https://youtu.be/O2tXLsEUpaQ
Потужно, захотілося пограти в саму мрачну Зельду (і купити бритву яку він рекламує в кінці)
Потужно, захотілося пограти в саму мрачну Зельду (і купити бритву яку він рекламує в кінці)
YouTube
Every Zelda is the Darkest Zelda
Someone I loved once gave me a box full of darkness. It took me years to understand that this, too, was a gift. | Get a Henson razor and a free pack of 100 blades with code JACOB at: https://bit.ly/3G3sa59
Support me: https://www.patreon.com/JacobGeller…
Support me: https://www.patreon.com/JacobGeller…
Forwarded from Сад переплетених стежок
Вибір, що має значення
В грі з виборами варіантів дій дуже важливо, аби вибір гравця мав значення.
Але що вважати таким вибором, який "має значення"? Як це зрозуміти?
Найбільш очевидним, звісно, буде "вибір, що впливає на сюжет та змінює його" - тобто в грі має бути висока агентивність. Щоб перевірити цю гіпотезу, група науковців створила повністю лінійну гру, де дії гравця ніяк не впливали на сюжет - проте гравці відчували приблизно той самий рівень агентивності, що і в грі, де сюжет дійсно розгалужувався. Секрет у тому, що гра давала негайний зворотній зв'язок, таким чином даючи зрозуміти гравцеві, що його вибір прийнятий до уваги. "Клементина це запам'ятає".
Вибір може "мати значення" не тільки для процесу гри, але і для самого гравця, який за допомогою вибору може виразити в грі свої цінності або точку зору. Це може бути рефлективний вибір, який надає інформацію про особистість персонажа чи його емоційний стан, або експресивний вибір, де гравець може виразити важливі для нього думки або цінності і не буде за це ані покараний, ані винагороджений. І незважаючи на те, що такі вибори не мають ніякого впливу на сюжет та події в грі, вони відчуватимуться досить важливими для гравця, оскільки матимуть для нього особисте значення.
Значимість виборів є результатом діалогу між автором гри та гравцем. Дайте гравцям з самого початку зрозуміти, на що вони можуть впливати своїм вибором, окрім зміни напрямку сюжету.
---
* Stephen Granade, "Meaningful Choices in Choice-Based Video Games": https://preview.mailerlite.io/preview/32702/emails/60358762878207927
* Mattew William Fendt et al., "Achieving the Illusion of Agency": https://www.researchgate.net/publication/267225089_Achieving_the_Illusion_of_Agency
* Cat Manning, "Successful Reflective Choices in Interactive Narrative": https://catacalypto.wordpress.com/2018/06/19/successful-reflective-choices-in-interactive-narrative/
В грі з виборами варіантів дій дуже важливо, аби вибір гравця мав значення.
Але що вважати таким вибором, який "має значення"? Як це зрозуміти?
Найбільш очевидним, звісно, буде "вибір, що впливає на сюжет та змінює його" - тобто в грі має бути висока агентивність. Щоб перевірити цю гіпотезу, група науковців створила повністю лінійну гру, де дії гравця ніяк не впливали на сюжет - проте гравці відчували приблизно той самий рівень агентивності, що і в грі, де сюжет дійсно розгалужувався. Секрет у тому, що гра давала негайний зворотній зв'язок, таким чином даючи зрозуміти гравцеві, що його вибір прийнятий до уваги. "Клементина це запам'ятає".
Вибір може "мати значення" не тільки для процесу гри, але і для самого гравця, який за допомогою вибору може виразити в грі свої цінності або точку зору. Це може бути рефлективний вибір, який надає інформацію про особистість персонажа чи його емоційний стан, або експресивний вибір, де гравець може виразити важливі для нього думки або цінності і не буде за це ані покараний, ані винагороджений. І незважаючи на те, що такі вибори не мають ніякого впливу на сюжет та події в грі, вони відчуватимуться досить важливими для гравця, оскільки матимуть для нього особисте значення.
Значимість виборів є результатом діалогу між автором гри та гравцем. Дайте гравцям з самого початку зрозуміти, на що вони можуть впливати своїм вибором, окрім зміни напрямку сюжету.
---
* Stephen Granade, "Meaningful Choices in Choice-Based Video Games": https://preview.mailerlite.io/preview/32702/emails/60358762878207927
* Mattew William Fendt et al., "Achieving the Illusion of Agency": https://www.researchgate.net/publication/267225089_Achieving_the_Illusion_of_Agency
* Cat Manning, "Successful Reflective Choices in Interactive Narrative": https://catacalypto.wordpress.com/2018/06/19/successful-reflective-choices-in-interactive-narrative/
Forwarded from Районна бібліотека
Колись у мене будуть сили і натхнення, щоб написати про дивовижну відсутність емпатії у молодих американців і західноєвропейців, які вчора писали, що самі знаєте яка фотосесія погана, бо гламуризує війну, а сьогодні побачили самі знаєте які фото і відео та істерять про поганих українців, які несуть їм у стрічку nsfw. Але поки що я просто залишу тут статтю про те, що
інтернет складається з демонів:
We tend to think that the internet is a communications network we use to speak to one another—but in a sense, we’re not doing anything of the sort. Instead, we are the ones being spoken through.
