ГОВЕРЛА СТОЇТЬ
ДНІПРО РЕВЕ
ХТО НЕ ЇБЕТЬСЯ
ТОЙ НЕ ЖИВЕ

Вітальність, тілесність та неоціненні життєві соки в новій пісні найважливішого музичного гурту України — «Хамерман знищує віруси». Поки що лайв на «Радіо Аристократи», найближчим часом обіцяють студійну версію. Єбітеся, браття і сестри.

https://www.youtube.com/watch?v=PNrMKOzbie8

Над Києвом важкі хмари — це небо вітає співачку Тучу з дебютним міні-альбомом. Волохатий бас, потойбічний голос, синтезатор у білій гарячці — те що треба.

Всім зло: https://soundcloud.com/user-350073684/sets/zlo

Крім того, на днях альбом анонсували ще одні київські героїні-піснярки — дует «Ядовитая Собачья Слюна». Презентація відбудеться на дискотеці Freak Rave в пластикових джунглях. Там взагалі дуже крутий лайнап, зацініть: facebook.com/events/596135061125935/

Сподіваюся, що мене не глючить і я справді спостерігаю ренесанс пісенної форми в українській експериментальній музиці. Тинц-тинц-полотен, звукових ландшафтів і всякого шумового хуліганства у нас хоч відбавляй, а от пісень потрібно більше. І юні голоси їх починають доставляти. Олексій Дьячков, Богдан Мороз, ЯСС, Туча, Celoe. Хто там ще? Накидайте в лічку, бо я вже старий і не встигаю слідкувати за всіма.

І нехай привид Володимира Івасюка ніжно пестить ваші мигдалики і ясна. Пісню цю мені залиш на спомин, пісня буде поміж нас.

Поговорив з іще однією реп-легендою і дуже раджу уважно переслухати «Планове засідання» від початку до кінця. Альбом наче культовий і всім відомий, а все одно недооцінений. Там класні і несподівано сумні тексти з характерним ліричним героєм: меланхолік-планокур, який усвідомлює плинність і марність буття, але особливо цим не запарюється. Бо одяг сухий і вдосталь тиші, то хулі паритись? Згадуєм те, чого не було; гаємо час, що минає; йдемо далеко за ріки, далеко за гори подалі від всієї цієї метушні.

У Стьоганова є цікаве слово-паразит: «плавно». Максимально плавний дядя. Жодних зайвих рухів. Стьоганов - це козак Мамай.

​​Олександра Стьоганова можна упевнено назвати одним зі стовпів, на якому тримається український шоубіз, з усіма його плюсами і мінусами. За його участі палала «Червона Рута '95», починалася «Територія А» і гримів блінг-блінгами «М1» золотого періоду. Він доклав руку до величезної кількості поп-хітів, які десятиліттями сидять у наших мізках.

Ну а «Планове засідання» від «ВУЗВ» — це попросту один з найголовніших українських альбомів 90-х, на який рівняється уже третє покоління тутешніх реперів.

Читайте наше нове інтерв'ю про реп-фестивалі у рівненських ДК, продюсерів-контрабандистів і запах коноплі у гримерках: Батя українського хіп-хопу. Олександр Стьоганов про «ВУЗВ»

Отже, вівторок, 19:00, Майстерня. Експериментальна електроніка і дадаїстичні імпровізації. Пересувна пасіка і пошуки дощу. Нижній світ і серце пітьми. А також всілякі інші предмети.

Івент на фб: facebook.com/events/2474057776174675/

Дякую всім, хто вчора прийшов на презентацію! Ви охуєнні. В якості домашнього завдання даю кілька лінків.

1) https://www.youtube.com/watch?v=rPjoqwpo69g — трек з альбома Юрія Зморовича «Маразм буржуазної філософії». Запис 2002 року, але в мережу його вилили буквально пару днів тому. Вчора на нашому концерті дід навалював мало не клубняк, а тут звучить зовсім інша його сторона, джазова.

2) https://soundcloud.com/a5aaaaa/kolybelnaya-dlya-vraga — а це уже інша сторона Олексія Податя. Новий трек його сайд-проекту «ААААА». Вчора були нойзи, а тут ніжне камлання.

