порядку денному 💅🏻

буквально за один вечір прочитала "Секрет служниці" Фріди Мак-Фаден. перша книжка мені сподобалася більше, але друга загалом теж склала непогане враження: захопливо, яскраво, справжній page turner. я чула кілька думок, що авторка використовує тут той самий сюжетний прийом, що і у першій, але не зовсім згодна, все ж "Секрет служниці" - радше викривлене дзеркало до попередньої частини.

одне з моїх найяскравіших вражень про цю книжку - це дуже смішна помилка в перекладі, де про Caucasian man пишуть:

"... у нього залишилися переживання, що він не доживе до віку пересічного кавказького чоловіка в цій країні"

чому це смішно? бо Caucasian race - це європеоїдна раса, тобто, малося на увазі, що герой, найімовірніше, звичайний білий американець, ніякого Кавказу і близько там нема 🤭