The internet is not a communications system. Instead of delivering messages between people, it simulates the experience of being among people, in a way that books or shopping lists or even the telephone do not. And there are things that a simulation will always fail to capture. In the philosophy of Emmanuel Lévinas, your ethical responsibility to other people emerges out of their face, the experience of looking directly into the face of another living subject. “The face is what prohibits us from killing.” Elsewhere: “The human face is the conduit for the word of God.” But Facebook is a world without faces. Only images of faces; selfies, avatars: dead things. Or the moving image in a FaceTime chat: a haunted puppet.
As more and more of your social life takes place online, you’re training yourself to believe that other people are not really people, and you have no duty towards them whatsoever.
In 2011, a meta-analysis found that among young people the capacity for empathy (defined as Empathic Concern, “other-oriented feelings of sympathy,” and Perspective-Taking, the ability to “imagine other people’s points of view”) had massively declined since the turn of the millennium. The authors directly associate this with the spread of social media.
Lludd and Llefelys, one of the medieval Welsh tales collected in the Mabinogion, is a vision of the internet. In fact, it describes the internet twice. Here, a terrible plague has settled on Britain: the arrival of the Coraniaid, an invincible supernatural enemy. What makes the Coraniaid so dangerous is their incredibly sharp hearing. They can hear everything that’s said, everywhere on the island, even a whisper hundreds of miles away. They already know the details of every plot against them. People have stopped talking; it’s the only way to stay safe. To defeat them, the brothers Lludd and Llefelys start speaking to each other through a brass horn, which protects their words. Today, we’d call it encryption. But this horn contains a demon; whatever you speak into it, the words that come out are always cruel and hostile. This medium turns the brothers against each other; it’s a communications device that makes them more alone. In the story, the brothers get rid of the demon by washing out the horn with wine. I’m not so sure we can do that today: the horn and its demon are one and the same thing.
інтернет складається з демонів:
We tend to think that the internet is a communications network we use to speak to one another—but in a sense, we’re not doing anything of the sort. Instead, we are the ones being spoken through.
The internet is not a communications system. Instead of delivering messages between people, it simulates the experience of being among people, in a way that books or shopping lists or even the telephone do not. And there are things that a simulation will always fail to capture. In the philosophy of Emmanuel Lévinas, your ethical responsibility to other people emerges out of their face, the experience of looking directly into the face of another living subject. “The face is what prohibits us from killing.” Elsewhere: “The human face is the conduit for the word of God.” But Facebook is a world without faces. Only images of faces; selfies, avatars: dead things. Or the moving image in a FaceTime chat: a haunted puppet.
As more and more of your social life takes place online, you’re training yourself to believe that other people are not really people, and you have no duty towards them whatsoever.
In 2011, a meta-analysis found that among young people the capacity for empathy (defined as Empathic Concern, “other-oriented feelings of sympathy,” and Perspective-Taking, the ability to “imagine other people’s points of view”) had massively declined since the turn of the millennium. The authors directly associate this with the spread of social media.
Lludd and Llefelys, one of the medieval Welsh tales collected in the Mabinogion, is a vision of the internet. In fact, it describes the internet twice. Here, a terrible plague has settled on Britain: the arrival of the Coraniaid, an invincible supernatural enemy. What makes the Coraniaid so dangerous is their incredibly sharp hearing. They can hear everything that’s said, everywhere on the island, even a whisper hundreds of miles away. They already know the details of every plot against them. People have stopped talking; it’s the only way to stay safe. To defeat them, the brothers Lludd and Llefelys start speaking to each other through a brass horn, which protects their words. Today, we’d call it encryption. But this horn contains a demon; whatever you speak into it, the words that come out are always cruel and hostile. This medium turns the brothers against each other; it’s a communications device that makes them more alone. In the story, the brothers get rid of the demon by washing out the horn with wine. I’m not so sure we can do that today: the horn and its demon are one and the same thing.
Сподівався за один вечір розписати нинішню ситуацію щодо нашого актуального проекту, Zero Losses - у результаті, через тиждень (і трошки більше), презентую вам цю девлог-статтю.
Буду радий, якщо ви поділитеся цим текстом з тими, кому він може бути цікавий.
Буду радий, якщо ви поділитеся цим текстом з тими, кому він може бути цікавий.
Vzubkov on Notion
Zero Losses: прогрес в розробці | Notion
Давно нічого не писав. Справ дуже багато, в деталі вдаватися не хочу; тим не менш, коротко розповім про нове, про деякі плани, і, особливо, про тривожне в .ехе файлах - а саме подробиці прогресу по розробці Zero Losses.
Не знав, що треба реєструватись в ноушені щоб нормально відкрити статтю.
Думаю куди перезалить.
Пропонуйте варіанти якщо знаєте шось удобне (Medium? Dropbox Paper?)
Думаю куди перезалить.
Пропонуйте варіанти якщо знаєте шось удобне (Medium? Dropbox Paper?)
