Посетители музея незаметно подложили 0.5л «Кривоозерской» на стенд с реди-мэйд объектами акционистского движения «Арт-рейдеры» (художники создавали работы из предметов, найденных на одесской барахолке, там же их и выставляли).

Минералка простояла неделю, никто из администрации не убирал ее вплоть до закрытия выставки.

Трафарети Володимира Костирка. Львів, початок 90-х.

Приблизно в ті ж роки Костирко видавав прекрасний журнал «Кремнюк». Максимальний панк.

Детальніше: https://prostory.net.ua/ua/mlp/mystetstvo/86-trafarety-pochatku-1990kh-rokiv-ta-zhurnal-samvydav-kremniuk

На «Амнезії» вийшло інтерв’ю з Ігорем Цимбровським, який співав у 90х вражаючий зігафолк. Він видав півтора альбоми і зник з радарів — виявився надто серйозним для андеграунду і надто неземним для всього іншого.

Молодші покоління тим часом регулярно викопують із забуття його дебютник «Прийди янголе», охуєвають і закопують назад.

Любителям Аполлінера, бароко-попа та крихких чоловіків з потойбічними голосами — обов’язково ознайомитись.

http://bit.ly/amnesia-tsymbrovsky

«Врешті я не став добивати їх усіх. І так вже кисть руки одного з них валялася біля вхідних дверей — перелетіла через усю вітальню. Вхідні двері. Це нагадало мені — треба поспішати. Можуть бути й інші поліціянти».

Нову книгу Каті Лебедєвої з ілюстраціями Івана Штруделя уже можна замовити на сайті (або написати напряму в телеграм):

hyperthelia.com.ua/lebedeva-klauzura/

«Но гляди, трупики сами вывалились из карманов — готовы первыми корешками ковырять землю. Что же, теперь в моих силах не так уж много, просто встану и пойду к средине травостоя. Меня там встретит пыльное божество, чью нору разрыли уставшие мужики. Тем более, давно не гулял здесь, под уже виденным небом, вдоль знакомых холмов. Из дождевых размывов пахнет земля, степь ухватилась за реку и тянет в стороны, примеряет новую ткань».

Нову книгу Ярослава Савченка з ілюстраціями Мар'яни Клочко уже можна замовити на сайті (або написати напряму в телеграм):

hyperthelia.com.ua/savchenko-late/

А ще у нас там новий шикарний логотип і кілька фоточок з презентації. Заходьте.

Київський артист Юрій Зморович писав вірші, створював скульптури з металічного брухту, влаштовував перфоманси-глосолалії у галереях, знімав кінцо, працював на телебаченні, джемив з різними дикими людьми типу Сергія Лєтова, і так далі, і так далі. Багатогранний, як стакан.

Просвітницький департамент Кощєя влаштовує в його честь фестиваль. Маестро буде присутній власною персоною: в суботу пошумить, в неділю влаштує груповий імпровізаційний перфоманс. Треба йти.

facebook.com/events/297175327751379/

А ось, наприклад, сторінка про Зморовича на сайті Сергія Лєтова: www.letov.ru/zmorro.htm

Зморович у Кощєї, прямо зараз

Вова Воротньов - «Ворота», 2018

«Робота називається "Ворота" хоча б тому, що цей об'єкт - це ніякі не ворота. Це залізна рама, яка на відміну від брами нічого не відкриває. Вмонтована в цю технічно картину символіка - це моя авторська редукція/репродукція парканно-брамних народних знаків: сонце, земля, вода».

Новий матеріал на «Амнезії» в жанрі «археологія козявочного андерграунда»: Шерман Дрозд (автор каналу @lowdeath) згадує великий і величний журнал «Гучномовець» (1988-1991). Кулсторі розповідає головред видання Тетяна Єжова, в епізодичних ролях: Адольфич, Мох з Перкалаби і Євгеній Гудзь з Gogol Bordello.

«Осенью 1987-го я попала в киевский рок-клуб, где в то время уже назревал раскол между приверженцами хэви-метала и любителями всевозможной альтернативной музыки. Тогда я начала собирать материалы для первого номера еще безымянного журнала. В начале 1988 несколько групп, отколовшихся от рок-клуба, а именно Вавилон (ставший в апреле 1988 Рабботой ХО), Коллежский Асессор и Вопли Видоплясова, примкнули к киевскому творческому объединению "Эксперимент". Там же была создана коалиция этих трех групп, которую назвали "Рокъ-Артель". Вот именно тогда окончательно оформилась и реализовалась идея рок-самиздатовского журнала. Основной упор в нем стал делаться на "Рокъ-Артель". Название журнал позаимствовал из песни ВВ "Пісенька", где есть такие слова: "Хлопці грають в гучномовець"».

Про оці розборки-розколи навіть є кілька коміксів. Часи міняються, імперії падають, і тільки внутрішньоцехові срачі творчої інтелігенції горять вічним вогнем.

http://bit.ly/amnesia-guchno