3) https://www.instagram.com/mutafory_lili/ — «Мутафорія» вже давно нічого нового не релізив, тому ось вам лінк на його інсту, можна наярювати йому в лічку і просити новий альбом.

4) https://www.instagram.com/zbroya.voronkova/ — а це інста Софії Воронкової, яка проілюструвала наш новий реліз «Пригоди бджіл». Напишіть їй щось хороше.

5) http://hyperthelia.com.ua/lower-world-artists/ — а це контакти всіх учасників нашого нового альманаху «Нижній світ». Напишіть їм щось погане.

6) @shshrk — а це моя лічка, куди ви можете поскидувати фоточки з учорашньої вечірки, бо про фотографа ми не подбали, як завжди. Ну і пишіть, щоб придбати нові і старі релізи «Гіпертелії». Їх залишилось не так багато.

Новий завоз!

Гіпертелія 15: НИЖНІЙ СВІТ. Свідчення двадцяти очевидців з серця пітьми. Компіляція фотографій, формат А5, 32 сторінки, тираж 100 штук. 100 гривень.

http://hyperthelia.com.ua/lower-world/

Гіпертелія 16: ПРИГОДИ БДЖІЛ. Антиутопія Катерини Лебедєвої про пересувну пасіку, пошуки дощу, секс і смерть. Ілюстрації Софії Воронкової. Формат А6, 20 сторінок, тираж 50 штук. 50 гривень.

http://hyperthelia.com.ua/bees/

Щоб замовити, пишіть мені в лічку: @shshrk

Величний гурт «Bomg» нарешті виліз зі своєї нори і видав новий альбом «Peregrination» (перекладається приблизно як «мандрівка» або навіть «паломництво»). Не впевнений, чи можна це назвати альбомом, тут краще підійде розмите слово «запис»: чотири звукових дороги по 40 хвилин кожна. В’язка, глибоководна і максимально наркоманська музика.

«Бомжів» пов’язують з традиціями стоунера і психоделічного дума, але я б скористався іншими тегами: «ковзна симетрія», «пульпа флотаційна», «газовий гігант».

Визнаю, новий реліз і близько не добирається до геніального дебютника «Polynseeds», за 5 років мовчання можна було написати щось внятніше. Але вам, наркоманам, все одно сподобається — головне не хапатися за реальність і віддатися цьому гудінню, як болоту чи сипучим піскам. Дай Боже, щоб у пацанів вистачило сил хоча б на кілька концертів. Хто не слухав «Бомжів» вживу — той життя не бачив.

https://bomg.bandcamp.com/album/peregrination

В 2015 році я сфотографував пузо вокаліста Bomg. Чистий секс.

Моє нове інтерв'ю на Амнезії! Продовжую викупати слова-паразити у своїх співрозмовників. Якщо у Стьоганова було «плавно», то Мілосердову усе «цікаво». Протести шахтарів? Московський путч ГКЧП? БТР-и шмаляють по Придністров’ю? «Було дуже цікаво».

​​Перед об'єктивом Валерія Мілосердова відбувався справжній кінець світу: тривожна Перестройка, танки на вулицях Вільнюса і Москви, залите кров'ю Придністров'я. А після кінця світу, як відомо, починається період постапокаліпсису. Валерій Мілосердов зняв і його. У Києві — нова генерація можновладців, які дуже погано розуміють, що відбувається і куди слід вести країну; а в регіонах — розгублені і покинуті люди, що намагаються побудувати нове життя на руїнах звичного світу.

Читайте наше нове інтерв'ю: Як знімати кінець світу. Розповідає фотограф Валерій Мілосердов

Євгеній Коршунов. Меморіальна дошка Олегу Голосію. (via @kyivsmoker)

Єгор Стрєлков (художник, тату-майстер, учасник групи «Охуевшее солнце» і один з авторів гіпертелічного зіна «Вологі фантазії») разом з друзями запустив великий мультидисциплінарний проєкт, присвячений коміксам: @curryculturaworkshop

В рамках «КарріКультури» відбувається багато цікавих активностей, серед яких — шоу «Brain Сoocked», створення коміксів буквально у вас на очах. Спершу відбувається брейншторм разом з яким-небудь запрошеним гостем: вибираємо рандомний антиутопічний сетап, розробляємо персонажів, ліпимо їм арки з гімна і палок, висмоктуємо з пальця неймовірні пригоди. Процес фіксується на відео. Далі все це діло справді перетворюється на комікс: художники малюють історію і пишуть діалоги на основі тих бздурів, які були озвучені під час брейншторму.

