Добрий день!

А ми продовжуємо оглядати конфлікт у Південно-китайському морі. Зокрема у рамках сьогоднішнього довгочиту ми з вами зрозуміємо з чого почався конфлікт між Китаєм та Філіппінами у цьому регіоні.

Представляю вам на прочитання статтю Ханга Трана - колишнього виконавчого директора-розпорядника Інституту міжнародних фінансів та колишній заступник директора Міжнародного валютного фонду (МВФ).

Стаття під назвою Велика авантюра Китаю в Південно-Китайському морі

До речі з цієї статті я зробив кінцевий висновок, що UNCLOS не працює у таких прецедентах геть зовсім...і навіщо я на міжнародному праві вчився?

Так, а шо там у дагестані? Я сьогодні тупо сиджу за В'єтнамом дивлюся (вивчаю що ж він там у цьому вашому Південно-китайському морі робить)

Доброго ранку адепти Індо-Тихоокеанського регіону!

Сьогодні у нас тема палкого (у багатьох сенсах) В'єтнаму!
А саме у рамках досі живої теми конфлікту у Південно-Китайському морі. Так-так, я теж вже задовбався, однак треба висвітлити основні сторони конфлікту.

Тому я підготував для вас матеріал під назвою "Чому В'єтнам не може копіювати політику Філіппін щодо Китаю."

Досить цікавий матеріал, який в принципі характеризує позицію В'єтнаму щодо вищезазначеного питання.

Як на мене, то його політику можна описати так:
"Якщо не чіпати, то й не вкусить".

В принципі позицію Ханоя зрозуміти можна, у них під боком сусід, який для того, щоб досягти своїх національних інтересів не зупиниться ні перед чим (окрім ЯЗ 🫡).

Однак все ж таки з часом В'єтнаму прийдеться зробити свій остаточний вибір, і цей час, як на мене, вже скоро.

Ну і тут поки я готовив матеріал щодо позиції В'єтнаму, знайшов ще одну цікаву статтю за 21 червня із заголовком - В'єтнам заявляє, що готовий провести переговори з Філіппінами щодо претензій на континентальний шельф.

Якщо коротко: у цій статті йдеться про дипломатичні методи В'єтнаму щодо урегулювання конфлікту, що дуже контрастує з діями Китаю, які є більш радикальними (згадуємо напад китайців на берегову охорону Філіппін).
Отож, скоріш за все переговори будуть проходити під егідою Конвенції ООН з морського права 1982 року, тому можемо потенційно чекати на висновок на оф.сайті ITLOS (Міжнародний трибунал з морського права).

До речі рофл - Монголія ратифікувала цю конвенцію, а США - ні, ги

Якщо хтось пропустив, або не підписаний на Мортіса (хто ці люди?) - він виклав переклад статті, яку я й сам хотів перекласти, однак хто встиг, того і тапки.

Стаття під назвою "Собака у Південно-Китайському морі, який не гавкає... поки що.", або як я б її назвав: "Палка не стрельнула, однак ще не кінець року".

Рекомендую до прочитання.

Я сподіваюсь, що рабство Південно-Китайського моря закінчилося...
Не певний чи варто писати щось про Тайвань, Бруней та Малайзію.
Коли я оглядав матеріал, то про них та їх участь майже не було відомостей, окрім деяких рішень ITLOS (як-то рішення ITLOS 2016 року на користь Філіппін).

Однак якщо ви зацікавлені, щоб я ще оглянув інші сторони конфлікту - дайте знати реакціями або коментарями.

США, Республіка Корея та Японія засудили поглиблення співпраці між КНДР та Росією.

Зокрема у заяві НАЙРІШУЧІШИМ ЧИНОМ ЗАСУДЖУЄТЬСЯ (це не я придумав, так у тексті написано) продовження поставок північнокорейської зброї до Росії.

Ну, на сам перед ця заява досить очевидна на тлі поглиблення співпраці двох стратегічних ворогів США, РК та Японії, однак що цікаво - у заяві затверджено позицію держав щодо відкритості переговорів з КНДР. Однак чи використає КНДР цей шанс, поки ще не стало пізно?

Постів сьогодні буде менше, адмін здає ЄВІ (ухилянт)

Я хотів би ще додати до цього своє особисте дослідження історії політичної кризи Японії після Другої світової війни. Зроблю це у вигляді довгочиту. Там баталії не гірше ніж у нас були на виборах 2004 року.

Доброї ночі усім, кому повезло бути зі світлом!
За допомогою святого EcoFlow я зміг вам тут викласти дослідження про Кодекс поведінки в Південно-Китайському морі (СОС) (Я знав на що йшов, коли вписував абревіатуру). Інформації одночасно дуже багато, однак без особливої конкретики по проблематиці цього питання, хоча воно цікаве.

Чим воно цікаве?

Цей кодекс - це один з небагатьох шляхів закінчити конфлікт у Південно-Китайському морі дипломатичним шляхом, однак як на мене, то цей підхід не витримує критики. У матеріалі я це теж описав. Якщо коротко - все дуже довго тягнеться, аж з 2002 року.
Особливо цей матеріал показує радикальну позицію Китаю з приводу ведення своєї зовнішньої політики, зокрема весь цей конфлікт - це уособлення приказки "У Китая немає друзів, Китай сам собі друг".

Отже, стисло:

Кодекс поведінки в Південно-Китайському морі - це угода, яка несе за собою зобов'язання урегулювати конфлікт, забезпечити мир, стабільність та сталий розвиток у регіоні. Було розглянуто історії створення Кодексу, як-то підписання у 2002 році "Декларації про поведінку сторін у Південно-Китайському морі (DOC)", яка у свою чергу виявилася неефективною та мала бути замінена. Згодом на її місце прийшов вже вищезазначений кодекс, однак й досі його доля залишається невирішеною.

Хоч я й не частина сім'ї Ланістерів, однак я теж завжди віддаю свої борги.
Підготував для вас обіцяний довгочит з приводу післявоєнної політичної ситуації в Японії.

Ну і мішанина у них там була...Я не просто так навів приклад з Гри престолів.
Коротко: Японія, у перші роки після поразки у Другій світовій війні, під егідою США вибудовувала демократію, якщо більш конкретно - проводила політичні реформи, як-то зміну законів щодо виборів. Нові закони давали право голосу зокрема жінкам. Вибори 1946, 1947 та 1948-х років були свого роду випробувальним майданчиком задля тестування та адаптації виборчої системи під нові закони та реалії.

А ось вибори 1952 року вже інша справа. У них було присутнє все: розкол усередині партій, політичні інтриги, кризи різних за ідеологією політичних сил та ін.
Запрошую до прочитання.