Віталій та тривожні .exe файли
Сподівався за один вечір розписати нинішню ситуацію щодо нашого актуального проекту, Zero Losses - у результаті, через тиждень (і трошки більше), презентую вам цю девлог-статтю. Буду радий, якщо ви поділитеся цим текстом з тими, кому він може бути цікавий.
Здається, це я щось неправильно начарував з посиланням і шерінгом. Тепер все має працювати без реєстрації.
Віталій та тривожні .exe файли pinned «Сподівався за один вечір розписати нинішню ситуацію щодо нашого актуального проекту, Zero Losses - у результаті, через тиждень (і трошки більше), презентую вам цю девлог-статтю. Буду радий, якщо ви поділитеся цим текстом з тими, кому він може бути цікавий.»
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Лукас Поуп розповів, з якими складнощами йому довелося зіткнутися під час перенесення Papers, please на екрани мобільних телефонів - здебільшого про очевидні проблеми з компонуванням інтерфейсу в умовах переходу від горизонтального до вертикального екрану.
Довелося, наприклад, відмовитися від драг'н'дропу, що здавався дуже важливим у контексті геймплею гри, але "карусель" документів, що прийшла йому на заміну зробила експірієнс хоч і іншим, але по суті анітрохи не гіршим. Зміни торкнулися і прийому документів від людей, що проходять кордон, і виклику печаток (approved/denied), і взаємодії з головоломками, та інших важливих дрібниць та взаємодій, з яких і складається вся гра.
Papers, please - це гра про інтерфейс, тому особливо цікаво дізнатися про те, які рішення допомогли згладити перехід від комп'ютерного до мобільного UX'у. До того ж просто приємно усвідомлювати, з якою увагою Лукас підійшов до порту.
iOS | Android
Довелося, наприклад, відмовитися від драг'н'дропу, що здавався дуже важливим у контексті геймплею гри, але "карусель" документів, що прийшла йому на заміну зробила експірієнс хоч і іншим, але по суті анітрохи не гіршим. Зміни торкнулися і прийому документів від людей, що проходять кордон, і виклику печаток (approved/denied), і взаємодії з головоломками, та інших важливих дрібниць та взаємодій, з яких і складається вся гра.
Papers, please - це гра про інтерфейс, тому особливо цікаво дізнатися про те, які рішення допомогли згладити перехід від комп'ютерного до мобільного UX'у. До того ж просто приємно усвідомлювати, з якою увагою Лукас підійшов до порту.
iOS | Android
Залив нові, більш привабливі скріншоти (з новою травою, деревами та об'єктами на карті) в Стім. Телеграм компресить, тому рекомендую дивитись на сайті (також повні версії додам в коментарі)
👍1
https://store.steampowered.com/curator/38747278-Indie-Cup/sale/ukrainiangames2022
Ніхто не живе під маяком зі знижкою та багато інших прекрасних інді-ігор від українських розробників на розпродажу до Дня Незалежності України
Ніхто не живе під маяком зі знижкою та багато інших прекрасних інді-ігор від українських розробників на розпродажу до Дня Незалежності України
Steampowered
Welcome to Ukrainian Games Festival 2022!
Explore more than 200 games made in Ukraine. Organized by Indie Cup and GTP Media
Forwarded from Game Designer Notes
Освітлення на Unreal Engine: референси, block-out та фейкові джерела, яких гравець ніколи не побачить
Потрошку починаю повертатись до написання своїх улюблених лонг-рідів 😉
На цей раз написав статтю про освітлення в відеоіграх для GameDev DOU
Потрошку починаю повертатись до написання своїх улюблених лонг-рідів 😉
На цей раз написав статтю про освітлення в відеоіграх для GameDev DOU
DOU
Освітлення на Unreal Engine: референси, block-out та фейкові джерела, яких гравець ніколи не побачить
Дизайнер рівнів та художник по освітленню розповідає, як він, надихнувшись Resident Evil: Village, вирішив зробити щось своє в такому ж стилі. Для цього він взяв локацію Classic Mansion та переосвітлив її. Що з цього вийшло — читайте в його блозі.
The Disintegration Loops — серія з чотирьох альбомів американського авангардного композитора Вільяма Басінскі, випущених у 2002 і 2003 роках. Альбоми містять циклічні записи, які відтворювалися протягом тривалого часу, із збільшенням шуму та тріщин у міру того, як стрічка погіршувалася. Басінскі виявив цей ефект, коли намагався перевести свої попередні записи в цифровий формат.
Завершення запису збіглося з терористичним актом 11 вересня, свідком якого Басінскі став, побачивши його зі свого даху в Брукліні; на художньому творі представлені кадри Басінскі, на яких зображено горизонт Нью-Йорка після обвалу Всесвітнього торгового центру. Музику він присвятив жертвам терактів.
Spotify | YouTube
Завершення запису збіглося з терористичним актом 11 вересня, свідком якого Басінскі став, побачивши його зі свого даху в Брукліні; на художньому творі представлені кадри Басінскі, на яких зображено горизонт Нью-Йорка після обвалу Всесвітнього торгового центру. Музику він присвятив жертвам терактів.
Spotify | YouTube