Єгор наголошує, що його цікавлять саме «жовті» комікси — тобто, угарний і дешевий pulp fiction, який можна виробляти швидко і у великих кількостях.

Гостем першого брейншторму став куратор вашого улюбленого діу-видавництва. Мені дістався антиутопічний світ в стилі ЖКХ-панк (як кіберпанк, тільки ЖКХ): мегаполіс контролюється тоталітарними ЖКХ-структурами, які підсипають у водопровід наркотики і гіпнотизують стуком по батареях. Тоталітарному ЖКХ протистоїть терористична організація Незалежних Водопровідників, у яких теж не зовсім чиста совість. І ще є еко-панки, куди ж без еко-панків.

Якщо хтось скучив за моїм заїканням, то ось відео: https://www.youtube.com/watch?v=0IYcdoQi4KI

Випереджаючи ваші коментарі: ні, ми були абсолютно тверезі. Запитання «Чому блядь не державною» прошу відправляти в лічку: instagram.com/currycultura

Найцікавіше в CurryCultura, насправді, зовсім не всі ці брейншторми. Найцікавіше — це те, що сам Єгор Стрєлков нарешті завершує роботу над власним авторським епосом «Кинджали пристрасті».

Дія коміксу відбувається в альтернативних 80-х, в центрі сюжету — банда циган. Стильний бандит Бріоні закохується у вусату красуню Франческу Чікасу (вусаті дівчата найкращі), і паралельно пєтляє двіжухи зі своїми посіпаками: шулером Спейдсом, неоконокрадом Скаженим, а також з Шурою Шураві, якому відірвало голову в Афганістані.

Розповідає автор: «Год 1986, Крым, один раз в 1000 лет происходит встреча всех цыган мира в одном месте. Праздник джэмджеле (час примирения и единства). Кастовость опущена, религиозные разногласия забыты... У любого есть шанс найти свое место в новом цыганском порядке. Крым представляет собой индустриальный центр мира... В чёрном море плавают акулы и кальмары-мутанты, в небе парят птеродактили, береговую линию патрулируют военные катера, горы ощетинились высоковольтными столбами электростанций и бетонными трубами предприятий, воздух пестрит красками».

Претендент на книгу року! Чекаємо з нетерпінням.

Ось ти клятий капіталіст, олігарх, мутний рішала. Хуячиш мільйони в розвиток арт-інституції європейського рівня, щоб трохи відмити репутацію, щоб твоє ім'я асоціювалось з мистецтвом. А твоя інституція поводиться з працівниками так, ніби це контора мутного рішали. Яка прикра несподіванка.

Пару місяців тому медіатори ПАЦ спробували створити профспілку. На днях їх усіх звільнили. Подробиці можна почитати на фб:

https://www.facebook.com/profspilkapaciukiv/

🐀

Розповідає «Мертва Гуцулія»:

«Іван Кістяк, Миколка Кістяк і Тарас Кістяк, троє синів небіжки Оксани Кістяк і небіжчика Василя Кістяка. Родилися з вадою, що були коротуни, і коли постаріли, то так малими ростом і лишилися. Коли померли батько і мати, то почали всі троє дуже пити, жінок не мали, бо ніяка не хотіла любитися з коротуном. Щоночі в хаті зачинялися і допивалися до білої гарячки. Одного вечора Миколка Кістяк завісився, бо дуже мав смуток вже три роки чомусь, але нікому не казав, а решта братів вчаділи від диму з груби і повмирали в той самий вечір, так і не побачивши в сінях брата, що завісився. Хоронили їх за селом в одній ямі. Службу і панахиду правили, бо люди скинулись попови грошима, бо брати добре рубали дрова людям, бо сильні були, хоч і дурні. А одна ще була, що прийшла на похорон, але вагітна, і дуже плакала. Але хто-зна, чого ревіла. Ніхто з нею не говорить, бо в дитинстві перерізала братів, бо не розуміла, чи то люди, чи звірі, так споєна була батьком одного вечора».